Днями відбувся незвичний Урок мужності для вихованців Новоград-Волинського ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою. Зазвичай для цього керівництво навчального закладу запрошує військовослужбовців частин місцевого гарнізону, які є учасниками бойових дій і можуть розповісти про війну та службу молодому поколінню захисників України. Але цього разу до ліцею завітав його ж працівник, вихователь – командир роти Василь Воробйов, який із початком широкомасштабної війни став на захист Батьківщини і ось тепер отримав змогу розповісти своїм вихованцям усе з перших вуст.
Зустріч ліцеїстів із вихователем пройшла в дуже зворушливій атмосфері. Юнаки та дівчата ледь стримували сльози на очах, обіймаючи свого викладача. А після тривалого спілкування вони подякували йому та в його особі — усім захисникам України за можливість спокійно жити та навчатися, за їхню мужність і любов до рідної землі та її народу.
На знак поваги та вдячності тим, хто сьогодні виборює нашу незалежність та щасливе майбутнє, вихованці ліцею зібрали різдвяні подарунки для військовослужбовців. У пакунки були вкладені необхідні теплі речі, смаколики, створені ліцеїстами обереги та листи зі щирими словами і побажаннями. Все це днями буде передано на фронт нашим героям.
У ліцеї підкреслюють, що подібні зустрічі є необхідними для формування майбутніх патріотів і вони проводяться за найменшої можливості. І тим більше добре, що захисник, який розповість ліцеїстам про війну, безпосередньо знайомий усім їм, вони добре знають його та вірять офіцеру.
Уже кілька днів у Вінниці триває електронне голосування з перейменування вулиць. Загалом пропонується змінити назву 38 топонімів, які мали стосунок до радянського чи імперського минулого.
Одну з вулиць, а саме Писарева, Національна спілка письменників України пропонує найменувати на честь Олександри Бурбело – юної поетки, життя якої через хворобу обірвалось у 15 років. Вона мешкала саме на цій вулиці.
Дівчина – наймолодший член Національної спілки письменників України. Вона є авторкою кількох книг поезії і прози. Її твори з 2017 року внесені в шкільну програму. Творчість Олександри Бурбело високо оцінена відомими українськими письменниками, зокрема Всеволодом Нестайком, Вадимом Вітковським, Анатолієм Подолинним.
«Автор книги «Первоцвіт» Олександра Бурбело, безперечно, має багату фантазію, що надзвичайно важливо для письменника, у неї світле, романтичне світосприйняття. Душа авторки відкрита для всього доброго і прекрасного. Про це свідчать казки у збірці. Герої в них – романтизовані носії добра і всіх людських чеснот. Вони утверджують головну думку про важливість добра, доброти для людини. Авторські емоції, думки, зокрема любов до рідної землі, до «Казкової України», органічно поєднуються з елементами фантастики», – так відгукувався Всеволод Нестайко про книгу Олександри.
Батьки Олександри – кандидати технічних наук, доценти Вінницького національного технічного університету Світлана Бевз і Сергій Бурбело. У 2014 році вони захищали Україну у складі добровольчого батальйону «Айдар». Повернувшись до мирного життя, подружжя заснувало Волонтерський центр імені Олександри Бурбело. А 24 лютого Світлана та Сергій знову прийшли до ТЦК та СП. Сьогодні вони захищають Україну у лавах Збройних Сил України.
Проголосувати за найменування вулиці на честь Олександри Бурбело можна тут. Голосування триває до 23:59 9 вересня.
У Вінницькому національному технічному університеті завершилось комплексно-практичне навчання студентів 1 курсу військової кафедри. Заняття відбувались за всіма військово-обліковими спеціальностями, які здобувають слухачі на кафедрі.
Упродовж трьох тижнів хлопці та дівчата вивчали Статути ЗСУ, оволодівали знаннями із загальної тактики, військово-інженерної підготовки та військової топографії. Окрім того, вчились користуватись стрілецькою зброєю, застосовувати засоби індивідуального захисту від радіаційного, хімічного та бактеріологічного ураження й надавати домедичну допомогу. Заняття проводили як викладачі кафедри військової підготовки ВНТУ, так і представники військових підрозділів – інженери, медики й інструктори зі стрілецької зброї.
– Під час навчання основний акцент ми робимо саме на практичну частину, – прокоментував кореспондентці АрміяInform викладач військової кафедри полковник запасу Григорій Табачук. – Більшість наших викладачів і запрошених інструкторів мають бойовий досвід, яким вони охоче ділились зі студентами. Водночас зацікавленість наших слухачів якнайкраще оволодіти спеціальністю, яку вони здобувають, зросла із початком широкомасштабного вторгнення росії в Україну. Майбутні молодші лейтенанти запасу украй вмотивовані, патріотичні, мають величезне бажання перейняти бойовий досвід у старших колег.
читайте також:
Для якісної підготовки студентів 1 курсу військова кафедра Вінницького національного технічного університету має належну матеріальну базу.
– Для першого курсу в нас є все потрібне для проведення практичних занять обладнання, – розповів завідувач кафедри полковник запасу Андрій Поляков. – Варто зазначити, що сьогодні Міноборони приділяє значну увагу питанням покращення практичної складової роботи всіх військових кафедр. Тож ми подали чергову заявку на отримання спеціального майна, необхідного для практичних занять студентів 2 курсу.
Окрім того, що фахівці кафедри навчають військовій справі своїх студентів, вони активно долучились й до підготовки інших громадян. Так, на початку березня рішенням ректорату була ухвалена пропозиція щодо проведення занять із загальної тактики, застосування й поводження зі стрілецькою зброєю та тактичної медицини для студентів і працівників університету. А потім до навчання приєдналися й інші вінничани.
– Через соціальні мережі містяни дізнались, що ми проводимо тренування. Це спричинило велику зацікавленість, до нас звернулось дуже багато людей. Ректор ВНТУ Володимир Біліченко пішов назустріч їхнім побажанням. Проводили щодня два цикли занять у групах по 50 осіб за визначеними напрямками. Потім до нас звернулось Командування бригади ТрО за допомогою у проведенні занять із мобілізованими. А потім навпаки вже фахівці бригади, які мають бойовий досвід, проводили практичні заняття для наших слухачів. Тож маємо ефективну та якісну співпрацю.
читайте також:
Андрій Павлович також розповів, що за ініціативи ректора колектив навчального закладу перерахував одноденний заробіток на потреби ЗСУ. За ці кошти були закуплені два тепловізори. Решту суми перерахували для розробок ГО «Центр інновацій і технологій ракетних військ та артилерії». Окрім того, наприкінці лютого деякі викладачі та студенти військової кафедри ВНТУ вирушили на передову, звідки обіцяють повернутись із Перемогою.
Найдорожче, що є у кожного воїна, крім його життя — це його країна. Символи країни — це символи свободи, за яку ми боремось, не шкодуючи свого життя.
Прапор України — це святиня для кожного, хто її боронить. І в будь-яких обставинах ми з повагою відносимось до прапору вільної та незалежної нашої України, на відміну від російської трикольорової ганчірки.
На фото — воїн Сил спеціальних операцій, який під час виконання завдання побачив прапор України, який зірвали окупанти. Обережно згорнув його і взяв із собою щоб зберегти.
Мета засідки — захоплення (знищення) командирів противника, захоплення зброї (боєприпасів), підрив бойових спроможностей ворога, звільнення полонених, недопущення прибуття підкріплення чи сповільнення (зрив) наступу ворога, повідомляє Командування Сил спеціальних операцій ЗС України.
Засідка організовується для нападу на колони противника. Її готують завчасно, дотримуючись низки правил щодо:
ретельного вибору місця;
правильного розміщення групи;
організації групи під час засідки;
вогневого ураження;
відходу;
обшуку.
Засідка — це миттєве нанесення максимального вогневого ураження і швидкий відхід. Усе це вимагає ретельного планування, підготовки та відпрацювання кожної дрібниці.
Дізнатися про, як правильно організувати засідку, можна із порад «Спротиву» — офіційної сторінки Руху національного спротиву України
Засідка організовується завчасно і вимагає прихованого розміщення бійців на позиціях.
Загальні правила організації засідки
ВИБІР МІСЦЯ
Місце проведення засідки має забезпечувати маскування групи, забезпечувати можливість швидкого скритного відходу, обмежувати рух противника і забезпечувати гарний огляд місцевості та секторів ведення вогню для бійців. Варто, щоб на місці засідки ворог був вимушений знизити швидкість пересування, це може бути звуження чи поворот дороги, або певні природні, чи штучно розміщенні перешкоди.
РОЗМІЩЕННЯ ГРУПИ
Вся група має бути розміщена з одного боку, щоб не допустити вогню по своїм. Розміщення по обидва боки дозволяється у разі проведення засідки в ущелинах чи подібних місцях, де бійці будуть знаходитися над колоною ворога і вогонь буде вестися зверху вниз, щоб не допустити вогню по своїм.
ОРГАНІЗАЦІЯ ГРУПИ ПІД ЧАС ЗАСІДКИ
Група ділиться на 3 підгрупи: нападу, забезпечення та охорони. Група забезпечення — командир групи, зв’язківець, кулеметник, помічник кулеметника або гранатометник і його помічник. Група забезпечення розміщується таким чином, щоб дивитися у фронт ворожої колони. Група нападу — основна частина бійців групи, озброєних звичайною стрілецькою зброєю та легкими кулеметами. Група нападу розміщується таким чином, щоб вести вогонь по флангу ворожої колони. Група охорони — по 1-2 бійці розташовані за 50-80 метрів перед місцем засідки та за нею.
ВОГНЕВЕ УРАЖЕННЯ
Сигналом до відкриття вогню може бути підрив вибухового пристрою завчасно закладеного на шляху пересування ворога, постріл гранатомета чи відкриття вогню кулеметником. Після сигналу група нападу відкриває вогонь і здійснює концентроване вогневе ураження в межах завчасно визначених командиром. Кожен боєць має знати межі загального вогневого ураження та свій особистий сектор обстрілу. Пам’ятайте, що іноді детонація вибухових пристроїв може підняти щільну хмару пилу. Це обмежить видимість для бійців та створить димову завісу для ворога, що дозволить йому скритно відступити. Замість цього можна розпочати ураження точним вогнем стрілецької зброї після чого ініціювати вибухові заряди. Це призведе до більших втрат ворога та дезорієнтує його.
ВІДХІД
Після закінчення вогневого ураження група завмирає. Якщо в зоні ураження помітно якісь рухи чи звуки — знову відкривається вогонь, якщо ні — всі бійці по черзі перезаряджають зброю. Після чого група організовано відходить за попередньо визначеним планом. Для прикриття відходу можна використати вибухові заряди. Поки дезорієнтований ворог намагатиметься перебудувати свої порядки — ви зможете швидко відступити.
ОБШУК
Якщо в зоні ураження відсутні будь-які рухи, частина підгрупи забезпечення висувається вперед. Робить контрольні постріли по трупах, переходить дорогу, займає там позицію і подає сигнал про безпеку. Кулеметник з помічником висувається на дорогу для прикриття найбільш небезпечного напрямку. Друга частина підгрупи забезпечення висувається до розбитої колони противника і виконує своє завдання. Після цього група здійснює відхід за попередньо визначеним планом.
ЗАВДАННЯ ПІДГРУПИ ОХОРОНИ
Охорона повідомляє командиру інформацію про противника, що наближається, його склад та кількість. Крім того, повідомляє про будь-які інші рухи по ходу чи в районі місця проведення засідки. Командир визначає час для підгрупи охорони, через який бійці підгрупи після відкриття вогню самостійно відходять і прямують до попередньо встановленої точки збору.
Пам’ятайте, що засідка — миттєве нанесення максимального вогневого ураження і швидкий відхід. Час проведення — максимум 15 хвилин. У разі використання вибухових зарядів, розміщуйте їх так, щоб не завдати шкоди своїм бійцям. Засідка вимагає ретельного планування, підготовки та відпрацювання кожної дрібниці. Правила викладенні вище — загальні рекомендації, які можуть бути змінені залежно від обставин.
День відкритих дверей для старшокласників Зимноводівського ліцею, Суховільської, Солонківської та Лапаївської шкіл пройшов сьогодні в окремому полку зв’язку і радіотехнічного забезпечення імені В’ячеслава Чорновола Повітряного командування «Захід».
— Буквально два дні тому військовослужбовці нашого підрозділу відвідували школи територіальної громади. Діти показували нам, як вони навчаються, ми розповідали їм про свою службу. Нині ми з радістю приймаємо наших юних гостей у себе, — розповів заступник командира батальйону з морально-психологічного забезпечення майор Олександр Сурков. — Цей захід присвятили 30-й річниці Збройних Сил України.
Для учнів у батальйоні обладнали різноманітні цікаві демонстраційні зони. Спершу дітям показали відеофільм про службу зв’язківців, їхні цілі й завдання, бойову роботу в районі проведення операції Об’єднаних сил. Військовослужбовці продемонстрували школярам штатну стрілецьку зброю, ознайомили з прийомами тактичної медицини та основами надання першої допомоги. Найцікавіша локація — огляд техніки зв’язку.
— Завдання нашого підрозділу — забезпечення надійного й безперебійного зв’язку пунктів управління Повітряного командування «Захід» з підпорядкованими військовими частинами, — зазначив командир батальйону підполковник Олег Манченко. — Від роботи зв’язківців залежить якість управління підрозділами, які несуть бойове чергування в системі протиповітряної оборони країни. Тож екіпажі наших радіостанцій постійно тренуються, обслуговують свою техніку, аби за лічені хвилини виконати поставлені завдання. Про це ми розповіли нашим гостям. А ще продемонстрували їм наші радіостанції. Дали можливість відчути себе зв’язківцем. На озброєння полку надходять нові радіостанції українського та закордонного виробництва. Ми показали школярам, як це все працює. Пояснили, чому навіть у часи смартфонів і месенджерів льотчики, ракетники й локаторники використовують зв’язок, який надає наш полк.
Наприкінці екскурсії дітям запропонували пообідати так, як роблять це зв’язківці, коли працюють у полі. Також військовослужбовці подарували старшокласникам дайджести АрміяInform, присвячені тридцятій річниці Збройних Сил України.
Курсанти факультету телекомунікаційних систем Військового інституту телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут у рамках проєкту «Вірте в ЗСУ» відвідали київську спеціалізовану школу «Еллада», де зустрілися з учнями 2, 5 та 8 класів.
Курсанти започаткували проєкт «Вірте в ЗСУ», приурочивши його до 30-ї річниці Збройних Сил України. Його мета – популяризація професії військового, служби в ЗС України, аби молодь більше знала та поважала тих, хто захищає Батьківщину та мирне небо України.
Учні із задоволенням поспілкувалися з курсантами Військового інституту телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут та залюбки приміряли засоби індивідуального захисту, які носять військові.
– Для мене велика честь бути тут перед вами, і від імені всіх військових розповідати про героїз наших Збройних Сил України. Вірте у своїх військових, довіряйте їм, для нас це дуже важливо,- зазначив підполковник Антон Ланко та подякував керівництву спеціалізованої школи «Еллада» за підтримку та співпрацю.
У Чернігівській загальноосвітній школі № 34 є музей бойової слави захисників України. Створив його і очолює викладач предмета «Захист України» полковник у відставці Віктор Трухан. Він розповів кореспонденту АрміяInform про експозицію і про те, як на прикладах героїзму українських захисників тут виховують молодь.
«Історія України така, що грішно її не знати і не використовувати в національно-патріотичному вихованні молоді».
— Ідея створення музею зародилася у 2008 році, коли я повіз своїх вихованців на екскурсію до 292-го гвардійського Новгородського танкового полку, що дислокувався тоді в селищі Гончарівське , де я у молоді роки проходив службу. Це був один із трьох у колишній Радянській армії полків, нагороджений п’ятьма бойовими орденами за участь у Другій світовій війні. Я з великим подивом спостерігав за тим, з якою зацікавленістю діти слухали офіцерів, що розповідали про бойовий шлях частини, сьогоднішнє життя-буття військовиків, з яким захопленням розглядали зразки стрілецької зброї. І подумав: а чому б не створити у школі музей, експонати якого розповідали б учням про подвиг українського народу в роки минулої війни та про сьогоднішню армію? Так «народилася» зала «Друга світова війна і локальні конфлікти». Щодо минулої війни, у якій постраждали українці і водночас зробили величезний внесок у перемогу, то, сподіваюсь, все зрозуміло. Адже героями Радянського Союзу стали понад дві тисячі етнічних українців. Але наші співвітчизники також були змушені воювати за тисячі кілометрів від рідної землі, відстоюючи інтереси Радянської імперії, у складі якої була й Україна. І хто б що сьогодні не казав про ті події, вони були насамперед солдатами, які виконували накази. Тож не маємо права забути про них. Тому тут розміщена ціла експозиція, яка розповідає про участь моїх земляків-чернігівців в бойових діях на теренах Афганістану та інших країн, — розповідає полковник у відставці Віктор Трухан.
Експозиції зали розповідають як про події часів Другої світової, так і сивої давнини, що відбувалися на українській землі.
—Я вважав і вважаю, що виховувати сьогоднішні покоління лише на прикладах часів Другої світової війни — за всієї поваги до фронтовиків — це не зовсім правильно: на календарі був 2008 рік, а не, скажімо, 1960-й. Та й історія України така, що грішно її не знати і не використовувати в національно-патріотичному вихованні молоді, яка якщо не сьогодні, то завтра буде визначати обличчя нашої країни. Адже була Княжа доба, козаки, які теж боронили українську землю, чимало інших героїчних сторінок в історії України. Тому експозиції зали № 1 розповідають як про події часів Другої світової, так і сивої давнини, що відбувалися на українській землі. Наприклад, одна з експозицій про збір князів Київської Русі у місті Любич, що на Чернігівщині, на якому йшлося про об’єднання князівств Київської Русі. Спочатку експонати, а їх було не так вже й багато, розмістили в кімнатці шкільного підвалу. Але з часом їх накопичувалося все більше і більше, і нам стало тісно, — говорить Віктор Трухан.
Побачивши старання у створенні музею, директор школи надав додаткову площу, на якій і розмістили експонати. Проте місця все одно не вистачало, і завгосп «подарував» ще одне приміщення, де розмістили експозицію «Герої Чорнобиля».
— Ця експозиція повідає про тих, хто у квітні 1986-го вступив у поєдинок з невидимим атомним джином, що вирвався після вибуху на 4-му реакторі Чорнобильської АЕС. Ціною власного життя Віктор Кібенок, Володимир Правик та інші пожежні рятували не лише Україну, а й усю Європу, — нагадує директор музею. — На жаль, за ці 35 років, що минули відтоді, ми забули їхні імена. А так не має бути. У цій залі зібрані і особисті речі військовиків Чернігівського гарнізону, які брали участь у ліквідації наймасштабнішої в історії людства техногенної аварії. Це, наприклад, фото солдатів та офіцерів, дозиметри, якими ті користувалися, а також військові однострої, нагороди «чорнобильців», яких вже немає серед нас. Зокрема, підполковника Анатолія Воєвіла.
Експозиція зали «На захисті незалежності України» повністю присвячена як окремим чернігівцям — учасникам АТО, так і цілим частинам і підрозділам, які захищають наші східні рубежі.
Експозиція зали «На захисті незалежності України» повністю присвячена як окремим чернігівцям — учасникам АТО, так і цілим частинам і підрозділам, які захищають наші східні рубежі. Наприклад, тут розміщені фотознімки, особисті речі випускників школи № 34, які воювали чи воюють на Донбасі. Це, зокрема, Максим Кирик, Юрій Суплітов, Денис Приходько, Олександр Развін, Тетяна Собчак та інші. Повернувшись з війни, вони активно допомагали у створенні експозиції, надавали і свої особисті речі.
—Не всім поталанило повернутись до рідних домівок. Зокрема, бійцю 13-го мотопіхотного батальйону Євгену Кравченку. Він загинув під Вуглегірськом взимку 2015 року. До речі, ця зала, експонати якої розповідають про участь чернігівців в АТО, стала першим у місті шкільним музеєм, який присвячений сьогоднішнім захисникам України. І сюди приводили своїх вихованців педагоги і з інших шкіл, училищ міста. Є тут експонати, присвячені захиснику Луганського аеропорту Сергію Богукалецю та іншим випускникам школи — учасникам АТО, — розповідає Віктор. — У цій залі можна ознайомитися і з тими зразками зброї, яка допомагає нашим хлопцям на війні: автомати, кулемети, гранатомети. Звісно, що всі вони непридатні для використання за призначенням. Зброю можна брати до рук і навіть розібрати і зібрати, як, наприклад автомат Калашникова, кулемети Дегтярьова, «Максим».
— Це дуже круто, — каже Роман Багній, учень одного з міських профтехучилищ. — Я зробив селфі зі справжнім кулеметом і відправив його дідусеві з бабусею…
Серед експонатів зали можна побачити і листівки, які подарували моряки малих броньованих артилерійських катерів «Бердянськ» та «Нікополь», рейдового буксира «Яни Капу» Андрій Ейдер, Сергій Цибізов.
Серед експонатів зали можна побачити і листівки, які подарували моряки малих броньованих артилерійських катерів «Бердянськ» та «Нікополь», рейдового буксира «Яни Капу» Андрій Ейдер та Сергій Цибізов.
У музеї вже традиційними стали зустрічі школярів з учасниками АТО/ООС, які розповідають молоді про ті події, учасниками яких вони були. Учні із захопленням слухають сьогоднішніх фронтовиків. Наприклад, нещодавно відбулася зустріч із випускником школи 2013 року — учасником антитерористичної операції Сергієм Яловцем.
У музеї вже традиційними стали зустрічі школярів із учасниками АТО/ООС, які розповідають молоді про ті події, учасниками яких вони були. Учні із захопленням слухають сьогоднішніх фронтовиків.
— Я уважно слухав Сергія і подумки переносився на Схід, де він воював, — говорить Роман Пищик. — І замислювався над тим, чи зможу зробити те, що зробив він.
Якщо експозиції зали №3 розповідають про участь випускників школи в АТО, то тут побачите фото, особисті речі тих, хто є чи був учасником ООС, а також батьків школярів, котрі воювали. Роман Гільєвич — один із них.
— Легендарна особистість, — кажуть про нього колишні бойові побратими.
Довідково.Романа Гільєвича неабияк цінували командири та побратими, а бойовики за голову українського бійця пропонували чималу винагороду. Він із честю пройшов усі випробування та мужніми вчинками довів свою відданість Батьківщині. Роман Гільєвич до лав Збройних Сил України був призваний під час третьої хвилі мобілізації. Пройшов підготовку в Полтавському навчальному центрі зв’язку, де здобув спеціальність телефоніста-механіка. Коли потрапив у 93-тю окрему механізовану бригаду, відразу написав рапорт щодо участі в антитерористичній операції на Донбасі. Терорист «Гіві» готовий був його розстріляти. Тим, хто принесе йому голову Романа, обіцяв 150 тисяч американських доларів: оголошення про «винагороду» публікувалося на сепаратистських порталах. Приходили смс-повідомлення зі словами: «Карателі, забирайтеся додому». Батькові телефонували з окупованої території, лякали, що син у полоні, вимагали збирати гроші для викупу.
Насамкінець я поцікавився у Віктора Владиславовича планами на майбутнє.
— Жити і працювати, — усміхнувся він. — Мені не так вже й мало прожитих років, але робота, спілкування з молоддю додають наснаги, життєвого оптимізму. Особливо радію, коли бачу, як старшокласники зупиняються біля тієї чи іншої експозиції і уважно її розглядають — це значить, що сили, які були докладені до створення цього музею, не пропали даремно. Звісно, музей і надалі поповнюватиметься експонатами, насамперед тими, що відображають перебіг операції Об’єднаних сил, показують героїзм захисників України: у районі ООС наразі чимало чернігівців, і я надіюсь, що вони нам допоможуть у розширенні нашого музею. Сподіваюся також розширити співпрацю з усіма структурами міста, які можуть допомогти нам щодо наповнення експозицій цікавими експонатами.
Швидко знайти частинку пазла у ракеті під крилом Су-24 чи у салоні Мі-8, в ілюмінаторі космічного апарата чи фарі ЗРК «Круг» – легко!!! Але якщо ти гарно знаєш історію рідного міста. І це довели вінницькі школярі, які взяли участь у військово-патріотичній грі, присвяченій Дню захисників і захисниць України.
Інтерактивна гра-квест відбувалася в Музеї Повітряних Сил Збройних Сил України, що у Вінниці, за сприяння Командування ПС ЗСУ. Змагались вісім команд, які з частинок пазлів, знайдених в експонатах Музею, на швидкість мали скласти картинки із зображенням Су-27 та мапи України. Окрім цього, учасники продемонстрували теоретичні знання: відповідали на запитання про історію та сучасність Повітряних Сил, озброєння, яке має цей вид Збройних Сил України, героїв російсько-української війни, захист прав дітей під час збройних конфліктів тощо.
Після змагань військові частували гостей та показали концерт.
– Ми з радістю відгукнулись на ініціативу «Ветеранського простору», – прокоментував кореспондентці АрміяInform директор Музею ПС Володимир Алєксєєв. – Такі інтерактивні заходи не просто залучають учнів до сучасної історії, вони захоплюють, а головне – всі події запам’ятовуються. І це якнайкращий спосіб популяризувати військо та захист Батьківщини.
Перемогу здобула команда вінницької загальноосвітньої школи №9. Головним призом для всіх учасників стала екскурсія Вінницею на двоповерховому автобусі.
У День захисників і захисниць України та День створення УПА курсантам та офіцерам Військового інституту телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут презентували книгу Аліни Понипаляк «Останній командир УПА. Життя і боротьба Василя Кука».
Вона містить біографічні дані Василя Кука, спогади рідних генерал-хорунжого, його побратимів та історичні документи.
Під час презентації Аліна Понипаляк розповіла про роль особистості в історії та про долю покоління, яке творило український визвольний рух на прикладі останнього Головного командира УПА Василя Кука.
Зазначимо, що Василь Кук народився до Першої світової війни, пережив лихоліття Другої світової, розквіт і згортання діяльності УПА, потрапив у полон і разом з Україною здобув омріяну свободу в 1991-му.
У книзі ви знайдете відповіді на такі питання:
Як сімейна скрута вплинула на його погляди?
Коли він загорівся ідеєю збройної боротьби?
Як пережив смерть братів Ілька й Іларія, яких стратили за українську державність?
Як вибудовував мережу ОУН у Дніпропетровську й перебував у підпіллі на Волині й Галичині?
Довідково: Аліна Понипаляк – кандидатка історичних наук, дослідниця українського визвольного руху, науковиця Національного музею історії України, співкоординаторка громадської ініціативи «ВимкниРосійське».
