Ось і настав цей час. Коли справа честі постала в тенісі на повний вимір. І сторічні традиції перемогли грошову кон’юнктуру навіть не по балах. Нокаутом! Переміг Уїмблдон та його тенісний клуб, що й проводить третій турнір Великого Шлему в сезоні.
Кого переміг? Насамперед АТР та WTA, які через свою страусину позицію, заховавши голови в пісок в остраху втратити потенційні гроші, а може й вже проплачені тіньові гонорари, намагались врятувати дві недокраїни та їх нещасних гравців від ганьби бану на найпрестижнішому турнірі в світі. Уїмблдон не повівся на зняття очок.
Тепер ці очки дві названі організації можуть засунути собі в дупу, щоб прикрасити свої страусині пози хоч якимсь букетом з загально визнаних «квітів». А Уїмблдон відбудеться за участю всіх гравців, які були б на ньому й з очками, й без. Бо це – тенісна гідність й мрія для всіх. Хоч раз зіграти на кортах Всеанглійського клубу Лаун Тенісу та Крікету.
На старті турніру на траві прогнози й передбачення завжди мають певні відмінності від інших покриттів. Трава – це справа не тільки майже зникла на сьогодні, але й специфічна до максимуму. Сьогодні корт один, завтра може бути зовсім інший.
Кліматичні умови відіграють дуже велике значення – вологість, температура, точка роси й решта умов, що на інших покриттях не такі значущі як саме на траві. Бо все відображується на стані газону. Сухий він, чи вологий – відскоки зовсім різні, та й швидкість суттєво відрізняється. Зважаючи на те, що трава – єдине покриття, що відскок не гальмує, а прискорює – можете собі уявити, як доводиться адаптуватись гравцям!
Тому й поділ на фаворитів й статистів буде досить чітким. Ті гравці, що приїжджають, щоб перемогти в турнірі, спеціально готуються для гри на траві. Вони створюють саме свій трав’яний шаблон. Й витрачають на це певний час, щоб налагодити всі налаштування. Фізичні, технічні й ментальні. Ті ж, хто не претендує на щось видатне, адаптують свої стандартні навички. Іноді таким вдається дійти досить високо, але перемогти на турнірі, не вміючи грати саме на траві, неможливо.
Стрімкість думки, рішучість та сміливість – ті якості, що мають взяти з собою гравці, які хочуть перемоги в турнірі. Навіть беручи до уваги сьогоденні реалії рай-грассу, що завдяки додаванню житньої складової до традиційної суміші, загальмував відскок, гра все одно стрімка й короткострокова. Тут не зустрінеш терплячих розіграшів. Все вкладається в подачу й один-два завершальні удари. Почекунам тут нема місця. Навіть видатним. «Підняв револьвер – стріляй».
Тому й до вирішальних матчів тут доходять лише суперзірки. За винятком фіналу 1996 у чоловіків, Ріхард Крайчек – Малівай Вашингтон, решта все – кращі гравці сезону. Те ж саме й у жінок. Хіба що, Сабін Лісіцкі в 2013-му та Ежені Бушар в 2014-му не виправдали, але згодом, статус суперзірки. Та Кевін Андерсен, що мав свій зірковий час саме на Уїмблдоні 2018.
Отже, виходячи з всього вищезгаданого, не будуть сюрпризом традиційні фінали останніх років. Коли саме фаворити розігрували трофей. Отже, у чоловіків майже вічні Новак Джокович та Рафаель Надаль мають всі підстави планувати 10 липня відвідати газон центрального корта турніру.
Хто інший? Алькарас? Може, але ще не настільки стабільний, щоб все склалось. Ціціпас? Не вірю через брак саме рішучості. Рууд? Не для трави. Стрімкості поки не було видно. Руне? Щось десь, але сміливість без мізків не працює тут. Ну й ганьба ганебна – «лідер» світового рейтингу не допущений до турніру через відсутність честі. Таких тут не терплять. Як й його білопрапорних земляків.
Жіночі баталії менш передбачувані. Іга Швьонтек виглядає впевненою й абсолютно адекватною в кожному епізоді. Це суттєва перевага га траві.
Чудово себе показала напередодні Петра Квітова. Чи вистачить її наснаги на весь турнір? І да, мати Серена вирішила таки зіграти ва-банк. Й виставила свої надбання на старт турніру. Ось кому не має потреби хвилюватись за відповідність покриттю. Вона створена для такого тенісу. Й лише близькість омріяного рекорду може завадити їй дістатись трофейного матчу. Або невідповідність сьогоднішнього фізичного стану. Вік, все ж таки, штука невідворотна.
Й хтозна, як Серена Річардівна сьогодні біжить. Хоч майже нема сумніву, б’є вона «акуратно, но сильно». Щодо «аріші-маріші» — треба десь знайти місце на землі де навкруги все біле й нема нічого живого. Нехай там розташуються всі ці істоти з країн, метою яких є знищення всіх, кому краще дихається.
Білі плями – це не тут. Уїмблдон – це біле вбрання, світлі душі й чесні змагання. Змагання, що створюють радість й щастя для людей. Бо саме це є справа честі!
А ми бажаємо удачі нашим дівчатам! Хай їм пощастить й вони здобудуть максимум.