Україна — Бельгія. Наші оцінки

Football.ua разом із національним спонсором збірної, брендом “Львівське”, оцінює дії футболістів збірної України у матчі чемпіонату Європи-2024.

Висновок після останнього туру групового етапу чемпіонату Європи-2024 для збірної України є дуже простим — ми залишаємо розіграш турніру в Німеччині. Із унікальним антирекордом та почуттям не до кінця виконаної роботи. Із болем через не використанні нагоди, але з оптимізмом із приводу того, що команда хоча б витримала нищівний удар першої гри. Але роботу завжди оцінюють за її результатом — а результату команда Сергія Реброва так і не досягла. У будь-якому випадку, такого, який би її саму влаштовував.

За підсумками голосування за підтримки національного спонсора збірної України, бренда “Львівське”, приз “Лев матчу” у грі проти Бельгії отримав воротар нашої національної команди — Анатолій Трубін. Збірна України зіграла “на нуль” проти, як кажуть, третьої команди світу за рейтингом ФІФА, хоча за повідною бельгійців на поле цього й не було помітно взагалі. Це досягнення частково належить саме нашому воротарю, на долю якого цього разу випали пара ударів від Лукаку, небезпечний постріл від Карраско та постійна потреба підчищати відскоки у власних володіннях. Трубін знову став символом надійності, а цього разу ще й удалось партнерів надихнути на таку саму гру.

Football.ua оцінює гру футболістів збірної України у матчі на стадіоні Мерседес-Бенц-Арена у Штутгарті (за 10-бальною шкалою).

Україна

Анатолій Трубін — 8,0.

Олександр Тимчик — 7,0. Багато передбачень напередодні гри було з приводу того, яким чином Доку буде знущатись над нашим захистом і все таке інше. І що там, як справи в того Доку? 70 хвилин, допоки Тимчику вистачало сил встигати закривати зони, вінгера не було помітно за активними діями на полі. Про підключення до атаки цього разу не говоримо, бо основне завдання полягало, очевидно, у іншому.

Ілля Забарний (7,5) — Олександр Сваток (7,5) — Микола Матвієнко (7,0) — 7,5. Трійка центральних захисників — це наше “ноу-хау”, коли доходить до потреби протистояти дійсно потужним збірним. Проти Бельгії саме так і потрібно було грати — щільно, десь жорстко та навіть грубо й безкомпромісно. І трійка справилась із цим завданням, а Матвієнко та Забарний ще й забрали на себе роль розігруючих у першому таймі. Сваток при чому взагалі не загубився, а навпаки з’їв Лукаку, що здавалось узагалі фантастикою перед початком гри.

Віталій Миколенко — 7,0. Якщо скласти мапу тіла Миколенка з відмітками про пошкодження за останній час, то, напевно, вона має бути суцільно червона бід болю, який відчував Віталій. У цій грі так само — підвела взагалі спина, тож після чергового ривку довелось завершувати гру достроково. А так би бігав і бігав собі ще бозна-скільки. При чому роль латераля Миколенко розкривав саме в плані атаки, хоча й хто взагалі бачив того Троссара на полі в цьому матчі?

Микола Шапаренко — 7,0. Цей матч для нашого центрального півзахисника видався не таким яскравим, як попередній, і в атаці Шапаренко мав лише один епізод із більш-менш активним впливом на розвитку подій — коли запускав Яремчука в першому таймі до лівого флангу штрафного. Решта ж часу для Миколи — то пошук вільного простору, і не завжди успішний. У підсумку й вийшло так, що він наче й був усюди на полі, але не вносив вирішальних акцентів.

Володимир Бражко — 7,0. Роль опорника в такій грі є суто формальною, бо позаду завжди поруч є третій центральний захисник, який може підстрахувати вразі чого. Але й без боротьби Бражко не залишився, нехай і не кожен епізод, особливо — у повітрі, залишився за ним. Можна було б додати хіба що більше дальніх ударів, бо знервованого Кастельса треба було частіше перевіряти. Однак то вже не належить до безпосередніх обов’язків Володимира в цьому матчі.

Георгій Судаков — 6,5. Знову багато критики можна було почути на адресу Судакова за підсумками цієї гри, але все зводиться до того, що “як це так, що такий “коштовний”, і не зміг навіть гол забити на такому великому турнірі”. Логіка в цьому є тільки в тому плані, що Георгій дійсно не зміг відзначитись результативними діями, але якщо ти три матчі змушений відігравати три різні ролі, то таке дійсно може траплятись навіть із дуже талановитими гравцями. Той гольовий момент наприкінці гри ми всі будемо ще довго пригадувати. Можна було одним влучним ударом перекреслити взагалі всі недоліки на цьому Євро.

Роман Яремчук — 6,5. Що не кажіть, а форвард Валенсії / Брюгге на цьому турнірі вразив натхненням. Можливо, інколи навіть не міг утримати себе в якихось межах суто спортивної боротьби, але очі Яремчука горіли до останнього. Проте цього разу підвела реалізація, а точніше нерішучість узяти на себе ініціативу й потім, у разі невдачі, отримати на горіхи від усіх. Або зірвати куш, як це було з тим голом проти Словаччини, на який теж наважився б не кожен нападник. Цього разу вбивчий інстинкт трохи підвів.

Артем Довбик — 6,0. Будемо відверті, Довбик на цьому турнірі не сподобався взагалі. Нічого в його виступі не вказувало на те, що перед нами Пічічі Ла Ліги зразка минулого сезону. Ребров наприкінці гри зробив вибір на користь Артема, бо втомились із Яремчуком вони однаково, але ж і Ванат мав замість когось з’явитись на полі. І цей вибір був невдалим — у Довбика були моменти, але він погано ними розпорядився. Тож ця купа виграних та програних, не без цього, дуелей так і останеться його єдиним здобутком на цьому турнірі. На жаль.

Олександр Зінченко — 6,0. Вимушена заміна через травму Миколенка, і якщо в матчі проти Словаччини Зінченко на позиції лівого захисника знайшов прихильність у майстрів статистики, то цього разу на місці лівого латераля виглядав відверто ніяково. Банального не виграв жодної боротьби.

Тарас Степаненко — 6,5. Опорник із ухилом на атаку — значить опорник із ухилом на атаку, Степаненку з його досвідом уже байдуже, яку роль змусить відігравати на полі тренерський штаб. Під завісу матчу ми хотіли брати саме за рахунок гравців, які багато чого бачили в своєму футбольному житті, і ось саме Тарас у плані боротьби взагалі не розчарував. Ще й успішне долучення на подачу кутового міг записати на свій рахунок.

Руслан Маліновський — 7,0. Цей червневий цикл для півзахисник промайнув під одним загальним питанням: “Чому?”. Чому Маліновського настільки мало залучали до гри? За ті 20 хвилин, які Руслан перебував на полі цього разу, він ледь не оформив “сухий лист” та майже не прибив того бідолашного Кастаня своєю гарматою. Це ж ледь не вдвічі більше за кожного гравця нашої ланки атаки за всю гру!

Владислав Ванат — 6,0. Ця заміна форварда — то вже більше данина класиці, коли один нападник має бігти, а інший йому підігравати з місця. Реалізувати задум у Довбика та Ваната особливо не вдалось, і останній у підсумку тільки п’ять разів за третину ігрової години торкнувся м’яча. Про удари ми не говоримо взагалі.

Андрій Ярмоленко — остання заміна від Реброва — то вже було викидання козиря з рукава, проте картка виявилась дуже потертою з часом. Ярмоленко не те, щоб не загострював, він банально не міг зрозуміти, як йому треба діяти в цій незвичній для всіх формації без номінальних гравців флангів як явища.

Бажаєте дізнаватися про головні футбольні новини першими? Підписуйтесь на наш канал у Telegram! Слідкувати за нашим сайтом ви також можете у Facebook, Instagram та Twitter.

Источник