За інформацією Міністерства охорони здоров’я, через війну в Україні не менш ніж 60% українців потребують психологічної допомоги. Переживання травматичного досвіду, пов’язаного з активними бойовими діями, може мати довготривалі негативні наслідки для психіки та унеможливлюватиме подальше нормальне життя.
Наразі психологічну допомогу українцям надають десятки громадських організацій. Їхні фахівці постійно працюють над тим, аби ця підтримка була максимально доступною для всіх, хто цього потребує. Психологи проводять індивідуальні консультації як в онлайн, так і в офлайн форматі, організовують просвітницькі семінари, вебінари, лекції та тренінги.
Однією з таких організацій є Національна психологічна асоціація, яка за сприяння ПРООН та за фінансування Уряду Королівства Нідерландів створила серію тематичних вебінарів.
Один із онлайн-семінарів присвячений темі проживання найболіснішої травми, яку наразі відчуває багато українців. Це — втрата.
Деякі із втрат є дуже конкретними — це смерть близької людини. Дехто болісно переживає смерть домашнього улюбленця.
Інші втрати, що викликають сильний емоційний біль, — втрата майна, здоров’я, почуття безпеки, добробуту, захищеності, надій і планів, а також руйнування звичного життя і неможливість керувати ним. Психологи називають такі втрати неочевидними. Але вони є такими самими, як і смерть, реальними та руйнівними щодо життя та добробуту людини.
Про те, що таке втрата та процес горювання, які є етапи проживання цих станів, а також, як із ними впоратись, розповіла під час вебінару психологиня Юлія Бригадир, членкиня Національної психологічної асоціації.
Емоції та почуття під час втрати та горювання
Насамперед фахівчиня розповіла про емоції та почуття, які людина може виявляти у разі втрати. Це — сум, самотність, безпорадність, звільнення, злість, тривога, шок, полегшення, відчуття провини та жалю, туга, оніміння. Також у разі втрати у людини можуть спостерігатись такі симптоми, як нав’язливі образи, спогади, думки (чути голоси померлого, бачити його уві сні), зміни апетиту, проблеми зі сном, медично не пояснені фізичні скарги (болі в серці, шлунку тощо), втрата енергії, проблеми з концентрацією.
— Усі ці емоції та симптоми важливо легалізувати, тобто дозволити їм проявлятись. Вони є нормальними на етапах проживання втрати, — зауважила Юлія Бригадир. — У нашій культурі, на жаль, горювання асоціюється лише з переживанням смерті близької людини. Однак кожен із нас може перебувати в стані горя і через втрату майна, домівки, звичного ритму життя. Кожна людина має право та повинна проявляти емоції та горювати через втрату будь-чого, що є важливим для неї.
Горювання є природним процесом перетворення, що розгортається після втрати, та виконує важкі, але потрібні завдання. Це, зокрема, — прийняття втрати, переживання болю, пристосування до життя із втратою, формування нового ставлення до померлого чи втраченого, побудова нових стосунків з людьми та світом.
Етапи горювання
За словами психолога, у випадку нормального перебігу скорботи людина переживає 4 фази. Вони, звісно, є орієнтовними і в кожної людини можуть проходити в різній послідовності, деякі з них можуть бути ледь помітними. Різним людям потрібний різний час для їхнього проходження, можливе повернення з одної фази до іншої. Під час проходження кожного етапу горювання людині потрібна підтримка ззовні.
1 фаза
Небажання прийняти втрату, триває від кількох хвилин до днів.
Прояви — шок, втрата апетиту або переїдання, слабкість, небажання говорити, переривчасте дихання, заціпеніння, метушливість, неспокій, гіперактивність, небажання вірити, що втрата реальна. Людина ніби відсутня в теперішньому часі, часто не хоче вірити в події, що відбуваються.
Зазначені симптоми не мають проявлятись усі. Перебуваючи на цьому етапі горювання, людина може виплескувати емоції шляхом своєрідного подвійного знання. Тобто, вона розуміє, що втрата реальна, але вона співіснує з внутрішньою надією, що втрачене можна повернути.
Як допомогти
Допомагайте з повсякденними справами. Якщо втрачено близьку людину, долучіться до організації похорон. Якщо втрачено домівку, допоможіть знайти житло, роботу або ж волонтерів, які розв’язують подібні питання. Головне — формулювати конкретні, прості та чіткі пропозиції. Замість запитання: «Я можу тобі чимось допомогти», краще запропонувати щось на кшталт: «Хочеш, сьогодні я підвезу дітей до школи? Приготую сьогодні обід тощо?» Водночас дайте час людині побути на самоті, але будьте поряд. Людина, яка горює, має відчувати, що вона не сама, але й мати можливість прожити своє горе самотою.
2 фаза
Вибух емоцій, триває орієнтовно від кількох тижнів до місяців.
Прояви — гостре горе, розпач, гнів, лють, відчай, злість (на себе, інших чи ситуацію).
Характерний емоційний сплеск пов’язаний із пригніченими раніше почуттями, його сила може бути різною. Цей період хоч і складний, але дуже важливий. Гострий біль, який виплескується, врешті допомагає трансформувати переживання та побудувати нові відносини як із втраченим, так і зі світом.
Як допомогти
У цей час людина може звинувачувати себе в тому, що сталось. Наприклад, порадила друзям поки не виїжджати з дому, а наступного дня вони потрапили під бомбардування та загинули. Важливо бути поряд із такою людиною, дати їй можливість висловити свої почуття, не намагаючись заперечити чи вплинути на них. Дайте можливість виплакатись, не намагаючись утішити. Адже переконувати у зворотному на цьому етапі безглуздо. Під час прориву гніву, люті та інших емоцій назовні будьте терплячі — слухайте, дозвольте проявлятись будь-яким емоціям. Втішання не працюють. Поступово долучайте того, хто горює, до повсякденних справ. Важливо не осуджувати людину, яка переживає цей етап, і не провокувати сварки.
3 фаза
Пошуки, знахідки, розлука, триває орієнтовно від кількох місяців до років.
Прояви — людина починає розуміти, що втраченого не повернути, перестає знову і знову повертатись думками до втрати, відновлюється нормальний режим сну та апетиту, нормальний ритм життя, відроджується інтерес до оточення. Біль може залишатись, але відчувається інакше, він не заважає жити, працювати та любити.
4 фаза
Нове ставлення до себе та світу, триває від 1 до 2 років.
Прояви — будування нових зв’язків, прийняття на себе нових ролей, формування нового уявлення про себе, пошук нових сенсів.
Упродовж цього часу людина врешті знаходить новий сенс, змінюється самовизначення та самооцінка, можлива поява нової роботи або ролі в житті. Міняються стосунки із соціумом. Людина вчиться жити в новій ролі, наразі, це, наприклад, переселенець/ка, одинокі мати чи батько тощо.
Як допомогти
На 3 та 4 фазах людина, що переживає горювання, уже справляється самостійно з більшістю речей. Однак її можна підтримувати у включенні до повсякденного життя або в планування майбутнього. Це може бути допомога в опануванні нових навичок або інших актуальних до ситуації речей.
Патологічні симптоми проживання горювання
Окремо Юлія Бригадир зупинилась на симптомах, які вказують на те, що горювання стає патологічним.
Це — затримка реакції на смерть близької людини (відсутні прояви горювання упродовж 2 і більше тижнів), безсоння (сон менше ніж 5 год на добу), почуття провини, галюцинації, іпохондрія (перенесення на себе захворювань померлого), надмірна активність, відхід від соціальної активності (більше ніж 1 рік), суїцидальні плани (фрази на кшталт «Мені немає більше заради чого жити, це було все моє життя»), а також тривале переживання горя (декілька років).
У разі виявлення цих симптомів, лекторка радить обов’язково звернутись по допомогу до психолога чи психотерапевта.
— Варто пам’ятати, що горювання — це здорова та неминуча реакція на подію, коли людина втрачає когось або щось дуже важливе для себе. Згодом гострота горювання знижується і навіть набуває вигляду більш приємних спогадів про втрачене. Для того, щоб після втрати мати можливість бути щасливою, людина має прожити горювання, — підсумувала психолог Національної психологічної асоціації.
Фото ілюстративне