«Американець», своєрідний талісман – охоронець піхотного підрозділу, який нині тримає оборону в районі проведення ООС. Такий незвичний позивний має бойовий медик роти, 52-річний мешканець Кіровоградщини старшина Олег Гайдай. За плечима цього підтягнутого військовослужбовця навчання на фельдшерському факультеті медичного технікуму і 30 років роботи медиком швидкої допомоги. Як кажуть його побратими, коли Олег перебуває на позиції вони відчувають себе більш впевненими та спокійними. Це стосується не тільки високого рівня його професійних навичок та знань, відповідального ставлення до виконання своїх посадових обов’язків, але і суто людських якостей.
– Настрій у всіх значно покращується, коли «Американець» поруч, – розповідає командир роти. – Він завжди енергійний, позитивно налаштований і ніколи не втрачає почуття гумору. Його настрій мимоволі передається воїнам, покращує атмосферу в колективі. У бойових умовах це надзвичайно важливо для підтримки психологічного стану особового складу. Тим паче, що він, як людина зрілого віку з багатим життєвим досвідом, має що розповісти хлопцям, які щойно прийшли на військову службу, щоб підтримати їх під час виконання завдань.
Такі довіра та авторитет щодо Олега Гайдая з’явилися не випадково. Він вже неодноразово рятував своїх побратимів у складних та критичних ситуаціях. Одна з них мала місце нещодавно. На День Незалежності України російські найманці вдалися до чергової провокації. Коли настала темрява, то вони відкрили вогонь по позиціях підрозділу з гранатометів і кулеметів. Це був лише відвертальний маневр для дій ворожого снайпера. Прикриваючись, хаотичним вогнем він почав полювати на наших захисників. Жертвою його підступних дій став молодий 27-річний солдат, який чергував на спостережному посту. Куля великого калібру влучила йому в голову.
– О 22.00 по рації отримав наказ висунутись у бік спостережника для надання першої допомоги пораненому, – згадує події того дня Олег. – Характер поранення вимагав негайних дій, тому доводилося все робити швидко. Тут дійсно кожна секунда була на вагу життя. До позиції було метрів 600-700, але щоб подолати їх ходами сполучень довелося б втратити багато часу. Тож вирішив бігти навпростець через поле. Бігти довелось майже у цілковитій темряві, та й обстріл не припинявся. Але я більше боявся не встигнути врятувати солдата. Коли дістався місця, пораненого вже занесли до бліндажа. Відразу почав надавати допомогу. Куля зрикошетила від лобної кістки і пішла в бік, при цьому пошкодивши око, щелепу і навіть плечовий суглоб. Зробив тампонаду рани, забинтував голову, вколов знеболювальне і разом із начальником медчастини доставили пораненого до медичного закладу. Там солдату зробили операцію і тепер він проходить лікування у госпіталі.
І хоча Олег розповідає про цей випадок якось буденно, його товариші, згадуючи драматичні події того дня, з повагою розповідали про мужність та рішучість вже немолодого бойового медика, який біг полем під щільним вогнем ворога рятувати їхнього товариша.
Фото автора