У 82-гі роковини трагедії Бабиного Яру Президент України Володимир Зеленський ушанував пам’ять жертв масових розстрілів нацистами мирних жителів в окупованому Києві в роки Другої світової війни.
Глава держави встановив лампадку до пам’ятного знака «Менора» на території Національного історико-меморіального заповідника «Бабин Яр».
У вшануванні пам’яті розстріляних євреїв та інших жертв нацистів також узяли участь: керівник Офісу Президента Андрій Єрмак, Праведник народів світу Василь Назаренко, родичі й нащадки жертв Бабиного Яру, Праведників, колишні в’язні гетто й нацистських концтаборів, рабини.
Представники іудейських релігійних організацій прочитали поминальну молитву.
«Дякую, що ви сьогодні знайшли можливість бути тут, на вшануванні пам’яті жертв Бабиного Яру, нацистських репресій, Голокосту. Дякую єврейським релігійним представникам, які молилися за вшанування пам’яті жертв Бабиного Яру», — сказав Президент під час спілкування з учасниками заходу.
Володимир Зеленський відзначив героїзм Праведників народів світу.
«Дуже важливо завжди пам’ятати історію, не забувати. Тому що «Ніколи знову!» — це не порожні слова», — наголосив глава держави.
Від імені Президента також встановлено кошики квітів до пам’ятника громадянам, страченим нацистами в Бабиному Яру, та до пам’ятників українській письменниці Олені Телізі й розстріляним нацистами ромам.
82 роки тому в урочищі «Бабин Яр», що в Києві, гітлерівці протягом кількох днів знищили понад 33 тисяч євреїв. Усього ж тут завершили свій земний шлях понад 100 тисяч громадян різних національностей, серед яких було чимало і людей похилого віку, і немовлят.
Перша згадка про урочище Бабин Яр датується 1401 роком: саме тоді жінка-шинкарка, яка володіла тут ділянкою землі, продала її Домініканському монастирю. Згодом, у XV-XVII столітті, воно вже згадувалося як урочище Бісова баба та Шалена баба. Та все ж до вересня 1941 року про нього знали здебільшого лише кияни. До речі, згідно з планом довоєнної реконструкції міста у цьому мальовничому куточку планувалося посадити парк і побудувати лижну базу. Та не так сталося, як гадалося: воно стало місцем кривавих злочинів гітлерівців.
Вони, нагадаю, увійшли до столиці України 19 вересня. І вже наступного дня розпочали реалізацію плану Адольфа Гітлера щодо повного винищення євреїв. Щоправда, спочатку розстріляли понад 700 пацієнтів психоневрологічної лікарні імені Івана Павлова, що, до речі, і сьогодні знаходиться неподалік урочища. А 27 вересня комендант міста видав наказ, у якому було сказано: «Наказується всім жидам міста Києва і околиць зібратися у понеділок дня 29 вересня 1941 року до години 8 ранку при вулиці Мельника — Дегтярівській (коло кладовища). Всі повинні забрати з собою документи, гроші, білизну та інше. Хто не підпорядкується цьому розпорядженню, буде розстріляний. Хто займе жидівське мешкання або розграбує предмети з тих мешкань, буде розстріляний».
Розстріли в окупованому нацистами Києві почалися в Бабиному Яру 29 вересня 1941 року. Тоді за два дні було вбито 33 771 єврея (не рахуючи дітей до 3 років, яких розстрілювали, але не рахували, — Авт.). Однак, перший розстріл євреїв відбувся ще 27 вересня 1941 року, коли німецькими окупантами були знищені 752 пацієнти психіатричної лікарні імені Івана Павлова, яка знаходилась поблизу Бабиного Яру.
Зранку 29 вересня понад 30 тисяч євреїв прибули на північну околицю Києва невеликими групами. Коли людей загнали до яру, кулеметні постріли глушилися музикою і шумом літака, який кружляв над яром. Євреїв розстрілювали по 30-40 людей і скидали у рів. Після того, як він наповнювався 2-3 рядами тіл, мертвих присипали землею. За два дні у Бабиному Яру зондеркомандою 4-а під командуванням штандартенфюрера Пауля Блобеля і за підтримки двох підрозділів полку поліції «Південь» було розстріляно 33 771 єврея. Наймолодшій жертві було три дні, найстаршій — 103 роки. Протягом 1941–1943 років у Бабиному Яру було розстріляно 621 члена Організації українських націоналістів, 100 матросів Дніпровського загону Пінської воєнної флотилії, знищено 5 циганських таборів. За оцінками істориків, за три роки у Бабиному Яру було розстріляно від 70 000 до 200 000 людей. У серпні — вересні 1943 року, відступаючи, німці фактично знищили частину доказів масових розстрілів: вони відкопали і спалили десятки тисяч трупів, кістки перемелювалися на привезених з Німеччини машинах, попіл був розсипаний околицями Бабиного Яру.
На сьогодні в Бабиному Яру встановлено 25 пам’ятників, серед них: «Пам’ятник радянським громадянам та військовополоненим солдатам і офіцерам Радянської армії, розстріляним німецькими нацистами у Бабиному яру», пам’ятник розстріляним євреям у вигляді менори та дерев’яний хрест у пам’ять про 621 розстріляного члена ОУН.
Люди, які ніколи не жили в радянському союзі та про компартійний режим, який там панував, нічого не знають, навряд чи зрозуміють, як так могло статися, що в срср десятиліттями не наважилися сказати всю правду про трагедію, що сталася у цьому урочищі. Адже жертв нацистів радянська пропаганда називала виключно «радянськими громадянами», «мирним населенням», уникаючи розмов про те, що переважна більшість розстріляних в Бабиному Яру були євреями. І про те, що єдиною провиною невинно убієнних була їхня національність, не казали. Десятиліттями у Бабиному Яру заборонялося збиратися охочим вшанувати пам’ять розстріляних. Тих, хто нехтував забороною, «тягали» до кдб. Зокрема, письменника-фронтовика Віктора Некрасова. Але Бабин Яр залишався символом пам’яті, непокори та виявом дисидентства.
Більш ніж через 80 років ми стали свідками теж кривавих подій на теренах України, коли московити безжально винищують людей, зокрема і тільки-но народжених діточок, обстрілюючи пологові будинки. Німці взагалі не вважали, як писав рейхсфюрер СС Гіммлер, євреїв за людей. А хіба путін та його зайди краще ставляться до українців і України? Ні, звичайно. Вони вважають, що бути українцем — найтяжча провина, любити свою землю — бути ворогом міфічного «руського міра». Тому і з’явилися у нас новітні Бабині Яри — Буча, Ірпінь, Бородянка, Ізюм, Маріуполь.
Ідеологи «вирішення єврейського питання» закінчили своє життя із зашморгом на шиї. Подібним чином відійшли у кращі світи і ті, хто безпосередньо виконував їхні накази.. Дуже хочеться вірити, що така ж доля спіткає і господаря кремля та його зайд.
Історія зберегла чимало спогадів людей, які стали свідками жахливого злочину нацистів — масових розстрілів євреїв у Бабиному Яру:
Людмила Заворотна, киянка:
«Я чудово пам’ятаю, як німці ввійшли в Київ: вони йшли повз мої вікна. Був теплий день. Моя бабуся казала: „Діти, не бійтеся. Я вже бачила німців у 18-му, вони приходили до мене, купляли квасолю. Не бійтеся, вони вас не зачеплять“. Але потім, коли почалися розстріли, моя бабця кричала криком: „Ой, діти, що ж нам буде? Це ж не ті німці“.
Стріляли вдень. І я не знаю, хто там писав, що розстрілювали три дні — не правда, мені здається, що це була ціла вічність. Німецький кулеметник сидів фактично у нашому городі та через яр розстрілював людей, яких зганяли в довгу чергу. Двом моїм подругам Цилі й Розі вдалося втекти, вони бігли до мене, але прямо біля мого дому їх наздогнав німець, вони плакали і кричали, їх силою тягнули по асфальту, а я нічого не могла зробити. Боже, як вони кричали…
Після першого дня розстрілів залишилося ще багато людей, їх змусили ночувати прямо там. Це було щось неймовірне: люди сходили з розуму, намагалися накласти на себе руки, просили смерті. Наступного дня розстріли поновилися. Трупи не засипали. На вулицю неможливо було вийти, Київ потонув у трупному смороді».
Ольга Ромченко, жителька Києва:
«До війни ми жили в невеликому будинку в Києві, попри те, що в ньому було всього 22 квартири, дітей у нашому дворі жило більше як пів сотні. Нашими сусідами була єврейська сім’я Баташових, у них було дві дівчинки-близнючки Геня та Ліза, а також сестра Маня та брат. Коли 27 вересня був вивішений указ німців про те, що всі євреї міста Києва повинні з’явитися в район єврейського цвинтаря біля вулиці Мельникова, ніхто не знав, що станеться. Люди розцінювали по-різному. Водопостачання було відключене, світла теж не було, радіо не працювало, тож кияни жили лише догадками.
Але ніхто ж ніколи не думав, що мирне населення: дітей та жінок беззахисних будуть розстрілювати. Ми знали, що в районі Бабиного Яру був цегляний завод, до якого була підведена залізнична станція. Так всі були переконані, що євреїв просто відправлять на роботу.
29 вересня я проводила подруг, але мама дозволила йти лише до Лук’янівського ринку, де я і попрощалася з Баташовими. Пізньої ночі Геня і Маня прибігли до нас додому, постукали в наше вікно і, коли я їм відчинила, вони впали на підлогу з криком: «Наших всіх розстріляли».
«Амельчикова Соня. … − березень 2022-го. Загинула разом з мамою та сестрою під час російського обстрілу житлових районів міста. Була школяркою, маленькою актрисою маріупольського театру «Концепція». Місце смерті – м. Маріуполь, Донецька обл.
Коптякова Олена. 1975 − березень 2022-го. Загинула на початку березня 2022 р. під завалами будинку, зруйнованого внаслідок російського обстрілу. Місце смерті – м. Ізюм, Харківська обл.
Луценко Євген. …− березень 2022-го. Загинув від вибуху снаряда. З моменту повномасштабного вторгнення російських загарбників Євген Луценко постійно перебував на своєму робочому місці та разом із колегами надавав допомогу онкохворим пацієнтам. проте 13 березня він вирішив скористатися можливістю побачитись із рідними. Транспортний засіб, у якому він їхав додому, поблизу с. Лукашівка потрапив під обстріл. Працював лікарем-хірургом онкоторакального відділення Чернігівського медичного центру сучасної онкології. Місце смерті – Чернігівська обл».
Це – лише три імені, три людини, три долі з тисяч тих, які обірвав цинічний російський окупант. Зберегти пам’ять про всіх загиблих – обов’язок тих, хто вцілів. І саме це завдання нині виконує Меморіальний центр Голокосту «Бабин Яр». Нещодавно ця організація запустила Мартиролог жертв російсько-української війни серед цивільного населення за 2014−2022 роки «Закриті очі».
Як йдеться на сайті Меморіального центру, на платформі вже зібрано інформацію про понад 2000 осіб. Дані акумулюються з відкритих джерел, оцінюються дослідницькою командою і публікуються на сайті з можливістю додавати і розширювати важливі факти життя чи обставини смерті. Тож кожен, хто володіє відповідними даними, може додати ім’я. Після модерації ці свідчення будуть опублікованими і стануть частиною національної пам’яті.
Команда проєкту об’єднує науковців, які прагнуть не лише вшанувати пам’ять про загиблих, а й розповісти світу про немислимий у 21 столітті геноцид, якому були піддані українці.
– В основі концепції Меморіального центру «Бабин Яр» – берегти пам’ять про жертви Голокосту, однієї з найбільших трагедій людства, яка виросла на підґрунті національної нетерпимості. Однак сьогодні, через 80 років, коли ми бачимо повернення геноцидних практик, ще більше кристалізується особлива роль Меморіалу в оприявленні злочинного режиму кремля, який під прикриттям ефемерної «денацифікації» знищує українську націю. Повторення історії вкотре показує, що попри унікальність кожної трагедії, геноцидні явища у світі є універсальними. Наш мартиролог – це з одного боку меморіальна платформа, а з іншого – інструмент комунікації зі світом, який нарешті має прийняти виклик колективної відповідальності за війну, що триває, – прокоментував Максим Рабінович, генеральний директор Меморіального центру.
Проєкт «Закриті очі» покликаний звернути увагу світової громадськості на результати, до яких призводить повільне реагування на військову агресію і бездіяльність у час масового насильства. Платформа має англомовну версію, а тому кожен із будь-якого куточка світу може відвідати онлайн-меморіал і віддати шану невинним жертвам.
– Назва «Закриті очі» несе в собі певний символізм. Ми говоримо про те, що світ воліє не бачити кількість загиблих українців і втрачених життів внаслідок війни. Щоб наш мартиролог перестав поповнюватися новими іменами, люди повинні нарешті відкрити очі й діяти єдиною та злагодженою силою проти жорстокості російського окупанта і на захист України, – зазначила Анна Фурман, ідейний натхненник проєкту «Закриті очі».
Сформувати повний мартиролог можливо тільки об’єднавши зусилля всіх українців, а тому куратори проєкту закликають долучатися до важливої справи і ділитися інформацією про загиблу людину, обставини її смерті, історію життя. Водночас вони нагадують, що ця база даних створюється на підставі відкритих джерел та не є офіційним реєстром.
Рашисти воюють не тільки з живими. Всю свою лють через нездійснені мрії про захоплення України протягом трьох днів вони виливають на мертвих — котрий раз ці покидьки цілеспрямовано руйнують меморіали й пам’ятники, встановлені на честь жертв Другої світової війни, у пам’ять їхніх дідів, чиїми подвигами так вихваляються їхні пропагандисти на рашистському телебаченні та проходах «Безсмертного полку».
Так, 1 березня під час обстрілу Києва ракети російських окупантів вдарили в район меморіалу Голокосту «Бабин Яр» — по старому єврейському цвинтарю. До речі, напередодні російські ЗМІ «анонсували» цей авіаудар — військове керівництво країни-агресора заявило, що у такий спосіб вони виведуть з ладу «технологічні об’єкти СБУ».
У Бабиному Яру під час Голодомору 1932-1933 рр., інспірованого радянським керівництвом для знищення українського населення, були поховані тисячі замордованих голодом людей. Під час німецької окупації Києва у 1941-1943 рр. Бабин Яр став місцем масових розстрілів німецькими окупантами мирного населення і радянських військовополонених — євреїв і циган — за етнічною ознакою, а також партійних та радянських активістів, підпільників та інших. За даними історика, провідного наукового співробітника Музею історії Києва, відповідального секретаря Громадського комітету для вшанування пам’яті жертв Бабиного Яру Віталія Нахмановича, за весь час німецької окупації у Бабиному Яру були розстріляно 90 −100 тис. людей.
Але рашисти продовжують нехтувати пам’яттю полеглих у боротьбі з фашизмом та його жертвами. Так, вчора на Харківщині, в місті Ізюм, російські окупанти обстріляли гору Кременець, внаслідок чого було зруйновано історичний меморіал пам’яті про Другу світову війну. Зведення військового меморіалу «Скорботна мати», встановлення обеліску на могилі невідомого солдата, пам’ятних знаків на в’їздах до Кременця розпочалося в 60-х роках минулого століття та тривало 28 років. У 2008 році на вершині гори було встановлено пам’ятник жертвам Голодомору у вигляді скульптури Богородиці з хрестом. Для того, щоб зруйнувати те, над чим упродовж пів століття трудився український народ, окупантам знадобилася лише мить…
Крім того, під час обстрілів, які тривають в Харкові, було пошкоджено пам’ятник Меморіального комплексу в Лісопарку, який розташований на північній околиці міста. Тут гітлерівці розстріляли тисячі радянських патріотів, підпільників, військовополонених та партизанів, які відмовилися скоритися ворогові.
Також російські війська обстріляли меморіал жертвам тоталітаризму, що також розташований на Білгородському шосе.
Рашисти, знайте, вам помстяться пращури, які повстануть силою нашого, українського Духу! На вас вже зачекалися у пеклі, де уготоване спеціальне місто!
Володимир Зеленський відреагував на обстріл російсько-окупаційними військами Меморіального комплексу «Бабин Яр», який знаходиться неподалік від телевежі.
«Навіщо 80 років повторювати «Ніколи знову», якщо, коли бомба падає на Бабин Яр, світ залишається мовчазним? Ще 5 життів втрачено. Історія повторюється…» – написав Володимир Зеленський.
Президент України Володимир Зеленський разом з дружиною Оленою, а також главами іноземних делегацій взяли участь в урочистих заходах до 80-х роковин трагедії Бабиного Яру, що відбулися в Меморіальному центрі Голокосту «Бабин Яр» у Києві. Про це іфнормує Офіс Президента України.
Зокрема, у церемонії вшанування пам’яті жертв трагедії Бабиного Яру взяли участь Президент Держави Ізраїль Іцхак Герцог, Президент Федеративної Республіки Німеччина Франк-Вальтер Штайнмаєр, Голова парламенту Грузії Каха Кучава, Спікер Риксдагу Швеції Андреас Норлен, Маршалок Сенату Республіки Польща Томаш Гродзький. Крім того, на заході були присутні представники парламентів Чехії, Австрії, Литви та Латвії, спеціальний представник з питань Голокосту Держдепартаменту США Еллен Джермейн, спеціальний представник Прем’єр-міністра Великої Британії лорд Амед Вімблдонський, рабини, лідери духовенства, посли та представники дипломатичного корпусу, а також експерти, науковці та меценати з усього світу, які опікуються темою Голокосту.
Глава Української держави та гості взяли участь у відкритті-перформансі меморіального об’єкта «Кристалічна стіна плачу» авторства художниці Марини Абрамович.
Також присутні ознайомилися з аудіовізуальною інсталяцією «Дзеркальне поле». Цей об’єкт – це стовпи з динаміками, з яких голосами дорослих і дітей озвучують імена жертв Бабиного Яру.
Учасники заходу переглянули світловий перформанс у яру та відвідали символічну синагогу «Місце для роздумів», де була виконана молитва кантора.
«У цьому місці нацисти розстріляли понад сто тисяч людей, – сказав Володимир Зеленський під час виступу. – У цьому місці важко говорити. На тисячі років його окупувала тиша. У цьому місці важко дихати. Тисячі дітей зробили тут останній подих. У цьому місці важко стояти. Тисячі куль збивали з ніг убитих саме тут, в урочищі Бабин Яр, що пронизане болем і криком, кров’ю і смертю. Місце, яке Господь покинув назавжди, а диявол оминає стороною. Це таке місце. 80 років тому тут сталися жахливі злочини».
Глава Української держави нагадав, що під час Другої світової війни у вересні 1941 року Київ захопили нацисти, а вже за тиждень гітлерівці розстріляли 752 пацієнтів психіатричної лікарні імені Павлова.
«Через два дні, цитата: «всім жидам Києва» наказувалося прибути сюди. Нібито для відправки потягом на роботу в Німеччину. Насправді ж їх чекав експрес, що прямує до смерті. У «пасажирів» забрали документи, речі. Їх роздягали, гнали палицями до краю цього яру – до прірви. А далі – звук затвора. Смертельна скоромовка кулемета. І у вічній темряві перші «вагони» з невинними жертвами рушили з цієї жахливої «платформи», – розповів Президент.
Він зазначив, що в перші два дні нацисти стратили в Бабиному Яру 33 771 єврея, переважно це були люди похилого віку, жінки та діти, старші за три роки, а немовлят взагалі вбивали, не рахуючи.
«Над яром день і ніч кружляв нацистський літак, шум якого заглушав постріли. Але не зміг заглушити страшний стогін, який, за словами очевидців, лунав над Бабиним Яром ще декілька днів, а земля здригалась від конвульсій похованих живцем», – додав Глава держави.
У наступні два роки нацисти стратили в Бабиному Яру майже все єврейське населення Києва, а далі вбивали ромів, українців, військовополонених, порушників порядку.
«Скільки їх залишилося лежати тут назавжди? Точно на сьогодні не скаже ніхто. На Нюрнберзькому процесі йшлося про близько 100 тисяч людей. Сьогодні нові дослідження кажуть, що, імовірно, близько двохсот тисяч людей. Для нацистів ці тисячі не мали значення, на відміну від усіх нас. Бо кожна нова тисяча жертв – це нова тисяча років, у які триватиме наш біль. Хоча навряд чи взагалі є час, який здатен його заспокоїти», – сказав Глава держави, наголосивши, що трагедія Бабиного Яру торкнулася кожного, адже це – злочин проти людського виду.
Водночас Володимир Зеленський висловив переконання, що Бабин Яр фактично є пам’ятником людині в усіх її найгірших і найкращих проявах.
«Людині, яка стріляє й вірить, що чинить правильно. Людині, яка рятує, бо знає, що чинить правильно. Кожній людині, у якій є й чорне, і біле. Питання: що саме одного разу переможе?» – сказав Володимир Зеленський.
Президент зауважив, що нацизм був переможений не тільки зброєю, а й силою людської душі, гуманізму та милосердя тих, хто обрав шлях людяності. І кожен, хто рятував євреїв у часи Голокосту, був удостоєний високого звання Праведника народів світу.
«Серед тих, чиї історії відомі, сьогодні це звання носять 2659 українців. Ми пишаємося кожним із них. І завжди будемо державою, де головною цінністю є людина, а не ідеологія», – наголосив він.
Глава держави подякував усім присутнім, зокрема міжнародним гостям, які прибули до України розділити спільний біль у 80-ті роковини страшної трагедії Бабиного Яру.
«Це – доказ єдності наших поглядів. Якщо завгодно – тест на однодумців. Як на мене, ми склали його успішно», – заявив Президент України, відзначивши символізм того, що сьогодні тут присутні лідери Ізраїлю та Німеччини.
Глава держави наголосив, що Бабин Яр – це спільна трагедія єврейського та українського народів. За його словами, були часи, коли цю чорну сторінку намагалися замовчати, не помічати. І настав час, коли про Бабин Яр нарешті почали говорити, втім, нічого не робили.
«Було багато заяв, багато обіцянок, презентацій, концепцій, а в сумі – багато років без гідного меморіального комплексу в цьому місці. Я щасливий, що після стількох суперечок, перешкод, різних «але» ми нарешті почали рухатися. Держава спільно з громадськістю, Меморіальним центром Голокосту «Бабин Яр», інвесторами, істориками, вченими, архітекторами й багатьма іншими експертами почали процес, коли Меморіальний комплекс і Національний історико-меморіальний заповідник «Бабин Яр» будуть нарешті створені», – сказав Президент України.
За його словами, через декілька років об’єкти, що з’являються тут, стануть частиною єдиного масштабного комплексу пам’яті про Бабин Яр, який дасть змогу «сповна відчути жах, біль і страждання, які приносять людству нацизм, расизм, антисемітизм, ксенофобія й нетерпимість».
«На жаль, це не допоможе убитим тут, але допоможе живим – тим, хто має про це знати. Пам’ятати. Передати дітям і онукам. Щоб тоді, коли ми потрапимо в наступний виток спіралі, за якою розвивається цивілізація, у всіх нас не було жодного роздоріжжя. Щоб у всіх нас був один шлях – шлях людини, який усі ми оберемо з глибокою повагою до пам’яті всіх жертв Бабиного Яру, Голокосту, Другої – і дуже вірю – останньої світової війни. Заради мирного й щасливого майбутнього наших дітей. Заради мирного й щасливого майбутнього дітей наших дітей… Усіх наступних поколінь на планеті Земля», – зазначив Володимир Зеленський.
Президент Держави Ізраїль Іцхак Герцог наголосив, що в Бабиному Яру сталася найстрашніша трагедія в історії єврейського народу.
«Протягом двох діб тут працювали кулемети. Десятки тисяч київських євреїв (були вбиті. – Ред.). Були закреслені долі цілих родин», – сказав Президент Ізраїлю.
Іцхак Герцог зазначив, що сьогодні світові лідери мають засуджувати будь-які прояви антисемітизму.
«Ми маємо боротися зі злом, із жорстокістю, щоб люди не забували, до чого можуть призвести антисемітизм і расизм. Ми маємо пообіцяти людству з цього місця, що Бабин Яр ніколи більше не повториться», – наголосив він.
Президент Ізраїлю подякував Главі Української держави та всім, хто причетний до реалізації проекту будівництва меморіалу в Бабиному Яру, за увагу до пам’яті про жертв трагедії.
Федеральний Президент Німеччини Франк-Вальтер Штайнмаєр зі свого боку зазначив, що Друга світова війна принесла багато страждань, відголос яких відчувається досі, і подякував за можливість разом ушанувати пам’ять загиблих. Він наголосив, що хорошого майбутнього не існує без чесної пам’яті.
«Як Федеральний президент Німеччини стою тут сьогодні перед вами і схиляю голову в глибокому траурі за загиблими. І водночас відчуваю глибоку вдячність за примирення, задля якого ви, шановний пане Президенте Зеленський, українці та нащадки жертв того часу подали руку нам, німцям. Примирення – не те, чого можна вимагати, його можна тільки дарувати. Відчуваю вдячність за тісне партнерство, яке поєднує наші країни сьогодні. Вдячність відчуваю за спільні цінності, які разом сповідуємо: міжнародне право та людська гідність, свобода народів у їхньому політичному самовизначенні й територіальній цілісності. Мирна й безпечна Європа – на цьому фундаменті ми стоїмо й маємо його захищати», – переконаний Франк-Вальтер Штайнмаєр.
Своє слово до почесних гостей сказав голова Всеукраїнської асоціації євреїв, колишніх в’язнів гетто і нацистських концтаборів Борис Забарко. Також на заході виступили голова наглядової ради Благодійного фонду «Меморіал Голокосту «Бабин Яр» Натан Щаранський та член наглядової ради Віктор Пінчук.
Крім того, перед гостями меморіального заходу виступили музиканти симфонічного оркестру та хористи.
Сьогодні вшосте у Києві зібралися й пройшли «дорогою смерті» – вулицею Січових Стрільців – сотні людей. Саме цим шляхом 80 років тому йшли на страту приречені люди. Німецькі нацисти винесли їм останній вирок лише за те, що вони були євреями.
В останні дні вересня 1941 року в Бабиному Яру було страчено більше ніж 30 тисяч людей – жінок, старих, дітей.Усього ж, за різними оцінками, там розстріляли понад 150 000 євреїв, підпільників та воїнів українського спротиву усіх національностей, пацієнтів психіатричних лікарень.
За радянських часів цю трагедію старанно замовчували, й лише зіздобуттямУкраїною незалежності цю трагедію відзначають на державному рівні. За словами одного з організаторів цьогорічного маршу Євгена Городецького: «Ми пам’ятаємо про жах Бабиного Яру, про тих, хто його вчинив. Сьогодні тут багато дітей – ми передаємо їм цю пам’ять, цей біль. Без примирення, без розвінчаннязлочинів нацистів майбутньогоу нас не буде».
29 вересня вшановуються 80-ті роковини з часу однієї з найтрагічніших сторінок історії окупованого нацистами Києва – початку масових розстрілів у Бабиному Яру. Лише за два перші дні німці розстріляли 33 771 киянина, лише через те, що вони євреї. Про це інформує Український інститут національної пам’яті.
Загалом за два роки окупації, за різними оцінками істориків, у Бабиному Яру знайшли свій останній притулок до 100 тисяч людей: євреїв, ромів, військовополонених, пацієнтів психіатричної лікарні, українських націоналістів, радянських підпільників та інших категорій населення. Практично чверть населення, що лишилася в окупованому Києві. Бабин Яр став першим жахливим експериментом нацистів з «вирішення єврейського питання» і поклав початок створенню «фабрик смерті» по всій Європі.
[embedded content]
«Київських євреїв убили лише тому, що політична ідеологія нацистської держави визнала їх расово ворожими та «засудила» до вбивства. Більше ніде, навіть у сумнозвісних фабриках смерті, не вбивали стільки людей за такий короткий проміжок часу. Тому Бабин Яр у всьому світі є одним із символів Голокосту. Цими меморіальними заходами ми прагнемо, вшановуючи пам’ять жертв, повернути їм гідність, відібрану злочинною ідеологією. Це одночасно є і внеском у формування зрілої та гідної політичної нації, для якої права людини будуть базовою цінністю, незалежно від походження, соціального чи іншого статусу. Адже ми прагнемо жити у спільноті, яка не сприймає насильство як аргумент, а навпаки – культивує почуття відповідальності, емпатії, толерантності, міжнаціонального й міжконфесійного порозуміння. Ми сподіваємося, що участь у цих пам’ятних подіях об’єднає суспільство й до них долучиться якомога більше людей, незалежно від національної приналежності, релігії та поглядів на меморіалізацію простору Бабиного Яру», – зазначає голова Українського інституту національної пам’яті Антон Дробович.
До 80-х роковин трагедії Український інститут національної пам’яті спільно зі студією «Диваки продакшн» презентує соціальний ролик з циклу «Події епохи». У ньому наголошується на важливості збереження історичної пам’яті з покоління до покоління.
У ролику були використані фрагменти виставки «Бабин Яр: пам’ять на тлі історії», історична хроніка, кадри з німецько-білоруського фільму «Бабин Яр».
80 років тому за дві доби у Бабиному Яру нацисти розстріляли майже 34 тисячі євреїв
Завдання СС – «…Очищати зайняті території від небезпечних для вермахту елементів…» Цей наказ рейхсфюрера СС Генріха Гіммлера розповсюджувався і на мирне єврейське населення Києва, і на сотні інших міст та сіл України…
Як вирішувалося «єврейське питання» у стилі Гітлера-Гіммлера
22 вересня 1941 року. Здолавши опір радянських військ до Києва вступають передові частини вермахту. Слідом за ними – так звані айнзатцгрупи СС. У них особливе завдання – «очищення окупованих територій від небезпечних елементів, здатних чинити опір доблесній німецькій армії»». В інструкції, підписаній самим рейхсфюрером СС Генріхом Гіммлером, було сказано: «остаточне вирішення єврейського питання».
І вже 29 вересня, тобто, на 7-й день окупації міста, вони починають його вирішувати: цього дня звірі у людській подобі в урочищі Бабин Яр розстріляли майже 22 тисячі євреїв. Тих, кого не встигли вбити, загнали на ніч у порожні гаражі на вулиці Дорогожицькій і їхня доля була вирішена наступного дня. У донесенні в Берлін головорізи доповідають про 33 771 людину, страчену 29-30 вересня.
Але й цього їм було замало. Масові розстріли у Бабиному Яру, згідно з німецькими документами, які фігурували на Нюрнберзькому процесі, продовжувалися до листопада 1941-го. Німці знищували не лише євреїв, а й ромів, пацієнтів психіатричної лікарні імені Івана Павлова, взятих у заручники киян, українських націоналістів. Узимку 1941-1942-го у Бабиному Яру розстріляли сотні членів Організації Українських націоналістів. В донесенні «Про події в СРСР» № 164 від 4-го лютого 1942-го року сказано:
«У Київській області боротьба проти комуністів усе більше трансформується в боротьбу проти національних українських формувань… Конфіскований письмовий матеріал, а також свідчення різних арештованих – прихильників Бандери, знову доводять, що націоналістів неможливо залучити до будь-якої позитивної співпраці. Тому нам лишається тільки повністю знищити цей рух».
Достеменно відомо про загибель у цьому урочищі 621 українського націоналіста.
«Я зостався живим, тому що у моєї няні у руці був паспорт із записом: «національність – українка…»
Історики, які досліджують цю трагічну сторінку нашої історії, свідчать, що врятуватися від розстрілу в Бабиному Яру пощастило всього 29 людям. Більшість з них тоді були малолітніми дітьми. Цезар Куц, якому на той час виповнилося 4 роки, один із таких щасливчиків. Утім, дитяча пам’ять закарбувала страшні події до кінця його днів:
«Люди збиралися цілими дворами, вантажили речі. А чому? Бо німці пустили слух, що євреїв будуть відправляти у інше безпечне місце. У місті вивісили оголошення, що всі жиди мають зібратися на перехресті Дегтярівської і Мельникова, а хто не прийде, розстріляють. Лишатися вдома не можна було, всі дороги навколо Києва були перекриті, от всі і йшли. Ми зустріли нашу молочницю, і вона попередила няню: «Куди ти йдеш з єврейською дитиною, ти ж загинеш разом із ним. Дістань свій паспорт».
На першій лінії оточення між протитанковими загородженнями був маленький прохід, біля якого собаки кидалися на людей. На нас теж кинувся собака, й забрав нашу торбинку з їжею. Я заплакав. Навколо нас людей били прикладами, підганяли уперед. Ми з нянею впали прямо на загородження. Розбилися в кров, у мене досі залишився шрам. Люди йшли через нас, наступали на нас. Напевне, в цей момент у когось з німців серце тьохнуло – мене підняли із землі за комір, а у няні у руці побачили паспорт. Німці зрозуміли, що вона українка, й виштовхали нас за коло оточення. Ми вийшли, сховалися у підворітті. Я з того моменту перестав говорити: мову відняло, й надовго».
За хвилину у Яру вбивали 40-45 людей
До Бабиного Яру рухалася маса людей з різних районів Києва. На місці від натовпу відділяли 40-45 осіб, й під конвоєм вели «реєструватися». У людей відбирали всі документи і цінності, потім примушували роздягатися і через проходи в насипі виводили до краю яру, на протилежному боці якого на спеціально обладнаній дерев’яній платформі сидів кулеметник. Під вогонь кулемета розгублених голих людей кати заганяли палицями, не даючи їм схаменутися і зорієнтуватися. Тіла розстріляних скочувалися на дно яру. Після того, як рів заповнювався 2-3 шарами тіл, зверху їх присипали землею.
Масові розстріли у Бабиному Яру відбувались і пізніше, аж до визволення Києва від окупації. Наймолодшій жертві було 3 дні, найстаршій — 103 роки. Встановлено, що упродовж двох подальших років там вбили ще мінімум 70 тисяч осіб. У 1946 році радянська влада, згідно з висновками своєї спеціальної державної комісії, створеної для розслідування нацистських злочинів під час окупації Києва, заявила про близько 100 тисяч знищених там цивільних осіб.
Катюзі по заслузі
По закінченні Другої світової війни діяльність так званих айнзацгруп на окупованих територіях була розслідувана. Командирів цих «підрозділів», які потрапили до рук судочинства, осудили як воєнних злочинців та ув’язнили довічно або стратили. Безпосереднім «куратором» масового винищення людей у Бабиному Яру був штандартенфюрер СС Пауль Блобель. Оскільки він «виправдав високу довіру керівництва СС», йому довірили і замітання слідів тих моторошних злочинів. Робилося це просто – тіла розстріляних спалювали. На Нюрнберзькому процесі цей покидьок опише весь цей процес так:
«Під час мого візиту в Київ у серпні я особисто спостерігав за спаленням тіл у загальній могилі під Києвом. Могила була близько 55 метрів довжиною, 3 метри шириною і 2,5 метра глибиною. Після того, як верхній шар грунту був знятий, трупи облили горючим матеріалом і підпалили. Пройшло близько двох днів, поки могили вигоріли до дна. Я пересвідчився у цьому особисто. Потім могила була засипана…»
Варто сказати, що нащадки розстріляних у Бабиному Яру людей у повоєнний період переслідували есесівських покидьків десятиліттями. Приміром, одного з головних дієвих осіб «вирішення єврейського питання» Адольфа Ейхмана, наближеного до самого Гіммлера, вони знайшли через 15 років. На його руках, що підтверджували документальні першоджерела, була кров сотень тисяч євреїв. Після поразки гітлерівської Німеччини йому вдалося втекти до Аргентини. Але 11 травня 1960 року він був схоплений спецслужбами Ізраїлю на одній з вулиць Буенос-Айреса. Своє мерзотне життя він закінчив на шибениці.
29–30 вересня виповниться 80 років, відколи у Бабиному Яру в Києві були вбиті перші жертви нацистської політики винищення – майже 34 тисячі київських євреїв. У 2021 році, у 80-ті роковини трагедії, відбудеться вшанування пам’ять десятків тисяч розстріляних.
Маховик смерті забрав упродовж 1941-1943 років життя близько 100 тисяч людей – євреїв, ромів, полонених червоноармійців, пацієнтів психіатричної лікарні, цивільних заручників, українських націоналістів і радянських партизанів, в’язнів Сирецького концтабору. Повідомляє Український інститут національної пам’яті.
Меморіальні заходи розпочнуться з символічного запалення 29 вересня, о 10:00, вищими посадовими особами держави пам’ятного вогню, який горітиме упродовж двох днів біля пам’ятника загиблим киянам та військовополоненим.
Також на тій же локації 29 вересня, о 20:30, відбудеться міжрелігійний захід (молитва) за жертв Бабиного Яру. Долучитися запрошуються всі охочі незалежно від віросповідання. Молитву проведуть Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Епіфаній, Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав та головний рабин України та Києва Моше Реувен Асман.
Упродовж двох пам’ятних днів, з 10:00 до 19:00, кожен охочий вшанувати пам’ять розстріляних може прийти до Бабиного Яру та біля різних пам’ятників на території заповідника взяти символічні камінці й лампадки, щоб покласти до меморіальних місць. Орієнтиром до місць, де роздаватимуть камінці й лампадки, слугуватимуть спеціально встановлені вказівники.
Основними локаціями — точками для вшанування пам’яті жертв нацистського режиму стануть пам’ятник загиблим киянам і військовополоненим, пам’ятник розстріляним дітям, пам’ятник «Ромська кибитка» і «Менора».
Місце проведення міжрелігійного заходу (молитви) та розташування інсталяції «Вогонь пам’яті»: Національний історико-меморіальний заповідник «Бабин Яр», ст. метро Дорогожичі, вул. Дорогожицька, 9, навпроти Національної медичної академії післядипломної освіти.
[embedded content]
У межах ширшої програми заходів 23-24 вересня пройде міжнародна наукова конференція «Пам’ять Бабиного Яру і Голокост: наукові та суспільно-політичні виміри». Також громадська організація «Всеукраїнський благодійний фонд «Заради тебе» за підтримки Українського інституту національної пам’яті створила цикл соціальних роликів про жителів України, що рятували євреїв від Голокосту. Ролики поширюватимуться як у соціальних мережах, так і надані телеканалам для трансляції. Отримати їх у високій якості можна за посиланням.
До пам’ятної дати завершений спільний проєкт Українського інституту національної пам’яті, Посольства Ізраїлю в Україні та Національного історико-меморіального заповідника «Бабин Яр» з встановлення системи навігації на території заповідника і доповнення розташованої там стендової виставки.
«Київських євреїв убили лише тому, що політична ідеологія нацистської держави визнала їх расово ворожими та «засудила» до вбивства. Більше ніде, навіть у сумнозвісних фабриках смерті, не вбивали стільки людей за такий короткий проміжок часу. Тому Бабин Яр в усьому світі є одним із символів Голокосту. Цими меморіальними заходами ми прагнемо, вшановуючи пам’ять жертв, повернути їм гідність, відібрану злочинною ідеологією. Це одночасно є і внеском у формування зрілої та гідної політичної нації, для якої права людини будуть базовою цінністю незалежно від походження, соціального чи іншого статусу. Адже ми прагнемо жити у спільноті, яка не сприймає насильство як аргумент, а навпаки – культивує почуття відповідальності, емпатії, толерантності, міжнаціонального та міжконфесійного порозуміння. Ми сподіваємося, що участь у цих пам’ятних подіях об’єднає суспільство й до них долучаться якомога більше людей незалежно від національної приналежності, релігії та поглядів на меморіалізацію простору Бабиного Яру», – зазначає голова Українського інституту національної пам’яті Антон Дробович
«Бабин Яр належить до трагедій світового масштабу. В ці поминальні дні світове українство в скорботі долучається до всіх, хто перебуває у Києві. Разом ми наголошуємо — пам’ять про Бабин Яр жива. Щоби надалі захистити правдиву історичну пам’ять від політичних маніпуляцій, сьогодні надважливо, щоб саме українська держава та українська громадськість відповідали за меморіалізацію Бабиного Яру», — заявив Президент СКУ Павло Ґрод.
