Історичний родовід саме українських пристроїв залпового вогню можна вести від Запорізького козацтва.

«Літаючий вогонь» або «Козацькі ракети» виготовлялися, здебільшого, з бересту і оснащувалися пороховим двигуном. І забіяки з Хортиці добряче діймали ними ту ж кінноту татарської орди Кримського хана Мехмеда I Ґерая.

Проте дослідника військової історії, техніки та озброєння, доктора історичних наук, професора Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного Андрія Харука кореспондент АрміяInform розпитував про історичні факти не тієї сивої давнини, а бойового арсеналу РСЗВ періоду Незалежної України.

 — Якщо говорити про історичну базу сучасних реактивних систем залпового вогню (РСЗВ), то їхній літопис слід починати з РСЗВ 9К51 «Град». Ця бойова машина була створена в 1960-му і офіційно взята на озброєння радянської армії у 1963 році, — нагадав деякі деталі з опису розвитку цього озброєння професор Харук.

Її основний компонент — самохідна пускова установка 122-мм реактивних снарядів, яка має 40 трубчастих напрямних і монтується на шасі тривісного автомобіля підвищеної прохідності Урал-375Д (така пускова установка позначається 2Б5 або БМ-21) або Урал-4320 (2Б17 або ж БМ-21-1; з’явилась в середині 1980-х рр.). 

«Град» — найбільш масова РСЗВ періоду Холодної війни: до кінця 1991 року радянська армія отримала 6536 пускових установок, ще 646 — виготовили на експорт.

— Зрозуміло, що ці бойові машини були розміщені і на території тодішньої УРСР, де базувалися сили аж трьох військових округів. То що, Андрію Івановичу, отримало українське військо внаслідок біловезького «розлучення»?

— Після розпаду СРСР в 1991 р. Україна успадкувала щонайменше 378 РСЗВ «Град». Вони були на озброєнні реактивних артилерійських дивізіонів в артполках танкових і мотострілецьких дивізій. Упродовж наступних років Збройні Сили України пройшли складний процес скорочення і реорганізації.

До 2006 р. Сухопутні війська повністю відмовились від дивізій, перейшовши на бригадну організацію. Тепер дивізіони РСЗВ «Град» входили до складу бригадних артилерійських груп окремих механізованих і танкових бригад. Крім реактивного артилерійського дивізіону, така група, як правило, мала ще два самохідно-артилерійські — зі 122-мм САУ 2С1 і 152-мм 2С3.

— Яким був устрій цих підрозділів?

— Дивізіони РСЗВ «Град» мали два варіанти організації. В обох варіантах було по три вогневі батареї, але кількість пускових установок у батареї різнилась: чотири або шість. Отже, дивізіон мав за штатом 12 або 18 пускових установок. «Малі» дивізіони були в 24-й і 72-й окремих механізованих бригадах, а «великі» — в 30-й, 51-й, 92-й, 93-й, 128-й ОМБр а також у 17-й окремій танковій бригаді та 17-й окремій бригадній артилерійській групі.

Не мали «Градів» «легкі» бригади (25-та окрема повітряно-десантна і 95-та окрема аеромобільна), а також дві «важкі» — 1-ша ОТБр і 28-ма ОМБр. Усього в цих бригадах за штатом було 150 пускових установок «Град». 6-й навчальний артилерійський полк мав дві пускові установки «Град», вищі військові навчальні заклади — ще п’ять.

Нарешті, 77 РСЗВ цього типу перебували на базах зберігання в Шепетівці, Вознесенську і Ніжині. Крім того, дивізіон РСЗВ «Град» входив до 36-ї окремої бригади берегової оборони, утвореної у 2003 р. Це з’єднання, дислоковане в Криму, входило до складу Військово-Морських Сил України.

— Україна не тільки активно постачала зброю власного виробництва на міжнародні ринки, але й торгувала тими зразками, які потрапили до переліку «надлишкового» майна. Що відомо про експорт РСЗВ? 

— Дійсно, частина РСЗВ «Град» була продана за кордон. За даними реєстру торгівлі зброєю SIPRI, у 2001 році шість таких систем продали Македонії (нині — Північна Македонія), у 2007–2009 рр. 11 «Градів» отримав Південний Судан, а у 2011 році 30 пускових установок потрапило до Судану. Деякі джерела вказують на продаж 12 українських РСЗВ «Град» до США, але в реєстрі SIPRI ця транзакція відсутня.

«Верба»

— Як і інші види озброєння, які дісталися у спадок Україні від «червоної армії», бойові машини з реактивними системами зазнавали такого собі всебічного апгрейду? Що вам відомо про такі модернізації?

— Упродовж двох десятиліть в Україні було зроблено кілька спроб модернізувати РСЗВ «Град». Відрізнялись вони глибиною втручання в первинну конструкцію і ступенем досконалості модернізованих варіантів. Найпростішими були кілька варіантів простої перестановки артилерійської частини бойової машини 2Б5 на нове шасі. Вибір останнього був очевидним — український Кременчуцький автомобільний завод випускав відповідні щодо вантажопідйомності автомобілі підвищеної прохідності.

Першою спробою модернізувати «Град» став проєкт БМ-21К, який розроблявся спільно 110-м Харківським авторемонтним заводом і Харківський конструкторським бюро з машинобудування імені О. Морозова. Розробка його почалась ще у 2001 році.

— І в чому він полягав?

— Цей проєкт передбачав перестановку артилерійської частини на шасі тривісного автомобіля КрАЗ-260 з подовженою чотиридверною кабіною. Назагал проєкт не був складний, однак його реалізація розтягнулась в часі — рішення про виготовлення прототипу ухвалили тільки в грудні 2008-го. Машина була готова в травні наступного року.

Перестановка артилерійської частини на нове шасі позитивно позначилась на ходових параметрах РСЗВ. Запас ходу зріс з 400 до 500 км; потужність двигуна була більшою на третину (240 к.с. замість 180), що сприяло підвищенню прохідності. Завдяки довгій кабіні значно зручнішим стало розміщення екіпажу.

— І якою була доля цього технологічного втручання?

— БМ-21К демонструвалась на виставках і парадах, утім, серійно не випускалась. У деяких публікаціях навіть стверджувалось, що прототип не був повноцінною бойовою машиною, а лише ходовим макетом — з неробочими механізмами наведення і непід’єднаним пусковим механізмом.

Проєкт БМ-21К після попередньої оцінки визнали неперспективним через застаріле шасі.

Одночасно з ним розвивались ще кілька проєктів, які виявились більш вдалими. Використовували вони нове шасі КрАЗ-6322. Автомобіль цей взяли на озброєння Збройних Сил України у 2006 році. Шасі, модифіковане під встановлення артилерійської частини РСЗВ «Град», отримало позначення КрАЗ-6322РА (РА — «реактивна артилерія»).

У 2007 р. Міністерство оборони України уклало з Харківським конструкторським бюро з машинобудування імені О. Морозова угоду про реалізацію дослідно-конструкторської роботи під шифром «Верба/1», яка передбачала створення модернізованого варіанта РСЗВ «Град» на шасі КрАЗ-6322РА.

Роботи затягнулись на багато років — прототип представили тільки в грудні 2015 р. Пояснити, чому реалізація відносно простого проєкту зайняла аж вісім років, неможливо, не враховуючи реалії того часу, і перш за все — хронічний брак фінансування Збройних Сил, який став притчею во язицех.

— То чи змогла «Верба» продемонструвати ефективність своїх, так би мовити, бойових різочок?

— Машина, створена в межах проєкту «Верба/1», отримала офіційне позначення БМ-21У, хоч в засобах масової інформації та соціальних мережах найчастіше використовується назва «Верба». Так само, як і БМ-21К, вона має довгу п’ятимісну кабіну й артилерійську частину, аналогічну стандартному «Градові».

Важливою складовою дослідно-конструкторської роботи «Верба/1», яка вигідно відрізняє її від інших українських проєктів модернізації «Градів», стало створення водночас із бойовою машиною ще одного елемента — транспортно-заряджальної машини. Вона теж базується на шасі КрАЗ-6322, але з короткою кабіною. На спеціальних стелажах у кузові цієї машини розміщується 80 реактивних снарядів.

Прототипи БМ-21У і ТЗМ успішно пройшли випробування. У лютому 2019-го на сайті Державної компанії «Укроборонпром» з’явилось повідомлення про те, що серійним випуском РСЗВ «Верба» буде займатись Державне підприємство «Шепетівський ремонтний завод».

На початку листопада 2019 року представник Міністерства оборони полковник Владислав Шостак заявив на брифінгу, що «Верба» взята на озброєння Збройних Сил України. Однак ця заява виявилась передчасною. Відповідний наказ був підписаний міністром оборони Андрієм Тараном лише 27 серпня 2021 р. За ним на озброєння бралась модернізована реактивна система залпового вогню БМ-21У «Град» (не «Верба»!) у складі бойової машини БМ-21У і транспортно-заряджальної машини. Та у війська БМ-21У так і не надійшла. Кременчуцький автозавод — виробник шасі для неї — з 2019 року перебуває у статусі банкрута. А це закрило йому шлях до участі у виконанні оборонних замовлень…

Далі буде…