Мистецький Арсенал та Управління стратегічних комунікацій Генерального штабу Збройних Сил України повідомили про програмне партнерство.
Так, у межах ХІІ Книжкового Арсеналу Стратком ЗСУ візьме участь у фестивалі як програмний партнер. Зокрема, виступить співорганізатором експозиційного проєкту «Вдягаю піксель. Історії тих, хто обрав боротьбу» та представить документальний фільм «Спротив та єдність. Письменники пояснюють як не втратити майбутнє».
Зазначається, що виставковий проєкт «Вдягаю піксель» презентуватиме портрети українців, які знайшли застосування своїм цивільним навичкам у війську, вдягнули однострій та продовжили свій професійний шлях в лавах ЗСУ.
На основі циклу розповідей, записаних Страткомом ЗСУ, відома українська ілюстраторка Марія Кінович створила серію портретів військових, які зробили свідомий вибір боротися та застосувати свою професію для захисту рідної країни.
«Для Мистецького арсеналу це програмне партнерство зі Збройними Силами України має величезне значення. Ми прагнемо допомогти тим із нас, хто саме шукає для себе відповідь на запитання: “Як мені бути корисним чи корисною в обороні країни?”» — коментує партнерство Генеральна директорка Мистецького арсеналу Олеся Островська-Люта.
Крім експозиційного проєкту «Вдягаю піксель», під час Книжкового Арсеналу Стратком ЗСУ проведе прем’єрний показ документального фільму «Спротив та єдність. Письменники пояснюють, як не втратити майбутнє».
Зазначається, що фільм аналізує важливість літератури в контексті гібридної війни та підкреслює роль письменників у формуванні національної свідомості й культурної опори країни. Серед експертів стрічки: Володимир Єрмоленко, Оксана Забужко, Сергій Жадан, Олександр Михед, Ірина Цілик та Артем Чех.
Після прем’єри стрічки відбудеться панельна дискусія.
«У контексті основ нацбезпеки виставковий проєкт “Вдягаю піксель” та прем’єрний показ документального фільму “Спротив та Єдність” з наступною панельною дискусією стають не просто культурними подіями, але й освітнім форумом, де обговорюються важливі питання інформаційної безпеки, вплив гібридної війни, і роль інтелектуальної еліти в зміцненні суспільства», — зазначає полковник Артемій Катков, координатор проєкту в Страткомі ЗСУ.
До створення проєкту долучилися Big City Lab, Музей національної історії України та Mariupol Reborn. У заході взяв участь т.в.о. міністра культури та інформаційної політики України Ростислав Карандєєв.
«Сьогодні ми говоримо про героїзм, про пам’ять і про виховання. Дякую тим, хто долучився до організації цього проєкту, це без сумніву великий державний проєкт», — сказав Ростислав Карандєєв.
Першим етапом проєкту є Літопис оборони Маріуполя. Верифікована військовими поденна хроніка розповідає про події перших місяців російського вторгнення 2022 року. Тоді опір гарнізону міста зірвав плани блискавичного захоплення всього півдня України. Маріуполь відтягнув на себе значні сили ворога і дав ЗСУ час міцно закріпитися на інших ділянках фронту, захистити Миколаїв і Одесу.
Одним з головних авторів літопису є журналіст під псевдонімом «сектор Маріуполь», чиє ім’я не розкривається з міркувань безпеки, оскільки його рідні досі перебувають в окупації.
У межах проєкту у Музеї історії Києва також відкрилась міжнародна виставка плакатів, натхненних битвою за Маріуполь. Автори зобразили місто місцем надзвичайної сили, адже саме сила і світло веде Україну до перемоги.
До проєкту долучилися митці з України, США, Японії, Китаю, Ірану, Туреччини, Мексики, Болгарії, Польщі, Іспанії, Норвегії. Роботи, відібрані журі, увійдуть до каталогу 12 Міжнародної Трієнале «4-й Блок» та колекції Національного музею історії України.
Виставка проходитиме у Музей історії міста Києва до 3 березня.
Пізніше виставка буде представлена в основній програмі 12-ї Міжнародної Трієнале «4-й Блок» у Харкові, Граці в Австрії, Нью-Йорку та Лос-Анджелесі в США.
Раніше у Києві відкрилася виставка про долі Героїв Небесної Сотні.
Презентація фотоальбому «Бахмутська балада. Фото з війни» відбулась у просторі виставки «Сталеві титани Бахмута» Національного музею історії України у Другій світовій війні. До видання увійшли понад 300 документальних фотографій та коментарі пресофіцерів про оборону міста-фортеці та бої навколо нього.
Місто на фотознімках книги постає у різні періоди героїчної оборони Бахмута. Фотографи зафіксували його мешканців і захисників, вулиці й будинки, життя і смерть, щоб створити цілісну картину запеклої битви за місто-твердиню. Особливо зворушливим є розділ «Бахмутські титани», в якому зібрані світлини оборонців міста — зранених, змучених, але нескорених.
«У їхніх поглядах — радість і сум, жага йти вперед попри втому. А очі… таке відчуття, ніби сам Господь ними дивиться — мудро, світло і з любов’ю! Очі великих трударів, бо війна — це важка праця. Їхні обличчя сповнені відваги й гідності, спокійної впевненості людей, які воюють за своє. Це обличчя героїзму і звитяги, нашої Перемоги!» — йдеться у вступній анотації до розділу.
— Наші воїни Бахмута — це святі, а ми — літописці житій святих. Вони зробили те, на що ніхто не сподівався — розбили найагресивнішу, найжорстокішу, найактивнішу частину ворожого війська, — зазначив заступник командувача ОСУВ «Хортиця» зі стратегічних комунікацій, речник Східного угруповання ЗСУ Сергій Череватий. — Вони не дали ворогу пройти далі на українські міста — Костянтинівку, Краматорськ, Слов’янськ… Думаю, ще буде велике переосмислення історії Бахмута, і саме такі видання з часом дозволять збагнути те, що зробив український воїн.
Видання постало на основі фотографій, створених офіцерами пресслужб та служб зв’язків з громадськістю бригад Східного угруповання військ, які стоять на захисті нашої держави на Сході України. Його учасниками стали 16 підрозділів Збройних Сил України, Національної гвардії України, Сил спеціальних операцій, Сил територіальної оборони, Державної прикордонної служби України та Національної поліції України.
Ідея його створення належить кураторці виставки «Сталеві титани Бахмута», завідувачці науково-експозиційного відділу сучасної російсько-української війни Національного музею історії України у Другій світовій війні Ірині Коцаб’юк, яка стала упорядницею книги, відібравши з тисяч надісланих фотознімків понад 300 найбільш промовистих, зворушливих і щирих. Втілити проєкт вдалося завдяки підтримці міністерства культури та інформаційної політики України.
— Книга-фотоальбом «Бахмутська балада» була видана за підтримки Міністерства культури та інформаційної політики в рамках програми «Книга, яка об’єднує націю», — зазначив видавець фотоальбому, виконувач обов’язків виконавчого директора Української асоціації видавців книг та книгорозповсюджувачів Ігор Степурін. — Наклад цього фотоальбому тисяча екземплярів, він буде розповсюджуватися по бібліотеках, по військових частинах. Вважаю, що це правильно, що книга поширюватиметься безкоштовно, адже моє враження як видавця, що такі книги в жодному разі не можна продавати.
Вже цього тижня перші книги подарували до публічних бібліотек штату Вашингтон та м. Берлін. Частину книг передадуть до Національної публічної бібліотеки імені Ярослава Мудрого, очільник якої Олег Сербін запевнив, що завдяки цій книгозбірні видання потрапить до тисяч українських читачів.
Про історію створення фотоальбому розповів керівник служби зв’язків з громадськістю Командування Сухопутних військ ЗС України Ілля Євлаш. Він зазначив, що битва за Бахмут стала однією з найзапекліших історичних битв в сучасній війні, під час якої вдалося повністю знищити приватну військову компанію «вагнер» — одну з найпотужніших складових російської окупаційної армії.
— «Балада про Бахмут» — це про нас, це наше ДНК. Ми хочемо, щоб подвиг українських військових назавжди залишивсь у нашій пам’яті та серцях, — наголосив пресофіцер. Тому він та його колеги відразу погодилися надати свої світлини для підготовки цього надзвичайно важливого видання.
Завершуючи презентацію, упорядниця фотоальбому Ірина Коцаб’юк зазначила, що битва за Бахмут увійде в усі підручники історії, адже про неї про неї вже зараз пишуть пісні, складають балади і видають фотоальбоми. Вона щиро подякувала всім пресофіцерам Сил оборони України, які радо відгукнулись на її запрошення, і взяли участь у підготовці книги.
Як повідомляла АрміяInform, армійка Ярослава Магучіх перемогла у змаганнях в Німеччині з найкращим результатом сезону.
Під час зимової сесії Парламентської асамблеї Ради Європи відкрилася виставка «Щоденники війни: непочуті голоси українських дітей».
Про це повідомляє Міністерство закордонних справ України.
На виставці, відкритій 23 січня у Страсбурзі, представлені історії, дитячі щоденники, нотатки, малюнки та особисті речі українських дітей з різних куточків України: Донеччини, Харківщини, Херсонщини та Київщини.
Її мета — привернути увагу міжнародної спільноти до проблеми емоційного стану української молоді, яка стала свідком війни, та створити надійну платформу для дітей, завдяки якій їх унікальні історії про пережиті випробування будуть почутими.
Експозиція триватиме до 25 січня і потім подорожуватиме столицями Європи та світу.
У відомстві також зазначили, що проєкт реалізується за підтримки благодійного Фонду «Діти Героїв», благодійного фонду «Голоси дітей», платформи «Тю». Основні медіапартнери: Суспільне Новини і Суспільне Культура.
Як повідомляла АрміяInform, Україна та Німеччина обговорили подальшу оборонну співпрацю та вступ до ЄС.
У музейному виставкому центрі Музею історії міста Києва відкрилася виставка «Земні шляхи Небесної Сотні», підготовлена з метою вшанування пам’яті загиблих Героїв Музеєм історії міста Києва та Національним меморіальним комплексом Героїв Небесної Сотні – Музеєм Революції Гідності.
Виставку презентували в день, коли десять років тому загострилися події Євромайдану — було ухвалено «диктаторські закони».
— Від 21 листопада минулого року ми вшановуємо десяту річницю Євромайдану і Революції Гідності. Ми дуже повільно, але підходимо до подій лютого 2014 року, які стали найтрагічнішими в історії Революції Гідності. Це розстріли на Майдані. Ця виставка присвячена історіям людей, яких ми називаємо Героями Небесної Сотні. Але перед тим, як стати Героями і віддати життя за те, в що вони вірили, ці люди жили окремим земним життям. Вони мріяли, вони мали цінності, які, очевидно, вивели їх на Майдан. Вони мали свої історії, які ми, сподіваємось, за допомогою цієї виставки зможемо розповісти, — зазначила у вступному слові директорка Музею історії міста Києва Діана Попова.
«Земні шляхи Небесної Сотні» про людей, які стали Героями, про те, ким вони були та що привело їх на Майдан. А також про їхні дуже різні шляхи, які перетиналися в ключові для України моменти та про те, що ці шляхи — їх усвідомлений вибір. Виставка розпочинається з подій, які передували Євромайдану. Це Революція на граніті, акція «Україна без Кучми», Помаранчева революція 2004 року, «Мовний майдан»… Хтось із Героїв був учасником цих подій, а для когось Революція Гідності стала першим і останнім проявом громадянської позиції.
— 10 років тому найкращі представники української нації не побоялися кинути виклик антиукраїнському режиму. Вони це зробили з порожніми руками, тримаючи лише дерев’яні щити і каміння. А іноді тримаючи лише дерев’яні палиці… Слава Богу, сьогодні в наших руках є більш потужна зброя, але й ворог складніший і лютіший, — зазначив т.в.о. міністра культури Ростислав Карандєєв. — Ми не маємо права забувати жодної сторінки української історії, яка пов’язана з нашою боротьбою. Світла пам’ять кожній людині, яка віддала своє життя на Майдані. Вони це робили в ім’я України, в ім’я нас із вами. Так само, як це роблять наші воїни зараз на фронті. І кожна з наших бригад, кожен із наших підрозділів, кожне наше військове утворення, які сьогодні на фронті, мають право називати себе послідовниками Небесної Сотні. Так само, як і послідовниками армії Української Народної Республіки, послідовниками козацького війська, які боролися за нашу з вами землю.
Вперше в одному виставковому просторі відвідувачі мають змогу побачити велику кількість особистих речей Героїв Небесної Сотні, унікальних артефактів, зібраних у різних куточках України, сповнених драматичних емоцій.
— Це дуже важлива подія — відкриття такої пронизливої і зворушливої виставки, присвяченої долям наших янголів, які тримали над нами небо тоді і надихають своїми вчинками, своєю жертовністю, своїм подвигом і сьогодні мільйони наших хлопців і дівчат. Надихають на те, щоб щодня боротися заради нашого вільного і незалежного поступу. На жаль, найкращі сини і доньки віддають найцінніше, що у них є, за право жити у вільній і незалежній країні. Але ми точно знаємо, що ця війна закінчиться нашою Перемогою, тому що правда завжди перемагає, тому що справедливість має торжествувати, — наголосила заступник голови КМДА Ганна Старостенко.
На виставці представлені речі, які надали родини Валерія Брезденюка, Юрія Вербицького, Назарія Войтовича, Едуарда Гриневича, Устима Голоднюка, Миколи Дзявульського, Романа Гурика, Олександра Капіноса, Ігоря Костенка, Якова Зайка, Володимира Мельнічука, Людмили Шеремет, Івана Наконечного, Богдана Сольчаника, Володимира Чаплінського, Василя Сергієнка, Романа Сеника, Валерія Опанасюка.
Це люди різних національностей, віку, освіти. Географія їх походження охоплює всі регіони України, дехто з-за кордону. Це підприємці й пенсіонери, науковці, митці, студенти… Наймолодшому було 17, найстаршому — 82 роки. Їхні персональні історії вимальовують узагальнений портрет України і українців нашого часу.
— Ця виставка більше зорієнтована не на учасників і свідків тих подій, навіть не на родини Героїв, а на молоде покоління. Для якого Революція Гідності — це вже історична подія. Для нас дуже важливо зробити її не просто важливою подією минулого, а зробити її актуальною, важливою для розуміння того, що відбувається сьогодні. Пам’ять — це зброя. І недарма режим путіна, російська федерація, робили все і до повномасштабного вторгнення, аби спаплюжити і Революцію Гідності, і взагалі волевиявлення українців щодо розвитку і майбутнього власної держави, спаплюжити образ Небесної Сотні, спаплюжити образ наших воїнів, Героїв. І тому ця виставка — це своєрідна зброя, це також засіб для дискусії, засіб для консолідації нашого суспільства. Для мобілізації його на подальше продовження справи і Небесної Сотні, і наших воїнів-захисників, — підсумував генеральний директор Національного музею Революції Гідності Ігор Пошивайло.
В 10 містах України відкриють виставку «(Не)помітні історії» про внутрішньо переміщених українців
Фотопроєкт розповідає історії 9 людей, які пережили полон, депортацію, зазнали сексуального насильства, зумовленого війною, чи були змушені залишити свої домівки на тимчасово окупованих територіях. На світлинах зображені найцінніші речі, які герої проєкту забрали з собою під час евакуації: ключі від квартири в Бердянську, книга з маріупольської бібліотеки, синьо-жовта стрічка, з якою герой пройшов полон у Херсоні, та інші. Побачити фотопроєкт «(Не)помітні історії» можна безплатно в Центрах допомоги врятованим (ЦДВ) у 10 містах України.
За даними міжнародних організацій, понад 5 мільйонів людей в Україні стали внутрішньо переміщеними особами та змушені починати життя в нових містах з нуля.
«У Центрах допомоги врятованим внутрішньо переміщені українці отримують безоплатну комплексну соціально-психологічну підтримку, але не менш важливою для них є підтримка від усіх, хто їх оточує. У фотопроєкті „(Не)помітні історії“ ми показали речі 9 героїв крізь туман, щоб нагадати суспільству, що за цифрами статистики стоять життя, спогади та мрії людей, яких війна змусила покинути власний дім. Маємо памʼятати, що допомагати з адаптацією та підтримувати внутрішньо переміщених людей надважливо», — говорить Массімо Діана, представник Фонду ООН у галузі народонаселення в Україні (UNFPA).
Серед закарбованих у фотопроєкті речей — прикраси, які окупанти намагалися зірвати з дівчат на блокпосту, єдина сумка, яку жінці вдалося взяти з дому перед депортацією, записка від подруги, яка залишилася на окупованих територіях, та інші.
«Покидати дім і рідне місто було дуже боляче ― все там було мені дороге, але й залишатися під окупантами я теж не могла. Зараз я знаю, що в будинок зайшли росіяни й усе з нього винесли. Але ключі я дуже бережу ― це мій звʼязок з рідним домом, і я хочу відімкнути ними свої двері, — каже героїня виставки Оксана (імена всіх героїв змінені з метою безпеки). — Коли я тільки переступила поріг Центру допомоги врятованим, я вже розуміла, що тут моє: мені тут приємно та затишно, як удома. Я мрію відкрити такий центр у рідному Бердянську, він буде дуже потрібен там після деокупації».
Виставка відбудеться в Центрах допомоги врятованим у 10 містах України, а саме:
у Чернівцях із 7 грудня
у Полтаві з 8 грудня
в Одесі з 8 грудня
у Дніпрі з 11 грудня
у Харкові з 11 грудня
у Кропивницькому з 11 грудня
у Мукачеві з 11 грудня
у Києві з 11 грудня
у Запоріжжі з 12 грудня
у Львові з 13 грудня
Адреси та графіки роботи ЦДВ можна дізнатися на сайті.
Центри допомоги врятованим створені за ініціативи Офісу віцепрем’єр-міністерки з питань європейської та євроатлантичної інтеграції, сприяння урядової уповноваженої з питань гендерної політики, у партнерстві з Фондом ООН у галузі народонаселення (UNFPA), завдяки фінансовій підтримці урядів Бельгії, Франції, Швеції та у співпраці з місцевими органами влади та громадськими організаціями.
У Національному музеї історії України у Другій світовій війні відбулось відкриття виставки художника Володимира Реброва під назвою — «Війна очима художника». Роботи, що представлені в експозиції, були створені автором після початку широкомасштабної агресії російської федерації проти України під звуки сирен, перебуваючи в укритті.
На сьогодні творчий доробок майстра складається з понад 300 графічних робіт. Ці малюнки виконані простим олівцем із додаванням рідних кожному Українцю жовто-блакитних кольорів.
Володимир Ребров. Фото: Володимир Загребельний / АрміяInform
Художник розповів кореспонденту АрміяInform, що його малюнки є своєрідним художнім щоденником, в якому він намагається зберегти хронологію трагічних подій воєнного сьогодення.
читайте також:
— За цей час я написав багато портретів наших захисників з різних підрозділів Сил оборони України та всіх тих, хто допомагає наближати військовим нашу перемогу, — розповідає Володимир Ребров про малюнки, представлені в музейній експозиції. — Вважаю, що мистецтво неабияк важливе сьогодні, оскільки завдяки йому ми маємо можливість доносити щиру правду до світової спільноти.
Роботи художника стрімко поширюються всесвітньою мережею і на сьогодні є однією з невіддільних частин Українського культурного фронту проти російської агресії. Деякі роботи Володимира знайшли своє відображення на військових патчах Українських захисників.
Захід відбувся у рамках Всеукраїнського культурно-мистецького проєкту до Дня Збройних Сил України. В експозиції представлені роботи відомих українських митців, а також художників, які після широкомасштабного вторгнення стали на захист країни, взявши в руки зброю замість пензлів. Водночас із перших днів війни українські художники долучилися до спільної боротьби з ворогом і допомоги Збройним Силам України через благодійні виставки, аукціони, збори коштів для потреб армії. Крім того, їхній вклад в спільну боротьбу — це збереження пам’яті про наших записників у художніх полотнах, тобто численні портрети українських воїнів, які боронять країну на фронті, а також тих, хто повернувся з війни «на щиті».
Зокрема на виставці представлена низка робіт з воєнної серії голови Харківської організації НСХУ, народного художника України Віктора Ковтуна, який з перших днів війни залишався в Харкові, надихаючи своїх колег і підтверджуючи, що Харків — незламний. З початку вторгнення він створив понад 300 робіт, присвячених героїчній боротьбі українців проти окупантів. Одну з цих робіт — портрет загиблого капрала Артема Сєрова — художник подарує матері героя після закінчення виставки.
Сєров
Водночас на виставці представлені роботи військовослужбовців, які проходять курс реабілітації за допомогою арттерапії в рамках спільного проєкту військових медиків, Національної спілки художників України та Інституту проблем сучасного мистецтва.
Військовий медик, психологиня Інна Черненко подякувала організаторам проєкту і художникам, які звернулись з ідеєю й узяли участь у її реалізації — саме через малюнок, фарби і творчість зцілювати душі українських воїнів.
— Наші захисники — дуже талановиті люди, вони не є професійними художниками, але всі картини, які вони створили під час арттерапії — це дуже гарний результат, і сьогодні становить частину експозиції, — зазначила вона.
Павліченко
Серед картин, створених під час арттерапії, лише одна присвячена військовій тематиці, її автор — бойовий медик Сергій Павліченко, який супроводжував групу військовослужбовців.
— Таких реабілітаційних проєктів треба проводити більше, — зазначає він, — тож у нас вже запланований наступний етап. Ми краще підготуємося, хлопці вже матимуть задуми для робіт. Цього разу було восьмеро учасників, які створювали картини безпосередньо у Спілці художників. Всі твори дійсно дуже яскраві, на різні сюжети, хтось малював пейзажі, хтось терикони, дехто використовував не пензлі, а олівець, але всі цікаві й ми обов’язково продовжимо цю роботу.
Учасник проєкту Володимир Прокопчук — автор пейзажу «Спогади» на тему Карпат — також задоволений результатом:
— Я не професійний художник і взагалі вперше тримав пензель, але це допомагає зосередитись на собі, на тому, що пишеш, відключитись від зайвих думок. Художники підказували нам, як саме реалізувати задум, я приблизно знав, що хочу написати: гори, ліс, яскраві осінні барви. Однак їхні настанови були корисні, і я продовжу участь у проєкті, — розповів він.
Прокопчук
Київська художниця Ольга Карпенко також взяла учать у проєкті художньої реабілітації для військовослужбовців.
— Ми два місяці працювали з військовими, виявляється, це дуже потрібно. Ми створили допоміжний рисунок всім, але фарбами вони працювали самі, цікаво було спостерігати, як кожна людина проявляється колористикою, скажімо, у львів’ян проявились холодні сріблясті відтінки, в учасників з Полтавщини — домінували дуже теплі кольори. Я із задоволенням долучилась до цієї роботи, — зазначила вона.
Карпенко
Крім того, майстриня має серію робіт «Війна і перемога», одну з яких представлено в експозиції — портрет архітектора Олега Заварзіна, який став на захист країни в перші дні війни, але дістав контузію і тепер уже в статусі ветерана передає свій досвід молодшому поколінню.
Кутняков
В експозиції представлені різні віхи війни, образи військових, українських біженців, наслідки обстрілів і моменти бойових дій. Водночас серед полотен, створених нинішніми військовослужбовцями, чимало робіт, на яких — мирне життя.
— На цих картинах любов до своєї землі, до мистецтва і те, як художники переживають війну, — зазначив голова Київської спілки художників України Микола Кутняхов. — Велика кількість робіт наших воїнів представлена на цій виставці, і вони вражають тонкими почуттями: з одного боку, це тривожність, а з іншого — любов до життя. Наша віра у вас, наших воїнів, і те, що ви поруч, дає нам силу жити відносно мирним життям. Залишайтеся сильними й непохитними, саме завдяки вам ми єдині.
Експозиція представлена у виставкових залах Центрального будинку художника НСХУ і триватиме до 10 грудня.
Унікальна виставка «Намір», приурочена до 90-х роковин Голодомору 1932–1933 років, відкрилася у столичному Національному музеї Голодомору-геноциду. Вона наочно засвідчує тяглість та спадкоємність злочинів кремлівського режиму 90-річної давнини та сучасної агресії російської федерації проти українського народу та держави Україна.
Винесене в назву виставки слово «Намір» покликане зосередити увагу на свідомому прагненні росіян чинити злочини проти українців — як 90 років тому, так і нині. Важливим є воно і з огляду на концепцію злочину геноциду, в якій доведеність спеціального свідомого наміру знищувати людей за національною, етнічною, расовою або релігійною ознакою має ключове значення.
На виставці містяни та гості Києва мають змогу порівняти факти Голодомору 1932–1933 років та злочини росіян, вчинені в Україні під час широкомасштабної агресії російської федерації проти України протягом 2022–2023 років. Підготовлена Національним музеєм Голодомору-геноциду в партнерстві з Центром дослідження воєнної історії Збройних Сил України, вона показує геноцидну природу російської політики щодо України в минулому і сьогодні.
— Коли ми з колегами ще на початку цього року почали думати про те, що хотіли б сказати в новому виставковому проєкті, то міркували так. Головне запитання, яке ставлять нам відвідувачі, журналісти, зарубіжні гості: які паралелі є між геноцидом, який стався 90 років тому і злочинами, які вчиняють росіяни сьогодні? Ці паралелі є і вони очевидні, — наголосила під час відкриття виставки заступник Генерального директора Національного музею Голодомору-геноциду Леся Гасиджак.
В експозиції представлені хрести з масових поховань у населених пунктах Київщини та в Ізюмі, щоденник закатованого російськими окупантами письменника Володимира Вакуленка, спалене зерно з терміналів Чорноморського порту, знайдені після визволення Куп’янська на Харківщині російські підручники, історія дитини, яка повернулася до України після російського викрадення, а також листи російських школярів із закликами вбивати українців.
Поруч з експонатами, які є очевидцями російсько-української війни ХХІ сторіччя, розміщені предмети — свідки Голодомору-геноциду тридцятих років минулого століття. В одній вітрині сусідять рукописи щоденника убитого російськими загарбниками письменника Володимира Вакуленка з Харківщини та роману-спогаду «33-й рік» Лавріна Нечипоренка з Київщини. У сусідній вітрині зустрілись дві українські вишиванки, які збережені їхніми господинями в двадцятих роках цього та минулого сторіччя. Неподалік — значок-відзнака «За суцільну колективізацію та ліквідацію куркуля як кляси» кінця 1920-х — початку 1930-х років як свідчення політики «розкуркулення» — форми політичного терору, спрямованого на ліквідацію приватних господарств шляхом конфіскації майна і депортації українців.
— Геноцид — інструмент поневолення народів, який використовувала російська імперія протягом всієї своєї загарбницької історії. Нинішня російська влада, як свого часу і радянський союз, не відмовилася від своєї мети — знищити українську націю, — зазначив тимчасовий виконувач обов’язків Міністра культури та інформаційної політики України Ростислав Карандєєв.
Він зауважив, що відповіддю на це злочинне прагнення може стати лише рішучий запеклий спротив і вирішальна перемога над російськими агресорами.
— Що ми можемо зробити? Тільки перемогти! Тільки знищення російської імперії, в тому вигляді, в якому вона існує зараз — ворожому до України, — дасть можливість спокійно жити нам далі, — підкреслив Ростислав Карандєєв, закликавши всі країни світу визнати Голодомор 1932–1933 років геноцидом українського народу і свідчити про сучасні злочини росіян, адже це є проявом підтримки справедливої боротьби українців проти російської агресії. Натомість той, хто мовчить про нинішню війну, є пасивним співучасником злочинів кремля.
Під час відкриття виставки державний секретар Міністерства внутрішніх справ України Інна Ящук передала музею унікальні документи — оцифровані копії кримінальних справ періоду Голодомору.
— Відкриття сьогоднішніх справ дасть можливість злочинам не повторюватись. Бо непокараний злочин має можливість повторитися знову. Мені здається, що той злочин, який чиниться зараз на території нашої держави, це через те, що злочин Голодомору не був чесно покараний. Я щиро вірю сьогодні, що ці 1022 відкриті справи знімуть вагання багатьох країн щодо визнання Голодомору геноцидом проти української нації, — розповіла вона.
Важливо, що виставка фіксує також історію спротиву як Голодомору 1932–1933 років, так і щодо сучасної агресії російської федерації, засвідчуючи, що українці не були пасивними жертвами, а чинили опір. Спільне прагнення організаторів та відвідувачів виставки зробити її пересторогою від повторення таких злочинів у майбутньому висловив представник Центру досліджень воєнної історії ЗСУ полковник Віталій Бідний.
— Вважаю, що ця експозиція буде приводом для всебічного обговорення, осмислення цих подій та подальшого застереження від того, аби такі злочини більше не повторювалися, — підкреслив він.
В Українському домі в Києві 21 листопада відкрили виставку «Майдан. Народження мрії. Перший бій» із нагоди 10-ї річниці Революції Гідності. Вхід на відкриття безоплатний.
«Музей Майдану спільно з Українським Домом та партнерами запрошує відзначати 10-ту річницю Революції Гідності разом! Десять років тому українці остаточно сформулювали нашу національну ідею. Вона викристалізувалася на Майдані. Цей ідеал означено двома місткими словами — „Гідність“ і „Свобода“. Так звучить наша національна ідея. Ідея, яку ми виборюємо дотепер», — ідеться у повідомленні.
Виставку розгорнуто на трьох поверхах Українського Дому.
Також для гостей підготували дискусійні майданчики, кінопокази, майстер-класи та екскурсії.
Відкриття експозиції «Майдан. Народження мрії. Перший бій» відбулось 21 листопада о 17:00. Після нього відбувся показ та обговорення фільму «Євромайдан SOS». Вхід на відкриття вільний.
Виставка триватиме до 3 грудня.
Графік роботи виставки: вівторок — неділя, 11:00-19:00.
Адреса Українського дому — вул. Хрещатик, 2, Київ.
Вартість — вхідний квиток до Українського Дому:
повний — 80 грн;
пільговий — 40 грн (для ВПО, школярів і студентів за наявності посвідчень)
Вхід вільний для пенсіонерів, дітей до семи років, осіб з інвалідністю I та II групи, учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, учасників бойових дій, учасників АТО та членів їхніх родин, військовослужбовців строкової служби, працівників музеїв, членів Національної спілки художників України, власників членських карток CIMAM, ICOM (за наявності чинних посвідчень).
У разі оголошення повітряної тривоги для відвідувачів доступне укриття, розташоване у підвальному приміщенні Українського Дому. Також за бажанням гості можуть переміститися до укриття в метро.
