Старший прапорщик Михайло Шайнога, окрім того, що має 12 років пільгової вислуги за участь у бойових діях, служить у війську вже 35 років. Він — провізор, фармацевт, нині виконує обов’язки начальника групи медичного постачання 59-го військового госпіталю в ОТУ «Північ».
До того ж він очолює ще й родинну династію: його дружина Людмила та молодша дочка Мирослава — також фармацевти. Сержант ЗСУ Людмила Шайнога служить начальником аптеки в одній із наших військових частин…
Із паном Михайлом розпочинаємо розмову на його робочому місці, де панує кришталева чистота і, звісно, гостро пахне ліками зі стелажів та шаф.
— Михайле, — цікавлюся, — Ви за час цієї війни з’являєтеся вдома лише у відпустки. Як до цього ставляться дружина і доньки? Й чи неважко не вилазити із зони бойових дій у віці без малого п’ятдесят п’ять?
— Моя дружина може бути мрією будь-якого професійного військового. Більш надійного «тилу» я не знаю. Все розуміє та знає, що тут я з моїм досвідом принесу користі набагато більше за молодих. Ба більше, і сама Людмила служить. Торік її на чотири місяці відрядили в сусідню частину. Цей строк ми побули разом — щасливі, мов молодята. А щодо тягот служби… «Фізо» здаю на відмінно. Бігаю, підтягують на перекладині, можу без проблем на виїздах скільки завгодно не спати. Запас міцності ще той.
— Вас у частині неабияк поважають, зокрема і за ту саму запасливість. Кажуть, що в Шайноги, як у хом’яка “за щоками«,у коморках та в мішках є все…
«Мабуть, тільки лікарі й провізори мало не щодня пізнають радість порятунку чужого життя»
— Так то не гріх, — сміється Михайло Степанович. — Утім, тут без гумору. Після закінчення Житомирського медичного училища у 1985-му році та строкової служби старшиною я сімнадцять років очолював медичний склад, аптеки та напрямки роботи з медичного постачання. У цій царині для мене таємниць просто немає.
А враховуючи дуже високий рівень нинішнього забезпечення війська сучасними ліками, немає і проблем. У нас для виконання завдань за призначенням є буквально все. До того ж стараємося формувати медикаментозну базу так, щоб якомога більше ліків були взаємозамінними, ще й маємо резерв. А якщо чогось не вистачає — те знаходимо та отримуємо максимум протягом доби.
— У 2008-му ви виконували завдання в миротворчій місії в Косові. На цій війні — із її перших днів. Як, чим воюєте, чи буваєте на передовій?
— Провізори та фармацевти гарно воюють, якщо вчасно й безперервно подають військовим медикам всі необхідні їм «боєприпаси»-ліки. — Пан Михайло знову квітне в усмішці, й знову зненацька серйознішає. — Мабуть, тільки лікарі й провізори мало не щодня пізнають радість порятунку чужого життя.
Як і в госпіталь, так і в штатні лікарсько-сестринські бригади на першій лінії оборони для якісної медичної допомоги та евакуації наших поранених ми доставляємо, без перебільшень, все, що треба, із запасом. Тому почуття радості, коли завдяки й твоїм зусиллям врятоване життя ще одного побратима, у нас спільне…
https://armyinform.com.ua/2021/06/ya-podayu-boyeprypasy-vijskovym-likaryam-35-rokiv-pospil/