Молодіж київського клубу може отримати більше регулярної практики в УПЛ.
В’ячеслав Шевчук, Football Hub22 червня 2022, 21:56
Тренер збірної України U-19 та спортивний дирентор рівненського Вереса В’ячеслав Шевчук розповів про причину візиту до бази київського Динамо.
«Я ж працюю спортивним директором Вереса. Можливо, ми візьмемо кількох гравців Динамо до своєї команди в оренду.
Таким чином ми могли б дати можливість молодим хлопцям прогресувати в Прем’єр-лізі. І Вересу буде добре. Побачимо, як це буде», — розказав Шевчук в інтерв’ю Football Hub.
«Ми готові дивувати світ!» Я сказав ці слова в Торонто, на Конференції з питань реформ в Україні, три роки тому. Хто міг уявити, що три роки по тому «масштабної реформи» зазнає підтекст і сенс цих слів.
Три роки тому, змальовуючи своє бачення змін в Україні, я навів приклад команди, яку всі ви чудово знаєте. Це «Торонто Репторз». Чемпіони NBA 2019 року. Перемогти, коли ніхто не чекає. Об’єднавшись, зробити неможливе. Так тоді я описував нашу державну мету та спільне завдання всіх українців. Хто міг уявити, що три роки по тому це звучатиме зовсім інакше.
Хто б міг уявити, якою великою буде різниця між цими часами, між тоді й зараз, між літом 2019 року і літом 2022-го.
Це були інші часи. Ми прагнули дещо інших перемог. Ми будували дещо іншу державу. Країну прозорих інституцій, рівних і чесних правил, успішних і вільних людей. Сьогодні стіни наших будівель прозорі в прямому сенсі слова – зруйновані російськими ракетами й бомбами. Правила гри діють для всіх, але в іншому сенсі. Це правила виживання. Вони рівні, але не чесні. Жорсткі, жорстокі й прості – стріляй на фронті, допомагай у тилу. Чуєш сигнал повітряної тривоги – спускайся у сховище. Чуєш звук ворожої військової техніки – підіймайся на захист своєї країни.
У 2019 році я говорив про мир на сході Україні (багато говорили з Христею (Фріланд. – Ред.) і Джастіном Трюдо) – звільнення Донецька, Луганська та Криму. Ми робили для цього все можливе на всіх наявних майданчиках, за допомогою всіх наявних дипломатичних інструментів.
Україна щиро хотіла й прагнула цього. Але інша сторона хотіла й прагнула іншого. Ми побачили це «інше» вранці 24 лютого. Як наслідок – до слів «мир», «звільнення», «Донецьк» і «Луганськ» у 2022 році додалися «Маріуполь», «Краматорськ», «Сєвєродонецьк», «Бердянськ», «Мелітополь». І десятки інших міст і сіл України. Ми провели Кримську платформу. Сьогодні ми протидіємо агресії РФ, щоб у майбутньому не було потреби проводити Херсонську платформу, Маріупольську платформу, Харківську та десятки інших платформ задля деокупації суверенних територій України.
Три роки тому моєю метою була масштабна реформа інфраструктури. Україна почала «Велике будівництво». І це було вражаюче. Три роки по тому рф почала військову спецоперацію. Ми відновили та створили нові дороги, мости, дитячі садочки, школи, лікарні, стадіони. росія весь цей час створювала ракети й бомби, щоб знищити й зруйнувати все це.
Три роки тому в Торонто я також говорив про відновлення Донбасу. Для цього ми зібрали сотні інвесторів і компаній з усього світу на Донбасі та провели відповідний форум у Маріуполі. Три роки по тому цього міста фактично не існує. Воно стерте з лиця землі. У 2019 році ми говорили про відбудову на сході України. За попереднім розрахунком, для цього було потрібно близько 10 мільярдів доларів. Тоді ця цифра здавалася шокуючою. Три роки по тому вона зросла в рази, і тепер ми потребуємо сотень мільярдів доларів для відновлення. Тепер, окрім сходу, ми говоримо про південь, північ, центр і захід нашої країни.
Україну й Канаду розділяє океан і 7 тисяч кілометрів, але між нами існує повне порозуміння. Україну й росію розділяє спільний кордон, але між нами – величезна прірва. У словах, вчинках, а головне – у цінностях.
У 2019 році я говорив про свою країну мрії. Про державу, де найвищою цінністю є людина. У 2022 році ми воюємо проти агресора, де найвища цінність – це зброя.
Моєю метою була масштабна діджиталізація України. І ми стали «країною у смартфоні». Мета рф – масштабна окупація України. І ми стали країною в берцях. Країною в танках, літаках і кораблях. Країною в окопах і бомбосховищах. Змінився наш уклад, але не наш світогляд.
Змінився шлях, яким ми йдемо до мети, але не змінилася мета.
Викладачі наших університетів іноді читають лекції студентам з окопу, online, у Skype. Наші вчителі записують відеоуроки та завдання для школярів у метро, під час повітряної тривоги. Наші військові, не залишаючи позицій на передовій, можуть укласти шлюб у Zoom.
Три роки тому нашою метою була реальна децентралізація. Три роки по тому метою рф стала нікому незрозуміла «денацифікація». Три роки тому ми говорили про спроможне місцеве самоврядування. Три роки по тому ми говоримо про потужну територіальну оборону.
Це були інші часи, та наші цілі не стали іншими. Єдина поправка – заради того, щоб втілити все це в життя, сьогодні ми воюємо проти другої армії світу. Ми б’ємося за своє майбутнє, свою свободу і свою землю. Так само, як і 80 років тому, у часи Другої світової війни.
Сьогодні в Україні – особливий день. День, коли ми згадуємо подвиг наших предків, дякуємо їм за життя й можливість будувати нову Україну. День скорботи і вшанування пам’яті жертв війни, який ми відзначаємо 22 червня. Саме в цей день 1941 року нацисти почали бомбардування Києва. О 4-й годині ранку.
Це були інші часи, інша окупація, інша війна, але наш дух, жага до волі, боротьби й наша мета не стали іншими. І 24 лютого 2022 року, коли так само о 4-й ранку на Київ і всю Україну полетіли російські ракети, ми стали на захист своєї країни. Сьогодні ми боремося за майбутнє своїх дітей та онуків, за їхнє життя й можливість збудувати нову Україну.
Ми вже здивували світ.
Ми об’єднались, щоб зробити неможливе.
Ми точно переможемо, хоча ніхто не чекав.
Заради власного мирного, вільного й демократичного майбутнього.
І це будуть інші часи.
Які саме і як саме ми разом подолаємо шлях до них – думаю, ми сьогодні тут і поговоримо.
Дуже дякую за можливість. Дякую за зустріч. Дякую за підтримку, Канадо.
Від початку широкомасштабного вторгнення російські окупанти активно використовують для розвідки та коригування вогню широкий спектр БПЛА власного виробництва. До таких, зокрема, належать комплекси повітряної розвідки сімейства «Гранат».
Дрони «Гранат», разом з такими БПЛА як «Орлан», «Элерон» та «Тахион», складають основу безпілотного парку сухопутних військ рф. Зазвичай, вони входять до складу російського комплексу «Наводчик-2», який застосовують для виконання розвідувальних та спеціальних завдань, зокрема, виявлення та передачі координатів цілей для артилерійських підрозділів.
Варто зазначити, що безпілотники «Гранат» та комплекс «Наводчик-2», неодноразово фіксувалися на Донбасі починаючи з 2014-го року.
Збитий поблизу міста Щастя російський «Гранат-4». Листопад 2014 року.
Усього до складу «Наводчик-2» входить сім БПЛА «Гранат» чотирьох типів. «Гранат-1» та «Гранат-2» – це бюджетні легкі БПЛА ближнього радіусу дії. Їх злітна вага не перевищує 2,4 та 4 кілограмів відповідно. Обидва апарати оснащені електромоторами, які забезпечують дальність польоту від 10 до 15 км за середньої швидкості 60-70 км/год. Запуск здійснюється з рук або ж з еластичної катапульти.
БПЛА «Гранат-2»
Серійні безпілотники можуть обладнуватись фотокамерою чи гіростабілізованою відеокамерою, або ж гіростабілізованим тепловізором, суміщеним з низькорівневою кольоровою відеокамерою. Втім, не рідко як основний оптичний модуль використовуються звичайні «цивільні» фотокамери. Цим, зокрема, зумовлена й відносно невелика робоча висота польоту дронів, що не перевищує кількасот метрів. Щодо конструктивних відмінностей, «Гранат-1» виконаний за схемою літаюче крило, у той час як «Гранат-2» за класичною літаковою схемою.
БПЛА «Гранат-3»
БПЛА – «Гранат-3», має вже дещо більший радіус дії. За різними даними, від 25 до 40 кілометрів. Апарат з розмахом крил біля 2 метрів важить усього 7 кілограмів. В якості силової установки на ньому встановлено бензиновий однопоршневий двигун, що здатен розігнати дрон до 80-120 км/год. Тривалість польоту «Гранат-3» сягає двох годин, а максимальна робоча висота – 2 кілометрів. Як зазначає розробник, окрім оптичного модуля цей БПЛА може оснащуватися обладнанням для радіомоніторингу мереж стільникового зв’язку.
БПЛА «Гранат-4»готуються до запуску
Порівняно з попередніми безпілотниками, «Гранат-4» має найбільшу дальність застосування – до 100 кілометрів. При довжині 2 метри 60 сантиметрів та розмаху крил 3 метри 20 сантиметрів його злітна вага не перевищує 30 кілограмів. Силова установка – бензиновий двигун, що здатен тримати апарат у повітрі протягом шести годин. Корисне навантаження, за деякими даними, аналогічне з «Гранат-3». Злітає дрон за допомогою спеціальної розгінної катапульти, посадка – на парашуті. Зазвичай діє на висотах від 300 до 2000 метрів, на швидкості до 140 км/год. На відміну від «молодших» моделей, пункт управління «Гранатом-4» розміщується у кунзі армійської вантажівки «Урал» чи «Камаз».
Варто зазначити, що виробником вищезгаданої техніки є російське підприємство «Ижевские беспилотные системы». У березні цього року воно, як і десятки інших російських авіаремонтних та конструкторських підприємств, потрапило до санкційного списку Сполучених Штатів Америки.
Война России против Украины стала причиной глобальной гуманитарной трагедии и повлекла за собой наибольшее перемещение людей со времен Второй мировой войны. В среду, 22 июня, Парламентская ассамблея Совета Европы (ПАСЕ) приняла пакет резолюций, посвященный способам решения гуманитарных проблем, возникших из-за военной агрессии РФ.
«Текущие потребности для того, чтобы обеспечить достойную и перспективную жизнь внутренне перемещенным лицам и беженцам из Украины — колоссальны и намного превышают имеющиеся ресурсы. А долгосрочные последствия этого гуманитарный кризис неоспоримы», — констатируют депутаты ПАСЕ.
Дилемма беженца: вернуться или остаться?
Спасаясь от войны, в страны Европы из Украины выехало более 6 миллионов человек, более 7 миллионов стали внутренне перемещенными лицами, каждый второй украинский ребенок — беженец. Эти цифры — доказательство беспрецедентного гуманитарного кризиса, с которым столкнулась не только Украина, «прилагающая невероятные усилия, защищая свой суверенитет и демократические ценности», но и вся Европа. В резолюции о последствиях миграции отмечается «огромная солидарность» европейских стран, оказывающих помощь и поддержку миллионам украинских беженцев.
Выехавшие их страны украинцы, «столкнулись со сложной дилеммой: с одной стороны — вернуться домой как можно скорее, а с другой «- интегрироваться в общество страны, где они нашли временную защиту». В этой ситуации ПАСЕ рекомендует беженцам приложить усилия, чтобы найти себе хотя и временное, но «достойное положение в обществе страны, где они пребывают». При этом ассамблея призывает страны-члены СЕ сделать все возможное, чтобы дети с Украины, находящиеся на их территории, смогли в сентябре начать новый учебный год. Но при этом в резолюции подчеркивается, что, когда дети вернутся домой, украинская образовательная система должна будет признать документы о полученных за границей знаниях.
Легкие жертвы для торговцев людьми
Еще одной острой проблемой для украинских беженцев стал поиск работы, поскольку для трудоустройства в европейских странах необходимо предоставить официальное подтверждение украинских дипломов и документов о профессиональной квалификации. В резолюции говорится, что ситуацию может изменить Европейский паспорт квалификаций для беженцев (EQPR), разработанный СЕ еще в 2017 году. EQPR при помощи специальной методологии оценивает образование и профессиональный уровень человека. И хотя этот документ не являет формальным признанием квалификаций, достоверная информация, собранная в нем, значительно упрощает процесс поиска работы в странах-членах СЕ, отмечается в документе.
Среди беженцев особенно незащищенной группой являются дети, находящихся без сопровождения взрослых. Этот факт вызывает серьезную обеспокоенность ПАСЕ, поскольку дети, оказавшиеся в чужой стране без опеки родных и близких, становятся легкими жертвами эксплуатации и торговли людьми, говорится в резолюции, посвященной этой проблеме. ПАСЕ рекомендует странам-членам СЕ усовершенствовать механизм идентификации и регистрации детей-беженцев без сопровождения, «чтобы они сразу же попадали под защиту и опеку государственных органов до тех пор, пока смогут воссоединиться с членами своей семьи», говориться в резолюции.
«Украинских детей насильно вывозят в РФ»
«То, что происходит сейчас в Украине: военные преступления, преступления против человечности, массовая миграция, — это масштабная трагедия, и надо отдать должное героизму украинцев, продолжающих бороться в таких условиях», — заявил во время дебатов, предшествовавших голосованию, депутат-социалист из Швейцарии Пьер-Алан Фриде. Он отметил готовность Европы помогать украинским беженцам. По информации политика, Польша приняла у себя около 4 миллионов украинцев, Венгрия «- 750 тысяч, Молдова — 500 тысяч. Французский депутат от «Европейской народной партии» Бернар Фурнье призвал правительства стран-членов ЕС сделать все возможное для интеграции беженцев. Сейчас, по его словами, «хотя рынок труда для украинцев и открыт в Европе, но они все еще сталкиваются с ощутимыми барьерами».
По данным министерства обороны РФ, российские военные депортировали в Россию 1,9 миллиона украинцев, среди которых 300 тысяч — дети. Эти цифры в зале ПАСЕ огласил депутат-консерватор от Украины Дмитрий Наталуха. «Украинских детей насильно вывозят в Россию. Россия ворует наше будущее», — заявил политик. Он призвал ПАСЕ создать специальный мониторинговый механизм, позволяющий отслеживать местонахождение депортированных в РФ украинцев. «По моей информации, многих из них вывезли в Сибирь, если мы потеряем след этих людей, то получим ГУЛАГ третьего тысячелетия», — предостерег Наталуха.
Смотрите также:
Истории украинских женщин, приехавших в Германию после 24 февраля
Александра уехала из Киева 23 марта. Сейчас живет в Бергиш-Гладбахе: «Я хочу домой, но пока нельзя. Иногда хочется все бросить и уехать в Киев, даже если там бомбят. Здесь тяжело — чужие люди. Я все равно вернусь, когда разрешат. Мы должны сохранить как можно больше украинских жизней, чтобы потом отстроить страну. Эта мысль помогает мне справляться с ситуацией».
Истории украинских женщин, приехавших в Германию после 24 февраля
Ее воспоминания: «15 марта я решила, что надо уезжать. Рядом подорвали метро. Я проснулась от того, что стены трясутся. В 7 утра я вышла и домой больше не возвращалась. 23 марта села на поезд во Львов. Ночевала у подруги. 26 марта Львов бомбили. Я сидела в подвале и думала: «Боже, дай дожить до завтра». Во Львове узнала, что волонтер возит до Богумина. Из Чехии уехала в Германию».
Истории украинских женщин, приехавших в Германию после 24 февраля
Александра родилась в Кировограде. 19 лет жила в Киеве. «Я жила в хорошем месте, в хорошей квартире, в доме на Подоле, в старом городе, в историческом центре. Работала в IT-компании», — рассказывает она. На фото: дом в Киеве на проспекте Лобановского, недалеко от убежища, где во время обстрелов находилась Александра.
Истории украинских женщин, приехавших в Германию после 24 февраля
О первых днях войны, проведенных в подвале, она вспоминает так: «К третьему дню еда начала заканчиваться. У меня не было сил даже резинку для волос завязать. В подвале был туалет и умывальник, можно было помыть посуду, но душ принять нельзя. Еще в подвале все время сидишь, все затекает». На фото: Александра в помещениях подземной парковки.
Истории украинских женщин, приехавших в Германию после 24 февраля
«В Германии все помогают. Волонтеры дали одежду, есть гуманитарная помощь, еда, ежемесячная социальная помощь. Для меня главная проблема — незнание немецкого языка. Во всех ведомствах без немецкого тяжело. Если бы я знала язык, я бы уже работала. У меня только украинский, русский, английский. Непонятно, надолго ли я тут», — говорит женщина в интервью DW.
Истории украинских женщин, приехавших в Германию после 24 февраля
Елена уехала с детьми из Киевской области 10 марта. Сейчас живет в Кельне. «Я родилась в Донецкой области. Авдеевка — моя родина. Мы прожили под обстрелами 8 месяцев в 2014-2015 годах. И тут… 24 февраля. Боже, я никогда бы не поверила, что война… Одну войну закончили бы. Я была в шоке, просто не могла поверить». В поселке Клавдиево-Тарасово Елена жила с 2015 года.
Истории украинских женщин, приехавших в Германию после 24 февраля
О первых двух неделях: «В самом поселке российских военных не было. Но рядом Буча, Макаров, Бородянка… Там уже обстрелы были страшные. Со всех сторон были русские или украинские военные, и они через нас перестреливались. Я решила, что лучше соберу чемоданы и уеду. Остаться — всем рисковать. Не только жизнями, но и здоровьем моим и детей. Могут искалечить, могут изнасиловать».
Истории украинских женщин, приехавших в Германию после 24 февраля
Елену с детьми вывезла незнакомая семейная пара на своей машине. «Слышали, что могут быть российские блокпосты: если не понравится машина, может начаться обстрел. Состояние — комок нервов. Не знала, как посадить детей. Внутри на заднем сидении к дверям машины поставили рюкзаки, хотя понимали, что от пуль это не спасет. Выехали, слава богу, тихо. На дорогах лежали трупы в украинской военной форме».
Истории украинских женщин, приехавших в Германию после 24 февраля
«Я перешла границу у Пшемысля. Нас отвезли в лагерь для беженцев. В Польше принимали очень хорошо. В лагере были волонтеры из разных стран. Обычные люди на своих машинах. Нашла переводчика, он познакомил меня с ребятами из Германии. Пауль и Тим — из Кельна. Я решила ехать в Германию». На фото: очереди за гуманитарной помощью в Киевской области.
Истории украинских женщин, приехавших в Германию после 24 февраля
Елена считает, что ей очень повезло. «Раньше никогда не была здесь, но это была единственная страна, куда я хотела. Пауль и Тим помогли мне найти жилье. Здесь я чувствую себя хорошо и спокойно. Думаю, что мы останемся в Германии. Дети пошли в немецкую школу, учат язык, я тоже. Мы уже два раза уезжали от войны, хочу, чтобы мои дети выросли в спокойной обстановке», — говорит женщина в интервью DW.
Истории украинских женщин, приехавших в Германию после 24 февраля
Татьяна уехала из Харькова 5 марта. Сейчас живет в Бонне. В Украине она провела с ребенком три недели под обстрелами. «Моя 10-летняя дочка была очень напугана, часто плакала и все время спрашивала: «Мама, я же здесь не умру?». Уезжать было страшно, но смотреть на ребенка в таком состоянии сил больше не было», — рассказывает женщина.
Истории украинских женщин, приехавших в Германию после 24 февраля
О своем отъезде: «До Львова мы добрались за 5 дней, оттуда — в Польшу. Польские пограничники улыбались, постоянно говорили, что мы теперь в безопасности, помогали нести сумки. Волонтеры встретили нас с игрушками для детей, горячей едой и целыми мешками предметов первой необходимости, объясняли маршруты до Германии». На фото: дочь Татьяны в бомбоубежище.
Истории украинских женщин, приехавших в Германию после 24 февраля
Из Польшы Татьяна с дочерью отправилась в Германию: «Мы поехали с большим чемоданом и несколькими сумками. В Берлине на вокзале мы ненадолго зашли в магазин и оставили чемодан на платформе. Когда вернулись, его уже не было. В Бонн мы прибыли 11 марта. Нас с дочкой бесплатно поселили в небольшой комнате в отеле».
Истории украинских женщин, приехавших в Германию после 24 февраля
Татьяна благодарна Германии и другим европейским странам за помощь: «Хотя я нахожусь в безопасности, сердце мое осталось в Харькове, с родными и близкими мне людьми. Каждый вечер я читаю новости о том, что снова бомбили, что снова кого-то ранили и есть убитые. Каждое утро обзваниваю тех, кто остался, в надежде, что ответят, скажут, что с ними все хорошо».
Истории украинских женщин, приехавших в Германию после 24 февраля
Во время съемок дочь Татьяны пряталась под одеялом. «Моя дочь занимается с психологом, у нее психологическая травма. Она спрашивает, не нападет ли Россия на Германию. Недавно мы шли по улице и услышали петарды. Она прижалась ко мне и кричала, что нужно прятаться. Мои доводы на нее не действуют. Когда она остается в номере одна, то нередко прячется в ванной», — рассказывает женщина.
Истории украинских женщин, приехавших в Германию после 24 февраля
Инна рассказывает, что в Германию она с Ксенией приехала к знакомым, которые предложили временно у них остановиться. Дети доучиваются в своих украинских школах в режиме онлайн. Женщины благодарны всем, кто оказывал им помощь жильем и вещами.
Истории украинских женщин, приехавших в Германию после 24 февраля
Ксения и Инна уехали из Одессы. «Мы живем в неведении, не знаем, что дальше будет. Мы прекрасно понимаем, что нам придется восстанавливать свою страну. Понятно, что долгое время не будет работы, пострадала экономика, к этому все украинцы готовы. Но если бы какие-то сроки были, а так получается, что никто не понимает, что дальше делать, это самое сложное», — говорят они.
Истории украинских женщин, приехавших в Германию после 24 февраля
В интервью DW Ксения вспоминает: «24 февраля пролетело над нашим домом. Скорее всего, сбивали ракеты. Мы до сих пор боимся этих звуков. Дети могут их забыть, но мы никогда не забудем. В городе началась паника. В магазинах люди все сметали, на заправках — очереди. Я позвонила куме. Мы побежали покупать продукты, памперсы. Спали все у нас дома в коридоре на полу. На машине выехали в Приднестровье».
Истории украинских женщин, приехавших в Германию после 24 февраля
В Приднестровье Ксения и ее кума Инна прожили две недели. «Из-за того, что Приднестровье слишком пророссийское, мужья сказали нам уезжать оттуда, — говорит Инна. — По дороге сломалась машина, ночевали в Румынии, Венгрии, в Австрии. В Вене волонтеры на вокзале помогли с бесплатными билетами. Из Вены мы уже на поезде ехали в Германию». На фото: сумки, с которыми Инна и ее сын приехали в Германию.
Истории украинских женщин, приехавших в Германию после 24 февраля
Инне (на фото) хочется вернуться в Одессу. Ксения добавляет: «Страшно, хочется домой, мы здесь гости, а ехать нельзя, муж категорически не разрешает. Я была пару раз на грани, когда хотелось просто вернуться, несмотря на войну. Я никогда не выезжала из своего города. Если бы муж был бы со мной, я бы, возможно, по-другому себя чувствовала. Он дома, патрулирует нашу улицу».
Зірковий вінгер збірної Уельсу Гарет Бейл після закінчення контракту з мадридським Реалом шукає новий клуб.
За чутками, у послугах 32-річного гравця зацікавлений представник Чемпіоншипа Кардіфф Сіті.
Видання Wales Online повідомляє, що Бейл був помічений на базі клубу. Він вперше зустрівся з головним тренером Стівом Морісоном.
Футболіст та фахівець поспілкувалися щодо майбутнього вінгера. Повідомляється, що він має намір прийняти рішення найближчими днями, коли повернеться з відпустки.
Європейський Союз продовжує санкційний тиск на росію. У рамках наступного пакету санкцій, лідери країн – членів ЄС можуть запровадити обмеження на імпорт російського газу.
Обмеження або скорочення імпорту газу з росії на даний момент вважається чутливою темою, враховуючи залежність ЄС від російського газу, повідомило Reuters з посиланням на джерело серед європейських дипломатів.
Але за словами дипломатів, близько третини урядів ЄС, переважно північних і східних країн, хочуть, щоб Єврокомісія розпочала роботу над сьомим пакетом санкцій, який враховує ембарго на російський газ.
Нагадаємо, що одразу після затвердження шостого пакету, Польща запропонувала у сьомому ввести обмеження на російський газ.
В своєму останньому відеозверненні Президент України Володимир Зеленський заявив, що вважає, що енергетичний тиск агресора є аргументом для прийняття сьомого пакету санкцій ЄС проти РФ.
«В усіх переговорах незмінно наголошую – сьомий пакет санкцій Європейського Союзу потрібен якнайшвидше. Росія має відчувати постійне посилення тиску за війну і за свою агресивну антиєвропейську політику. Чергові погрози Литві, чергова хвиля енергетичного тиску, чергові порції брехні російських посадовців щодо продовольчої кризи, все це аргументи, щоб погодити сьомий пакет санкцій», – сказав Президент України.
КИЕВ. 22 июня. УНН. Немецкий канцлер Олаф Шольц сообщил, что партнерство с рф, упомянутое в стратегической концепции НАТО 2010 года, в ближайшем будущем невозможно “из-за агрессивной, империалистической позиции” россии. Об этом пишет BILD, информирует УНН.
Цитата
“Партнерство с россией, такое как стратегическая концепция 2010 года, поставленная как цель, невозможно представить в обозримом будущем с агрессивной империалистической россией путина”, — сказал Шольц в заявлении правительства в Берлине в среду.
Детали
В частности, Шольц добавил, что ожидает от саммита НАТО в Мадриде сигнала сплоченности и решительности из-за агрессивной войны россии против Украины.
Также, по его словам, правительство Германии будет продолжать оказывать Украине поддержку в борьбе против российской захватнической войны, в том числе военную.
“Украина получает оружие, которое ей особенно нужно на нынешнем этапе войны, сегодня и в будущем”, — сказал Шольц.
Также он подчеркнул, что для Германии важно придерживаться курса в поддержку Украины, пока путин не признает “колоссальной ошибки”.
Напомним
Канцлер Германии во время посещения киевского пригорода Ирпеня выразил свое потрясение ущербом, причиненным войной РФ против Украины.
Также Олаф Шольц заявил, что немецкое оружие, которое Берлин пообещал предоставить Украине прибудет вовремя. Шольц также добавил, что для этого Украине будет предоставлен приоритет в очереди поставок оружия.
