32-річна лікарка з Франкфурта-на-Майні отримала 18 ножових поранень, яких їй завдав її колишній партнер. Сталося це у Франкфурті-на-Майні на початку 2019 року. Жінка померла на вході до свого будинку від втрати крові.
Юлія Шефер (Julia Schäfer) тоді була присутня на місці злочину у статусі прокурорки. За її словами, на жаль, таких випадків їй довелося бачити вже дуже багато. «Жінка пішла від нього, а її експартнер і надалі намагався її повернути. Він погрожував, вона зверталася до поліції і навіть домоглася видачі судової заборони, щоби він тримався подалі. Тої ночі він кілька годин на неї чекав, а коли вона знову відмовила, то дістав ніж і вбив її», — описує Шефер обставини убивства.
У Німеччині щодня реєструють подібні випадки. У середньому раз на три дні такий замах на вбивство має летальні наслідки. Статистика за 2019 рік демонструє зростання кількості випадків домашнього насильства. 2018 року Німеччина посідала перше місце серед країн ЄС за кількістю вбивств жінок, а дослідження 2014-го року демонструє, що у поліцію повідомляють лише в одному із трьох випадків домашнього насильства проти жінок.
Домашнє насильство часто починається з образ і принижень, а закінчується убивством
Юлія Шефер сьогодні очолює відділ запобігання насильству при міністерстві внутрішніх справ федеральної землі Гессен. За її словами, такі вбивства, як правило, є ретельно спланованими і є «кульмінацією домашнього насильства, яке починається з образ та принижень, а також і економічного тиску».
Читайте також: У Німеччині хочуть штрафувати за домагання на вулиці
«Вбивства з пристрасті»
Активістки за права жінок засуджують те, як бульварна преса романтизовано описує подібні злочини, називаючи їх «вбивствами з пристрасті», «любовними» та «сімейними» трагедіями. Усе це веде до хибного сприйняття явища як приватної справи конкретної родини, а не серйозної проблеми всього німецького суспільства, каже Ванесса Белл (Vanessa Bell) з громадської організації Terre des Femmes. «Ця тема — досі табу у Німеччині», — каже Белл.
Протести проти насильства щодо жінок у Мексиці, серпень 2020
Франкфуртського вбивцю засудили до довічного ув’язнення. Та у багатьох інших випадках вбивці отримують строк до 10 років позбавлення волі за «убивство, скоєне в стані афекту». Прецедентним у цьому контексті став вирок 2008 року Федерального верховного суду Німеччини, який своїм рішенням анулював рішення нижчої інстанції і постановив, що винний не виношував зловмисних намірів і не мав попереднього мотиву, щоби бути засудженим за статтею про «умисне вбивство». У рішенні суду вказується, що «розлучення було ініційоване самою жертвою і вбивши її, обвинувачений сам себе позбавив того, що не бажав втрачати».
Читайте також: Понад 100 тисяч: в Україні різко зросла кількість випадків домашнього насильства
Леоні Штайнль (Leonie Steinl) з Німецької спілки юристок (Deutscher Juristinnenbund) вважає, що це рішення суду покладає відповідальність і на саму жертву. «Це — наслідок гендерної концепції володіння та нерівноправності», — переконана юристка. Вона нагадує про подібну патріархальну практику «убивств честі», які вчиняють родичі за накликане на них «безчестя». «В усіх подібних випадках жінок вбивають через гендерні причини, адже зловмисники не дозволяють їм вести незалежне життя, виходячи зі своїх власних поглядів і переконань», — каже Штайнль і додає, що німецькі суди по-іншому класифікують «убивства честі» і вироки за ними, як правило, є суворішими, ніж за іншими подібними справами.
Ванесса Белл, зі свого боку, каже, що проблема убивств жінок у Німеччині не обмежується певною релігійною чи етнічною меншиною, адже дві третини усіх вбивць — німецькі громадяни. «Домашнє насильство стосується усього суспільства і справа не тут не у релігії, національності чи освіті. Наш обов’язок — не відвертати очей, вдаючи, що нас це не стосується, а запропонувати допомогу чи викликати поліцію», — каже Юлія Шефер.
Коментар: Права жінок кордонів не мають
Очікувані зміни у законодавстві
Німеччина у 2018 році приєдналася до Стамбульської конвенції Ради Європи — першої міжнародної угоди щодо боротьби з насильством над жінками. Метою конвенції є попередження насильства, захист жертв та покладення краю «безкарності злочинців».
Наступного року експертна група займеться перевіркою того, якого прогресу на цьому шляху досягла Німеччина, і що ще слід зробити, зокрема і на законодавчому рівні. Активістки за права жінок сподіваються, що експерти рекомендуватимуть запровадити спеціальні курси для поліції та суддів, розширення психологічної та юридичної допомоги жертвам, запуск інформаційної кампанії та збільшення кількості притулків для жінок.
Щороку близько 30 тисяч жінок у ФРН шукають притулок, а кількість вільних місць на сьогодні є удвічі меншою. «Німеччина хотіла б лідирувати у справі боротьби із насильством проти жінок, але наразі вона пасе задніх», — каже Леоні Штайнль і додає, що суспільству і досі бракує обізнаності. «Більшість людей або ж про це не чули, або думають, що таке стається лише десь у Мексиці, де жінок викрадають, ґвалтують, вбивають, а потім розчленовують. У світі люди виходили з протестами проти вбивств жінок, але у нас це досі не стало серйозною темою, тож є тут чому повчитися в інших країн», — підсумовує вона.
