Побратими кажуть, що старшого солдата Віталія зрідка можна застати в кепському настрої. 46-річний воїн-піхотинець, що родом з міста Сватове на Луганщині, має веселу вдачу і добрий, дотепний характер. А ще — він хороший фахівець-водій та добре знається на різних типах двигунів внутрішнього згорання.
— Це і не дивно. Адже це мій, як кажуть, хліб із маслом. Бо я вчився у Харківському «політесі» і здобув фах інженера-механіка. Як виявилось, мої навички тут, на фронті, досить затребувані. Бо машини люблять фаховий догляд, — каже він.
Здебільшого Віталію доводиться заглядати під капоти вантажівкам радянського виробництва. А от бойова техніка в його підрозділі — нова, від українського виробника.
Віталій — водій новенького БТР-4Е. І каже, якщо порівнювати з радянськими попередниками, ця машина вже зовсім іншого штибу.
— Я тут, так би мовити, земляка зустрів, — поплескує він по броні бойову машину. — Бо ж вчився там, де їх створювали. І скажу, як порівняти із БТР-70 та БТР-80, на яких учився в навчальному центрі, це небо й земля! Судіть самі: тут вже й двигун німецький, і коробка передач автоматична. Тож на ній зможе поїхати й учорашній учень автошколи. Ну а про бойову міць — то взагалі без порівнянь: там, де раніше стояли самі кулемети, тепер — гармата, два кулемети та ПТКР. Все упаковано в бойовий модуль, яким керує навідник-оператор, сидячи в кріслі перед екраном під захистом броні!
Фото автора
https://armyinform.com.ua/2021/06/dvyguny-to-mij-hlib-z-maslom-pihotynecz-vitalij/