Росармія з мовою та «язиком»…
…З чудовою грандіозною ініціативою виступив перед своїми підлеглими міністр оборони Росії Сергій Шойгу. Ще не встиг, як кажуть, потрапити на кремлівський сайт науковий пасаж Володимира Путіна про єдиний російський та український народи, як маршал дав команду:
— Негайно провести по всіх військових гарнізонах та штабах грунтовне вивчення епохальної статті президента Росії про спільне історичне минуле двох братніх народів.
Що з цього загалом вийшло, судити поки що рано.
По-перше, теоретична робота Путіна надійшла у військові підрозділи чомусь виключно українською мовою. Видно, тим самим автори почину хотіли під- креслити, що слова президента Росії, то не черговий пустий російський подзвін на актуальну тему, а реальне розуміння і втілення в життя того, що обидва народи насправді є брати, і рідна мова одного з них цілком і повністю розуміється іншим.
По-друге, і це дуже позитивний момент, при військових частинах почали ак- тивно створюватися гуртки з вивчення української історії, мови і літератури. Тепер, замість бойових навчань, російські воїни ретельно вивчають спільні з по- ляками та кримськими татарами походи українських козаків на Москву… Знайомляться воїни також із ганебною практикою нищення української культури та її творінь. Як було це за часів далекого триклятого царату, так відбувається вже і за наших, нинішніх днів… Приміром, один-єдиний центр Української культури в Москві кілька років тому з верховної волі Кремля було ганебно розгромлено…
По-третє, у світлій «братній» статті Володимира Володимировича про Україну солдати раптом почали ставити своїм командирам «невдобні» запитання: якого, мовляв, дідька точиться вже восьмий рік війна з українцями на Донбасі, і взагалі, навіщо Росія вкрала Крим…
Та апогеєм обговорення статті Путіна став виступ одного єфрейтора з окремого батальйону, що входить до складу Центрального військового округу. У солдатських переказах, у присутності вищих офіцерів він «рідним язиком» заявив щось таке:
— Если мы, блин, один народ, то пускай наш маршал смело едет на суд в украинский Мариуполь, где ему предьявлено обвинение за совершенные воинские преступления. Покаянную голову, говорят, мечь не сечет… Может, украинцы и простят нам когда-нибудь российскую глупость воевать в двадцать первом веке с ними — когда, как не с братьями, то хотя бы, как с хорошими соседями, которые хотят жить в мире и на своей земле…
Словом, обговорення епохального народознавчого есея Володимира Путіна на російських просторах триває. Щоправда, на цей час достеменно так і не відомо, якому черговому «братньому» народові президент Росії може превентивно висунути епістолярну, це для початку, «пред’яву» на свою любов та приязнь. Як не крути, а на Земній кулі на сьогодні налічується не менше ніж дві тисячі народів, націй, народностей та племен…
Щасливчик, хто ти?! Озвись!
Марко Джавелін, побратим бравого вояка Йозефа Швейка.