На Дніпропетровщині встановили Пам’ятні дошки двом захисникам України

У Дніпрі на фасаді загальноосвітньої школи № 98 встановили та урочисто відкрили меморіальні дошкидвом її випускникам — захисникам, які віддали життя за Україну,— старшому солдату Олексію Попко, військовослужбовцю окремого розвідувального батальйону та солдату Владиславу Балбашову, воїну гірсько-штурмового батальйону.

На пам’ятній церемонії, яка розпочалася виконанням Державного Гімну України, були присутні рідні полеглих воїнів, друзі,військовий комісар Самарського районного ТЦК та СП підполковник Олег Петров, військовослужбовці гарнізону, керівництво місцевої влади, депутати Дніпропетровської обласної ради,члени педагогічного колективу та учні школи, представники багатьох громадських об’єднань, духовенства, меценати, журналісти і небайдужі містяни.

Право відкрити меморіальні дошки було надано доньці Владислава Балбашова – 7-річній Євгенії.

Присутні на пам’ятному заході під звуки метронома вшанували загиблих воїнів хвилиною мовчання. На їхню честь пролунав військовий салют. А священник Сергій Нарольський помолився за упокій душ воїнів та освятив меморіальні дошки.

Учителі школи висловили слова гордості за своїх вихованців, які стали воїнами-захисниками, вірними синами, патріотами своєї Батьківщини, та поділилися спогадами.

— Олексій Попко народився 10 липня 1986 року. В дитинстві захоплювався футболом, — згадують воїна педагоги. — Був дуже розвинутим, самостійним хлопцем. З радістю допомагав мамі по господарству. Любив готувати. На уроках праці виготовляв потрібні в господарстві речі, якими і сьогодні користуються вдома. Після закінчення школи вступив до ліцею, став автослюсарем на СТО. Дуже любив автомобілі.

У 2015році Олексій був мобілізований до Збройних Сил України. В 2018-му підписав контракт й продовжив службу в морський піхоті, а пізніше в розвідбаті. Побратими пам’ятають йогояк сміливого та мужнього воїна.

Загинув старший солдат Олексій Попко під час нападу ворожої групи на вогневій позиції в с.Піски 14 серпня 2019 року.Вдома на нього чекали батьки, дружина і донька.

Владислав Балбашов народився 26 вересня 1984 року у Волгограді. За спогадами батька воїна — Олександра Балбашова — його син був дуже добрим хлопцем.

— Він відповідально ставився до навчання у школі, активно займався футболом, боксом, східними видами боротьби, — розповів Олександр Володимирович. — Після закінчення 11 класу його призвали на строкову службу. Він був прикордонником  й служив у той час, коли в Керчинській протоці на острові Тузла розпочалися усім відомі події. Після строкової повернувся додому, навчався та працював. Коли в Україну прийшла війна,син став на її захист.

Владислав Балбашов із 2016 року воював у складі 53-ї механізованої бригади. Згодом його перевели до гірсько-штурмової. Нажаль, 9 квітня 2017-го серце солдата зупинилося. Йому було лише 32…

У пам’яті рідних та всіх, хто знав цих мужніх воїнів, вони назавжди залишаться світлими людьми та справжніми героями.

На Дніпропетровщині склалася традиція особливо вшановувати пам’ять воїнів, які віддали свої життя в боях із агресором. Встановлення меморіальних дошок на стінах закладів, де загиблі герої навчалися, — один із проявів такого вшанування. Цю традицію започаткувала та впроваджує ГО «Родинне коло загиблих Героїв Дніпропетровщини», яку фінансово підтримують небайдужі земляки.

Вічна шана і пам’ять героям!

Фото автора

Читайте також: Меморіальну дошку загиблому воїну Ярославу Обидєннікову відкрили у Дніпрі

https://armyinform.com.ua/2021/09/na-dnipropetrovshhyni-vstanovyly-pamyatni-doshky-dvom-zahysnykam-ukrayiny/