Міністр закордонних справ Тайваню Джозеф Ву заявив, що якщо США припинять підтримку України у війні проти російської федерації, то такий крок може спровокувати військову агресію Китаю проти Тайваню.
Коментарі Джозефа Ву надало американське видання The New York Times.
На думку міністра, припинення поставок американської зброї в Україну підбадьорить Китай у його агресії проти Тайваню та посилить пропаганду з Пекіна про те, що США є ненадійним партнером.
«Коли люди запитують нас, чи це нормально, коли Сполучені Штати залишають Україну, відповідь — ні, тому що світ працює не чорно-білим способом, або якщо ви дивитесь на розгортання подій лише в одному місці. Світ взаємопов’язаний», — заявив Джозеф Ву.
Якщо росія зможе окупувати більшу частину України та претендувати на перемогу, то, на думку міністра, «це буде розглядатися як перемога авторитарних держав, тому що росія, Китай, Північна Корея та Іран зараз пов’язані між собою».
Як повідомляла АрміяInform, Президент України провів 28 березня 2024 року телефонну розмову зі спікером Палати представників Майком Джонсоном, закликавши його, зокрема, допомогти в ухваленні Конгресом США допомоги Україні на 60 млрд доларів.
Олександр Чупак. Фото: Віталій Павленко / АрміяInform
Багато сучасних воєн відбуваються тому, що американці або втрачають інтерес щодо панування над певними країнами чи регіонами, або їхня внутрішня політика бере в заручники зовнішню політику, переконаний керівник економічних програм Недержавного аналітичного центру «Українські студії стратегічних досліджень» Олександр Чупак.
— До прикладу, це Афганістан — катастрофа американців 2021 року, що за собою потягла повномасштабне вторгнення росії в Україну. Це Ємен — катастрофа, що відбувається зараз. Американці не можуть захистити 15% світової торгівлі від якоїсь проксі-групи Ірану, яка тероризує світ вимкненням інтернету.
А також це Латинська Америка, що вже стала довгостроковою проблемою. Штати там не можуть протистояти не тільки Китаю, який кредитував багато країн, але навіть росії, яка організовує там зараз війну.
читайте також:
Щодо того, що відбувається і чого нам чекати після американських виборів у листопаді цього року, Олександр Чупак під час зустрічі в АрміяInform повідомив, що ми в заручниках передвиборчого процесу, як сторона, що перебуває у стані повномасштабної війни і яка залежить від постачання озброєння зі Сполучених Штатів.
— У лютому-березні 2022 року був сформований такий консенсус, що Європа нам надає фінансові ресурси, щоб ми могли покривати дефіцит бюджету, а американці — боєприпаси, техніку.
У Штатах через наближення виборів склалася така ситуація, що фіскальний рік у них починається з жовтня, а нині вже березень, і вони досі не проголосували закон про бюджет на 23–24 рік. Вони вже пів року не мають бюджету. І там немає тих витрат, які повинні були спрямувати на Міністерство оборони, Пентагон, і в результаті до України. Хочуть зараз проголосувати окремий закон, щоб виділити Україні 60 мільярдів доларів, плюс фінансування для Ізраїлю, плюс для Тайваню. Але ця тема забуксувала. І від цього страждаємо ми, хоч і непрямо.
І, до речі, такі є розмови: чому ми повинні давати гроші Україні? Ми що, якісь благодійники чи донори? Але ж насправді, з тих майже 100 мільярдів, які підуть на Україну, Ізраїль та Тайвань, 75% будуть інвестовані в економіку Сполучених Штатів на виробництво нового озброєння, а Україні буде передано застаріле озброєння із запасів, яке, тим не менш, буде нам дуже на користь.
Експерт вважає, що якщо переможе нинішній президент Джо Байден, то ми будемо і надалі щось отримувати, але в недостатній кількості для того, щоб перемогти на фронті. Тобто буде такий самий стан, як зараз. Якщо переможе Трамп, то може бути, як ситуація, коли нам дадуть усе, що треба, а може бути ситуація, що нам перестануть давати взагалі все.
— Нині в інформаційному просторі маніпулюють неоднозначними заявами Трампа про вихід з НАТО, хоча він і раніше дуже критично ставився до цього блоку. А також словами Орбана, про те, що Трамп обіцяв Україні не допомагати, і дуже багатьма іншими заявами. Але з іншого боку, ми маємо досвід президентства Трампа, і знаємо про те, що він багато речей робив хороших для нас.
Наприклад, він їздив до Меркель, Макрона та інших європейських лідерів і закликав їх збільшувати оборонні бюджети до тих двох відсотків, які прописані в Статуті НАТО. Вони тоді справді їх збільшили, і за рахунок того збільшення виробництва озброєння ми зараз маємо, чим воювати.
Тому нашим дипломатам потрібно працювати дуже близько з Трампом для того, щоб переконати, що якщо він перестане давати нам озброєння, то йому доведеться тоді присилати своїх солдатів, щоб вони захищали Польщу, Литву та інші країни НАТО.
читайте також:
Так і протести польських фермерів почалися на тлі виборів за одного польського уряду, потім влада в країні змінилася на ідеологічно протилежну, але це все продовжується.
Кажуть, що в Польщі дуже багато фермерських господарств, а фермери — це велика частина електорату. Тому уряд не хоче ними займатися, щоб не втратити голоси. З іншого боку, виходить так, що Польща нині, за часів повномасштабної війни, стала другим торговельним партнером України після Китаю. І обидві країни насправді зазнають великих збитків від цих блокад, але нічого не можуть вдіяти.
Олександр Чупак вважає дуже імовірною теорію про те, що дуже дивна ситуація з протестами в Польщі — це робота російських спецслужб, проти якої нічого не можуть вдіяти уряди кількох європейських держав.
— Коли виникла аналогічна ситуація з Румунією, коли румунські фермери побачили польських і самі вийшли до кордону, то Київ дуже швидко законтактував з Бухарестом, вони домовилися про ліцензію, домовилися про обсяг товарів, які ввозяться — і все, більше ніяких протестів, все нормально.
У Польщі чомусь так не відбувається. І дуже цікаво, що росія під час цих протестів фермерів збільшує поставки зерна в Європу, і взагалі збільшує виробництво за рахунок того, що вона краде сільгоспсировину на окупованих територіях України. І проти того російського зерна, яке надходить через Білорусь у Польщу, ніхто не протестує, там все нормально, поставки відбуваються. Це дуже показова картина, — вважає експерт.
Міністерство економіки Тайваню оголосило про розширення переліку товарів, експорт яких до росії та білорусі заборонений через широкомасштабне російське вторгнення в Україну, аби запобігти їхньому використанню у військових цілях.
Зазначається, що перелік підсанкційних товарів щодо росії та білорусі розширили «з метою здійснення міжнародного співробітництва та запобігання експорту наших високотехнологічних товарів у військових цілях».
«Нові санкції відповідають аналогічним крокам Європейського Союзу, Сполучених Штатів та інших країн, що ґрунтуються на виявлених у російській техніці на полі бою в Україні високотехнологічних компонентах західного виробництва», — йдеться в заяві міністерства.
Крім того, у своїй заяві Тайвань засудив агресію росії проти України та приєднався до інших західних санкцій проти неї.
Оборонний бюджет на 2024 фінансовий рік і законопроєкт про щорічний дозвіл на оборону вже надійшов до американських законодавців — очікується, що навколо цих документів будуть точитися серйозні «баталії».
Як пише інтернет-портал Defense One, це стосується не лише питань фінансування військової й іншої допомоги Україні, а також питань присутності США в Тихому океані та кроків, які необхідно негайно вживати, щоб не допустити військової поразки Вашингтону в цьому регіоні.
За даними розвідки, стратегічні інвестиції Китаю в сучасні системи озброєння та військову інфраструктуру загрожують випередити здатність Пентагону збільшувати запаси боєприпасів, інтегрувати нові технології та підтримувати здатність вести бойові дії на великих відстанях від берегів Америки.
Chinese military vehicles carrying DF-17 ballistic missiles roll during a parade to commemorate the 70th anniversary of the founding of Communist China in Beijing, Tuesday, Oct. 1, 2019. Trucks carrying weapons including a nuclear-armed missile designed to evade U.S. defenses rumbled through Beijing as the Communist Party celebrated its 70th anniversary in power with a parade Tuesday that showcased China’s ambition as a rising global force. (AP Photo/Mark Schiefelbein)
Неодноразове обговорення сценаріїв тайванського конфлікту до 2027 року демонструє, що навіть якщо США діятимуть оперативно та рішуче у разі розв’язання конфлікту, американські військові сили будуть надто розтягнуті, щоб своєчасно підтримати Тайвань та запобігти цьому.
Однак Defense One, посилаючись на власні джерела інформації, пише про те, що такий результат не є неминучим, якщо США зроблять кілька необхідних кроків:
Посилення здатності США завдавати ударів по атакуючих китайських силах.
Зміцнення здатності Тайваню захищатися.
Підвищення живучості передових сил США.
Підвищення здатності США та їхніх партнерів — Тайваню, Японії та Австралії — діяти спільно.
Створення більш стійкої до електронного впливу інфраструктури США для підтримки військової мобільності.
Слід визнати, що стримувати агресію КНР дедалі складніше. Це пов’язано з тим, що Китай вживає амбітних і найбільш масштабних заходів з військової модернізації в історії країни, зосереджуючи свої зусилля на успішному протистоянні армії США та захопленні Тайваню. Протистояти такій агресії також буде важко ще й тому, що потенційна зона конфлікту перебуває на відстані 8000 миль від західного узбережжя США. Китай, швидше за все, матиме перевагу «першого кроку» — потенційно приховуючи підготовку до фактичної атаки під виглядом чергових військових навчань і вирішуючи, коли і де завдати першого удару.
Аналіз показує, що ударна зброя великої дальності є найнадійнішим інструментом Вашингтону для перемоги в конфлікті з Китаєм і зменшення втрат США. Тому американським військовим знадобиться великий змішаний запас зброї дальнього радіусу дії та інших боєприпасів. Серед цих зусиль ключовою є необхідність розробки американських гіперзвукових ракет, які наразі відстають від розвитку наступальних технологій КНР. Військові експерти одностайно погоджуються, що якщо Китай матиме наступальний гіперзвуковий потенціал до того, як США зможуть захиститися від такої загрози, це значно підірве стримування.
США також потрібно буде використовувати сучасні винищувачі та нещодавно поставлені засоби управління повітряним боєм, зрештою включаючи літак E-7 Wedgetail, щоб контролювати повітряний простір Тайваню. Одночасно США повинні допомогти Тайваню досягти належного рівня оборонної самодостатності, щоб пережити початковий натиск противника до того, як зможуть прибути сили США та союзників.
Міністерство оборони США планує скористатися повноваженнями, наданими Конгресом, для передачі зброї Тайваню. Конгрес дав дозвіл на загальну щорічну військову допомогу Тайваню в розмірі 3 мільярдів доларів у рамках законопроєкту про дозвіл на оборону на 2023 фінансовий рік.
Пентагон має намір використати дозвіл на 1 мільярд доларів для передачі зброї Тайваню за допомогою того ж самого механізму, який США використовували для передачі обладнання Україні. Президентське повноваження дозволило б негайно передати військову техніку Тайваню, оскільки вона надходить безпосередньо з існуючих військових запасів США.
Поставка зброї Тайваню є частиною намагань Вашингтону стримувати можливу атаку Китаю на острів. Адже Пекін постійно підкреслює, що вважає Тайвань своєю територією, і пообіцяв відвоювати її силою, якщо це буде необхідно.
Представник Американсько-Тайванської ділової ради, зауважив, що президентські повноваження не гарантують повного вирішення проблеми, але навіть такий крок є дуже корисним для Тайваню з точки зору його безпеки.
На додаток до президентських повноважень, інший високопоставлений чиновник Пентагону повідомив Конгресу, що департамент також хоче, щоб Конгрес спрямував 2 мільярди доларів на військову допомогу Тайваню за програмою FMF, якою керує Державний департамент. Ця ініціатива дозволяє іншим країнам купувати військову техніку США за допомогою грантів або позик.
Світ у 2022-му дізнався про справжнє обличчя росії, сперечався, як зменшити вплив змін клімату на наше життя та спостерігав за масовими протестами в Ірані. Головною подією, яка змінила міжнародні відносини, стало широкомасштабне вторгнення рф в Україну 24 лютого. Рішення путіна остаточно знищити українську державність вплинуло не лише на Європу, але й на увесь світ. Поглянемо на те, що відбувалося у світовій політиці в році, що минає.
Сучасний світ переважно живе за правилами, створеними ще після Другої світової війни. А саме система Організації Об’єднаних Націй, увага до прав людини, непорушність міжнародно визнаних кордонів. Світопорядок, де лідерство за Заходом на чолі зі США. Водночас є країни, які прагнуть запропонувати альтернативу — це росія та Китай.
І події 24 лютого з вторгненням російських окупантів в Україну це про прагнення знищити світоустрій Заходу та побудувати власний. Антизахідна риторика росії аж ніяк не заважала європейським країнам активно торгувати з країною, що порушує міжнародне право.
Тривалий час росія маскувала свій геополітичний чи військовий вплив під начебто економічні проєкти. Найяскравіше це можна було побачити в енергетичній сфері, де такі проєкти, як Північний потік-2 та Турецький потік свідчили про геополітичний вплив росії через енергоресурси.
Після 24 лютого через санкції російська економіка переорієнтувалася із Заходу та Схід. А там Індія та Китай вже скуповують енергоресурси рф майже за безцінь.
Сам процес міжнародної ізоляції росії почався ще у 2014 році (виключення з Групи 8-ми, санкції за анексію Криму). Але у 2022-му перетворення рф на світового парія стало довершеним фактом. Хоча переломним моментом стане, коли росія позбудеться статусу постійного члена Радбезу ООН.
Побачивши жорстокість російських окупантів в Україні, світ був шокований. Хоча це мало різні наслідки в регіонах.
В Євроатлантиці події після 24 лютого призвели до остаточного юридичного закріплення росії як безпекової загрози. На саміті НАТО в Мадриді наприкінці червня було ухвалено нову Стратегічну концепцію Альянсу. У документі росія вже не була, як у попередній концепції 2010 року, партнером по боротьбі з міжнародним тероризмом, а загрозою для регіону.
НАТО також вперше згадало в концепції Китай: «Проголошені Китайською Народною Республікою (КНР) цілі й силова політика кидають виклик нашим інтересам, безпеці й цінностям. КНР застосовує широкий спектр політичних, економічних і військових засобів з метою збільшення своєї глобальної присутності й поширення зони впливу, при цьому не розголошуючи свої стратегію, наміри і плани нарощування військової сили».
Дійсно, Китай за минулі 20 років став потужним світовим гравцем. Ще б пак — друга економіка у світі! Геополітичне суперництво між Китаєм та США теж впливає на перебіг російсько-української війни.
Пекін уважно стежить за перебігом подій в Україні для того, щоб врахувати уроки задля потенційної експансії на Тайвань. Тайвань — це острів у Південнокитайському морі, куди після перемоги комуністів у громадянській війні мігрували китайські націоналісти з партії Гоміндан.
Тайбей запровадив санкції проти росії після 24 лютого та надає Україні гуманітарну допомогу. Посилився діалог як на міжпарламентському рівні, так і громадянського суспільства. Водночас варто розуміти, що більша співпраця між Україною та Тайванем викликає занепокоєння в КНР, де немає з лютого 2021 року українського посла. Що саме цікаво: Китай був найбільшим торговельним партнером України у 2021-му.
Захід прагне більше залучати до економічної співпраці країни Індо-Тихоокеанського регіону, бо побачив істотне посилення китайського впливу. Тим паче, що саме в ІТР до 2040 року буде 50 % світового ВВП (валовий внутрішній продукт. — Ред.) та 65 % населення Землі. Вищезгадані дані наведені з Канадської Індо-Тихоокеанської стратегії, що була затверджена в листопаді 2022 року. Подібні стратегії мають США, Євросоюз,Франція. Німеччина теж виступає за більше залучення в ІТР.
Міністр закордонних справ Німеччини Анналена Бербок у Індії
На тлі російської загрози Захід об’єднався у 2022 році. Причому варто говорити не лише про країни ЄС і НАТО, але й Республіку Корея, Японію, Австралію та Нову Зеландію. Не дивно, що саме ці 4 держави було запрошено на саміт Альянсу в Мадриді.
Захід визначає рф як пряму загрозу, в КНР як виклик, тобто як окремі випадки. Хоча російсько-китайська військова, економічна та політична співпраця має стратегічний, хоч і далеко не рівноправний характер.
Китай просто використовує російські природні ресурси для подальшого посилення у світі. Не забуваймо про Арктику, де росія досі домінує, зважаючи на радянську спадщину. Китай є приарктичною державою, яка активно торгує через Північний Льодовитий океан, зокрема на російських криголамах.
Тому не дивно, що генсек НАТО Єнс Столтенберг відвідував у серпні 2022 року Канаду. В Альянсі зрозуміли, що мілітаризація росією Арктики безпосередньо впливає на них. Поготів на Швецію та Фінляндію — колись нейтральні країни, які подали заявку на вступ до НАТО у травні 2022 року.
Єнс Столтенберг у Канаді
Кажучи про Арктику, відразу виникає тема клімату, адже збереження навколишнього середовища на Землі стало темою № 1 у XXI столітті. Зміни клімату зі збільшення температури впливають на економіку, здоров’я та навіть безпеку.
У 2022 році конференція ООН з питань змін клімату (COP27) відбулася в Єгипті. До речі, там вперше був національний павільйон України. Єдине про що вдалося домовитися між країнами світу — варто обраховувати збитки від змін клімату. Тепер уже мова йде не лише про збереження температури на певному рівні (Паризька угода 2015 року) чи перехід на відновлювальну енергетику, а й про конкретні рішення, що робити, дивлячись на реальну шкоду.
Важливим моментом є те, що конференцію про клімат було проведено в Африці — континенті, на якому різко відчувається нестача продовольства. Є території, де доступ до води вже є надбанням та рівнем прогресу. І 2022 рік ще раз показав визначальне значення африканських держав для майбутнього. Бо там теж буде мешкати більша частина населення Землі, як і в Індо-Тихоокеанському регіоні.
Блокування росією портів України на Чорному та Азовському морі негативним чином вплинуло на світову продовольчу безпеку. За таких умов Захід прагнув більш активніше працювати з країнами Глобального Півдня (значним чином Африки та Близького Сходу), аби надати фінансову допомогу в підтримці їхніх економік.
Лула да Сілва
У Латинській Америці 2022 рік позначився «лівим поворотом», коли до влади прийшли політики відповідних політичних поглядів. Як приклад, можемо навести президентські вибори у Бразилії, в яких переміг почесний голова Партії трудящих Лула да Сілва. Різка поляризація між правими та лівими залишається визначальною політичною рисою регіону. У зовнішній політиці країни Латинської Америки прагнуть менше орієнтуватися на США, а більше працювати з Китаєм.
Для України в міжнародному аспекті 2022 рік показав, що варто активізувати зусилля в Африці, Латинській Америці та Індо-Тихоокеанському регіоні. Широкомасштабне вторгнення рф в Україну вплинуло, без перебільшення, на весь світ. І тепер потрібно залучати нових партнерів задля спільного мирного майбутнього.
Широкомасштабне вторгнення росії в Україну, яке розпочалося 24 лютого й триває вже 10 місяців, отримало відгомін і в Індо-Тихоокеанському регіоні. Це досить строкатий регіон у етнічному, політичному та релігійному плані. Водночас саме ІТР є епіцентром міжнародної торгівлі та інновацій. АрміяInform уже писала про вплив російсько-української війни на Євроатлантику та Африку. Продовжуємо серію текстів щодо глобального виміру війни — вже в Азії.
У географічному сенсі Індо-Тихоокеанський регіон це країни, які розташовані на схід від Пакистану і аж до островів Тихого океану. Історично країни регіону були під колоніальним впливом Заходу (Британія, Франція, Нідерланди, Португалія, Іспанія), що теж наклало свій відбиток на сьогодення. Після Другої світової війни деякі з держав ІТР зуміли стати лідерами в міжнародній економіці.
Можемо пригадати Японію, Республіку Корея, Тайвань, Сінгапур, які стали економічними конкурентами для США починаючи з 1970-х років. І тому питання доступу до ресурсів, насамперед викопних мінералів, залишається питанням № 1 у політиці Заходу щодо ІТР.
У геополітичному сенсі ІТР є головною ареною суперництва між Китаєм та США. Проведення реформ у Китаї після смерті Мао Цзедуна у 1976 р. (4 модернізації) створило фасад капіталізму для залучення іноземних інвестицій та виходу на американський ринок. Водночас Китай залишився у політичному сенсі комуністичним. Зовнішня політика Пекіна 1980–1990-х передбачала спостерігання за ситуацією у світі, а не активну геополітичну експансію.
читайте також:
Прихід Сі Цзіньпіна до влади в КНР у 2012–2013 роках означав кардинальну зміну в позиціонуванні Китаю в світі. Міжнародний економічний вплив Китаю тепер уже означав посилення країни в політичному та безпековому вимірах.
Сі Цзіньпін
У розрізі російсько-української війни позиція Китаю є надважливою, і ось чому. Китай солідаризується з росією у створенні альтернативного світопорядку тому, що був створений після Другої світової. Утім, Антизахідна спрямованість зовнішньої політики Пекіна та москви ще не означає наявність військово-політичного союзу між країнами.
Головна консультантка Національного інституту стратегічних досліджень Аліна Гриценко прокоментувала АрміяInform поточну ситуацію, виклики та можливості для України в ІТР.
Аліна Гриценко наступним чином пояснила особливості політичної позиції Пекіна в російсько-українській війні.
«Китай ставиться до цієї війни, виходячи з власних національних інтересів та наявністю геополітичного суперника — це Сполучені Штати Америки. Пекін просуває наратив, що ось подивіться, що зробили США в Лівії, Іраку, що нині роблять в Україні. І це ще накладається на антиамериканські настрої в державах Глобального Півдня — не тільки в Азії, але й в Латинській Америці у зв’язку з минулорічним фіаско США в Афганістані.
Сполучені Штати підірвали довіру до себе серед азійських країн як до партнера, який спроможний виконувати надані гарантії безпеки. Вашингтон намагається обмежувати китайську експансію в Індо-Тихоокеанському регіоні, консолідувавши союзників, зокрема тих, хто розглядає КНР як виклик чи загрозу», — прокоментувала Гриценко.
Американська військова присутність в Індо-Тихоокеанському регіоні
росія Китаю потрібна здебільшого для отримання дешевих ресурсів, зокрекма енергетичних. Так само не забуваймо про стратегічну важливість Арктики для реалізації торгівлі та подальшої експансії КНР уже в космічному просторі. Арктика вже не про клімат, ресурси чи безпеку, а суто про космос.
На думку Аліни Гриценко, теза про китайсько-російський альянс не відповідає дійсності, адже Китай порівняно з рф переважає за різними аспектами.
«росія завжди сприймалася Китаєм як молодший партнер. Є Китай, більш потужний ніж росія в економіці та військовому аспекті. До того ж Китай завжди використовував росію як дратівник для Заходу, де непокоїлися, що може утворитися військово-політичний альянс між Пекіном та москвою.
Але що нині спричинила російсько-українська війна, так це більш форсовану мілітаризацію в регіоні. Країни, які до того нарощували власний оборонний та наступальний потенціал, ще більш активно це роблять. А також нині активізувалися дискусії в Республіці Корея (частково в Японії) щодо створення власного ядерного арсеналу або ж дислокації ядерної зброї США на своїй території по аналогії з НАТО», — підкреслила Гриценко.
Військова присутність КНР і США у Східній та Південно-Східній Азії
Острів Тайвань або Республіка Китай є тим місцем, куди евакуювалися китайські націоналісти з партії «Гоміндан» після перемоги комуністів у 1949 році. Тайвань є одним із ключових безпекових союзників США, хоч і не має офіційних дипломатичних відносин. Пекін прагне встановити контроль над островом, посилюючи свою військову присутність в Південнокитайському морі. Через це проводяться військово-морські навчання.
Україна посилила свій діалог із Тайванем після 24 лютого як на парламентському рівні, так і громадянського суспільства. Тим паче, що Тайвань запровадив санкції проти рф та надає Україні гуманітарну допомогу.
У Східній Азії є два ключові партнери України — Республіка Корея та Японія. У випадку Південної Кореї мова йде про гуманітарну допомогу, в той час як Японія запровадила санкції проти рф та надає гуманітарну, медичну та військову підтримку нашій державі.
Республіка Корея посилила свої позиції на світовому ринку зброї, маючи озброєння, здатне ефективно протидіяти радянським зразкам, які має КНДР. Наприклад, Польща закупила зброї в Кореї на суму в 5, 76 млн доларів. За даними Стокгольмського міжнародного дослідницького інституту миру, який публікує рейтинг топ-100 торгівців зброї, 4 компанії з Республіки Корея збільшили прибуток на 3,6 % порівняно з 2020 роком.
Головною регіональною безпековою загрозою є КНДР, яка своїми випробуваннями балістичних ракет змушує Сеул та Токіо посилювати свою оборону. Україна розірвала дипломатичні відносини з КНДР у липні через визнання Пхеньяном так званих лнр і днр.
«Як показала російсько-українська війна, ядерна зброя є дуже потужним інструментом і чи не єдиною гарантією від зовнішньої інтервенції. У Республіки Корея та Японії є технології, які дозволять у короткі терміни створити ядерну зброю. Водночас нинішнє керівництво Японії, зокрема прем’єр-міністр Фуміо Кісіда, закликає світове співтовариство наблизитись до знищення всього існуючого у світі ядерного потенціалу. Це, звісно, утопія, проте подумати над скороченням ядерної зброї ще можливо», — наголосила Гриценко.
У 2022-му Японія утворила оборонний союз із Британією. Це є наслідком як проявів зовнішньої політики Лондона після виходу з ЄС (посилення позицій в ІТР), так і прагнення Токіо більшого залучення Британії в підтримку безпеки у Східній Азії.
Фуміо Кісіда та Борис Джонсон
Дві країни англосаксонського світу та регіональні демократії посилили співпрацю з Україною після 24 лютого — Австралія та Нова Зеландія. Уперше за історію двосторонніх відносин прем’єр-міністр Австралії Ентоні Альбанезе відвідав Україну на початку липня.
У вересні 2021 року було утворено AUKUS — безпековий союз Австралії, Британії та США. Тоді Канберра відмовилася придбати у Франції підводні човни, на яких можна розміщати ядерну зброю. Це викликало серйозний дипломатичний скандал, який владнав уже новий прем’єр Альбанезе з французьким президентом Емманюелем Макроном після саміту НАТО в Мадриді в кінці червня. Цікаво, що вперше на саміт Альянсу було запрошено союзників з ІТР (Республіка Корея, Японія, Австралія, Нова Зеландія).
читайте також:
Австралія надає Україні військову, фінансову, гуманітарну допомогу, запровадила санкції проти рф та білорусі. Разом із Новою Зеландією направила інструкторів для тренування українських військових на території Великої Британії (операція INTERFLEX). Міністр оборони Нової Зеландії Пеені Хенаре у листопаді здійснив візит до Києва.
Аліна Гриценко вважає, що головним завданням нинішньої зовнішньої політики Австралії є посилення позицій в Тихому океані на тлі геополітичної експансії КНР.
«Новий лейбористський уряд Ентоні Альбанезе прийшов до влади з дуже чіткими заявами про те, що вони повернуть авторитет Австралії в регіоні. Наразі в Океанії Австралія сприймається як держава, підпорядкована Штатам, яка досить невідповідально ставиться до регіонального порядку денного. Антагонізм із Китаєм є інструментом, що дозволяє проявити певний рівень самостійності у своїй зовнішній політиці, що впливає на підвищення авторитету Австралії в регіоні.
В Океанії якраз відбувається основна боротьба між Австралією та Китаєм. Австралія намагається зупинити подальшу китайську експансію в регіоні, не дати закріпитися в малих острівних державах Океанії», — сказала Аліна Гриценко.
Міністр закордонних справ Австралії Пенні Вонґ та прем’єр-міністр Австралії Ентоні Альбанезе
Головна особливість ІТР полягає в тому, що країни можуть мати основним економічним партнером Китай, а в безпековому аспекті — США. Класичний приклад це Філіппіни, які мають статус основного союзника США поза НАТО (MNNA), але чи не найбільше торгують з КНР. У квітні відбулися президентські вибори, де переміг син ексдиктатора Маркос-молодший. До речі, міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба оголосив про відкриття українського посольства на Філіппінах.
«Маркос вважався дуже прокитайським політиком. Я особисто очікувала, що прокитайський курс, запроваджений за експрезидента Філіппін Родріго Дутерте, зменшиться. Наразі Маркос зайняв балансуючу позицію, спостерігає за тим, що навколо відбувається, хоча й здійснив кілька кроків з наближення до США.
У Філіппін існує територіальний конфлікт із китайцями щодо островів у Південнокитайському морі. Але Філіппіни дуже залежать від Штатів у військовому плані: озброєння, підготовка. Маркос робив гучні заяви щодо того, що не поступиться жодним сантиметром території островів. Це не про войовничість, а для того, щоб проявити лідерство, певний авторитет. Це робота на внутрішню аудиторію», — прокоментувала Гриценко.
Україна посилила діалог із АСЕАН — основним економічним регіональним об’єднанням країн Південно-Східної Азії. Міністр закордонних справ Дмитро Кулеба нещодавно здійснив візит до Камбоджі, яка нині головує в АСЕАН. Зі свого боку президент Індонезії (країни з найбільшим мусульманським населенням) відвідав Україну влітку. Для нас важливе економічне залучення цих держав для відновлення України. Камбоджа оголосила, що направить в Україну саперів для допомоги в розмінуванні.
Міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба та прем’єр-міністр Камбоджі Самдех Гун Сен
Індія, як країна з найбільш динамічною економікою, має не тільки регіональні, але й глобальні амбіції. Не забуваймо про конфлікт Індії з Пакистаном та Китаєм. Позиція Нью-Делі в російсько-українській війні формально є нейтральною, але варто розуміти, що Індії вигідно задешево купувати в росії енергоресурси. Для США Індія є «найбільшою демократією у світі».
«В Індії живе більш ніж 2 млрд людей і є багато бідних. І тому не всі там можуть собі дозволити мати альтернативні джерела енергії. Через це Індія використовує росію як джерело дешевих енергоресурсів.
Для України є перспектива налагодити співпрацю з Індією у сфері зеленої енергетики, оборони, в аерокосмічній галузі. Індія продовжує користуватися традиційними джерелами енергії, але водночас намагається застосовувати й альтернативну енергетику — сонячну, вітряну енергетику. Аби збалансувати той енергетичний голод, який Індія традиційно відчуває.
Треба з розумінням ставитися до цього політичного реалізму, який використовують різні держави. Для деяких країн припинити комунікацію з росією неможливо, або якщо можливо, то невигідно. І ми маємо розуміти їхні національні інтереси, так як і вони наші», — розповіла Гриценко в коментарі АрміяInform.
Як головний висновок що варто робити Україні для посилення своїх позицій в ІТР, то Аліна Гриценко визначила 3 головні моменти. Це вироблення окремої регіональної стратегії МЗС України, визначення пріоритетних країн та посилення української інформаційної присутності там.
Учасники зустрічі міністрів закордонних справ країн АСЕАН та Індії
«Пріоритетні країни — це насамперед КНР та Індія як регіональні гіганти та величезні ринки, а також дві потужні економіки (Японія та Республіка Корея). Щодо держав АСЕАН, то Індонезія, Малайзія, Таїланд та Сінгапур є найбільш перспективні з огляду на економічні потужності.
Україні варто розробити окрему регіональну стратегію, де буде роз’яснено політику щодо окремих країн. У кожній країні Азії свій окремий світогляд, філософія та власний погляд на міжнародні відносини.
Україна має створити також стратегію власної інформаційної присутності — те, чого досі нема для Індо-Тихоокеанського регіону, Африки та Латинської Америки. Нейтралітет азійських країн це результат відсутності власної інформаційної політики та проактивної дипломатії в регіоні. На відміну від рф, яка інформаційно присутня окремо в кожній державі», — резюмувала Гриценко в коментарі АрміяInform.
Днями відбувся візит спікерки Палати представників США Ненсі Пелосі на Тайвань. Це викликало обурення в Китаю, який розпочав військові навчання в Південнокитайському морі. Про те, чим важливий візит Пелосі та як це вплине на союзників США в регіоні та на Україну, розповів АрміяInform кандидат історичних наук, доцент Київського національного університету імені Тараса Шевченка Макар Таран.
—У чому, на Вашу думку, полягає важливість візиту пані Пелосі на Тайвань у розрізі американсько-китайських відносин?
— Як на мене, то це, насамперед, продовження Сполученими Штатами ефективної стратегії балансування і управління кризою навколо Тайваню. На перший погляд здається, що візит Пелосі — провокативний.
Все-таки називаю цей «провокативний візит» важливим через те, що США продемонстрували увагу та важливість відносин зі своїми формальними і неформальними союзниками. Попри різкі погрози Китаю, що літак з Пелосі буде збитий у разі супроводу літаків ВПС США.
Тобто це демонстрація уваги до своїх зобов’язань — про це навіть казала Пелосі на пресконференції. Політик так само є носієм глобальних зобов’язань США.
Другий момент — це перевірка Пекіна на занадто відверті дії. Це стосується того, наскільки функціонує прихований консенсус навколо Тайваню між Китаєм і США. Як цей трикутник працює.
Ну і третій момент, який випливає з цієї поїздки, стосується й України, зокрема. Для адміністрації Байдена все-таки принципи і цінності інколи важливіші за геополітику.
Міністр закордонних справ Китаю Ван І та дежсекретар США Ентоні Блінкен
Тобто підтримка Тайваню як промоутера західних цінностей у Східній Азії це і натяк росії, що й підтримка України так само продовжується, незважаючи на загрози й погрози.
читайте також:
Звичайно тут нема прямого місточка, але тут теж прочитується, що Вашингтон уже переступає через погрози росії застосувати ядерну зброю та погрозу Китаю збити літак.
—Як російська широкомасштабна агресія в Україну вплинула на посилення Китаю щодо Тайваню?
— Мало би бути пов’язане, тому що на перший погляд увага США відвернута значною мірою від Тайваню. Це на перший погляд, і з точки зору геополітики мати конфлікт з двома ядерними державами для Вашингтона як мінімум незручно.
Цим візитом та цією грою Сполучені Штати довели свій статус великої глобальної держави. Як Китай хотів використати це вікно можливостей? Китай непрямим чином підігрував росії, адже Пекіну було вигідно протистояння росії та Заходу.
Китай — основний агент впливу на росію. Це дуже зручний елемент торгу із Заходом навколо санкцій, накладених Трампом і Тайваню. Санкції, до речі, достатньо чуттєві.
З березня Китай поводить себе демонстративно та наступально в Південнокитайському морі, в Жовтому морі. Вважаючи, що увага США відсунута на Україну.
Все-таки Байдену вдалося мобілізувати Європу на цьому фланзі, а також Східну Азію, якщо брати досить широку конфігурацію. Згадаймо азійський візит Байдена, потім держсекретаря Блінкена, а тепер Пелосі. Куди полетіла Пелосі — Південна Корея, Сингапур, Малайзія.
Ненсі Пелосі в Південній Кореї
Консолідація союзників США навколо ідеї протистояння реваншизму, війні зараз працює. Європа здебільшого мобілізована навколо українського питання. Те ж саме стосується й Східної Азії — до речі, ми не забуваємо про AUKUS (Австралія, Британія, США. — Ред.), QUAD (Індія, Австралія, Японія, США. — Ред.).
читайте також:
Сполучені Штати нещодавно проводили з Філіппінами військові маневри, Японія зі США проводить тричі на рік маневри, а Південна Корея — двічі. А маневри це ще й політичні сигнали.
Тому ось бачимо ставку на консолідацію із союзниками адміністрації Байдена. Така стратегія накладає на союзників набагато більшу відповідальність за політичну та економічну ефективність. Це те, про що казав Блінкен під час свого першого візиту до Києва у травні 2021 року.
—Чи можливе об’єднання всіх союзників США в Індо-Тихоокеанському регіоні в азійський аналог НАТО?
— Історично жодні військово-політичні конфігурації в Східній Азії не спрацювали — СЕАТО та СЕНТО часів «холодної війни» є цьому яскравим прикладом. Регіон є набагато складнішим на відміну від Європи.
Для країн Східної та Південно-Східної Азії чинник загрози не є вирішальним. Ми бачимо, що поки що найбільш ефективною організацією там є АСЕАН. Там складна система прийняття рішень та незвична для нас формула пошуку компромісів. Але тим не менш, з 1967-го АСЕАН існує, розвивається, навіть має свої безпекові документи.
Карта від Oxford Analytica регіону Східної Азії з військовим потенціалом держав
Тому навряд чи США вдасться доєднати ще якісь країни до існуючих форматів альянсів. Цього і не варто робити, тому що є японсько-американський договір — аналог НАТО на Далекому Сході. Є відносини з Південною Кореєю, є «особливі відносини» з Тайванем.
На Філіппінах є свої виклики, але зараз у них є велике бажання дружити зі Сполученими Штатами, тому що вони вже були свого часу близькими до Китаю. В’єтнам хоче демонструвати свою автономність та водночас побоюється Пекіна, але й згадує травматичний досвід В’єтнамської війни.
Через це наявних альянсів достатньо для головної функції, а саме військово-стратегічного стримування Китаю. Останнє полягає в наступних аспектах:
Убезпечення від приєднання Тайваню Пекіном. Контроль над островом — це стрибок у Тихий океан.
Сполучені Штати та союзники у Східній Азії мають консенсус. Це свобода мореплавства в Південнокитайському морі. До речі, Китай неодноразово натякав Вашингтону на те, що США визнали «принцип одного Китаю», а Тайвань є частиною Китаю. Тоді Тайванська протока є автоматично виключною зоною мореплавства КНР.
Розвиток ракетних та ядерних технологій у Китаї, які вже можуть досягати американського узбережжя.
Зустріч лідерів країн QUAD у травні
Навколо цих питань і зосереджена американська дипломатія. А далі йде росія, чіпи, економіка, права людини тощо.
—Ми розуміємо, що Україну підтримують країни Євроатлантичного регіону. Складніше, звісно, з Латинською Америкою, Африкою та Індо-Тихоокеанським регіоном. Як саме, враховуючи поточну ситуацію навколо Тайваню, Україні потрібно формувати безпекову співпрацю з країнами Індо-Тихоокеанського регіону?
— По-перше, цей регіон віддалений від нас, по-друге, ми не маємо сталої системи торговельно-технологічних зв’язків та відповідного рівня інвестицій. На відміну, до речі, від Ізраїлю, який має досить цікаву диференційовану систему технологічних зв’язків.
Перший трек — нам треба використати можливість солідарності Тайваню з Україною. Тим паче, бачивши вже досвід співпраці Литви. Тайванці дуже активно нині діють у Східній Європі, наприклад у Польщі та Чехії. Нам треба мати пряму модель відносин із Тайванем, а не через Китай.
Другий момент — зменшення інтересу країн регіону до росії та через повільне стратегічно неминуче виснаження кремля у війні проти України. Інтерес у росії як карти у грі з Китаєм та США. Індія, яка каже, ось є росія, ми там купимо це, а є ще Китай і так далі.
Президент Індонезії Джоко Відодо та Президент України Володимир Зеленський
Статус росії буде поступово знижуватися, тому відносини з країнами регіону не будуть обумовлені російським фактором. У 1990-х роках росія завадила багатьом контрактам з Україною.
Азійські економіки теж є виробниками, а відповідно орієнтовані на експорт. Їм треба ринки, зокрема українські.
Тут все буде залежати від того, якими ми вийдемо після війни. Наскільки ми будемо цікаві для світу як економічний та технологічний партнер. Ми бачимо, що це теж фактор безпеки, від якого залежить подальша глобалізація України.
Після того, як 1 серпня на Балканах не вийшов «рімейк початку Першої світової», російські пропагандисти дуже розраховували принаймні на подобу відкриття тихоокеанського театру воєнних дій глобального конфлікту.
Китайський рахунок війни з Тайванем
З Тайваню, куди прилетіла спікерка Палати представників США Ненсі Пелосі, також не вийшло Перл-Харбору.
Під час її польоту можна простежити, як поступово, буквально у прямому ефірі, змінювалась підступна риторика російських медіа: «невже полетить? — полетіла! — летить? — летить! — невже приземлиться? — приземлилася!»
Апофеозом психозу, що охопив російську владу та її медіа, був пост Кадирова про «великі держави».
Насправді те, що «велика росія» так відчайдушно бажає ще когось долучити до своєї «глобальної війни» проти Заходу, свідчить про її слабкість та комплекс меншовартості не менше, ніж нинішні черги росіян у магазинах H&M, IKEA, які оголосили про свій вихід з рф.
З таким ментальним «ідолопоклонством перед Заходом» (як казали у радянські часи) війну не виграти. Навіть, якщо товари європейської якості в росії суцільно замінять товари китайської якості. Ментально ця війна кремля із Заходом програна. І задовго до путіна. Ще у 1970-х, коли з’явилися фарцовщики, які торгували американськими джинсами.
А щодо взаємовідносин Пекіна з Тайванем, то, наприклад, з 1991 року до кінця травня 2021 року тайванські інвестиції в КНР складали 193,5 млрд доларів.
Саме в Тайвані знаходиться компанія TCMS — світовий лідер з виробництва напівпровідників. Тих, яких зараз катастрофічно не вистачає росії, і які вона мріє отримати для своїх «калібрів».
Глава TSMC Марк Лю вже заявив, що якщо КНР нападе на Тайвань, то «усі підприємства компанії припинять роботу. Порушення ланцюжків постачань заподіє шкоди по обидва боки Тайванської протоки».
Тому Пекін ще добряче подумає, перш ніж перейти від навчань навколо Тайваню до чогось більш серйозного.
А щодо сварки Пекіна з Вашингтоном, то варто знати і наступну цифру: товарообіг КНР і США протягом останнього року складав 755,645 млрд доларів. Між КНР та ЄС за підсумками першого кварталу цього року — 205,87 млрд доларів.
Для порівняння: товарообіг росії та Китаю лише 51,09 млрд доларів. Чи буде Пекін жертвувати американським і європейськими ринками заради геополітичної путінської маячні про війну із Заходом?
Санкції: від вугілля до 6G
Китай — не росія. Це тільки путін заради своїх нічим не підкріплених амбіцій може у буквальному сенсі подарувати іншим величезну російську частку на ринках нафти і газу.
З початку серпня до попередніх санкцій на газ, нафту, сталь додалось і вугілля, на постачання якого до країн ЄС з росії введено повноцінне ембарго. Ціна питання хоч і невелика — 4 млрд євро на рік, але болюча. російські пропагандисти брешуть та лякають, що «Європа замерзне» і смакують новини про те, як, наприклад, голландці вже запасаються дровами.
Насправді найбільшими імпортерами російського вугілля в Європі є саме Нідерланди — 14,9 млн тонн. За ними: Польща — 7,7 млн тонн, Німеччина — 7 млн тонн, Італія — 4,4 млн тонн та Франція — 2,6 млн тонн. Але вже цього року, крім внутрішніх енергоощадних заходів, Європа почала впроваджувати і зовнішні закупівлі. Тільки Казахстан із січня по травень поставив до країн ЄС вугілля майже вдвічі більше, ніж за весь минулий рік.
Усе це вже призвело до зниження видобутку «чорного золота» в рф на 17% та його експорту до 30%. Більшість вугільних російських компаній, де працюють десятки тисяч осіб, — це кузбас і далекий схід. Ембарго потягне за собою зменшення видобутку та, відповідно, переробки вугілля, що може стати катастрофічним для населення цих регіонів.
До того ж 2 серпня Мінфін США вніс до списку санкцій 13 громадян росії, зокрема шість мільярдерів, а також колишню гімнастку, а нині голову ради директорів «національної медіагрупи» аліну кабаєву. Вашингтон до останнього не вносив її у свої списки, побоюючись «особистого гніву путіна». Що ж, тепер США не залишає йому «нічого особистого».
Але слідом за пані кабаєвою, яка стала головним медійним лицем нового списку Вашингтона, сховався його реально високоточний удар. Під нього потрапили «фонд сколково», технопарк та сколківський інститут науки та технологій. Санкції загрожують їм обмеженням доступу до американських технологій і серйозно ускладнюють розробку телекомунікаційного обладнання для зв’язку покоління 6G. Про необхідність його впровадження (минаючи стадію 5G) в рф було минулого тижня оголошено на найвищому рівні.
Для розвитку цих технологій важлива глобальна кооперація з технічних стандартів та вибору частот. Тому на тлі відходу з росії західних виробників Nokia, Ericsson та зупинення поставок з боку китайської Huawei OpenRAN, цей удар Вашингтона по росії дійсно болісний.
Основа військово-політичної могутності США — стратегічні союзники по всьому світу. Одним зі стратегічних партнерів США у сфері безпеки є й Україна, про що свідчить військово-політична співпраця, яка реалізується на багатьох рівнях.
Одним зі стратегічних партнерів Вашингтона також є Тайвань, який має статус основного союзника США поза НАТО та отримує істотну підтримку Вашингтона у сфері безпеки ще з часів «холодної війни». Час від часу спостерігається загострення ситуації між Китаєм та США навколо острова Тайвань. Для кращого розуміння тайванської ситуації можемо провести паралелі з Україною в розрізі партнерства із США.
Чому приклад Тайваню у контексті безпекового співробітництва із США може бути корисним для України, ексклюзивно для АрміяInform розповів кандидат історичних наук, доцент кафедри нової та новітньої історії зарубіжних країн Київського національного університету імені Тараса Шевченка Макар Таран.
—США можна назвати фактично наддержавою, яка спромоглася налагодити ефективні як двосторонні, так і регіональні союзи. Яким чином склався безпековий союз США й Тайваню?
— США мають доволі глибоку традицію залученості в «китайські справи» тому безпековий альянс із Китайською Республікою (Тайвань) формувався в кілька стадій.
Насамперед треба нагадати, що у Сполучених Штатах (і це проглядається, зокрема, в американській пресі того часу) доволі позитивно сприйняли Сіньхайську революцію в Китаї в 1911 році, внаслідок якої на зміну Цінській імперії з’явилася Китайська Республіка. Особливо дружній характер статей стосувався ключового ідеолога новітнього Китаю — Сунь Ятсена, який певний час перебував і в США і був християнином за віросповіданням. Його три народні принципи, серед яких «демократія», значною мірою збігалися з політичними цінностями Америки.
Лідер Китайської Республіки та спадкоємець справи Сунь Ятсена Чан Кайші також був християнином (йому навіть американські християнські організації подарували особистий літак). США стали фактично першою країною, яка засудила агресію Японії в Маньчжурії та вже відвертий напад першої на Китай у 1937 році, хоча й не вживали якихось рішучих дій у відповідь. Після вступу США у Другу світову війну (внаслідок нападу японської авіації на Перл-Гарбор) Китайська Республіка на чолі з Чан Кайші стає союзником Вашингтона у війні проти Японії. Китайський генералісимус не лише одержує левову частку воєнної допомоги із США, а й розглядається останніми як партнер у повоєнному світоустрої. Це, зокрема, було засвідчено результатами Каїрської конференції наприкінці 1943 року, коли Чан Кайші спільно з Ф. Д. Рузвельтом та В. Черчиллем фактично домовилися про координацію не лише воєнних дій проти Японії, а і про контури світу та кордони Китаю після перемоги над нею.
З вибухом другого етапу громадянської війни в Китаї між Гоміньданом та КПК в 1946 році Вашингтон продовжував постачати гоміньданівський уряд воєнним спорядженням, допомагав здійснювати транспортування військ, ба більше, американська морська піхота висадилася, зокрема, в Тяньцзіні. Китайських комуністів же розглядали як «руку Москви».
Проте. Після програшу у громадянській війні та переміщення військової та адміністративної структури Китайської Республіки на острів Тайвань у Вашингтоні на короткий час втратили інтерес до Чан Кайші. Але з початком Корейської війни й особливо вступу так званих китайських добровольців, а фактично регулярних військ НВАК (Народно-визвольної армії Китаю, КНР), на територію Кореї острів Тайвань було включено в так званий оборонний периметр США, який простягався від Алеутських островів і до Сінгапуру. Одночасно з цим Чан Кайші, як колишній військовий союзник, перетворюється і на союзника політичного — Китайська Республіка у форматі острова Тайвань стає членом Ради Безпеки ООН.
1954 року США та Тайвань підписують Договір про спільну оборону, а на початку 1955 року конгрес США приймає «Формозьку резолюцію», за якою президент США одержував право застосування американських збройних сил оперативно, без попередніх узгоджень у конгресі. Саме тоді Тайвань перетворюється на «авіаносець, який не можна потопити» і фактично використовується як плацдарм тиску на материковий Китай.
Ситуація дещо модифікувалася в 1970-ті рр. Внаслідок нормалізації відносин між США та КНР остання перетворилася на надзвичайно важливий засіб тиску на СРСР. Вашингтон розірвав дипломатичні відносини з Тайванем, але це лише формально. Фактично вся повнота відносин існує, в тому числі й візити тайванських президентів (хоча й у неофіційному форматі) до США. Американський Інститут на Тайвані виконує місію дипломатичного представництва. Все це було прописано в «Законі про відносини з Тайванем» 1979 року, чинним і посиленим деякими іншими законодавчими ініціативами і по сьогодні.
читайте також:
Тобто для Сполучених Штатів сьогоднішній Тайвань це один із найдавніших військових союзників, важливий важіль воєнно-стратегічного впливу в умовах посилення потенціалу КНР, а також суспільство, де, напевне, симпатії до США найбільш поширені. Для Сполучених Штатів економічний успіх демократичного Тайваню є своєрідним агітаційним дороговказом-пропозицією і демонстрацією Китайській Народній Республіці, що американські цінності гармонійно поєднуються з традиціями китайської політики.
— Як Ви можете охарактеризувати нинішнє безпекове становище Тайваню?
— Другий рік пандемії коронавірусу значною мірою відвертає увагу урядів від зовнішньополітичних питань. І такий глобальний політичний клімат Китай прагне використати сповна, насамперед дедалі впевненіше й у наступальному ключі, зондуючи ґрунт щодо Тайваню. Традиційно це воєнно-політичний шантаж, до якого Пекін вдавався, ще починаючи з першої великої кризи в Тайванській протоці, в 1954 році. Щось на кшталт стягування Путіним військ до кордонів України. Це і попередження, і підготовка водночас бази для ймовірних воєнних акцій.
Проте цього року багатьма жестами КНР начебто натякає на готовність до воєнної інтервенції на острів, і надалі розігріваючи вже й без того значне напруження. Досить масштабні дії в цьому напрямку відбуваються і на морі, і в повітрі. Практично постійно відбуваються вторгнення, мінімальні за глибиною, проте в повітряний простір чи територіальні води, які Тайвань вважає своїми.
— Якою є реакція Заходу на дії Китаю щодо Тайваню?
— Зі свого боку і США, і навіть Велика Британія демонструють солідарність з островом Тайвань і готовність до сприяння його безпеці під приводом «свободи навігації». Американський адмірал Філ Девідсон, командувач американськими силами на Тихоокеанському театрі у виступі в конгресі США припустив, що Китай, імовірно, може вдертися на Тайвань впродовж шести років.
Таким чином, маневри та вторгнення в повітряний простір це і тестування рішучості Вашингтона захищати острів. Треба пам’ятати про «Закон про відносини з Тайванем» 1979 року, який передбачає, хоч і не конкретизує, відповідь США на будь-яку форму загрози Тайваню.
Проте на сьогодні говорити про те, що Пекін виключно зробив ставку на воєнний примус не можна. Адже ситуація в регіоні з погляду якісного співвідношення сил поки не на його користь. Не треба забувати фактору Японії, яка хоча й приховано, проте декларує свою «відповідальність» за стабільність і безпеку регіону і в якої відносини з Тайванем історично міцні.
— Яким чином ситуація навколо Тайваню є важливою для України?
— Україна, як і Тайвань, має та завжди матиме критичну асиметрію і щодо кількості збройних сил, і засобів міжнародного політичного впливу в порівнянні з Росією. Тому очевидними й життєво необхідними є постійне посилення воєнного потенціалу до такого рівня, який би зробив ціну агресії неприйнятною. Навряд чи і Китай, і Росія у разі найгіршого сценарію воєнної інтервенції кинуть абсолютно всі сили для досягнення цілі.
Паралельно з цим нам варто і надалі зміцнювати форми співпраці із США та НАТО, адже це ключовий стратегічний контрбаланс Росії, без якого остання давно б наважилася на відкриту авантюру. Проте воєнна допомога з боку США, і приклад Тайваню це доводить (і не тільки, можна взяти Ізраїль під час війни Судного дня 1973 року), не полягатиме у прямій участі американських солдатів — а радше ця допомога буде спрямована на підтримання нашої спроможності захищатися.
При цьому нам треба зберігати демократичний характер країни, цим самим підкреслюючи спорідненість «глобального союзу демократій». І в той же час мати засоби для боротьби із зовнішньою пропагандою та впливами на інформаційний простір, в чому Тайвань уже давно має розвинений і ефективний інструментарій.
читайте також:
Ми й надалі повинні докладати зусиль для того, щоб максимально інтернаціоналізовувати прояви російської агресії, апелюючи до міжнародного права та міжнародної спільноти. Адже більшість країн світу все-таки зацікавлені в міжнародному праві як інструменті не лише регулювальному, а й міжнародно-політичного виживання.
— У чому досвід безпекового співробітництва США й Тайваню може бути актуальним, з огляду на поточну загрозу повномасштабного вторгнення Кремля в Україну?
— Досвід безпекового співробітництва між США та Тайванем хоча й своєрідний, проте містить чимало цікавого, а головне — практичного емпіричного матеріалу для України.
Передусім це «Закон про відносини з Тайванем» 1979 року. Унікальність цього документа в тому, що, яка б адміністрація і з якими б зовнішньополітичними акцентами не прийшла до влади в Сполучених Штатах, вона змушена дотримуватися його положень. Адже навряд чи коли-небудь знайдеться 2/3 голосів сенаторів для його анулювання. Цей Закон є частиною Кодексу законів власне США, тож виконання його положень покладено на всі органи виконавчої влади. На сьогодні для збереження стратегічно стабільної зовнішньої допомоги з боку США Україна потребує якогось аналога на кшталт вищенаведеного Закону.
читайте також:
Глибоке й всеохопне безпекове партнерство між США і Тайванем також пов’язане із регулярними закупками островом американської зброї. До речі, Тайвань поруч із Саудівською Аравією стабільно є одним із найголовніших покупців продукції ВПК США. А це має і політико-економічне значення для формування стійкого позитивного іміджу острова у Сполучених Штатах, а також змушує Вашингтон постійно приділяти значну увагу острову. Адже американська зброя, нехай і куплена, є одним із неформальних «пакетів безпеки.» Тобто економічна спроможність України саме закупати, а не одержувати американську зброю та воєнне спорядження буде значною мірою зміцнювати партнерство із США.
Але не лише зброя й геополітика впливають на стабільне двостороннє партнерство або ж «майже союзництво». Китайська Республіка (Тайвань) та США спільно здійснюють сотні спільних проєктів, присвячених правам людини, охороні здоров’я чи темі «демократичного урядування», охоплюючи фактично всю Азію. Цим самим Тайбей демонструє свою ціннісну спорідненість і відповідно будь-яка загроза Тайваню — це і загроза цінностям демократії, що є одним із наріжних каменів зовнішньої політики США, що було доведено нещодавніми ініціативами адміністрації Д. Байдена.
