Словаччина — Україна. Наші оцінки

Football.ua разом із національним спонсором збірної, брендом “Львівське”, оцінює дії футболістів збірної України у матчі чемпіонату Європи-2024.

Збірна України здобула першу перемогу на чемпіонаті Європи-2024. І тут кожен уболівальник має зупинитись та просто насолодитись моментом. На мить, не більше, бо далі роботи виключно додалось. Із Словаччиною загальні риси малюнку гри Реброва змін не зазнали. Нам просто вдалось здійснити більше, аніж проти Румунії й майже(!) уникнути помилок. Долю гри вирішили окремі епізоди й віра в те, що той масив інформації, які тренери ретельно завантажували в свідомість наших футболістів останніми тижнями, усе ж таки має працювати. І так, нам знову приніс успіх банальний вертикальний футбол.

За підсумками голосування за підтримки національного спонсора збірної України, бренда “Львівське”, приз “Лев матчу” у грі проти Словаччини отримав воротар нашої національної команди — Анатолій Трубін. “Толік-стіна” — таке жартівливе прізвисько дали колись фанати цьому голкіперу, і що ми можемо сказати після цього матчу? Таки стіна. Хто знає, де б ми були, якби не сейви Трубіна на початку матчу та надійна й, найголовніше, упевнена гра в подальшому? Сергій Ребров посадив Андрія Луніна на лавку після помилок проти Румунії з дуже великими сумнівами щодо подальшої долі останнього, але не прогадав.

Football.ua оцінює гру футболістів збірної України у матчі на стадіоні Меркур Шпільарена в Дюссельдорфі (за 10-бальною шкалою).

Україна

Анатолій Трубін — 8,0.

Олександр Тимчик — 5,0. Це було гаряче. А інакше й не скажеш про гру нашого правого захисника. Поява Андрія Ярмоленка праворуч в атаці автоматично відкрила шлях до стартового складу й його одноклубнику, бо це було просто логічним рішенням тренерського штабу. І які ж це були американські гірки в плані емоцій!

Кількість позиційних помилок у простих ситуаціях від Тимчика просто зашкалювала, і зрештою це стало підставою для пропущеного м’яча з вирішальним пасом із його зони. Але потім почалась фаза атаки, і ми нарешті зрозуміли, як воно реально мало б працювати. Вийшло непогано, але без заспокійливих було б важкувато пережити бодай цей перший тайм.

Ілля Забарний (6,5) — Микола Матвієнко (6,0) — 6,0. По-різному складалась ситуація в нашому штрафному за ходом гри, але на диво, обійшлось без серйозних огріхів. Забарний, як і завжди, був холодною сталлю, тоді як за участі Матвієнка знову виник момент не без питань до Миколи, але обійшлось без негараздів на самому початку гри. Звичайно, не без порятунку від Трубіна, але за часи в Шахтарі він мав до цього звикнути.

Олександр Зінченко — 5,5. Статистичні портали неначе показились, і тому поставили нашому лівому захиснику найвищу оцінку серед усіх, хто був не полі. Це викликало лише подив і нерозуміння, бо, дійсно, за Зінченком цього разу гольова передача й цілком пристойний другий тайм.

А з іншого боку над його головою фактично забивав свій гол Шранц у ситуація, яку фанати Арсеналу, напевно, можуть відтворити й заплющеними очима. А ще був геть не бездоганний пас за ходом гри від Олександра, тож, напевно, фахівці статистики десь погарячкували. Чи ми недогледіли.

Георгій Судаков — 6,0. Наш центральний півзахисник та “70 млн”, які за нього ще досі ніхто не заплатив — то вже народний мем. Тому коли ця гра завершилась, тільки й розмов було, що: “Де там ті 70 млн?”. А ви ж питання задаєте не за адресою, друзі! То вам варто сходити до Сергія Реброва, а він вам радо розповість (а може й не розповість), як за рахунок одного лишень Георгія здійснив свій найбільш геніальний задум цього вечора.

Словаки проти Бельгії грали так, що обліпили її ключових гравців атаки неначе мухи, і коли в тебе по два гравці висить на ногах, то десь ця перевага в класі й утрачається. За Судакова цього вечора мав відповідати мозок центру поля суперників, Лоботка. А де в підсумку грав Георгій? Правильно! У опорній зоні, куди його заховав Ребров, і той-таки Лоботка мав підніматись непристойно високо, що дуже нам допомогло в другому таймі.

Тут як у шахах: є фігури, якими треба атакувати, а є ті, якими треба жертвувати. Судаковим пожертвували, тож той вибух емоцій наприкінці на адресу фанатів Словаччини — то біль через радість, що все вдалось.

Володимир Бражко — 6,5. Дуже очікувана ротація від Реброва після невдачі Степаненка та всієї команди в грі проти Румунії. І Бражко не підвів. Де треба — підчищав, де не треба — не помилявся, коли треба — блокував удари та перехоплював передачі. Ще більше фірмових дальніх пострілів від нього побачити з цими дивакуватими м’ячами, але то вже робота на наступні ігри на цьому турнірі. Ми ж віримо, що Бельгією все не обмежиться, чи не так?

Микола Шапаренко — 8,5. Не важко здогадатись, заради кого були всі ці тренерські фокуси із Судаковим та хто в підсумку зумів скористатись вільним простором на чужій половині на повну. І насправді ж нічого надзвичайного Шапаренко не робив — він просто був там, де потрібно, і виступав у ролі провідника для м’яча в кінцеву точку. На тлі режиму “стелс” у грі проти Румунії, цей виступ — то дуже значний стрибок у продуктивності. Але не без огріхів у першій половині, хоча хто там тільки знову не помилявся.

Андрій Ярмоленко — 6,0. Вимушена ротація, яку мало хто передбачав за дві доби до гри, але вже за декілька годин до неї все стало зрозуміло. Ярмоленко вийшов грати на досвіді, і хоча його фізичний ресурс вичерпується з якоюсь просто шаленою швидкістю навіть за не найбільш інтенсивного футболу, ми все одно говоримо про майстра футбольної справи. Із Тимчиком у них вийшов дуже змістовний дует, і хоча Андрія вистачило лише на 67 (а насправді трохи менше) хвилин, але він усе одно зіграв свою роль у цій виставі. Із очікуваними проблемами, куди ж без них?

Артем Довбик — 6,0. Володар цьогорічного Трофео Пічічі другий матч поспіль завершує лише з одним змістовним ударом по чужих воротах. Напевно, це — погана новина для нас із вами. Але цього разу в Довбика виходило значно більше в чужому штрафному, хоча, здавалося б, де перебуває словацька пара центральних, і де румунська в світовому футбольному рейтингу. Але ні, Артем щось там намагався шукати, і знаходив(!), та активно підігравав партнерам. Можливо, інколи на шкоду собі самому.

Михайло Мудрик — 6,0. Ту легендарну спробу збити ворожий безпілотник над стадіоном у Дюссельдорфі ще довго крутитимуть в якості приводу підколоти нашого нападника. Не без цього, певна річ. Але цього разу в Мудрика вийшов хоча б доволі непоганий матч. І так, Пекаріка від нього зрештою ховали де тільки могли, бо різниця в швидкості була просто непристойною. До речі, той момент, який начебто “зіпсував”, як багато хто каже, форвард, виник там, де 99% гравців у світі футболу й м’яча б не побачили. Але треба додавати — тож для всіх буде краще.

Роман Яремчук — 8,0. Тут просто нічого додати. Ті 25 із лишком хвилин, які перебував на полі наш нападник, це якесь шоу одного актора. Спочатку забив, потім картку отримав, самотужки створював тиск ледь на всіх ділянках поля, стрибав у підкатах, блокував удари — та Яремчук реально був усюди! І ці сльози щастя наприкінці… Це говорить багато про що.

Олександр Зубков — 6,0. Як би банально не пролунало, але Ярмоленко — не вічний. А коли стало відомо, що Циганкова в грі взагалі не передбачається цього разу, то поява на полі Зубкова ставала просто питанням часу. І нічого, з’явився, у атаці, можливо, мало був помітним, але коли треба було вже захищатись, то інтенсивністю в пресингу дуже допоміг.

Руслан Маліновський, Сергій Сидорчук, Максим Таловєров — перші дві заміни з цієї трійки — то арматура для фундаменту нашого захисту на останніх хвилинах, тоді як остання — то вже пішов бетон. Закривались, як тільки могли, і, напевно, хтось буде цим також незадоволений, бо “треба робити різницю” й ось це все. Але ж, друзі, до 54 хвилини ми взагалі програвали, тож давайте не накидатись на оазу в пустелі, бо в підсумку їстимемо пісок.

Бажаєте дізнаватися про головні футбольні новини першими? Підписуйтесь на наш канал у Telegram! Слідкувати за нашим сайтом ви також можете у Facebook, Instagram та Twitter.

Источник