Пускова установка 5П85СМ комплексу С-300ПМ1. Джерело фото: wikipedia.org
Речник Повітряних сил Збройних Сил України майор Ілля Євлаш розповів про ситуацію зі збиттям Силами оборони України російських зенітних керованих ракет С-300.
Свої коментарі Ілля Євлаш надав під час прямого ефіру телемарафону «Єдині новини» 11 квітня 2024 року.
Зокрема, відповідаючи на запитання ведучого, чому важко збивати С-300, речник ПС ЗСУ пояснив це близькою відстанню запуску цих ракет.
«Перш за все це близькість до лінії зіткнення. Ворог використовує ці ракети з прилеглих районів безпосередньо до Харківської області — з бєлгородської, намагається атакувати зненацька», — розповів Ілля Євлаш.
При цьому він зазначив, що при виявленні підготовки ворогом до запуску таких ракет Повітряні сили ЗСУ повідомляють і оголошують повітряну тривогу.
«Але, звісно, що швидкість цих ракет та близкість до фронту — вона значно обмежує нас в тому, як, наскільки ми ефективно можемо працювати. Ну і звичайно що нам необхідні засоби, які можуть боротися. А це тільки засоби, які нам надають наші країни-партнери», — підкреслив Ілля Євлаш.
Як повідомляла АрміяInform, у ніч на 11 квітня 2024 року російські окупанти завдали по Україні комбінованого удару ракетами різних типів та ударними БПЛА. Загалом ворог застосував 82 засоби повітряного нападу, з яких 20 крилатих ракет Х-101/Х-555 із літаків стратегічної авіації Ту-95 МС (район пусків — саратовська область, рф); 6 аеробалістичних ракет Х-47М2 «Кинджал» з винищувачів МіГ-31К (район пусків — тамбовська область, рф); 12 зенітних керованих ракет С-300 (пуски із бєлгородської області, рф); 40 ударних БПЛА типу Shahed-131/136 (із районів приморсько-ахтарськ, рф, Чауда, Крим) та 4 керовані авіаційні ракети Х-59 (з повітряного простору окупованої Запорізької області).
В результаті протиповітряного бою Сили оборони України знищили 57 повітряних цілей: 16 крилатих ракет Х-101/Х-555; 39 ударних БПЛА типу Shahed-131/136 та 2 керовані авіаційні ракети Х-59.
Пізно ввечері у неділю російські війська завдали ударів по Дніпру та Харкову, внаслідок чого є постраждалі та пошкоджені житлові будинки.
Про це повідомляє АрміяInform.
У Дніпрі в житловому секторі пошкоджені 10 приватних будинків, кілька авто. Постраждали двоє чоловіків та двоє жінок, всіх госпіталізували, повідомив глава Дніпропетровської ОДА Сергій Лисак.
Він також повідомив, що сили ППО збили одну ракету у Синельниківському районі та ще дві — у Дніпрі.
У Новомосковському районі знищили два БПЛА та в Дніпровському — 3 дрони. Загалом було знищено 8 повітряних цілей.
Окупанти вчора також завдали ударів по одному з районів Харкова, повідомив голова Харківської ОВА Олег Синєгубов.
За попередньою інформацією, армія рф вдарила ракетами С-300 з території бєлгорода.
Сьогодні вночі російські окупанти завдали чергового ракетно-авіаційного удару по Україні, застосувавши керовану авіаційну ракету Х-59, зенітні керовані ракети С-300 та три ударні БПЛА типу Shahed-136/131.
Про це у Facebook повідомляє Генеральний штаб ЗСУ.
Сили та засоби протиповітряної оборони України знищили одну керовану авіаційну ракету Х-59 та три «шахеди».
Від початку широкомасштабного російського вторгнення в небі над Україною було збито тисячі російських об’єктів — безпілотників, ракет та літаків. А все тому, що 24 на 7 стоять на захисті наші вартові неба. Серед них і начальник обслуги відділення радіолокаційної розвідки радіотехнічної батареї одного з підрозділів повітряного командування «Південь» старший лейтенант Кирило. Чоловік народився та виріс у Харкові. Після закінчення школи у 2016 році він жодної хвилини не думав про майбутню професію — завжди знав, що буде військовим. Воно й не дивно, адже за приклад мав дідуся, який з дитинства був для нього взірцем. — Він багато розповідав мені про свій шлях у війську, завжди згадував минуле з теплою усмішкою, хоча випробувань на його долю випало чимало. Дідусь тривалий час служив в армії, але за певних обставин він перевівся до поліції. У 1986 році, коли сталася Чорнобильська трагедія, його підрозділ був в числі перших ліквідаторів аварії. Він один з небагатьох із його частини, хто зміг пережити страшні наслідки «ядерного вулкану». Дідусь завжди був поруч і підтримував мене, робить це й сьогодні, що неабияк важливо для мене, — розповідає Кирило. Схвалив дідусь і вибір онука вступити до Харківського національного університету Повітряних Сил імені І. Кожедуба на спеціальність «Зенітні ракетні комплекси системи середньої дальності». У 2021 році Кирило закінчив навчання і був направлений у бригаду, де служить і досі. За що б не брався молодий лейтенант, усе він робив із завзяттям. Відповідальний і вимогливий, він швидко став частиною великої військової родини. А ще Кирило, який з дитинства любив зброю і нерідко виїжджав зі старшими друзями на полігон, щоб повправлятися у стрільбі, здобув «срібло» у змаганнях на першість серед військових частин повітряного командування «Південь» зі швидкісної стрільби. Офіцер за результатами потрапив до збірної Повітряних Сил ЗС України і готувався вкотре випробувати себе на черговому чемпіонаті, але змагання відмінили через COVID-19. Так минали військові будні молодого офіцера аж до 24 лютого 2022 року. — Тоді я був на позиції бойового чергування нашого дивізіону, куди приїхав 18 лютого на відновлення техніки. Десь о 3-й ночі бойова обслуга була переведена в повну бойову готовність, а вже о пів на п’яту у нас пролунав перший вибух. Я разом з іншими офіцерами підняв весь особовий склад та розпочав видачу зброї й спорядження, зайняли позиції. Тихо більше не було. Обстрілювали майже щодня. Ми тоді перебували в районі, куди з великою швидкістю просувалися російські війська. Наше головне завдання було забезпечити безпечний зліт і посадку наших пілотів та не допустити в район відповідальності ворожих літаків. Тому противник й гатив по нас що є сили. Наймасштабніший удар прийшовся на 1 березня — росіяни випустили по нас 9 ракет. На щастя, обійшлися без втрат особового складу, був лише один «трьохсотий», решта — з контузіями. У тому числі і я. Щоправда, за декілька місяців дізнався, що дістав не лише контузію, а й травму легень, тож довелося кілька днів провести в шпиталі, — пригадує офіцер. Одразу після повернення з госпіталю Кирило знову заступив на бойове чергування, але вже в іншому дивізіоні. У бойовій обслузі він — офіцер виявлення та цілевказівок. Його завдання — сканувати повітряний простір, щоб вчасно виявляти ворожі цілі і зводити нанівець всі спроби ворога знищити нашу інфраструктуру. На рахунку Кирила вдалих цілевказівок чимало, вже після 30-ї збитої ворожої цілі він перестав їх рахувати. — Десь пів сотні рашистських ракет і безпілотників ми точно приземлили. Найбільше пишаюся знищеним «Картографом». Цей БПЛА призначений для проведення панорамної аерофото- та відеозйомки з можливістю передачі зібраної інформації на пункт управління в режимі реального часу. Його ворог застосовує для дорозвідки з метою коригування вогню артилерії або ракетних ударів. Словом, пакосна штука, яка дошкуляє нашим військовим, — пояснює офіцер. За час широкомасштабного вторгнення Кирило та його побратими навчилися збивати хвалені російські цілі й показали окупантам, що українське небо — не місце для «прогулянок». І все це не на сучасних іноземних комплексах, працюють вони на ЗРК С-300. Він дозволяє знищувати цілі на дальності 75 км, на висоті 27 км. — Звісно, наш комплекс багато в чому поступається сучасним іноземним, але в межах своїх технічних характеристик, а іноді й поза межами, виконує завдання. Найгірше — це коли він виходить з ладу, бо на відновлення його потрібні час і сили — той ліміт, який є завжди обмежений, — говорить Кирило. Хоча офіцер повітряного командування «Південь» досить скромно розповідає про свою роботу, але насправді йому є чим пишатися. Не залишається його мужність та самовідданість й поза увагою вищого керівництва. Доказом того є державні нагороди старшого лейтенанта — медаль «Захиснику Вітчизни» та орден «За мужність» III ступеня. Їх він отримав за відбиття масованих ударів у важких умовах. — Складність полягала в тому, що ракети ворог запускав з чотирьох сторін. Вони летіли групами і на низькій висоті. Ускладнювало завдання те, що у нас сектор огляду 105 градусів, адже потрібно було відпрацювати по одній стороні, встигнути розвернутися в другу, потім в третю, і на все це лічені секунди, враховуючи швидкість ракети, — пояснює офіцер. — Була ймовірність, що деякі з цих ракет ворог випустив і по нас, але ніхто не покинув позицій. Ми залишилися й виконали завдання — встигли виявити і знищити всі до одної цілі, за що нашу обслугу й нагородили. Ось так буденно і без зайвого пафосу розповідає про свою роботу Кирило. Він запевняє, що це звичайна справа, адже для тих, хто захищає свою землю, не існує втоми. А коли ще й маєш додаткову мотивацію, то здатен на неможливі речі. — Найважчий період я вже пережив. То були перші дні широкомасштабного вторгнення, коли треба було зібратися, а тебе з’їдає тривога за рідних: за матір і брата, які були в Харкові, за молодшу сестричку, яка була в бабусі й дідуся у Києві, за наречену, яка вже пережила справжнє жахіття у 2014-му на Донеччині. Потрібно було брати себе в руки. То важко. Особливо, коли дізнаєшся, що рашисти вкотре обстрілюють твоє місто і цілять не у військові об’єкти, а в парк, де так полюбляли гуляти харків’яни. Тоді постраждав мій брат, якого добряче нашпигувало осколками, а серед 11 загиблих був мій кум, — із сумом пригадує старший лейтенант. Але той страх за рідних і гнів за полеглих друзів лише акумулює його лють, яка допомагає стояти на ногах. Навіть після того, як на тиждень лише декілька годин вдавалося поспати, коли, здавалося б, сил вже нема, а ти вдивляєшся в монітор і вишукуєш ворожі цілі. Пропустити — не маєш права, бо знаєш якими будуть наслідки… — Ми мусимо мати сталеву витримку, мужність, і головне — бажання бути тут, щоб рятувати життя. Я обирав життя військового, коли вже йшла війна, і добре усвідомлював, що настане час — і вона розповзеться Україною. Чи шкодую про свій вибір? Навпаки, я ним пишаюся, бо знаю, що на своєму місці. Та й не час про щось шкодувати — треба рухатися вперед до перемоги, — говорить військовий. На запитання, що насамперед він зробить, коли настане той найочікуваніший для кожного українця день Перемоги, Кирило відповідає одразу, без роздумів: «Знайду час оплакати всіх рідних і близьких, яких я втратив на цій війні. Зараз не до слабинок, бо треба думати про живих».
«Окупанти завдали 5 ударів ракетами С-300 по Холодногірському району Харкова. За попередньою інформацією медиків, поранені 5 цивільних, стан потерпілих — легкий та середній, загрози життю немає», — йдеться у повідомленні.
Слідство зафіксувало влучання двох ракет типу С-300 у стадіон та дорожнє покриття у Шевченківському районі.
За попередніми даними, удар по місту здійснювався з бєлгородської області рф. Зазнали пошкоджень чотириповерховий будинок та приватні автомобілі містян.
Слідчо-прокурорська група зібрала речові докази та зафіксувала наслідки збройної агресії рф.
Речник Командування Повітряних Сил Збройних Сил України полковник Юрій Ігнат. Ілюстративне фото
Для окупантів розкіш постійно завдавати ударів далекобійною та високоточною зброєю. Про це в ефірі телемарафону «Єдині новини» сказав речник Командування Повітряних Сил ЗСУ полковник Юрій Ігнат. Тому, за його словами, російські війська для обстрілу українських міст все частіше використовувати зенітні ракети С-300 і С-400, які призначені для протиповітряної оборони.
— Ракетами С-300 вночі противник атакував об’єкти інфраструктури у Запорізькій області, — повідомив Юрій Ігнат. — Розуміємо, що цих ракет у росіян на складах можуть бути тисячі. Тому раціональніше знищувати самі пускові установки. Саме цим і займаються наші військові пілоти і наша артилерія. Саме цю статистику ми бачимо у повідомленнях Генерального штабу ЗСУ. Щодня наші захисники знищують кілька таких цілей.
Офіцер наголосив, що нам потрібно ще більше високоточної зброї від наших партнерів, щоб ворог не міг тероризувати населення України.
Юрій Ігнат також повідомив, що сьогодні вночі російські війська завдали ударів за допомогою 13 дронів-камікадзе іранського виробництва Shahed. Силами та засобами протиповітряної оборони наших військ 10 із них було знищено.
