«З такими пораненнями не живуть». Історія воїна — тренера з кросфіту, який вижив у боях за Роботине

Прочитаєте за: 8 хв. 14 Травня 2024, 6:27

— У мене все на зарядці: окуляри, планшет, навушники, рука. Коли рука розряджається — вібрує, — буденно говорить 21-річний Євгеній Холодницький.

У цивільному житті — тренер з кросфіту в одному зі спорткомплексів Чернігова. Залюблений у спорт, дужий, м’язистий.

З широкомасштабним вторгненням росії в Україну став добровольцем до лав Сил оборони. Під час боїв за Роботине на Запоріжжі в жовтні 2023 року зазнав важкого поранення.

— Я мав би «задвохсотитися», бо з такими пораненнями не живуть, — лаконічно та з відстані часу говорить він.

Але Євгеній вижив та адаптувався до життя з протезами: смажить яєчню, водить авто, продовжує вправлятися у спорті, завів собі TikTok, де має кількатисячну аудиторію, авторитет, демонструє дивовижне почуття гумору (інколи — чорного) та створює справді цікавий контент. Євгеній — це ще один військовослужбовець, який власним прикладом демонструє: життя після важкого поранення триває, і воно може і повинно бути цікавим та насиченим.

Має низку державних нагород. Зокрема, орден «За мужність» ІІІ ступеня та відзнаку Головнокомандувача ЗСУ «Хрест Хоробрих».

фото Євгеній Холодницький разом із Зеленським та Ріші Сунакоми

«Голіруч я міг скручувати цвяхи -„двохсотки“ у вузол»

Коли почалася війна у 2014 році, мені було 12 років. Тато пішов воювати. Він пройшов бої за Дебальцеве у 2015 році, зазнав поранення, має групу інвалідності.

Євгеній Холодницький. Фото: Наталія Кравчук / АрміяInform

У 2020 році я закінчив коледж і поїхав в Англію на роботу. Фасував яблука. Отримував 2000 фунтів на місяць. Повернувся в Україну та влаштувався в спортзал тренером у Чернігові — викладав кросфіт. Я займався із 7 класу, любив спорт. Голіруч міг скручував цвяхи — «двохсотки» у вузол.

… Потім війна почалася. У моєму рідному населеному пункті під час широкомасштабного вторгнення росіяни каталися туди-сюди, там транспортна розв’язка була. Танки застрягали в багнюці. Один фізрук клаксон кусачками відрізав з російського танка собі на пам’ять…

У квітні 2022 року я пішов у військо. Чому вирішив саме так? Бо єб*бо… Спочатку став до лав Сил територіальної оборони, потім перевівся в 33 окрему механізовану бригаду. Спочатку був на посаді водія-радіотелефоніста, потім — оператора БПЛА. Але роботу робили різну, прив’язки до посади не було.

«На війні дуже допоміг мій тренерський досвід. „Фізо“ — це важливо»

У війську було важко і прикольно. Було багато бойових завдань. Було багато польотів. Мій підрозділ брав участь у штурмах для підтримки інших підрозділів. Ми також відбивали ворожі штурми за допомогою дронів.

Мені на війні дуже допоміг мій тренерський досвід і загалом підготовка. «Фізо» — це важливо. Адже ящики носити вагою від 16 до 30 кілограмів — краще мати підготовку. Ми якось ішли з товаришами на завдання. Один ішов спереду, і він ніс штатив тільки. Я йшов позаду нього і ніс два ящики: один із БК, інший — із дроном. Ми йшли під гору, була висока трава — по груди. Побратим, який ішов спереду, постійно озирався на мене, а потім, коли ми дійшли до потрібної точки, він сів на землю, подивився на мене і сказав: «Ти за*бав! Я весь час озираюся на тебе, думаю, може, присядеш, відпочинеш — а ти все ломиш вперед».

До поранення я дуже тактикульний був, мене пацани називали «мультитул». Якраз незадовго до останнього виїзду, десь за три тижні, я добряче затарився на «Мілітаристі» — на 45 тисяч. Замовив собі всякого: і нову куртку, і штани, і мультитул, і рюкзак. У мене в кишенях було все. Все, що не попросять, — є: і викрутка, і скотч, і ізострічка, і пластикова стяжка, ліхтарик, навіть лом був невеличкий — монтировочку таку в броні носив (сміється).

Штани, звісно, були офігенні… Коли в мене були рани на ногах, посічено все, я просив побратимів, щоб штани з мене зрізали по швах, бо ж штани нові! Але вони все одно порізали…

«Мене так ух*рачило, що я мав би „задвохсотитися“»

Моє останнє бойове завдання було на околицях Роботиного. Це був жовтень 2023 року. Нас водій завіз на позиції — і почало сипатися. Пів дня просиділи — і на «евак».

Зазнав осколкового поранення ніг — м’ясо було повністю посічене, кістка зламана, пластиною зшита, і ще знизу нога трохи побита… Мене так ух*рачило, що я мав би «задвохсотитися». Бо з такими пораненнями не живуть.

Я довго лежав, больовий шок був, не було знеболювальних. Руки мені перетягнули, а ноги — ні. Обличчя теж було поранене, я стікав кров’ю. Під час того обстрілу всі наші залишилися живими.

Далі було тривале лікування — шпиталь у Запоріжжі, Дніпрі та столична «Феофанія». Пам’ятаю, що дівчата мене лікували в Запоріжжі, постійно біля мене були. Я їх не бачив: одне око втратив, а інше було перемотане, бо теж пошкоджене. Але пам’ятаю, що вони дуже обережно робили перев’язки.

Що б я порадив військовим, які зараз зазнають важких поранень? Для мене важливою була підтримка рідних, це дуже цінно, підтримка моєї дівчини Аліни, я з нею познайомився ще 5 років тому. А мій ротний підшукав мені хороший фонд для протезування.

«Сподіваюся, що буду власником 20-го у світі імпланта»

Тепер над другим протезом для мене працює шведський хірург Рікард Бранемарк. Це має бути імплантат, всього у світі таких — 19. Сподіваюся, що я буду власником 20-го.

Цей протез, що маю, встановили в січні, але пальця одного встиг виламати (усміхається).

Але можу смажити яйця, у тіктоці публікував відповідне відео. У мене, до речі, 25 тисяч підписників.

@evhenii.rdЯ старався, але повечеряв піцою.#fypシ #cyborg #moments♬ som original – MESTRE DO SOM

Я їжджу за кермом. На права здавав давно, а освоїти кермування без кінцівок вдалося швидко.

У законі, до речі, немає прописаної конкретно цієї ситуації: що відсутність нижніх чи верхніх кінцівок може бути протипоказанням до кермування автомобілем. Протипоказаннями є певний перелік діагнозів, але навіть монокулярний зір не є протипоказаннями.

@evhenii.rdВідповідь користувачу @emperor.xi.jinping як скажеш, більше не буду. #cyborg #fypシ #moments #war #зсу🇺🇦 #joke♬ оригінальний звук – mr.scar

Так, тепер я дещо довше все роблю. Наприклад, в магазині: треба і розрахуватися, і покупки зібрати… Все це забирає час.

Який основний і найважчий виклик для себе я подолав після поранення? Не «сторчався», тобто не знаркоманився. Є випадки, коли хлопці після поранень підсідають на наркоту. Спочатку після уколів у лікарнях — коли колють знеболювальні. Мені теж коли кололи — я кайфував. Коли перестали — вже стало «не альо». Але кілька днів полежав, подумав, усвідомив, що той кайф закінчився — і попустило. А кололи безбожно — щоб поранені не кричали від болю…

«Отримаю другий протез — і буду робити жим руками»

Євгеній Холодницький. Фото: Наталія Кравчук / АрміяInform

Які в мене плани на майбутнє? Навчання, вища освіта… А куди тепер поспішати?

Тікток завів собі вже після поранення.

Завдяки тіктоку додається спілкування, це круто. Там багато людей нових, багато знайомств, багато корисної інформації. Але це дещо специфічна аудиторія. Наприклад, я опублікував фото з Джозефіною Джексон (українська порноакторка. — Ред.), і з генералом Наєвим.

То Джозефіну впізнають, а Наєва не знають (сміється. — Ред.).

З’явилися друзі в цій соцмережі. Зокрема, викладачка англійської запропонувала свої послуги безкоштовно — зараз займаюся безкоштовно. Пропонують іноземці їхати за кордон… Але якщо Україна буде, то я нікуди не поїду — там чужі люди, ти не треба нікому на чужині. Я був в Англії, я знаю.

У мене день народження в липні. Хочу собі пса — австралійську вівчарку. Маю лабрадора, але йому вже 13 років. Читав у мережі, що навчання собак-поводирів коштує декілька тисяч доларів. То моя мама сказала, що за ці гроші навчить собаку газету читати і годувати мене з ложки (сміється).

Як тільки отримаю протез на другу руку — неодмінно повернуся в спорт, у тренажерний зал. Це дасть можливість робити жимові навантаження, щоб працювали руки симетрично, на обидва боки. Зможу підтягуватися на турніку.

@evhenii.rd#зсу #ukraine #cyborg #war #україна🇺🇦♬ KOZAK SIROMAHA ВІРА – kozak.siromaha

До поранення брав участь у спортивних змаганнях: біг на коротку та довгу (10 кілометрів) дистанції, тренувався з гирями. На змаганнях у Чернігові я 222 рази кинув 24-кілограмову гирю за 12 хвилин.

@evhenii.rdВідповідь користувачу @nikolayly #gymmotivation #зсу #ukraine #cyborg #war @Свєта, розказую про книжки 📚♬ оригінальний звук – mr.scar

Що я думаю про мобілізацію та ухилянтів?… Якщо коротко: людей в армії не вистачає — а ухилянтів карасі на дні Тиси їб*ть…

Коли йду Хрещатиком, то часто, бачачи хлопців призовного віку, можу стиха сказати про себе: «О, три потенційні штурмовики… О, а он сапер такий, що протитанкові міни будуть на нього реагувати…»

«У тата дві руки — а в мене нуль. То в середньому має бути по одній»

Технології йдуть вперед — і це круто. Зараз навіть можна руку пересадити. Питання лише в тому, чи вона приживеться. Чи ти від тієї операції не помреш, чи відновиться іннервація, чи зможеш ти нею адекватно керувати.

Євгеній Холодницький. Фото: Наталія Кравчук / АрміяInform

Мені батя сказав, що якщо буде така можливість, і якщо зроблять, і все буде добре, то він одну свою руку мені віддасть, для пересадження. Батько дуже засмутився після мого поранення… Ото буде прикол: стану як робот-Франкенштейн (сміється). Я бачив у мережі, що руку навіть від плеча пересаджували, у Франції був випадок. А в мене ж не така висока ампутація, у мене лиш кисті відсутні. Але це так, на рівні генерування ідей.

Так, встановлення протеза для мене — це не кінцева точка. Шукатиму шляхи. Буває ж так, що батьки дітям нирки віддають тощо. А так — у тата дві руки, а в мене нуль. То в середньому має бути по одній (усміхається).

Євгеній Холодницький. Фото: Наталія Кравчук / АрміяInform

А ще я хочу відкрити кав’ярню… Але зі специфічною концепцією — щоби люди відвідували її без ґаджетів, а надавали пріоритет живому спілкуванню. Бо мене насправді бісить, коли заходиш у будь-який заклад громадського харчування, а люди в телефони «втикають» за столиками. Адже саме живе спілкування — це цінно.

Фото Наталії Кравчук та з особистого архіву Євгенія Холодницького

https://armyinform.com.ua/2024/05/14/z-takymy-poranennyamy-ne-zhyvut-istoriya-voyina-trenera-z-krosfitu-yakyj-vyzhyv-u-boyah-za-robotyne/