Більшість батьків і вчителів в Україні вважає, що у школах треба викладати сексуальну освіту. Разом з тим, не всі педагоги упевнені у собі, а багато з них мають низку упереджень. Про це йдеться у новому дослідженні аналітичного центру Cedos у партнерстві з агенцією Іnfo Sapіens на замовлення Фонду ООН у галузі народонаселення (UNFPA) та за підтримки міністерства освіти та науки України. Майже половина (44 відсотки) респондентів заявила, що «нетрадиційна орієнтація потребує лікування», а третина (31 відсоток) батьків виступила за заборону абортів.
Якщо Україна лише шукає оптимальний формат для викладання сексуальної освіти у школі, у Німеччині до цієї делікатної тематики почали звертатися ще після Другої світової війни. У комуністичній Східній Німеччині тему «репродуктивності» у рамках уроків біології почали вивчати у 1949 році, а у ФРН сексуальна освіта у школах бере початок у 1969 році, коли з урядової ініціативи було видано перший шкільний «Атлас статевого виховання». Однак обов’язковим викладання цього предмету в усіх 16 федеральних землях стало лише з 2002 року.
Хто відповідає за сексуальну освіту німецьких школярів
У Німеччині з її федеративним державним устроєм сексуальну освіту школярства вважають суспільною задачею, тож і відповідальність за неї сконцентрована не в одних руках, а одразу на кількох рівнях: за це питання відповідають Федеральний центр просвіти з питань здоров’я (BZgA), земельна влада та громадські організації. Федеральний центр сексуальної освіти розробляє загальні концепції та спільно з іншими державними установами та міністерствами стежить за дотриманням стандартів викладання для різних вікових груп школярів.
Міністерка у справах молоді, сім’ї та здоров’я Кете Штробель (п) та школярка із першим «Атласом сексуального виховання», 1969 рік
Коли починати викладати предмет, на яких темах акцентувати увагу — все це перебуває у веденні земельних міністерств освіти, а сама шкільна програма сексуальної освіти може дещо відрізнятися у різних федеральних землях. Наприклад, у Гамбурзі школярам з другого класу пояснють, що таке «приємні» і «неприємні» дотики, як можна говорити на тему сексу, не вживаючи вуличного сленгу. «Таким чином демонструється, що в рамках сексуального виховання можна говорити не лише на медичні теми», — зазначила в інтерв’ю газеті Süddeutsche Zeіtung начальниця відділу земельного педагогічного інституту Гамбурга Беате Пролль (Beate Proll).
У навчальних планах різних земель констатується, що сексуальне виховання — спільна задача для батьків і вчителів. У деяких школах встановлено скриньку, у якій учні можуть анонімно залишати записки із запитаннями, які згодом обговорюватимуть публічно. «Батьки мають право на доступ до матеріалів і методів, але не повинні ухвалювати рішення про те, будуть чи не будуть обговорюватися ті чи інші питання», — пояснює Пролль. До речі, Конституційний суд Німеччини у Карслруе ще у 1977 році підтвердив, що сексуальне виховання — частина, так би мовити, «державного замовлення» у галузі освіти.
Нарешті, понад 1600 громадських організацій та Центрів планування сім’ї, найвідоміші з яких Pro Famіlіa та Deutsche AІDS-Hіlfe, допомагають консультаціями та інформаційними брошурами. До слова, їхнє поле діяльності охоплює усі верстви населення, а не лише школярство.
Читайте також: Статеве виховання: досвід Нідерландів
Успішна концепція
Загалом, сексуальна освіта у Німеччині спрямована на підвищення знань з питань репродуктивного циклу, зміни тіла у період статевого дозрівання, ефективності різних методів контрацепції. З іншого боку, сексуальна освіта має на меті дати можливість широкому загалу (і конкретним цільовим групам) сформувати позитивне ставлення до сексуальності, з відповідальністю за себе і за партнера. Вона має на меті підтримку розвитку самовизначення та ідентичності людини, системи особистих цінностей та особистого життя в перспективі. Таким чином, викладання цього предмету у школах носить подвійну мету, яка поєднує ціль зменшити поширення венеричних хвороб та небажаних вагітностей із більш широкою концепцією здорового життя і благополуччя — те, що німецькою заведено називати «почуватися добре» (wohlfühlen). Наголос робиться і на повазі, прийнятті, толерантності та емпатії до інших.
Німецький підхід до сексуальної освіти у школах за ці роки продемонстрував свою ефективність. Принаймні, на це вказують статистичні дані Федерального центру сексуальної освіти: наприклад, кількість підліткових вагітностей у період між 2004 та 2013 роками скоротилася удвічі (7500 проти 15000 у 2004-му). Іншим своїм успіхом у відомстві вважають те, що завдяки урокам сексуальної освіти німецька молодь демонструє вищий рівень обізнаності із фізіологією людини, відповідальніший підхід до контрацепції та кращі комунікаційні навички у спілкуванні з партнерами та батьками на тему статевого життя. Опитування на тему підліткової сексуальності у ФРН проводять з 1980-х років. Результати останнього десятиліття вказують на те, що молоді люди у Німеччині вважають, що мають високий рівень обізнаності із цією тематикою.
Читайте також: Статеве виховання: комплексний підхід у Чехії
Реформа і розголос
Якщо на самому початку закладення основ викладання предмету у Німеччині у 1950-их та 1960-их головний акцент робився на анатомічних особливостях, то вже у 1970-их, у тому числі завдяки «сексуальній революції» на Заході, шкільна концепція з роками ставала дедалі менш пуританською. Багато іноземців формували своє уявлення про ставлення німців до сексуальності на основі масової культури: хтось згадає про «сторінки сексуальних запитань» у журналах для тінейджерів Bravo та Popcorn, багатьом відома мережа секс-шопів Beate Uhse та популярні у 1990-их трансляції комерційними телеканалами, як-от Sat1, еротичних фільмів у нічному ефірі. Тож Німеччина може видатися країною із загалом дуже ліберальними підходами. Та це лише на перший погляд: запропоновані 2016-го року реформи в основі викладання шкільної сексуальної освіти, які б відображали і сучасні суспільні реалії, не на жарт розбурхали найконсервативніші верстви суспільства. Дійшло і до масових протестів у низці міст.
Протест у Вісбадені проти реформи сексуальної освіти у школах, 2016 рік
Після того як у федеральних землях Гесен та Баден-Вюртемберг на півдні ФРН уряди вирішили доповнити шкільну програму статевої освіти роз’ясненням сексуальної різноманітності, батьки з ультраконсервативними поглядами відреагували вуличною кампанією «Демонстрація за всіх» («Demo für Alle»). Як повідомляла преса, у Вісбадені, Гамбурзі та інших містах вийшли на вулиці проти «уроків анального сексу» та «гендерної ідеології». Політики-правопопулісти пропонували тоді вилучити ЛГБТ-тематику, а натомість розповідати дітям про «традиційні сімейні цінності«.
Читайте також: Польща: за ґрати через статеве виховання?
Краща профпідготовка вчителів
Дискусії про те, як має виглядати сексуальне виховання у німецькій школі, тривають і надалі. Допомогти знайти «слабкі місця» мають і результати нового комплексного дослідження на цю тему, підготовленого науковцями з університетів Лейпцига та Мерзебурга.
Під час дослідження було опитано майже дві тисячі шкільних вчителів у ФРН. Як з’ясувалося, лише кожен п’ятий проходив спеціальну підготовку до уроків на тему сексуальної освіти, і лише вісім відсотків з опитаних готувалися до дискусій на тему запобігання сексуальному насильству. До слова, ця проблема актуальна і для української школи, де лише близько 40 відсотків вчителів заявили, що упевнені у власних знаннях з окремих тем сексуальної освіти та у своїй спроможності обговорювати їх з учнівством.
В Університеті Лейпцига, тим часом, на основі результатів дослідження розробили спеціальну навчальну програму для студентів-педагогів, яка у разі успіху може згодом перейти і в інші німецькі ВНЗ.
