На Київщині проходила експедиція зведеної пошукової групи Гуманітарного проєкту ЗСУ «НА ЩИТІ» з пошуку зниклих безвісти оборонців України. Експедиція відпрацювала локації, де точилися бої за Київщину на початку широкомасштабного вторгнення росії.
«Координація місії здійснювалася Центральним управлінням цивільно-військового співробітництва ГШ ЗСУ. Військовослужбовці ЦВС 120-ї окремої бригади Сил ТрО ЗСУ, спільно з позаштатною групою пошуку та евакуації при Регіональному управлінні Сил територіальної оборони «Південь», волонтерами Павлоградського пошуково-рятувального кінологічного загону «Антарєс» та Воєнно-історичниого центру «Пам’ять і слава», відпрацювали локації, де точилися бої за Київщину на початку широкомасштабного вторгнення росії», — йдеться в повідомленні.
Оскільки деякі місця битви на Київщині досі мають певні «білі плями», досвідчені пошуковці та кінологи опрацювали території, які вимагали додаткової перевірки.
«Також команда мала змогу провести пошук в річці Ірпінь за допомогою нового підводного дрону, який дозволяє досліджувати водойми», — зазначили в ГШ ЗСУ.
Робота щодо пошуку зниклих безвісти оборонців України триватиме і надалі.
Як повідомляла АрміяInform, Україна повернула тіла ще 51 полеглого захисника.
Про це кореспонденту АрміяInform у першій частині інтерв’ю розповів дослідник військової історії, техніки та озброєння, доктор історичних наук, професор Національної академії сухопутних військ…
Вночі 11 квітня російські війська атакували критичну інфраструктуру в Київській області, внаслідок чого сталася пожежа.
Про це повідомила Київська обласна військова адміністрація.
«Сьогодні вночі область була масовано атакована дронами-камікадзе та ракетами. Під час повітряної тривоги в Київській області атаковано об’єкт критичної інфраструктури», — йдеться в повідомленні.
Як наголосили у відомстві, тривога тривала понад 5 годин.
Наразі інформації про постраждалих і загиблих не надходило. Усі оперативні служби на місці, триває гасіння пожежі на об’єкті.
«Уся детальна інформація згодом», — додали в ОВА.
Як повідомляла АрміяInform, 11 квітня, удосвіта російські військові завдали щонайменше 10 ударів по критичній інфраструктурі Харкова й області.
Сьогодні вночі та зранку ворог атакував Київську область, застосовуючи «шахеди» та крилаті ракети. У результаті падіння уламків збитих цілей сталася пожежа ангарного приміщення.
Про це повідомив голова Київської обласної військової адміністрації Руслан Кравченко.
«Сьогодні вночі та зранку ворог атакував область, застосовуючи «шахеди» та крилаті ракети. В результаті падіння уламків збитих цілей відбулася пожежа ангарного приміщення в одному з населених пунктів. Вже локалізована», – зазначив Руслан Кравченко.
Він акцентував, що всі ворожі цілі було знищено силами ППО, влучань в об’єкти житлової та критичної інфраструктури немає.
Жертви та постраждалі внаслідок атаки відсутні.
Начальник КОВА додав, що всі оперативні служби залучені та продовжують роботу з ліквідації та фіксації наслідків ворожої атаки.
Як повідомляла АрміяInform, сьогодні, 6 квітня, з південного напрямку росія завдала чергового удару по Україні, застосувавши ракети й ударні БПЛА типу Shahed-136/131.
Київська ОДА та Фонд американського благодійника Делла Лоя Хансена розпочали спільну розробку концепції створення на Київщині сучасного реабілітаційного госпіталю для військовослужбовців.
Як повідомили в пресслужбі КОВА, з наступного тижня розпочнеться детальний аналіз всієї документації.
«До роботи залучаємо міжнародну коаліцію архітекторів та інженерів медичних будівель. Заклад стане стандартом для майбутніх реабілітаційних центрів як в Україні, так і в інших країнах світу, які постраждали від війни», — зазначили у відомстві.
У Київській обласній військовій адміністрації зауважили, що цей сучасний центр задовольнить як фізичні, так і психологічні потреби військових.
«Проєкт потребує чималих інвестицій. Тому для його реалізації необхідне залучення кола благодійників, урядових, неурядових організацій під керівництвом Фонду «Місія Хансена в Україні». Фонд та його засновник Делл Лой Хансен – надійні та фінансово відповідальні партнери», — резюмували у військовій адміністрації.
Як повідомляла АрміяInform, для військових відкрили реабілітаційний центр у Хмельницькому.
Раніше на Львівщині запрацювало нове реабілітаційне відділення для військових.
У Київській області внаслідок російської ракетної атаки пошкоджено шість багатоквартирних, 73 приватні будинки та два освітніх заклади.
Таку уточнену інформацію надали в поліції Київської області.
«Зафіксовано пошкодження — шість багатоквартирних, 73 приватних будинки, два приміщення освітніх закладів та 14 транспортних засобів. На жаль, четверо людей отримали тілесні ушкодження», — йдеться в повідомленні.
На місцях вчинення воєнних злочинів працювали поліцейські, вибухотехніки та працівники ДСНС.
Як повідомляла АрміяInform, у Києві вилучили і знищили бойову частину ракети Х-101.
За даними слідства, в окупованому Гостомелі підозрюваний та його підлеглі отримали наказ від свого командира на вбивство цивільного населення.
25 лютого 2022 року, перебуваючи на бойових позиціях в районі вулиць Шевченка та Свято-Покровської, він без попередження відкрив вогонь зі стрілецької зброї по цивільному автомобілю, що рухався по вул. Шевченка в напрямку м. Буча.
Водій транспортного засобу отримав численні вогнепальні поранення. Згодом потерпілому вдалось врятуватись.
Загалом військовослужбовці загону причетні до розстрілу 12 транспортних засобів в Гостомелі, внаслідок чого вбито 11 мирних жителів, а 15 — поранено.
Окрім позбавлення волі, рішенням суду також передбачена конфіскація майна і заборона на 15 років обіймати посади в органах державної влади та в органах місцевого самоврядування, а також організаціях, що надають публічні послуги.
Суд визнав мешканця Київщини винним у колабораційній діяльності й несанкціонованому поширенні інформації про ЗСУ в умовах воєнного стану.
За даними слідства, чоловік після окупації смт Димер Вишгородського району Київської області добровільно погодився на пропозицію військових рф щодо співпраці.
Отримавши гарантії особистої безпеки від представників окупаційних військ, він допомагав їм орієнтуватися на місцевості.
На початку березня 2022 року окупанти примусово зібрали місцеве населення. Під час виступу перед громадянами засуджений повідомив, що відтепер він новообраний голова Димерської ОТГ.
Він надавав інтерв’ю російському медіа, в якому розповідав про лояльність окупантів та необхідність співпраці з ними.
В адміністративній будівлі селищної ради приймав громадян, роздавав мешканцям населеного пункту газети з пропагандою збройної агресії рф проти України та гуманітарну допомогу, що надходила з території країни-агресора.
Гауляйтер підбирав людей для незаконної співпраці зі збройними силами держави-агресора, залучав їх до виконання робіт у селищній раді та на території громади.
Крім того, засуджений надавав російським військовослужбовцям відомості про учасників АТО, територіальної оборони та депутатів серед місцевих жителів.
Наразі чоловік перебуває під вартою.
Як повідомляла АрміяInform, стали відомі імена ще 25 колаборантів, які перейшли до окупаційного «мвс рф» на Херсонщині.
«Аматори говорять про стратегію, професіонали говорять про логістику». Ця цитата знаменитого американського генерала Омара Бредлі коротко пояснює все, що потрібно знати про будь-яку війну.
За цією логікою росією завжди керували аматори. Царі, генеральні секретарі, президенти завжди любили говорити про стратегію, малювати карти проривів, планувати грандіозні військові операції й шукати своє місце в історії. При цьому забували про елементарне. І — програвали війни. Про це твердять самі російські історики.
Коли називають причини військових поразок росії, слово «логістика» — чи не завжди на першому місці. Саме через невміння керувати своїми величезними арміями, імперію регулярно трясли військові катастрофи.
Взагалі ж, проблеми з логістикою в московії вирішують приблизно із Середньовіччя. Ще за старих часів московські воєначальники ніколи себе не турбували проблемами війська, а особливо доставкою зброї та продовольства. Було заведено думати так — солдат все знайде на місці.
стаття «До питання логістики Куликового поля», М. Несін:
«…Принаймні до кінця 1470-х років російські війська не брали із собою великих запасів провіанту навіть у тому разі, якщо з ними йшов сам великий князь, і звично поповнювали свої запаси грабунком населення. …Перед битвою з ординцями на р. П’яні багато воїнів розбрелися поживитися за рахунок навколишнього населення і виявилися не готовими відбити натиск татар. При цьому автор московської літописної повісті про битву на р. П’яні нарікає виключно на необережність москвичів, а не на те, що ті погано запаслися провіантом перед походом».
Саме через невміння організувати доставку провіанту і фуражу, московити воювали переважно невеликими арміями і поблизу річок — так простіше було організувати підвезення вантажів. Ще любили зиму — можна було возити санним шляхом, а не звичайним бездоріжжям. У 1563 році армія Івана Грозного в сумнозвісному Полоцькому поході взагалі повністю зганьбилася. Застрягла у величезній та багатокілометровій пробці. Через плутанину з обозом військо не могло не те що воювати, а й просто їхати.
стаття «До питання логістики Куликового поля», М. Несін:
«…все це військо вимагало для прокорму близько 1500–1600 тонн провіанту та фуражу щодня, а за два тижні маршу від Великих Лук до Полоцька військо спожило б, відповідно, більш ніж 22,5 тис. тонн „корму“. Розміри обозу в такому разі ставали просто жахливими, і дивуватися багатоденним пробкам і заторам у час Полоцької кампанії не доводиться: десятки тисяч саней та коней наглухо перекривали вузькі зимові дороги».
Ті, хто хоч трохи знайомий з історією росії, знають — кремлівські генерали за всіх часів не любили нудних виробничих процесів, покладаючись на звичайне російське «авось». Ще далекого 1757 року майбутній російський фельдмаршал Румянцев так описував стан своїх полків: «Коні зовсім виснажені, екіпажі в ніщо перетворені та переламані» (Рапорт П.О. Рум’янцева генерал-фельдмаршалу Апраксіну).
Пам’ятаєте 1812 рік? Війну з Наполеоном, яку російські історики завжди описують зі сльозами розчулення на очах? Майже всі фільми про той час завжди закінчуються жалюгідним відступом французів з росії. Зламані морозом жалюгідні П’єри та Анрі завжди смішили московську аудиторію. Проте варто зауважити — героїчні російські війська мали хіба трохи кращий вигляд.
книга «Військове господарство російської армії у Вітчизняній війні 1812 року», Вєщіков П.І.:
Ось зразок розмов князя Кутузова із солдатами: «…під’їхавши до Ізмайлівського полку, він запитав: „Чи є хліб?“ — „Ні, Ваша світлість“. — „А вино?“ — „Ні, Ваша світлість“. — „А яловичина??“ — „Теж немає“. — Набравши грізного вигляду, князь Кутузов сказав: „Я звелю повісити провіантських чиновників. Завтра навезуть нам хліба, вина, м’яса, і ви відпочиватимете“».
Минали роки та десятиліття. Убога логістика продовжувала бути причиною глобальних катастроф імперської російської армії. Так, наприклад, їхні історики і тепер журяться, що поразка в Кримській війні сталася через відсутність у росії залізниць.
стаття «Логістика в роки Великої Вітчизняної війни», Батюк Л.І., Гадимова Ф.К.:
«Під час Кримської війни одним із вирішальних факторів поразки нашої армії стала відсутність залізниць. Англія і Франція, на відміну від нас, могли перевозити вантажі до місць ведення бойових дій морським транспортом, дешевшим і вантажопідйомним. Саме поразка в Кримській війні остаточно вирішила питання масштабного будівництва залізничної мережі в росії».
росія в Кримській війні — це окрема історія. На фінальному етапі вона нагадувала побиття — настільки відсталою та слабкою виявилася імперська армія Миколи Першого. Навіть доставити продовольство на фронт було для російських генералів фантастичним завданням.
стаття «Логістика в роки Великої Вітчизняної війни», Батюк Л.І., Гадимова Ф.К.:
«За насиченістю залізницями, за їхньою питомою довжиною на одиницю площі та на душу населення наша країна значно відставала від розвинених держав Заходу. Нерівномірне розташування промислових виробництв, сконцентрованих у межах Європейській частини країни… так само нерівномірне розміщення залізниць. Великі мільйонні кілометри Сибіру, Далекого Сходу та Середньої Азії з їхніми багатими сировинними ресурсами розміщувалися лише на 17% залізничної мережі… На кожні 100 квадратних кілометрів території росії припадало 0,32 кілометра рейкових шляхів загального користування, у США, наприклад, 5,3 км, у Німеччині — 11,3 км, Англії — 15,4 км. Така сама ситуація склалася і з густотою автодорожньої мережі…»
«Гіркий невивчений урок». «Пігулка». «Велика країна, приведена за два роки в сумний стан». «Скільки життів пожертвувано задарма». Ось лише кілька цитат сучасників, які ознаменували закінчення Кримської війни. Поразка справді була страшною для імперії. І це, зрештою, змусило російських генералів вивчати слово «логістика».
Двадцять років поразку в Кримській війні ретельно аналізували, робили висновки. І справді — битви з Османською імперією в наступній великій війні закінчилися перемогою. Та дуже швидко московських воєначальників спустили з небес на землю. Наступна війна знову показала — недоліки російської армії на місці. На війну з Японією — на Далекий Схід — війська добиралися фактично на перекладних.
Якби тільки залізниці… — вся логістика царської армії в російсько-японській війні була суцільним жахом. Критично слабкий рівень планування, дисципліна виконання наказів й некомпетентність тих, хто ці накази видавав. Змалювати те, що діялося під час російсько-японської війни, можна було одним словом — катастрофа. Принаймні так вважали ветерани битв із японцями.
Мукденська битва в щоденнику В.П. Кравкова:
«…Більшість обозів кинулися з Мандаринської дороги ліворуч… Безліч возів з усім своїм вмістом перекидалося, ламалися їхні дишла, оглоблі, колеса; калічилися люди і коні. Спільному сум’яттю та погрому багато сприяв стрімкий та безладний рух артилерійських парків. Я боявся не”шимоз” і не шрапнелі, а цієї страшної стихії — паніки людських мас з усіма її страшними наслідками. Vae, victis! Шлях руху нашого перетворився в «долину смерті».
Поразка тоді змінювалась іншою поразкою. На дорогах, забитих обозами російської армії, фактично зупинився рух.
Мукденська битва в щоденнику В.П. Кравкова:
«…Безперервно відбувалися затримки в русі обозів і затори, які біля в’їздів у села та ярів були особливо згубні і для людей, і для коней, і для возів. Всі якось озвіріли, і кожному хотілося на вузьких дорогах, щоб не стояти, проскочити якомога швидше вперед. Відбувалися страшні звалища. Повна відсутність загального нагляду за масами обозів, що відступали, мене вражала. Куди поділися офіцери Генерального штабу, яким, можливо, тут тепер і потрібно було б бути? На кожному кроці видно наші, російські, дезорганізованість та недбалість…»
Минуло ще десять років. Нова війна. Нові поразки. Причинами катастрофи генерала Самсонова — повного розгрому російської армії у Східній Пруссії в 1914 році, знову називають помилки в логістичних процесах.
Тоді російські війська «несподівано» з’ясували — не можуть використовувати німецьку залізничну мережу у Східній Пруссії. Адже російські поїзди не могли їздити вузькоколійкою.
стаття «Військова логістика як туристичний ресурс», І. Смирнов:
«…Вміння німецьких військ ефективно використовувати свою залізничну мережу було, можливо, їхньою найбільшою перевагою під час цієї кампанії. Отже, щойно російські армії перейшли кордон Східної Пруссії, швидкість їхнього руху стала практично дорівнювати швидкості пішого піхотинця. Ефективного автотранспорту з метою підстраховки возів на гужовій тязі у росіян теж не було… Зниження темпів просування і недоліки в організації постачання посилювалися поганим станом російських інтендантських магазинів (складів) поблизу фронту».
Не дивно, що розгром російської армії у Східній Пруссії — десятки тисяч убитих, поранених та полонених — став логічним фіналом цієї логістичної ганьби.
СРСР, до речі, став гідним правонаступником російської імперії. Усі недоліки імперської армії перекочували — до радянської. Восени 1941 року Радянський Союз на межу катастрофи поставила… гігантська пробка.
Вона утворилася біля Куйбишева (це сучасна Самара). Там зіткнулися два величезні вантажопотоки. Зі сходу на захід йшли ешелони, що прямували в район Москви. Із заходу на схід — з України рухалися ешелони з майном евакуйованих заводів і фабрик. У той же район вела ще й водно-залізнична магістраль нафтопостачання — там вивантажувалися танкери, які йшли від Баку до Астрахані та піднімалися Волгою вгору.
Все це в один момент намертво заблокувало залізничне сполучення. Сотні ешелонів фактично вперлися один в одного. Величезна махіна Радянського Союзу зупинилася.
З вересня по грудень 1941 року Куйбишевський вузол (а це величезна територія від Пензи до Уфи) являв собою грандіозну пробку з евакуаційних та санітарних поїздів та зустрічних військових ешелонів. Цей колапс «розшивали» кілька місяців, і лише дивом це таки вдалося. Можна лише уявити, скільки людських життів заплатив СРСР за логістичний ідіотизм. Хоча… коли в росії звертали увагу на такі дрібниці?
