Архив метки: пошуковці

На Львівщині пошуковці знайшли німецький винищувач, збитий у 1944 році

Прочитаєте за: 4 хв. 27 Червня 2023, 10:28

Неподалік села Зарваниця, що у Золочівському районі Львівщині, українські пошуковці з громадської організації «Пошук літаків Другої світової війни в Україні» знайшли місце падіння німецького літака. Розпочавши розкопки на ймовірному місці авіатрощі, ентузіасти авіаційного пошуку знайшли фрагменти повітряного судна Люфтваффе, що, ймовірно, було збитим чи зазнало катастрофи у далеких 40-х роках минулого століття.

читайте також:

— За наданими колегою координатами ми відвідали ймовірне місце падіння літака, — розповів журналістові АрміяInform один із засновників ГО «Пошук літаків ДСВ в Україні», автор серії книг «Пошук літаків ДСВ в Україні» Андрій Кір’янов. — На місці падіння є вирва, і вже на глибині пів метра йде «материк», тобто — тверда порода. Великих уламків ми не знайшли. З наявних деталей чітко видно, що літак німецький: сірий та блакитний кольори фарби та гільзи із затвором Mg151.

За словами керівника пошукової групи, літак фактично впав на хутір, якого зараз уже не існує, тож деталей на місці — мінімум. Ймовірно, говорить Андрій, їх визбирали місцеві мешканці ще в ті часи.

Пошуковці ретельно дослідили це місце та територію поряд із ним. Загалом виявили малі уламки, 2 затвори від німецької авіаційної автоматичної гармати Mg151, залізну гільзу та частину стрічки від Mg151/20. Отож, зробити остаточний висновок щодо типу літака поки що важко — надто мало фрагментів. Наразі пошуковці розглядають кілька версій: судячи зі знахідок, це міг бути літак Hs129, Me109, Fw190 або Ju88. Відтак, професіонали своєї справи «вмикають» логіку:

— Hs129 там не падали, — категорично заявляє Андрій Кір’янов. — Ме109, згідно з його тактико-технічними характеристиками, мав лише одну гармату Mg151, друга — Мк108 або кулемети. Отже, виходить, що, ймовірно, це саме Fw190. Варіант із «Юнкерсом», Ju88, ми відкинули через малу кількість уламків, як для такого літака. Отже, по всьому виходить, що це — «Фокке-Вульф».

Пошуковець й історик додає, що більш красномовною виявилася гільза від снаряда авіаційної гармати. Вона розповідає про те, що події сталися не раніше початку 1944 року. Адже, лише починаючи з 1943 року, з метою економії їх почали виробляти саме із заліза.

Озброївшись отриманими фактами, пошуковці приступили до архівного пошуку. За цей період знайшли кілька збитих поблизу Золочева німецьких літаків. І серед них — якраз «Фокке-Вульф»!

Отже, розповідає дослідник, за припущеннями пошуковців, це — літак FW190 модифікації А6, втрачений 16 липня 1944 року. Пілот — лейтенант Ханс Пресс, вважається зниклим безвісти.

— Повторюся: це — поки що лише наша версія, що базується на поєднанні даних архівного пошуку та результатів пошуку польового, — пояснює Андрій Кір’янов. — Але, здається, ми все ж поставили ще одну крапку на мапі втрачених літаків часів Другої світової війни…

читайте також:

Також під час пошукових робіт групою було знайдено кілька речей часів Першої світової війни. На жаль, Україна ставала ареною обох світових війн, і вже сьогодні на її теренах триває найбільша війна після Другої світової. І також падають збиті літаки та інші літальні апарати — як ворожі, так і наші. Звичайно, часи вже інші, і за найменшої можливості їхні фрагменти та, у разі загибелі, тіла льотчиків забираються. Так у прийдешнього покоління пошуковців, на відміну від Андрія Кір’янова та його однодумців, буде менше роботи. Принаймні будемо на це сподіватися.

Що ж стосується самої спільноти пошуковців, то їм широкомасштабна війна, як і всім українцям загалом, зламала плани й змінила життя. Як розповідає Андрій Кір’янов, чимало з них пішли боронити країну. Решта долучилися до волонтерської діяльності. І одним із її напрямків стала організація для охочих комерційних походів у гори — походи з розкопками у цікавих місцях, де під час Другої світової війни зазнали аварій літаки. Проєкт було втілено в життя, і його результатом стали та продовжують ставати донати на ЗСУ та адресна допомога пошуковців конкретним підрозділам українського війська. Але це — тема вже іншої розповіді.

https://armyinform.com.ua/2023/06/27/na-lvivshhyni-poshukovczi-znajshly-nimeczkyj-vynyshhuvach-zbytyj-u-1944-roczi/

Цивільні пошуковці тіл загиблих проєкту «На щиті» увійшли до складу ЗСУ

Прочитаєте за: < 1 хв. 19 Березня 2023, 13:02

Вже за кілька днів учасники гуманітарного проєкту з пошуку тіл загиблих під час російської навали українців «На щиті» вкотре вирушать туди, де нещодавно тривали важкі бої, щоб скрупульозно, квадрат за квадратом, обстежити територію та виявити і дістати із землі тіла загиблих українських воїнів. Утім, віднині шестеро із пошуковців виконуватимуть свою дуже важку, але й одночасно благородну місію вже як військовослужбовці ЗСУ. Військовими вони стали понад тиждень тому, увійшовши до складу Регіонального управління Сил територіальної оборони «Південь». Відтепер вони діятимуть безпосередньо в районах бойових дій. Як саме — розповідає автор АрміяInform в нашій публікації.

https://armyinform.com.ua/2023/03/19/czyvilni-poshukovczi-til-zagyblyh-proyektu-na-shhyti-uvijshly-do-skladu-zsu/

Чому цивільні пошуковці проєкту «На щиті» отримали військові погони

Прочитаєте за: 5 хв. 19 Березня 2023, 13:00

Вже за кілька днів учасники гуманітарного проєкту з пошуку тіл загиблих під час російської навали українців «На щиті» вкотре вирушать туди, де нещодавно тривали важкі бої, щоб скрупульозно, квадрат за квадратом, обстежити територію та виявити і дістати із землі тіла загиблих українських воїнів. Утім, віднині шестеро із пошуковців виконуватимуть свою дуже важку, але й водночас благородну місію вже як військовослужбовці ЗСУ.

Військовими вони стали понад тиждень тому, увійшовши до складу Регіонального управління Сил територіальної оборони «Південь». Днями в них відбулася перша робоча нарада, під час якої пошуковці поділилися планами на майбутнє та розповіли, в який спосіб та завдяки чому має покращитися та вийти на новий рівень їхня робота під час здійснення пошукових експедицій.

Як поінформувала начальник групи цивільно-військового співробітництва Регіонального управління Сил територіальної оборони «Південь» підполковник Ганна Петренко, ініціатива щодо призову пошуковців до лав вітчизняного війська надійшла від керівництва Воєнно-історичного центру ще в січні.

— Тоді ж із цією громадською організацією ми уклали Меморандум про співпрацю і крок за кроком почали реалізовувати задумане в життя. Скажу відверто: процес щодо призову волонтерів на військову службу був непростий. Адже необхідно було аргументовано довести таку доцільність, вирішити низку організаційно-кадрових питань, погодити відповідний пакет документів та, врешті-решт, остаточно визначитися, куди та як саме можна призвати на службу цих сміливих і високоморальних людей. І завдяки беззастережній підтримці з боку Центрального управління цивільно-військового співробітництва Генерального штабу ЗС України та командування Сил територіальної оборони всі ці питання були погоджені, отже, з 10 березня активісти центру одягнули військовий однострій, увійшовши до складу групи пошукових і евакуаційних заходів Регіонального управління Сил територіальної оборони «Південь», — наголосила офіцер.

Новий статус передбачає й нові обов’язки та можливості. І саме про координацію дій щодо покращення роботи стосовно пошуку тіл загиблих українських воїнів вже у статусі військовослужбовців йшлося під час робочої наради.

За словами керівника Воєнно-історичного центру «Пам’ять і слава» Леоніда Ігнатьєва, який також надягнув погони, факт того, що нині багато хто зі складу громадської організації вступили до лав ЗС України, має чимало плюсів.

— По-перше, відтепер ми матимемо можливість займатися не лише пошуком та ексгумацією тіл полеглих у боях героїв, а й безпосередньо самостійно здійснювати їхнє транспортування до відповідних органів з метою проведення судово-медичної експертизи, а також повертати тіла загиблих їхнім родичам. По-друге, статус військового надасть нам можливість працювати ближче до лінії зіткнення з противником, де робота для цивільних заборонена, та відвідувати бойові підрозділи з метою опитування воїнів — живих свідків, які нещодавно брали участь в бою та, можливо, після нього не дорахувались у своїх лавах безвісти зниклого побратима. І, по-третє, відтепер ми, як військові, соціально захищені та в разі нападу на нас ворожих диверсійно-розвідувальних груп матимемо можливість дати відсіч агресору, — розповів про переваги військової служби пошуковців Леонід Ігнатьєв.

Звісно, в майбутньому це лише позитивно має відобразитися на термінах і якості пошуку залишків тіл українських солдатів. І якщо вже прийшла на українську землю війна та загинув у бою проти російських загарбників наш воїн, то він обов’язково має якнайшвидше бути знайдений, переданий родичам і з почестями похований, а не десятиліттями лежати у степах і лісосмугах, вважаючись зниклим безвісти.

Як пояснила підполковник Ганна Петренко, як і раніше, пошуковці центру «Пам’ять і слава» здійснюватимуть пошукові роботи в рамках гуманітарного проєкту «На щиті» та під безпосереднім керівництвом Центрального управління цивільно-військового співробітництва Генштабу ЗС України. За її словами, саме Генштаб і сформував певні групи з числа військових, що наділені повноваженнями щодо транспортування тіл загиблих воїнів. А враховуючи велику географію боїв з російськими загарбниками, вони не завжди мають змогу якнайшвидше вирушити на місце події й евакуювати з поля бою знайдених полеглих солдатів. Але відтепер, завдяки призову на військову службу волонтерів центру «Пам’ять і слава», цей процес має пришвидшитися.

— Можна з упевненістю сказати, що на одну групу з транспортування побільшало. Адже в наявності в наших пошуковців є спеціальні рефрижератори, оснащені відповідною системою штучного охолодження. І статус військових надаватиме їм право також транспортувати тіла загиблих, не чекаючи на приїзд інших груп та не звертаючись по допомогу до відповідних бюро з надання ритуальних послуг, — підкреслила офіцер.

До групи долучаться аеророзвідники та американські волонтери

Крім неї та Леоніда Ігнатьєва, під час робочої наради своїми думками та планами на майбутнє щодо побудови й покращення рівня пошукових робіт також поділилися старший офіцер відділу логістики Регіонального управління Сил територіальної оборони «Південь» полковник Ігор Рудий, заступник керівника центру «Пам’ять і слава» Сергій Суднік та волонтерка цієї громадської організації Катерина. До речі, Катерина теж одягнула військовий однострій. А от Сергій надалі працюватиме в групі пошуковців як громадський активіст.

У подальшому група має стати унікальним сплавом досвіду, знань, вмінь та професійних і людських якостей пошуковців. Адже відтепер у її складі працюватимуть не лише колишні та нинішні волонтери, а й аеророзвідники.

— Разом зі своїми побратимами Олександром і Левом я з великим бажанням долучаюся до цієї благородної гуманітарної місії, — поділився власними думками молодший сержант Олександр Шатохін, у минулому командир групи батальйонної аеророзвідки, який із початку російського широкомасштабного вторгнення весь час перебував на передовій, виявляючи різні ворожі цілі та коригуючи вогонь по них за допомогою безпілотних літальних апаратів. — І от тепер перед нами постає нове та не менш важливе завдання з пошуку тіл загиблих солдатів. Вірю, що наш досвід стане у пригоді, і разом ми робитимемо таку велику справу ще швидше, ефективніше та безпечніше для пошуковців.

Олександр каже, що головне завдання, яке покладатиметься на них, полягатиме у здійсненні аеророзвідки з приводу наявності тіл загиблих у важкопрохідній і густо рослинній місцевості. Крім того, що теж є дуже важливим чинником, за допомогою дронів вони здійснюватимуть патрулювання визначеного периметру місцевості щодо виявлення та руху ворожих ДРГ у районі проведення пошукових робіт. І, звісно, що й шукати та евакуйовувати полеглих героїв вони будуть разом зі всіма. Адже відтепер вони є невід’ємною частиною групи пошукових та евакуаційних заходів.

Показово і те, що невдовзі до пошуковців мають долучитися і волонтери зі США. За словами Леоніда Ігнатьєва, з ними було налагоджено контакт через соцмережі. І ось вже днями американські археолог і криміналіст мають приїхати до України, аби обмінятися з нами досвідом щодо здійснення пошукових робіт.

— Попередньо вже отримано відповідного дозволу з боку Генштабу щодо залучення американських колег до нашої пошукової експедиції. Так, вони не мають великого досвіду в напрямку виявлення тіл загиблих воїнів. Але в той же час їхній досвід має бути дуже корисним у сенсі здійснення розкопок предметів давнини. Тим більш, що вони, як кажуть, приїдуть не з порожніми руками, а із сучасним обладнанням: магнітометрами, тепловізорами та приладами, призначеними для зондування земної поверхні. Тому вважаю, що завдяки цим позитивним чинникам у всіх сенсах наша спільна робота має вийти на якісно новий ефективний рівень, — підкреслив Леонід Ігнатьєв.

Тож, уже днями одеські пошуковці вирушають у своє чергове важливе і небезпечне відрядження з пошуку тіл загиблих українських воїнів. Для багатьох із них це буде перша ротація вже в ранзі військовослужбовців. Задля того, щоб у технічному сенсі вони були ще більш оснащені та мобільні, від волонтерів Одещини відома місцева громадська активістка Оксана Алєксєєва передала їм сучасні, добре захищені протиударні ноутбуки, призначені для роботи в польових умовах у будь-яку пору року та за будь-яких погодних умов. І вже невдовзі пролунає команда «На виїзд!», і ці сміливі та благородні люди вкотре вирушать туди, де небезпечно, заради лише однієї та такої важливої мети — щоб кожний полеглий за Україну герой був знайдений, піднятий із землі, упізнаний та похований у ній за усталеними традиціями та з військовими почестями.

Фото автора

https://armyinform.com.ua/2023/03/19/chomu-czyvilni-poshukovczi-proyektu-na-shhyti-otrymaly-vijskovi-pogony/

Через 81 рік на рідну київську землю повернувся солдат Другої світової війни…

На Київщині відбулись скорботні урочистості – поховання загиблого 81 рік тому Кіндрата Андрійовича Зінченка, уродженеця села Сукачі Іванківського району. Його останки були знайдені пошуковцями житомирської громадської організації ІПО «Пошук» 3 січня у Новоград-Волинському районі Житомирської області. Судячи з місця знахідки, загинув солдат у липні 1941 року, стримуючи разом із сотнями тисяч побратимів наступ Вермахту на столицю України та його рідну Київщину.

Поховали загиблого з військовими почестями на сільському цвинтарі біля дружини Федори Федосівни Зінченко. Саме її ім’я він вписав у смертний медальйон, що допомогло пошуковцям встановити дані про воїна.

читайте також:

На церемонії поховання була присутня його онука, Галина Дмитрівна Списовська, односельці, військовослужбовці та багато небайдужих людей.

– Історія Кіндрата Зінченка завершена. Ще один українець повернувся з війни, – говорить представник «Історико-патріотичного об’єднання «Пошук» Вадим Баранівський. – Але в нашій землі лежить ще багато невідомих солдатів, яких ми рано чи пізно знайдемо. Тих, чиї імена вдасться встановити, буде також перепоховано на рідній землі.

Щороку ентузіасти ГО ІПО «Пошук» знаходять у землі Житомирщини останки понад ста солдатів Другої світової війни. Більшість з них, на жаль, не мають при собі солдатських медальйонів, тож навіки залишаються Невідомими Солдатами. Але чимало імен все ж вдається повернути з небуття та передати останки загиблих героїв їхнім родичам для перепоховання.

https://armyinform.com.ua/2022/01/24/cherez-81-rik-na-ridnu-kyyivsku-zemlyu-povernuvsya-soldat-drugoyi-svitovoyi-vijny/

Встановлено ім’я ще одного солдата, останки якого знайшли пошуковці на Житомирщині

З гарної новини післясвятковий тиждень розпочинається для житомирських пошуковців — експертам вдалося прочитати записку із солдатського медальйона, знайденого рівно тиждень тому під час розкопок у Новоград-Волинському районі.

— Ім’я солдата № 5 встановлено! — розповідає один із активістів Житомирської громадської організації «ІПО «Пошук» Вадим Баранівський. — Записка з медальйона збереглась частково. Утім, вона була заповнена олівцем, тож записи добре читалися.

читайте також:

Із записки стало відомо, що пошуковці знайшли уродженця села Сукачі Іванківського району Київської області Кіндрата Зінченка. Селянин Кіндрат Андрійович Зінченко 1908 року народження вважався зниклим безвісти в липні 1941 року. Попрацювавши з документами на сайті УБД «Меморіал», житомирські пошуковці встановили також ім’я дружини загиблого воїна — її звали Зінченко Федора Федосівна. Також за дуже короткий проміжок часу їм вдалося знайти онуків солдата! Вони тепер набагато старші за свого діда, якому вже назавжди 33 роки — вік, у якому Кіндрат Зінченко зробив крок у безсмертя, боронячи рідну землю від нацистської навали…

https://armyinform.com.ua/2022/01/10/vstanovleno-imya-shhe-odnogo-soldata-ostanky-yakogo-znajshly-poshukovczi-na-zhytomyrshhyni/

Експертам вдалося встановити ім’я знайденого пошуковцями на Житомирщині загиблого солдата

У ці передноворічні дні Україна вже вкрита снігом, а морози скували землю, тож про польовий пошук нині, звісно, не йдеться. Проте учасники громадської організації «Історико-патріотичне об’єднання „Пошук“» із Житомира продовжують архівні пошуки, а експерти працюють зі знайденими нещодавно смертними записками із солдатських медальйонів. І ось стало відомо про те, що вдалося розшифрувати запис із медальйона солдата № 99, знайденого трохи більше ніж тиждень тому під час розкопок у Коростенському районі. Ним виявився Юрій Максимович Савчук 1913 року народження, уродженець села Бораки Янушпільського району Житомирської області (нині — село Буряки Бердичівського району).

— Це вже третій від початку року знайдений земляк, якого віддала коростенська земля, — свідчить активіст ІПО «Пошук» Вадим Баранівський. — За місцем проживання вже відшукали рідних солдата, вирішується питання щодо його поховання у рідному селі. Дякуємо за допомогу у встановленні імені Олександрові Дударенку, Ігорю Михайлюку та Олегу Гусєву.

читайте також:

Так, цього разу літера «Ю» на знайденій біля загиблого солдата небезпечній бритві відповідає ініціалам свого власника — Юрій! Хоча досвід пошуковців свідчить про те, що такі речі зазвичай нічого не означають. Адже ложки, казанки, бритви, портсигари та інші особисті речі бійців, на яких були нанесені ініціали, необов’язково знаходять саме біля власників. Речі дарували, губили й знаходили, вони ставали трофеями чи згадкою про полеглого побратима. Та у випадку з цим солдатом літера все ж виявилася саме ініціалом власника, ім’я якого встановлено через 80 років після загибелі.

https://armyinform.com.ua/2021/12/28/ekspertam-vdalosya-vstanovyty-imya-znajdenogo-poshukovczyamy-na-zhytomyrshhyni-zagyblogo-soldata/

Житомирський «Пошук»: нові знахідки, нові імена раніше невідомих солдатів

Цигарки сорок першого року та підсумки зразка 1891-го: нові знахідки житомирського «Пошуку»

Попри те, що зима вже вступила у свої права, ґрунт починає підмерзати, а земля місцями вкрита снігом, пошуковий сезон Житомирського ІПО «Пошук» поки що триває. І щоразу пошуковцям вдається знайти й підняти на поверхню дедалі більше невідомих солдатів, загиблих 80 років тому під час запеклих оборонних боїв. І майже щоразу — медальйони, частину з яких дивом вдається розшифрувати, повернувши з небуття імена полеглих бійців.

Цими вихідними пошукова група працювала у Новоград-Волинському та Коростенському районах Житомирщини. На першій локації у суботу, 4 грудня, вона виявила санітарне поховання 6 воїнів Червоної армії, які загинули в липні 1941 року.

— Солдати лежали на глибині один метр, — розповідає представник «Пошуку» Вадим Баранівський. — Найімовірніше, їх стягнули у воронку, оскільки контури могильної ями були у формі кола. У чотирьох воїнів на ногах бути черевики, в інших двох взуття відсутнє. Також в ямі було знайдено шоломи СШ-36, підсумки зразка 1891 року та декілька протигазів. На всіх солдатів — лише один медальйон зразка 1925 року (ладанка). Шансів, що з неї вдасться щось витягнути, майже немає… але ми спробуємо.

Згідно з архівними документами, які знайшли житомирські пошуковці, на цьому полі протягом тижня велися запеклі бої з військами Вермахту. Втрати були жахливі, і чергова знахідка — яскраве тому підтвердження.

Наступного дня, 5 грудня, у Коростенському районі було виявлено останки чотирьох солдатів. Біля них знайдено три смертні медальйони, проте вони не були закручені й записки повністю згнили. Зате, на диво, вціліли сигарети в портсигарі одного з бійців…

Більш результативним видався попередній виїзд на цю ж саму локацію під Коростенем. Тоді під час польових робіт пошуковцям удалося знайти вісім солдатів та сім медальйонів.

— Воїни загинули від вогню важкої артилерії у серпні 1941 року, — продовжує пошуковець. — Про це свідчить характер поранень, які вони дістали. При такому обстрілі шансів на виживання практично немає…

читайте також:

Попередня експертиза показала, що із семи медальйонів записки вціліли у п’яти. Всі вони вимиті водою та потребують ретельної графічної обробки. Втім, житомиряни сподіваються на успіх, адже так само вимитими були й записки в медальйонах солдатів, знайдених тут кілька тижнів тому, і експерти спромоглися їх відновити й прочитати! До речі, вже знайдено й родичів обох уродженців Житомирської області, які загинули за кілька тижнів після мобілізації влітку сорок першого року у своїй же рідній області. На жаль, війна, час та переїзди не зберегли фотографій бердичівлянина Антона Зборовського, уродженця села Дмитрівка (тепер — передмістя Бердичева, смт Гришківці), але вдалося знайти його рідну сестру, 93-річну Ніну Павлівну. А ось фото загиблого уродженця села Соснівка Троянівського (нині — Житомирського) району через його родичів знайти вдалося. Надалі, говорять пошуковці, рештки загиблих земляків буде передано їхнім сім’ям і з військовими почестями перепоховано у рідних селах.

А пошуки, незважаючи на зиму, тривають. Зокрема будуть проводитися роботи і на цих двох локаціях, звідки пошуковці щойно повернулися, поблизу Новограда-Волинського та під Коростенем. Роботи, свідчать хлопці з «Пошуку», там ще дуже й дуже багато.

Фото Кривошеєв

https://armyinform.com.ua/2021/12/06/zhytomyrskyj-poshuk-novi-znahidky-novi-imena-ranishe-nevidomyh-soldativ/

Житомирським пошуковцям удалося встановити імена трьох знайдених під Коростенем невідомих солдатів

Днями АрміяInform розповідала про результативні розкопки пошукової групи житомирської громадської організації Історико-патріотичне об’єднання «Пошук» у Коростенському районі Житомирської області. 21 листопада пошуковцям вдалося знайти там останки п’яти загиблих у липні-серпні 1941 року солдатів РСЧА. Причому в усіх були медальйони. Тож з’явився реальний шанс встановити через 80 років їхні імена…

Як розповіли кореспондентові АрміяInform у «Пошуку», на жаль, усі медальйони прочитати не вдалося, адже у трьох із п’яти ебонітових пеналів вкладки за 80 років згнили. Дві інші записки були вимиті ґрунтовими водами, втім, сучасні апаратура та методики дозволили експертам їх розшифрувати.

— Першим удалося прочитати медальйон солдата № 73, — розповідає представник «Пошуку» Вадим Баранівський. — Усередині капсули був одинарний бланк, який був вимитий, проте команда спеціалістів з графічної обробки все ж таки змогла його розшифрувати.

Солдатом за номером 73, знайденим житомирськими пошуковцями від початку поточного року, виявився уралець Леонід Шадрін.

Записка з медальйона солдата № 71 також була на одинарному бланку, а записи сильно змиті — перші результати графічної обробки не залишали надії на встановлення імені воїна. Проте завдяки наполегливості цілої команди експертів з графічної обробки медальйонів вдалося визначити дані з записки. Загиблим виявився Кіндрат Дем’янович Кривошеєв, уродженець села Соснівка Троянівського (нині — Житомирського) району Житомирської області, 1914 року народження, призваний 23.06.1941 року. Також у записці вказано найближчого родича солдата. Це його мати, Степанида Кривошеєва. Тепер пошуковці розшукують родичів полеглого воїна.

читайте також:

Після розшифрування двох медальйонів і невдачі з рештою трьома на пошуковців чекала ще одна несподівана новина від експертів — один із солдатів, чия записка була знищена невблаганним часом, все ж став відомим! І все — завдяки напівзогнилим документам з його гаманця!

— Усередині гаманця була квитанція під № 83, яка була видана Антону Павловичу Зборовському про те, що його паспорт був зданий у Бердичівське районне відділення міліції, а сам власник направлений для проходження військової служби в кадри армії та флоту, — ділиться новиною Вадим Баранівський. — Другий документ — це мобілізаційний припис, але записи на ньому не збереглися.

Пошуковці відразу ж встановили, що, відповідно до отриманих даних, ці документи могли належати тільки одній людині — призваному в червні 1941 року мешканцю села Дмитрівка (нині — у складі смт Гришківці) Бердичівського району Житомирської області Антонові Павловичу Зборовському 1914 року народження. Також з’ясовано, що його дружину звали Марія Купріянівна Зборовська. Розпочато пошук нащадків загиблого земляка.

https://armyinform.com.ua/2021/11/26/zhytomyrskym-poshukovczyam-udalosya-vstanovyty-imena-troh-znajdenyh-pid-korostenem-nevidomyh-soldativ/

Цьогоріч на Житомирщині пошуковці знайшли останки 68 невідомих солдатів

Цьогорічна майже бездощова осінь дозволила займатися польовим пошуком практично без перерв. Днями група житомирської громадської організації Історико-патріотичне об’єднання «Пошук» працювала в Коростенському районі області. Тут пошуковці знайшли останки солдата РСЧА, який загинув у липні-серпні 1941 року. Це вже 68-й від початку року невідомий солдат, знайдений на Житомирщині.

— Воїн лежав на глибині 25 сантиметрів у воронці, — розповідає активіст ІПО «Пошук» Вадим Баранівський. — Земля, в якій він перебував, була буквально напхана осколками. Солдату відірвало ноги, і його останки були стягнуті у воронку, де його і присипали землею…

читайте також:

При солдатові було знайдено саперну лопатку, підсумок, залишки протигазу та залізну ложку. На жаль, медальйон був відсутній, тож воїн так і залишиться невідомим.

Окремо на полі пошуковці знайшли шолом СШ-36, протигаз, велику саперну лопату, німецьку флягу зі стаканчиком та німецький шолом.

https://armyinform.com.ua/2021/11/czogorich-na-zhytomyrshhyni-poshukovczi-znajshly-ostanky-68-nevidomyh-soldativ/

Рештки героїв, загиблих 80 років тому, повернулися на рідну землю

На прикордонному пункті Сеньківка, що в Чернігівській області, відбулась процедура передачі решток загиблих солдатів Другої світової війни. З Росії на Батьківщину повернулися четверо загиблих на чужині українців, натомість до сусідньої країни поїхали рештки 10 загиблих росіян.

Як розповів журналістові АрміяInform активіст житомирської громадської організації «Історико-патріотичне об’єднання «Пошук» Вадим Баранівський, останки 10 червоноармійців передано представникам громадських організацій «Военная археология» та «Поисковое движение России».

— Ми передали рештки 7 солдатів, які були знайдені та ідентифіковані за особистими розпізнавальними знаками протягом 2019–2021 років на території Житомирської області, — розповідає пошуковець. — Зокрема, троє солдатів було знайдено в Пулинському районі, один — у Лугинському районі та ще троє — у Коростенському районі Житомирської області. Також трьох солдатів передали представники «Військової археології» зі столиці.

читайте також:

За словами військових археологів, натомість додому в Україну повернулися рештки чотирьох загиблих у Росії українців.

Список російських солдатів, які поїхали на малу батьківщину:

  1. Міронов Олександр Іванович, 1919 р.н., уродженець Тульської обл. Знайдений у Пулинському районі Житомирської області.
  2. Грішин Дмитро Якович, 1921 р.н., уродженець м. Москва. Знайдений у Пулинському районі Житомирської області.
  3. Куліков Федір Васильович, 1919 р.н., уродженець Ярославської обл. Знайдений у Коростенському районі Житомирської області.
  4. Федоров Євген Григорович, 1916 р.н., уродженець м. Москва. Знайдений у Лугинському районі Житомирської області.
  5. Половинкін Петро Анісимович, 1921 р.н., уродженець Куйбишевської обл. Знайдений у Коростенському районі Житомирської області.
  6. Смірнов Георгій Миколайович, 1920 р.н., уродженець Томської обл. Знайдений у Коростенському районі Житомирської області.
  7. Кондакчян Хачик Крикорович, 1918 р.н., уродженець Абхазії. Знайдений у Пулинському районі Житомирської області.

Солдати «Військової археології» (м. Київ):

  1. Тубаєв Хажби Мажидович, 1923 р.н., уродженець Кабардино-Балкарії.
  2. Попов Григорій Мефедович, 1918 р.н., уродженець республіки Комі.
  3. Нєвєров Віктор Павлович, 1919 р.н., уродженець Алтайського краю.

Нарешті солдати поїхали додому…

https://armyinform.com.ua/2021/10/reshtky-geroyiv-zagyblyh-80-rokiv-tomu-povernulysya-na-ridnu-zemlyu/