Сьогодні 21 листопада на загальновійськовому полігоні поблизу Житомира, відбувся заключний етап тактичного навчання з бойовою стрільбою та десантуванням підрозділів Десантно-штурмових військ Збройних Сил України.
Так, на єдиному тактичному фоні, були відпрацьовані масштабні практичні дії підрозділів Десантно-штурмових військ, винищувальної та військово-транспортної авіації Повітряних Сил, а також армійської авіації Сухопутних військ Збройних Сил України.
Під час одного з етапів практичних дій, відбулося десантування з літаків Іл-76 декількох одиниць бойових машин десанту БМД-2 та тактичного повітряного десанту. Також відбулося десантування вантажів з гранично малих висот з літаків Ан-26, та десантування вантажу з висоти кілька тисяч метрів за допомогою сучасних засобів точного десантування.
За словами керівника навчання підполковника Олега Баляса, за сценарієм навчання, рейдовому загону було визначено завдання щодо знищення об’єкту противника. З цією метою, був висаджений тактичний повітряний десант, здійснено захоплення площадки приземлення, висування підрозділу до визначеного рубежу з метою нанесення вогневого ураження по об’єкту противника.
– Всі дії підтримувалися підрозділами авіації Повітряних сил, а також армійської авіації Сухопутних військ. За результатами навчання, всі заходи були виконані в повному обсязі, а також планово та своєчасно. Цьому передували заходи планування та підготовки до ведення бойових дій. Десантування бойової техніки, особового складу та вантажів було здійснено на визначену площадку приземлення, – повідомив офіцер.
Також, в ході тактичного навчання були відпрацьовані доставка мінометних підрозділів вертольотами армійської авіації, евакуація поранених та пошкодженої техніки з поля бою.
Слід відзначити, що фінальний етап тактичного навчання відбувся саме сьогодні – 21 листопада, в День Десантно-штурмових військ ЗС України. Символічним стало те, що спостерігали за практичними діями підрозділів українського десанту – військовослужбовці строкової військової служби, які лише вчора складали Військову присягу на вірність українському народові.
Після завершення етапу, відбулося урочисте шикування особового складу та бойової техніки. Заступник командувача Десантно-штурмових військ ЗС України бригадний генерал Олексій Шандар вручив військовослужбовцям іменну вогнепальну зброю, відомчі відзнаки, ціні подарунки та привітав всіх зі святом.
Після цього, молоді строковики перед досвідченими і загартованими в боях воїнами склали Клятву десантника та вдягнули так довгоочікувані марунові берети.
На головній площі міста три прапори: Державний прапор України, прапор міста Торецьк та Десантно-штурмових військ — так зранку недільного дня мешканці прифронтового шахтарського містечка привітали воїнів однієї з окремих десантно-штурмових бригад, які захищають їх у рамках проведення операції Об’єднаних сил.
У центрі шахтарського населеного пункту армійці розмістили зразки бойової та спеціальної техніки, організували виставку-показ стрілецької зброї.
Аби привітати воїнів Збройних Сил України із професійним святом — Днем Десантно-штурмових військ — та заохотити найкращих, прибули командир оперативно-тактичного угруповання «Північ» полковник Дмитро Красильников, керівник Торецької військово-цивільної адміністрації Василь Чинчик, ветерани російсько-української війни та пересічні мешканці.
— Для мене велика честь привітати наших славних воїнів-десантників з їхнім святом мужності та сили, — каже полковник Дмитро Красильников. — Свого часу я мав честь проходити службу саме в цій військовий частині, а також виконував бойові завдання зі звільнення міста Торецьк. Хочу побажати всьому особовому складу повернутися живими та здоровими у пункт постійної дислокації після успішного виконання своїх обов’язків. Також прошу не забувати бойові традиції частини.
Зі свого боку Василь Чинчик своїм рішенням заохотив низку воїнів Об’єднаних сил почесною нагрудною відзнакою «За оборону міста Торецьк», грамотами та цінними подарунками.
Серед нагороджених почесною грамотою була й лейтенант Галина Єременчук.
— У ролі воїна-зв’язківця у Збройних Силах України служу з 2014-го, — розказує жінка-військовослужбовець. — Діти залишилися з батьком, бо розуміють, що як військова я маю захищати свою державу та їх зокрема. Наша бойова бригада виконувала завдання під Іловайськом та у Дебальцевому, у Донецькому аеропорті, а також успішно била окупантів під час рейдових дій улітку 2014-го. Хоча це моє перше бойове відрядження, проте я серцем відчуваю заслуги рідної частини та прагну примножити їх своєю скромною роботою на передовій.
А ось командир одного з підрозділів вартових неба бригади молодший сержант Олександр з 2015 року воює у складі цього колективу.
— Пішов до війська за четвертою хвилею мобілізації. Пощастило потрапити саме сюди. Бойове хрещення пройшов на «промці» під Авдіївкою. Як тоді, у 2015-му, так і тепер ми добре воюємо і, скажу з власного досвіду, там, де наша бригада — там окупанти поводяться досить чемно. Мені зараз 35 років і є диплом про вищу освіту. Тому я маю амбіції колись отримати офіцерські погони. В цьому прагненні розвиватися далі мене підтримує дружина та 6-річна донечка Варвара, — поділився планами воїн-десантник.
Наприкінці святкових заходів творчі колективи міста Торецьк влаштували концерт для військових. Останні ж запросили всіх охочих на солдатську кашу, приготовлену на польовій кухні КП-130.
Сьогодні, 21 листопада 2021 року, в День Десантно-штурмових військ Збройних Сил України, Міністр оборони Олексій Резніков разом з Головнокомандувачем Збройних Сил України Валерієм Залужним відвідали район проведення операції Об’єднаних сил та привітали з професійним святом воїнів-десантників зі складу ООС. Про це інформує Міністерство оборони України.
У першу чергу, Олексій Резніков зачитав привітання від імені Президента України Володимира Зеленського. Також Олексій Резніков та Валерій Залужний особисто від себе та всього українського народу привітали і подякували десантникам та десантницям ДШВ за сумлінне виконання військового обов’язку, за їх відвагу, героїзм і самопожертву.
«Бути воїном-десантником нелегко, адже саме на ваші плечі війна покладає важкий тягар відповідальності за оперативне реагування на різкі зміни воєнно-стратегічної обстановки та виконання найскладніших завдань. Саме ви одними з перших відбиваєте ворожі дії, рішуче реагуєте на небезпеку, руйнуючи будь-які загарбницькі плани агресора. У часи доленосних випробувань для нашої держави військовослужбовці цього славетного роду військ на практиці довели високу підготовленість, навченість та професіоналізм. І сьогодні, у день професійного свята, українські десантники продовжують упевнено і стійко боронити нашу державу, даючи гідну відсіч російському агресору на Сході України», — зазначив Олексій Резніков.
Військовослужбовців зі складу Десантно-штурмових військ Міністр оборони та Головнокомандувач ЗСУ нагородили державними та відомчими відзнаками і нагородами, цінними подарунками.
Зокрема, в рамках нагородження, одному із підрозділів Десантно-штурмових військ було вручено сертифікат на озброєння та військову техніку.
Урочистий захід завершився складанням Клятви десантника та врученням почесного знаку «Кваліфікаційна відзнака ДШВ ЗС України».
Підсумовуючи поїзду до району проведення ООС, Міністр оборони підкреслив, що як техніка, так і люди, які знаходяться на передовій, перебувають у повній готовності до виконання завдань за призначенням.
Справжні чоловіки, як кажуть, завжди мріють відслужити строкову в армії й це для багатьох — запорука успіху в майбутній професії. Так і Сергій, наш сьогоднішній герой, коли закінчив Житомирський технологічний коледж, мріяв стати хіміком-технологом та працювати на благо Батьківщини. Власне, так і сталось, проте свій обов’язок перед державою він виконує як головний старшина роти у десантно-штурмових військах.
— Я одразу вирішив, що після коледжу неодмінно піду служити строкову службу, адже переконаний, що для справжнього чоловіка — це досить відважний та мужній вчинок, — каже Сергій. — Навіть мати наполягала на тому, щоб я відслужив у війську. І саме на строковій службі я зрозумів, що армія — це моє.
У 2013 році, якраз перед війною, Сергій підписав контракт з тією ж частиною, де й проходив строкову. А за кілька місяців почалася російська окупація.
— 8 березня 2014 року наша військова частина була піднята по тривозі й ми всі вирушили на «Широкий лан», — пригадує захисник. — Тоді всі думали, що їдемо на навчання, проте після цього ми практично відразу вирушили в селище Добропілля, що на Донеччині, і зрозуміли куди потрапили й з чим зіткнулися.
Попереду у Сергія та його підрозділу були важкі бої поблизу гори Карачун, міста Слов’янськ, селища Тельманове, шахти «Бутівка» тощо. Тоді Сергій був протитанкістом, проте цілями були не лише броньована та важка техніка противника, а й ворожі укріплення та інші фортифікаційні споруди.
— Один з найяскравіших прикладів, котрі я запам’ятав надовго, — коли один з моїх підлеглих зі звичайного кулемета спалив, у прямому розумінні цього слова, «сепарський» бліндаж, — каже Сергій. — Солдат прицільно бив по укріпленню бронебійно-запалювальними набоями, і врешті бліндаж загорівся. Потім іще два такі знищив з кулемета.
Загалом Сергій побував у складі свого підрозділу на багатьох напрямках Донецької та Луганської областей. Звільняв українські села та міста, приходив на допомогу зі своїми побратимами туди, де були потрібні десантники, адже для крилатої піхоти завдань, яких неможливо виконати, — не буває.
— Десантники — унікальні люди, для них немає неможливого. Так було, є і буде завжди, — переконаний Сергій.
Захисник не планує покидати військо, а служитиме, доки всі українські території не відвоюємо, зрештою й молоде покоління бійців комусь вчити та виховувати треба…
За час конфлікту на сході України українські десантники змінили не тільки назву — змінилася сама суть поняття «десантник». І яскравим свідченням цьому є курсанти, які навчаються у Військовій академії (м. Одеса) на факультеті підготовки спеціалістів Десантно-штурмових військ.
[embedded content]
Ні для кого не є секретом, що в лютому 2014 року курсанти 3-х, 4-х курсів саме факультету ДШВ зупинили навчання, залишили аудиторії й під керівництвом начальника факультету у складі підрозділів на бойовій техніці з боєприпасами посилили ділянку державного кордону. Це завдання вони виконували протягом майже трьох місяців. Доки не пішли перші хвилі мобілізації й не з’явилися підрозділи територіальної оборони, і лише після цього вони повернулися до навчання, до підготовки до держіспитів, щоб після випуску одразу прибути у свої підрозділи й за кілька днів уже прийняти взводи в районі бойових дій на сході держави.
«Від моїх рішень та завдань колись залежатиме чиєсь життя»
Сьогодні чимало курсантів, які навчаються на факультеті підготовки спеціалістів ДШВ, вже мають досвід бойових дій. Серед них і курсант 3-го курсу Іван Загрійчук.
Хлопець з Луганської області. Коли йому виповнилося 19 років, а то був 2017 рік, він підписав контракт зі Збройними силами України й потрапив у 81-шу окрему аеромобільну бригаду на посаду навідника-оператора БМП-1.
— Коли почались події на сході держави, я пильно стежив за новинами й розумів, що моє місце поруч з нашими захисниками. Та й не я один так думав, практично всі мої однокласники поділяли таке прагнення, — пригадує Іван. — Перша моя ротація була в Донецьку область в селище Піски. Пам’ятаю, як довго не міг позбутися відчуття, що за тобою постійно стежать — від нього кров холонула. А перший обстріл був у населеному пункті Кримське. Наш підрозділ заїхав туди зранку, а десь опівдні по нас почали працювати з мінометів.
Іван за час служби показав себе вправним і сміливим воїном, тому його командир роти, який був для хлопця взірцем для наслідування, почав заохочувати його до навчання у Військовій академії (м. Одеса).
— Він сам достроково її закінчив у 2016 році, тому я багато від нього дізнався про навчання у військовому виші. Вирішив спробувати й не пошкодував. Навчальний процес мені до вподоби, дізнаюся чимало нового. Бойовий досвід, звісно, стає у пригоді, але на війні я був солдатом і виконував завдання, а тут навчаюся бути командиром, і вже від моїх рішень та завдань колись залежатиме чиєсь життя, — зауважує курсант Іван Загрійчук.
На сьогодні у майбутнього офіцера-десантника вже є 22 стрибки з вертольота Мі-8 і мрія після випуску повернутися у свій рідний підрозділ, але вже офіцером.
У десантуру за прикладом брата
Трохи менше стрибків на рахунку командир групи 2-го навчального курсу молодшого сержанта Владислава Полііта. Їх у нього 16, з них 3 — з АН-26. Проте досвіду курсантові також не бракує.
Протягом двох років з 2018-го він проходив службу в 95-й окремій десантно-штурмовій бригаді на посаді командира відділення зенітно-артилерійського взводу. Його підрозділ на Луганському напрямку виконував завдання із забезпечення прикриття артилерійських систем.
— Я пам’ятаю кожен день моєї служби, бо то був неоціненний досвід. Проте найяскравішим спогадом залишився перший стрибок з парашутом, як то кажуть, його не забути, мов перше кохання. Свій перший крок у відкриту рампу я здійснив у 2018 році з вертольота Мі-8. Попри те, що є певний страх, то насправді неймовірні й дивовижні відчуття, — ділиться спогадами Влад.
Після завершення контракту, щоб вдосконалити свої навички та здобути нові, хлопець вирішив вступати до військового вишу.
— То не було спонтанне рішення. У мене з дитинства прикладом був старший брат. А він у 2014 році закінчив Військову академію (м. Одеса), тому я вирішив піти слідами брата. Як і йому, навчання дається мені легко, особливо військові дисципліни, певно дається взнаки воєнний досвід. А ось з гуманітарними науками, особливо з філософією, іноді доводиться боротися, — жартує Владислав.
«Бути десантником — це передусім мати залізну волю та незламний характер»
Курсант 2-го курсу факультету підготовки спеціалістів ДШВ Андрій Закарян також до навчання у Військовій академії встиг послужити за контрактом, але на відміну від своїх однокурсників у нього був дещо інший досвід.
— У 2019-му, щойно мені виповнилося 18 років, я підписав контракт із ЗСУ. Таке рішення я прийняв давно, відчував потребу бути корисним у важкі для країни часи. Службу проходив у загоні радіорозвідки на посаді старшого оператора технічного засобу. Завданням мого підрозділу було виявлення противника та передача отриманої інформації нашим підрозділам. Не скажу, що служба була нецікавою, але я хотів туди, де «гарячіше», — розповідає Андрій.
Тож, прислухаючись до порад командира та власних амбіцій, у 2020 році він вступив до Військової академії. Відтоді у майбутнього офіцера-десантника з’явилася ціль — досягти у навчанні найкращих результатів, щоб після випуску стати справжнім командиром-лідером. Тому Андрій постійно займається й практично не має вільного часу, лише іноді йому вдається викроїти годину-дві, аби розслабитися й пограти в улюблений футбол.
— Бути десантником — це передусім бути взірцем, мати залізну волю та незламний характер. Але не менш важливо мати солідний багаж знань. На сьогодні я роблю все можливе й не можливе, щоб відповідати всім цим критеріям, — підсумував Андрій.
З нагоди Дня Десантно-штурмових військ Збройних Сил України Президент Володимир Зеленський зустрівся з військовослужбовцями та вручив їм державні нагороди.
Вітаючи присутніх, Глава держави зауважив, що професійне свято десантників відзначається одночасно з Днем Гідності та Свободи, що дуже символічно.
«Думаю, що це символічно, адже, щоб гідно захищати свободу своєї держави, нашу суб’єктність, незалежність і територіальну цілісність, ми повинні мати таку потужну армію, представники якої є зараз тут», – сказав Володимир Зеленський і наголосив, що для нього справді велика честь, як і для кожного з присутніх та всіх українців, привітати захисників зі святом.
Президент висловив подяку військовим за їхню службу й побажав здоров’я і злагоди в родинах.
«Хочу подякувати за те, що ви робите щодня, і побажати, щоб щодня ви відчували, що ваша робота пріоритетна, ваша служба – це найголовніше, що зараз є в державі», – зазначив Володимир Зеленський.
Він також нагадав, що нині українське військо, кожен захисник і захисниця мають високий рівень довіри громадян.
З нагоди свята за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені в захисті державного суверенітету й територіальної цілісності України, зразкове виконання військового обов’язку Володимир Зеленський вручив захисникам державні нагороди.
У зустрічі також взяли участь міністр оборони Олексій Резніков та керівник Офісу Президента Андрій Єрмак.
Напередодні дня Десантно-штурмових військ тимчасовий виконувач обов’язків начальника Військової академії (м. Одеса) полковник Юрій Клят розповів журналістам АрміяInform про те, чому це свято одне з найголовніших у його житті та про особливості навчання курсантів-десантників.
Практична складова на факультеті ДШВ зросла до 70 %
— За останні роки у навчальному процесі відбулися певні зміни. Якщо говорити про курсантів-десантників, то їх вони торкнулися чи не найбільше. По-перше, частка практичної складової на факультеті ДШВ зросла до 70 %. По-друге, практичні заняття, які відбуваються на полігонах, проходять із залученням бойових офіцерів, які передають свій досвід курсантам. Крім того, ми активно спілкуємося з нашим замовником, командуванням ДШВ, і їхні побажання й рекомендації за результатами службової діяльності наших випускників ми враховуємо й корегуємо в навчальній програмі. Для нас важливо, щоб лейтенант, який приходить після випуску у війська, був вже готовим до виконання бойових завдань фактично з першого дня перебування у своєму підрозділі, — говорить полковник Юрій Клят.
Полковник Юрій Клят
За словами тимчасового виконувача обов’язків начальника Військової академії, сьогоднішні десантники відрізняються від десантників, яких готували до війни. Адже якщо до 2014 року курсанти лише готувалися до ймовірної війни, то ті, хто вступає до вишу зараз, уже з перших днів знає, що це не просто навчання, не просто заняття, а реальна підготовка до бойових дій. Тому й рівень підготовки значно вищий.
— Практично 100 % з наших викладачів — це ті, хто мають бойовий досвід російсько-української війни. Та й багато хто з наших курсантів з першого дня російської агресії вже виконували важливі завдання. У навчанні ми використали цей чинник і створили, так би мовити, змішані колективи. Тобто об’єднували в групи вчорашніх школярів і вже загартованих війною чоловіків. Це дало позитивний результат, адже навчання тривало, навіть коли курсанти спілкувалися між собою у вільний час. Так ми започаткували ще одну категорію «викладачів», — розповідає полковник Клят.
«Ми спроможні у повному обсязі проводити якісну підготовку наших курсантів»
Щодо матеріально-технічної бази вишу, то тимчасовий виконувач обов’язків начальника Військової академії запевняє: Військова академія забезпечена достатньою кількістю озброєння та військової техніки для якісного навчання курсантів.
— Наразі ми маємо всі зразки озброєння та військової техніки, стрілецької зброї, парашутних систем, новітні засоби зв’язку. Якщо раптом якийсь зразок у війська потрапляє раніше, ніж в академію, то за першого ж військового стажування курсантів направляють на певний час саме в ту частину, де він є на озброєнні, щоб ознайомитись з новинкою ОВТ. Таким чином ми спроможні у повному обсязі проводити якісну підготовку наших курсантів, — підкреслив офіцер.
Кожен випускник мусить мати стандартизований мовний рівень не нижче ніж 4 одиниці
Ще одним важливим моментом у підготовці курсантів-десантників є курс на повне досягання необхідного рівня сумісності, а в ідеальному варіанті — до повної сумісності з країнами-партнерами, зокрема в тактичній підготовці за штабними процедурами, за стандартами, які є в країнах НАТО. Велику допомогу у цьому військовому вишу надають програми DEEP, «Орбітал» та «Юніфаєр». Представники цих тренувальних місій працюють в академії практично на постійній основі і системно залучені до проведення занять. Вони працюють над вдосконаленням навчальних програм, вносять відповідні корективи, щоб максимально наблизити курсантів до сумісних дій за процедурами НАТО. Для цього велику увагу приділено мовній підготовці. Зокрема, деякі заняття з вивчення предметів тактичної й вогневої підготовки проводять викладачі виключно англійською мовою. А під час практичних занять, які відбуваються за стандартами НАТО, коли здійснюються радіопереговори, штабні процедури, оформлення документів, — все озвучується англійською мовою. Загалом після закінчення вишу випускник мусить мати стандартизований мовний рівень не нижче ніж 4 одиниці.
[embedded content]
12 випускників Військової академії стали Героями України, 5 з них — посмертно
Очільник академії підкреслив, що найбільша увага під час підготовки офіцерів підрозділів ДШВ акцентується на практичній та індивідуальній підготовці, щоб після завершення навчання в академії вони змогли одразу приступити до виконання бойових завдань, зокрема й у районі ООС.
— Випускники академії — предмет нашої гордості. Всьому колективу надзвичайно приємно, коли вони повертаються до альма-матер уже з посад командира роти, командира батальйону, хтось з достроковим отриманням звання, хтось — з бойовими нагородами. Це найкращий доказ того, що ми виховали справжніх командирів, — наголосив полковник Юрій Клят. — 12 наших випускників стали Героями України, на жаль, 5 з них — посмертно. Проте ми пишаємося всіма нашими випускниками: і тими, хто отримував нагороди, і тими, хто не відзначений, адже кожен з них пройшов перевірку на мужність у складних бойових умовах. За відгуками, які надходять з військ, ми маємо на це повне право.
Усі заходи, які були заплановані на 2021-й, виконано у повному обсязі
Як відомо, пандемія внесла корективи в усі сфери нашого життя, торкнулася вона й військового вишу, але, як зауважує Юрій Олександрович, без кардинальних змін і аж ніяк не вплинула на якість підготовки курсантів.
— Незважаючи ні на що, цей рік був продуктивним. Усі заходи, які ми запланували на 2021-й, виконані у повному обсязі. Якщо говорити щодо планів на майбутнє, вони залишаються незмінними — готувати майбутніх офіцерів, які будуть готові демонструвати високий бойовий дух, професійну підготовку, вірність та відданість Батьківщині, — підсумував полковник Клят.
До слова, для очільника Військової академії День Десантно-штурмових військ в Україні якщо не головне, то одне з найголовніших свят у житті.
— Я віддав 35 років служби цьому елітному роду військ. Тут були мої перші перемоги, тут я аналізував свої невдачі, в ДШВ мої найвірніші друзі і, по суті, все моє життя, — каже щиро офіцер.
Фото та відео авторів, а також зі сторінки Військової академії (м. Одеса)
Для мене велика честь вітати вас із професійним святом — Днем Десантно-штурмових військ Збройних Сил України. Сьогодні святкую разом з вами і гордий з можливості називати вас побратимами: два роки мого життя віддано службі у десанті.
З неба в бій — зробити крок у відкриту рампу, за шість сотень метрів над землею, здатен не кожний. Емоції, що переповнюють після успішного приземлення, зрозуміють і розділять лише такі ж, як ти сам — звідси особлива спорідненість характерів десантників та щохвилинна готовність разом йти в бій.
Десантно-штурмові війська Збройних Сил України — наш молодий рід військ, який, втім, має славетні традиції. ДШВ — це ні страху, ні сумніву, ДШВ — це там, де найважче, ДШВ — це ті, хто битимуться до останнього.
Цю готовність ви продемонстрували у рубіжному для долі нашої країни 2014-му. Українські крилаті піхотинці стали в числі перших на захист держави з початком збройної агресії Російської Федерації. Парашутно-десантні та аеромобільно-десантні підрозділи виконували найскладніші завдання на найнебезпечніших напрямках. Спільно з приданими підрозділами вони брали участь у масштабних бойових операціях: боях за Слов’янськ, Степанівну, Семеніку, Савур-Могилу, Шахтарськ, Дебальцеве, Авдіївку, Маріуполь, Тельманове, Трьохізбенку, Кримське, Лисичанськ, Ясинувату, Піски, Донецький та Луганський аеропорти, шахту «Бутівка» та багато інших.
Найвищою державною нагородою України — званням Герой України з врученням ордену «Золота Зірка» відзначено 14 воїнів ДШВ, на жаль, 7 із них — посмертно. За час проведення АТО/ООС загинули більше п’ятисот військовослужбовців Десантно-штурмових військ.
Вічна пам’ять…
Побратими, сьогодні ви на першій лінії нашої оборони, зберігаєте незмінність наших позицій. Водночас маєте тренуватись і бути у постійній готовності до того, чому вас вчать, покладаються і розраховують, до свого покликання — ведення наступальних дій.
Наразі вирішуються завдання із забезпечення виконання заходів переходу українських Десантно-штурмових військ на стандарти НАТО. Підвищується взаємосумісність наших воїнів з арміями держав-членів Альянсу. Воїни-десантники постійно працюють над підвищенням спроможності національної складової до дій у складі спільної Литовсько-польсько-української бригади імені Великого гетьмана Костянтина Острозького, досвід курсової підготовки особового складу командування ДШВ в рамках операції ORBITAL дозволив удосконалити спроможності управління підрозділами. Зараз десантники навчаються вести бойові дії в умовах застосування противником ракетно-авіаційної зброї, високоточних засобів ураження та засобів РЕБ.
На шляху набуття військових критеріїв членства в НАТО удосконалюється забезпечення вітчизняних десантних підрозділів. Наявні парашутні системи та керовані системи точного повітряного десантування вантажів вже мають код номенклатури відповідно до стандартів НАТО. Такі ж системи стоять на озброєнні ЗС США, провідних країн Європи та Близького Сходу. Вони дозволяють здійснювати точну доставку на поле бою і в тил противника особового складу та вантажів без перетину літаками зони ураження комплексами ППО противника. Апробовано нові умови десантування вантажів парашутним способом, при цьому встановлено мінімально допустиму висоту — 50 метрів. Також ініційовано внесення змін в бортове обладнання літаків військово-транспортної авіації, що дасть можливість десантувати техніку та вантажі з гранично малих висот — 5 метрів.
Висловлюю щиру подяку всім воїнам-десантникам за віддану службу Україні та зразкове виконання поставлених завдань. Вимоги до вас залишатимуться незмінно високими — найкраща підготовка, навченість та рішучість. Переконаний, що в подальшому міць Десантно-штурмових військ лише зростатиме.
Бажаю вам міцного здоров’я, добробуту, підтримки та любові сім’ї, незламності духу і перемог в ім’я України.
Слава Десантно-штурмовим військам Збройних Сил України!
Цьогоріч заснована «Кваліфікаційна відзнака Десантно-штурмових військ Збройних Сил України» призначена для нагородження найкращих військовослужбовців Десантно-штурмових військ Збройних Сил України за бездоганне виконання службових обов’язків та високий військовий професіоналізм. Присвоєння (позбавлення) кваліфікаційної відзнаки здійснює командувач ДШВ за результатами кваліфікаційних змагань.
В Україні завершилися перші випробування на кваліфікаційну відзнаку Десантно-штурмових військ Збройних Сил України. Із 25 найкращих кандидатів, відібраних із усіх військових частин та підрозділів окремого роду військ, до фінішу дійшли 16 воїнів-десантників: найбільш підготовлених, фізично витривалих, загартованих, морально стійких та вмотивованих.
Відзнака Десантно-штурмових військ Збройних Сил України
Випробування відбувалися на Житомирському полігоні і тривали 12 днів. За цей час кандидатів випробували на психологічну стійкість до стресових ситуацій, потужних фізичних навантажень, на витривалість та з основних військових дисциплін, включно з важливою для ДШВ – повітрянодесантною підготовкою.
– Кожен день відбору, кожне випробування відбувалось на межі людських можливостей. І перед членами комісії, і перед інструкторами стояло складне завдання. З одного боку ‒ потрібно було створити систему випробувань, подолати яку змогли б тільки найкращі з найкращих. З іншого – провести їх так, аби не «зламати» організм учасника. Створюючи кваліфікаційний відбір, ми дещо запозичили у ССО, дещо – зі школи рейнджерів армії США. Але більшість завдань, все ж, спрямовані на розкриття специфіки виконання бойових завдань саме Десантно-штурмових військ, – розповідає голова відбіркової комісії на кваліфікаційну відзнаку Десантно-штурмових військ, заступник начальника навчального центру ДШВ підполковник Олександр Купінський.
Прибувши у табір, кожен кандидат мав пройти вхідний контроль. Медики прискіпливо шукали проблеми зі здоров’ям та протипоказання, відбіркова комісія приймала іспити з тактичної, фізичної, топографічної, вогневої та інших дисциплін. Кандидати, які успішно впоралися, отримували порядковий номер. З цього моменту вони мали забути про власні імена та військові звання. Упродовж наступних 12 днів інструктори до кандидатів зверталися виключно за номером, демонструючи рівність та єдиний підхід для всіх – офіцер ти, сержант або солдат.
Перша половина кваліфікаційного відбору була спрямована на розкриття індивідуальних можливостей кожного: кмітливість, стресостійкість, силу, спритність, витривалість. Випробовували холодом, голодом, безсонням, безперервним фізичним навантаженням…
Друга половина – team job – робота в команді. Кандидати мусили продемонструвати вміння виконувати завдання у складі груп і готовність працювати заради інших. І хоча жоден із них не вибув на цьому етапі, сказати, що він був легким, язик не повертається. Чого тільки вартий триденний 60-кілометровий піший марш у повному спорядженні й з ледь підйомними рюкзаками! Десантники рухалися по карті від точки до точки і на маршруті виконували бойові завдання, уникаючи пасток і засідок. Додайте до цього ночівлю під відкритим небом за температури – 4, переправу через річку і підкорення 100-метрової вертикальної гранітної скелі.
– Робота в команді – це насамперед підтримка один одного, – ділиться враженнями один із наймолодших учасників відбору Віталій, воїн Львівської десантно-штурмової бригади. – Зізнаюся, був момент, коли подумував: «А чи не вдарити у дзвін?» Та побратими вчасно підтримали. Я, звісно, віджартувався: «Більша ж половина пройдена. У зворотному порядку я точно не витримаю, тож залишається тільки вперед!»
Щоб змалювати картину інтенсивності й складності випробувань, до прикладу, опишемо один із днів, який кореспондент АрміяInform пройшов поряд із кандидатами на відзнаку від початку до кінця.
О п’ятій – підйом, стрейчинг для зменшення тонусу м’язів після важкого вчорашнього дня, сніданок. Далі – збори та висування на найближчий аеродром. О восьмій завантаження на борт літака Ан-26 і виліт у район десантування. Не встигли десантники торкнутися землі, як інструктори підганяють швидше збирати парашути і вирушати в десятикілометровий марш до місця проведення наступних випробувань.
Прибувши на стрільбище, воїни знімають свої наплічники, розбиваються на двійки для проходження вправ із вогневої підготовки. П’ятикілометровий марш – і десантники вправляються в метанні бойових наступальних гранат. І це – тільки розігрів перед наступним випробуванням – «смугою десантника» (вогнева штурмова смуга перешкод). Ось де буде справді гаряче.
Знову марш. У повітрі запахло смаженим у прямому розумінні виразу. Попереду з’явилися вогні. Це горить напалм, заздалегідь «дбайливо» розкиданий інструкторами по усій смузі перешкод. Підполковник Купінський ділить конкурсантів на дві команди по 8 осіб. Лунає команда «Вперед!» Понеслось…
Після подолання смуги інструктори вирішують, що в кандидатів на відзнаку ще забагато сил і енергії. Тому група вирушає маршем до наступної точки випробувань. Далі – смуга перешкод НАТО.
Відчайдухів ділять на чотири команди, кожна з яких під керівництвом інструкторів повинна виконувати певні фізичні вправи. Заміна команд по навчальних точках кожні 10 хвилин. Пересування виключно бігом. Через годину тренувань надходить команда на подолання смуги перешкод. Воїни геть знесилені, проте вперто долають перешкоду за перешкодою. Надворі давно вже стемніло. Інструктори раз за разом пропонують вдарити у дзвін і відмовитися від подальшої участі у кваліфікації. Проте українські десантники не здаються, і всі, як один, доходять до фінішу. Але це ще не все.
На фініші з боксерськими рукавицями на них вже чекають інструктори. Вони наказують одягти спорядження і розпочати спаринги один із одним. Кандидати ледве стоять на ногах, але відмовитися – означає завершити випробування і поїхати додому. Тож, зібравши волю в кулак, одягають рукавиці й починають гамселити один одного. Бої тривають за правилами боксу, проте і з правил є виняток: якщо активність боксерів падає – у бій вступають інструктори зі свіжими силами. А від них поблажок точно не слід чекати!
Підполковник Купінський
Випробування кулаками пройдене. Хлопці обіймаються і дякують один-одному за хороші спаринги. Дехто знесилено падає на пожовклу траву, аби трохи віддихатись. Підполковник Купінський оголошує, що черговий день випробувань закінчено. Сьогодні – без втрат. За кілька хвилин претенденти формують стрій і вирушають до намету для відпочинку. У навчальному центрі ДШВ мовчки крокувати не прийнято. Тож хлопці заспівують речівку, яку склали самі одразу після прибуття.
читайте також:
На полігоні – темна ніч. Уже опустився холод і туман. Десантники знесилені, але горді за себе, ідуть відпочивати. Скільки вдасться поспати, вони можуть лише здогадуватись. Можливо всю ніч, а може «Підйом» пролунає за кілька годин. Але те все буде потім. День пройдений а це – маленька перемога…
До речі, десантник Віталій влучно висловився щодо перемоги на фініші кваліфікації. Сидячи біля вогнища на вершині скелі (бонус фіналістам від інструкторів – 10 хвилин обігріву і відпочинку), воїни ділилися враженнями від випробувань і жартували. Віталій раптом сказав: «Для перемоги над Московією треба побільше таких, як ми. А що? Ми ж, як ядерна зброя! Не даремно офіцери чотири роки вчаться, щоб отримати доступ керувати нами…»
