У 1917 році Федір Лизогуб очолював відділ іноземних підданих Міністерства закордонних справ Росії. Після утвердження радянської влади в Росії повернувся до України. Тут він долучився до роботи Генерального Секретаріату Центральної Ради − працював консультантом із земельних питань.
Довідково. Походив він зі старовинного козацького роду, до жовтневого заколоту 1917 року був «октябристом» з українофільською орієнтацією. У 1888−1897 роках працював у Чергівській губернській земській управі. У 1901−1915 роках – голова Полтавської губернської земської управи.
У травні–листопаді 1918 року − голова Ради міністрів Української Держави гетьмана П.Скоропадського, одночасно і міністр внутрішніх справ. Завдяки діяльності уряду Лизогуба Українська Держава досягла помітних успіхів у розбудові державності, утвердженні на міжнародній арені, стабілізації економіки й фінансів.
Довідково. За сприяння Федора Лизогуба Полтава і Миргород перетворилися на центри української культури. Був ініціатором спорудження у Полтаві нового будинку земства в національному стилі, пам’ятника Івану Котляревському, відкриття кількох музеїв, підтримував майстрів українського декоративно-прикладного мистецтва.
Протягом літа 1918 року під його головуванням була проведена велика організаційна робота зі створення постійної штатної структури військових частин та підрозділів Сухопутних військ Збройних Сил Української держави, реформування Військово-Морського флоту, з демобілізації торговельного флоту та відновлення Українського козацтва та зміцнення органів Державної варти.
Завдяки діяльності уряду Лизогуба Українська Держава досягла помітних успіхів у розбудові державності, утвердженні на міжнародній арені, стабілізації економіки й фінансів.
Крім того, Федір Лизогуб залишив помітний слід і в дипломатії. Однак не всі дипломатичні ініціативи глави кабінету міністрів Української Держави були схвалені сучасниками. Особливо це стосувалося відносин із більшовицькою Росією.
Політично скандальною виявилась його заява в серпні 1918 року в Берліні про готовність гетьманського уряду піти на федеративні відносини з Росією. Український національно-демократичний союз оголосив гострий протест проти цієї його заяви.
У Берліні Лизогуб зустрічався з державним секретарем закордонних справ Німеччини і обговорював проблеми кордонів, укладення мирного договору з радянською Росією, питання, пов’язані з Кримом, Холмщиною, Чорноморським флотом, Збройними силами. Німці підтримали домагання України щодо Чорноморського флоту, однак це обумовлювалося виплатою української частки боргових зобов’язань Російської імперії в розмірі 200 млн крб.
З ініціативи Лизогуба були накреслені перспективи економічного співробітництва. В цілому міністерство закордонних справ уряду протягом 8 місяців діяло досить активно. Україна мала 11 дипломатичних і близько 50 консульських представництв у 20 країнах, а на своїй території − 12 дипломатичних і 42 консульських представництва з 24 держав.
З ініціативи Лизогуба були накреслені перспективи економічного співробітництва. В цілому міністерство закордонних справ уряду протягом 8 місяців діяло досить активно. Україна мала 11 дипломатичних і близько 50 консульських представництв у 20 країнах, а на своїй території — 12 дипломатичних і 42 консульських представництва з 24 держав.
Після опублікування гетьманом Павлом Скоропадським 14 листопада 1918 року «Грамоти Гетьмана всієї України» до всіх українських громадян і козаків України» і проголошення федеративного союзу України з майбутньою небільшовицькою Росією Федір Лизогуб склав свої повноваження.
На думку історика Руслана Пирога, ще 7 листопада відбулася «тиха» відставка голови Ради Міністрів. Того дня у протоколах засідання Федір Лизогуб востаннє значиться головою уряду. Федір Андрійович емігрував до Королівства Сербів, Хорватів і Словенів, де й помер у 1928 році.
Підготував Сергій Зятьєв