З 11 березня у Вінниці розпочинають роботу муніципальні рекрутингові центри, в яких надаватимуть консультації громадянам, які хочуть розпочати кар’єру у військовій сфері.
Цей проєкт реалізовується спільними зусиллями Вінницької міської ради та Вінницької окремої бригади ТрО.
Як зазначили в міській раді, мета проєкту — надання консультацій та інформаційних послуг тим громадянам України, котрі вирішили пов’язати своє життя із захистом Батьківщини або обрати кар’єру військового.
«Окремо наголошуємо, що у пунктах муніципального центру рекрутингу не видаватимуться повістки співробітниками ТЦК та СП і працівниками центру. Натомість на відвідувачів очікує повна інформація про наявність вакантних місць у підрозділах окремої бригади ТрО та інших військових підрозділів, адреси вищих та середніх військових навчальних закладів з переліком спеціальностей, умови служби за контрактом та мобілізацією, покроковий маршрут рекрута», — зазначає координатор відкриття рекрутингових центрів, солдат Роман Ковальський.
Адреси та телефони муніципальних рекрутингових центрів у Вінниці можна знайти за цим посиланням.
Як повідомляла АрміяInform, Міністр оборони та Головнокомандувач ЗСУ відвідали перший центр рекрутингу української армії.
Міністерство оборони повернуло та забезпечило реєстрацію права власності на нерухомість в Одесі та Вінниці загальною площею приблизно 2000 квадратних метрів, інформує пресслужба відомства.
Будівля в Одесі площею 1700 квадратних метрів побудована на початку XVIII століття і є пам’яткою архітектури місцевого значення. Вона перебувала у віданні та користуванні одного з державних підприємств Міноборони України.
У 2019 році комерційна структура підробила договір та оформила цю будівлю на себе. Ні в Міноборони, ні в державному підприємстві жодної інформації про цей договір не було.
Попри зловживання і перешкоди з боку зацікавлених осіб, майно повернули законному власнику та зареєстрували за оборонним відомством.
Щодо об’єкта нерухомого майна у Вінниці: він був привласнений за масштабною схемою незаконного виведення нерухомого майна Концерну «Військторгсервіс» у власність комерційних структур та зацікавлених третіх осіб за неправомочною довіреністю.
Процес привласнення нерухомості вдалося реалізувати в обхід процедури погодження з Міноборони та Фондом державного майна України.
Один з таких об’єктів площею понад 200 квадратних метрів, що розташований у Вінниці, у листопаді 2023 року повернули та зареєстрували за Міноборони.
Наразі забезпечене раціональне використання повернутих об’єктів нерухомого майна в інтересах Міноборони та ЗСУ.
За фактами злочинної діяльності правоохоронні органи проводять відповідні розслідування.
«Урочисто присягаю Українському народові завжди бути йому вірним і відданим…», «Присягаю ніколи не зрадити Українському народові!» — від самого ранку у стінах Вінницького національного технічного університету (ВНТУ) лунали урочисті слова Військової присяги. Понад сотня схвильованих хлопців і дівчат уважно вчитувались у рядки, які стануть для багатьох із них вирішальними на подальшому життєвому шляху.
До цієї важливої миті студенти, які здобули вищу освіту за освітньо-кваліфікаційним рівнем «бакалавр» та пройшли навчання на військовій кафедрі ВНТУ, готувались упродовж двох років. Сотні годин лекційних і практичних занять, тренування у військових частинах, навчальний збір та державний випускний іспит — шлях до омріяних погонів молодших лейтенантів запасу був непростим. Проте всі слухачі кафедри впорались із поставленими викликами та дійшли до заповітної цілі.
Як розповів журналістці АрміяІnform завідувач кафедри, заслужений діяч науки й техніки України, доктор технічних наук, професор полковник запасу Андрій Поляков, військова кафедра ВНТУ готує фахівців за шістьма спеціальностями. Це — військові автомобілісти, зв’язківці, фахівці з радіотехнічного забезпечення авіації та інші спеціалісти. Варто зазначити, що цього року вперше відбувся випуск офіцерів запасу за спеціальністю «Бойове застосування військових частин і підрозділів безпілотних авіаційних комплексів оперативно-тактичного, стратегічного класів».
— Було дуже цікаво організувати навчальний процес за цим фахом, — поділився Андрій Павлович. — Базу для здобуття теоретичних знань ми мали в повному обсязі, а ось для проведення практичних занять шукали відповідні військові частини, спілкувались із представниками різних підрозділів Сил оборони України. І змогли знайти вдале вирішення цих завдань. Наші студенти пройшли навчання на сучасних тренажерах і на тих комплексах, які нині використовують у ЗСУ, зокрема на ударних БПЛА Bayraktar, та отримали досвід керування цими безпілотниками.
Цьогорічний випуск за кількістю випускників став найбільшим. Повернулись завершити навчання навіть кілька студентів, які торік із певних причин взяли академічну відпустку. Ще однією особливістю стало те, що навчання за програмою військової кафедри завершили не лише студенти цивільних вишів, а й працівники Збройних Сил України. Леся Лисак — одна з таких студенток.
Леся — цивільна працівниця одного з підрозділів ЗСУ Вінницького гарнізону. Говорить, що давно мріяла стати військовослужбовицею. Тож ще до широкомасштабного вторгнення рф в Україну вирішила вступити на військову кафедру та здобути вищу військову освіту. Хоча, як каже жінка, через це її рішення виникли певні моменти непорозуміння в родині. Чоловік Лесі проходить службу в Національній гвардії України, не з чуток знає про всі труднощі військового шляху. Тож на початку він дуже турбувався про дружину.
— Мій батько — військовий, я виросла в гарнізонному містечку. Після здобуття освіти пішла працювати до частини. Але в певний момент зрозуміла, що можу досягти більшого та й буду кориснішою на військовій службі. Тож коли вже буде наказ про присвоєння звання, укладу контракт — служитиму зв’язківцем. Водночас хочу висловити вдячність своєму чоловікові за підтримку. Коли я вирішила здобувати військову кар’єру, Євген хоч і підтримав мене, але певні вагання були, особливо тоді, коли почалась велика війна. Проте згодом ми домовились, що я таки завершу навчання на кафедрі. Тож сьогодні він пишається моїми здобутками. А разом ми пишаємось своїм сином, який теж обрав шлях військовослужбовця.
Загалом, як зазначає Андрій Поляков, жінки становлять приблизно 5-ту частину від усіх цьогорічних випускників. Це важливий здобуток викладачів з огляду на технічну спрямованість вишу.
Перед складанням Військової присяги студенти 2-го курсу пройшли навчальний збір, який став підсумковим заходом підготовки офіцерів запасу. Він тривав місяць і проходив у частинах Вінницького гарнізону.
— Під час збору всі слухачі набували та закріплювали практичні навички безпосередньо на визначеній техніці у військових підрозділах, — додає завідувач кафедри. — Також студенти закріпили знання з поводження й володіння стрілецькою зброєю та провели обов’язкові залікові стрільби. Випускний іспит налічував три етапи: теоретичну частину, демонстрацію практичних умінь і навичок та відповіді на додаткові запитання щодо ведення бойових дій ЗСУ на сучасному етапі. Знання студентів, окрім викладачів кафедри, перевіряли досвідчені фахівці з кожної ВОС, визначені командирами військових частин.
Високу якість підготовки, як теоретичної, так і практичної, у навчальному закладі відзначають усі студенти. Один із них — Василь Дунський.
Хлопець уже вирішив пов’язати своє подальше життя з військовою службою. Він має вищу освіту за фахом «Комп’ютерна інженерія», наразі навчається в педагогічному університеті, де за рік здобуде спеціальність «Вчитель фізичної культури та тренер». Рішення вивчати військову справу ухвалив усвідомлено, адже вважає, що наразі ці знання та навички потрібні для кожного українця й українки.
— Завдяки викладачам військової кафедри ВНТУ, які є професіоналами своєї справи, я здобув неоціненний досвід, що зараз стане у пригоді кожному дорослому громадянину України. Нещодавно ми пройшли фінальний збір. Це були серйозні практичні навчання, під час яких працювали з технікою у військовій частині під керівництвом досвідчених військових. Мали змогу не лише дивитись, а й були безпосередніми учасниками щоденного процесу підготовки, технічного огляду автомобілів тощо. Загалом, у мене дуже гарна спеціальність — «Експлуатація та ремонт автомобілів та їхніх аналогів». Тож здобуті знання й навички мені знадобляться як в армії, так і в повсякденному житті. Хоча, звісно, я вже вирішив укласти контракт на військову службу. Відчуваю, що маю достатню підготовку, аби йти в бойову частину. Вже маю кілька пропозицій із різних підрозділів, але з остаточним рішенням ще не визначився.
Загалом, Андрій Поляков відзначає високу мотивацію до навчання студентів кафедри, яку всі викладачі особливо спостерігають упродовж останніх двох років.
— Усі слухачі дуже вмотивовані на службу та захист держави. І вже чверть із них точно знають, у якій військовій частині проходитимуть службу. Ще цього року маємо випускника, який торішньої весни, навчаючись на першому курсі, пішов на фронт, дістав там поранення, повернувся, завершив навчання й знову готовий вирушати на передову. Інший студент, він якраз закінчив перший курс, — програміст, багатодітний батько. Він до широкомасштабного вторгнення працював за кордоном. Розірвавши контракт з іноземною фірмою, повернувся до України, вступив на нашу кафедру, аби навчитись військової справи й бути більш корисним у підрозділі.
читайте також:
До цих слів приєднується і представник військової частини, на базі якої слухачі проходили навчальну практику. Він зазначив, що кафедра військової підготовки підготувала якісних фахівців, які вже за кілька місяців поповнять лави військових підрозділів, піднімуть рівень бойової підготовки та підвищать їхню здатність до виконання різнопланових завдань.
— Ми бачимо у студентах, які ще вчора були суто цивільними людьми, відсутність страху перед тими складними завданнями, що стоять сьогодні перед Збройними Силами. У країні триває кровопролитна війна, російські окупанти чинять геноцид українського народу, вороги хочуть знищити нашу багаторічну історію та культуру, тому саме зараз нам потрібні молоді й досвідчені офіцери для виконання основних військових завдань — захист державного суверенітету та територіальної цілісності. Ці хлопці й дівчата знають, на що вони йдуть. І ми вдячні їм. Мільйони українців потребують нашої допомоги, десятки мільйонів дякують ЗСУ щодня. І, без сумніву, всі українці вірять у нашу Перемогу й чекають на неї.
У середмісті Вінниці відбувся Всеукраїнський захід на підтримку військових, зниклих безвісти, військовополонених захисників, медиків та їхніх родин. Перед присутніми на Європейській площі виступили Юлія Паєвська, Іван Демків, Роман Городенський, Мар’яна Мамонова та інші оборонці, які перебували в полоні рф.
Про це повідомляє Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими.
Під час заходу відбулися практичні тренінги з надання першої домедичної допомоги, мінної безпеки, зняття стресу, техніки безпеки та культури поводження зі зброєю.
До участі в заході також долучилися родини військовополонених, зниклих безвісти та загиблих захисників, представники місцевої влади, благодійних фондів, релігійних та громадських організацій, інструктори з тактичної медицини та мінної безпеки, волонтери та громадські активісти.
Організатори намагалися під час заходу привернути увагу суспільства на важливість підтримки українських оборонців та їхніх родин, закликати міжнародні медіа та організації до постійної підтримки, надання всебічної допомоги на військовому, дипломатичному, економічному та соціальному напрямках.
У межах заходу працював «Жінко-мобіль» — спеціалізований медичний автомобіль, де можна було провести професійний медичний огляд для жінок.
На завершення заходу всі присутні на площі вшанували пам’ять полеглих Героїв та жертв теракту в Оленівці.
Сьогодні, 28 квітня, під час засідання сесії Вінницької міської ради депутати проголосували за збільшення суми відшкодування витрат з 20 до 25 тисяч гривень на поховання загиблих воїнів.
— Такі рішення, як сьогоднішні, лише невеликий внесок, аби підтримати вінничан, чиї близькі загинули внаслідок терористичних дій росії, — прокоментувала директорка департаменту соціальної політики міської ради Валентина Войткова. — Схиляємо голову перед усіма загиблими українськими Героями. Їхній подвиг дозволяє нам жити і рухати країну вперед.
Оформити відшкодування до 25 тис. грн рідні загиблих воїнів можуть у департаменті соціальної політики Вінницької міської ради. Кошти виплачуються на рахунок заявника.
Окрім відшкодування на поховання загиблих Захисників та Захисниць Вінниці, отримати компенсацію на поховання можуть родичі цивільних осіб, які загинули внаслідок ракетних ударів по інфраструктурі та житлових об’єктах Вінницької громади, а також родичі осіб, які виконували службовий обов’язок по забезпеченню функціонування об’єктів критичної інфраструктури та працівників органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ та закладів, які забезпечують життєдіяльність Вінницької міської територіальної громади.
У регіональному центрі Координаційного штабу центрального регіону м. Вінниця відбулася зустріч з родинами оборонців окремої десантно-штурмової бригади.
Про це повідомляє Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими.
У спілкуванні з рідними керівниця регіонального центру Юлія Приймак зазначила, що безпека оборонців залежить, зокрема, і від дій їхніх близьких. Вона наголосила, що не слід розповсюджувати персональну інформацію військовослужбовця у соцмережах, а також передавати її не уповноваженим особам.
Окремо обговорили процедуру комунікації родин зі слідчими та військовими частинами. Представник Штабу зазначив, що зв‘язок з військовою частиною передбачено через територіальні центри комплектування та соціальної підтримки. Водночас варто врахувати, що військова частина може не надати певні матеріали з обмеженим доступом.
Також родинам пояснили, що облікова категорія не впливає на можливість залучення оборонців до процесів обміну. Всі захисники та захисниці, які занесені до єдиного реєстру оборонців подаються на обмін.
Командир однієї з авіаційних бригад Повітряних Сил ЗСУ вручив батькові загиблого героя, лікарю-хірургу Сергію Лукову, який щойно звільнився з операційної, медаль «За військову службу Україні».
— Ваш син — це приклад нового покоління українських захисників, які вже під час війни, свідомо оцінюючи всі можливі ризики, обрали шлях захисту Батьківщини. На таких героїв, як він, рівняється сучасна молодь, — сказав командир. — Денис вирізнявся наполегливістю та дисциплінованістю. Попри юний вік, був дуже вмотивованим та хоробрим хлопцем. Він назавжди залишиться на скрижалях історії нашої частини та в наших серцях. Навіки Герой!
— Служимо Українському народові, — відповів батько Дениса, ледь стримуючи сльози.
читайте також:
Льотчик-штурман вертолітної ланки старший лейтенант Денис Луков із перших днів великої війни виконував бойові завдання на території Донеччини.
У травні минулого року офіцер у складі екіпажу Мі-8 проявив мужність і героїзм під час виконання вильотів на ураження живої сили та техніки російських окупантів. Виконував завдання зі стримування атаки противника поблизу Новобахмутівки. Здійснював бойові польоти на десантування спецпідрозділів ЗСУ для відбиття наступу поблизу Краматорська та прикривав дії спецпризначенців із повітря. Завдяки спільним діям визначених підрозділів наступ ворога на цій ділянці фронту було зупинено.
Загалом екіпаж успішно виконав майже 30 бойових вильотів.
У липні 2022 року Денис Луков був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеню.
За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені в захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність Військовій присязі у серпні минулого року молодий вертолітник був нагороджений відзнакою Президента медаллю «За військову службу Україні». На жаль, посмертно.
У Вінниці завершився процес деколонізації топонімів. Так, вчора, 25 листопада, депутати Вінницької міської ради одностайно підтримали напрацювання робочої групи Ради з питань історії, культурної спадщини та топоніміки. Загалом 52 об’єкти отримали нові назви.
Замість тоталітарних і комуністичних у топоніміці міста утвердилися назви, що показують усьому світові, наскільки багато в Україні є важливих подій та достойних українців, про які варто пам’ятати. Особлива увага – вшануванню подвигу Героїв національно-визвольних змагань усіх років та сучасної російсько-української війни.
Тож відтепер у Вінниці колишня вулиця Льва Толстого матиме ім’я провідника ОУН Степана Бандери, а одну із безіменних вулиць перейменовано на честь Івана Трейка – уродженця Вінниччини, який був одним із дев’яти генералів УПА.
А шість вулиць матимуть назву імена Героїв російсько-української війни: Романа Балаби, Олексія Миргородського, Максима Шаповала, Олега Августюка, Вадима Галети, воїнів Климчуків.
читайте також:
Одним із перших у Повітряних Силах вилетів на бойове завдання зі знищення російських загарбників
З’явились також назви, які засвідчують вдячність воїнам-добровольцям та волонтерам, чия самопожертва є прикладом для наступних поколінь. Зокрема, це вулиці Героїв України, Волонтерська, Воїнів-добровольців.
Загалом у межах деколонізації нові назви у Вінниці отримали 232 вулиці, провулки, проїзди, тупики, бульвари, площі, парки.
Варто зауважити, що для фізичних осіб перейменування вулиць не є підставою для переоформлення документів на нерухоме майно. Також, як йдеться на сайті Вінницької міської ради, не потрібно прямувати до паспортиста, щоб зробити відмітку про нову адресу. Внесення змін до документів відбувається лише за потреби. Те саме стосується і перереєстрації місця проживання.
У центрі Вінниці переселенка із Херсону Анна Воскобойник відкрила кафе-кондитерську. Свій бізнес жінка почала ще 15 років тому в рідному місті. Та через повномасштабне вторгнення росіян вона разом зі своєю родиною була змушена покинути малу батьківщину.
— Починати все з початку в іншому місті було доволі непросто. Обладнання та техніку з тимчасово окупованого Херсону вдалося вивезти лише частково, — розповідає Анна Воскобойник кореспондентам АрміяInform. — Але після кількамісячної паузи ми нарешті зайнялися улюбленою справою. Це не абияк надихає нас, як і думка про те, що ми працюємо на благо нашої країни. Звичайно, коли довелося починати все з нуля, були й певні сумніви. Та зараз ми впевнені у наших захисниках і віримо, що Україна обов’язково переможе у цій жахливій війні.
Анна як ніхто інший розуміла як важко переселенцям облаштуватися на новому місці, а тому почала брати їх до себе на роботу та навчати новій справі. Сьогодні у її кондитерській працюють люди з Донецької, Луганської та Херсонської областей.
— Я дуже ціную людей, котрі попри усі негаразди, що їх спіткали, продовжують працювати, не падають духом та намагаються підтримувати Україну в тилу. І я завжди готова піти таким людям на зустріч, — каже Анна Воскобойник.
Усі співробітники кондитерської разом зі своєю керівницею регулярно допомагають Збройним Силам України, долучаючись до благодійних зборів коштів на потреби армії. Крім цього, на прохання батьків планують влаштовувати різноманітні івенти для діток, які хворі на ДЦП.
Щодо планів на майбутнє, пані Анна не приховує свого оптимізму. Вона мріє про повернення додому, а ще, щоб кожен житель Херсона міг смакувати ласощі із рідного міста у будь-якій точці України.
У Вінниці на площі Європейській триває фотовиставка «War is not over yet» (Війна ще не закінчилася). На десяти стендах представлені історії журналістів, котрі загинули, були поранені, опинилися під обстрілами чи в полоні від початку широкомасштабного вторгнення росії до України.
Фотовиставка ініційована інститутом масової інформації та відбувається за підтримки Музею Вінниці. Організатори прагнуть донести до людей, наскільки важливою є робота журналістів у сучасних реаліях.
— Ми щодня дивимось новини про те, що відбувається на фронті. Важливо, щоб люди усвідомлювали, як цей контент створюється і як часто журналісти жертвують своїм здоров’ям, а іноді й життям. Усе заради того, щоб увесь світ побачив злочини росії проти України, — зазначив співорганізатор фотовиставки Євген Сафар’янс.
Вінниця стала третім містом, де відкрили фотовиставку. До цього вона проходила в Києві та Боярці. Ознайомитися з історіями героїв інформаційного фронту вінничани зможуть до 19 вересня. Після цього виставка поїде в інше місто.
