Колишній CEO HellRaisers ділиться цікавим досвідом та думками у своєму телеграмі. Цього разу Олексій Слабухін розповів про те, як клуби монетизують свої склади по різним дисциплінам, з якими фінансовими проблемами вони стикнулися під час COVID-19, та констатував, що вкладати в кіберспорт дуже ризикова справа і якщо й вкладати, то суми мають бути у багато разів більші ніж мільйон доларів.
Періодично до мене звертаються знайомі та інвестори куди вкласти, наприклад, 1 млн $ у кіберспорті? В останній рік, я говорю ту саму відповідь — «Якщо це гроші, про які ти можеш забути та не боятися їх втратити, то можна погратися в кіберспорт. Якщо ж мета заробляти, то краще вкладати «біля кіберспорту» і при цьому бути на ринку». Що це означає? Давайте розберемо першу частину.
З моменту настання COVID-19 у світі багато хто пророкував великий успіх кіберспорту, адже люди вимагають хліба та видовищ, а традиційні види спорту перестали існувати в якийсь момент. Спочатку все так і було. Але через пару місяців, з появою великої кількості турнірів пішов відтік багатьох рекламодавців з ринку. Ендеміки (Внутрішні рекламодавці ринку — беттинг, аксесуари, енергетики тощо) почали різати свої бюджети, а бренди поза ринком (FMCG, автомобільні бренди, банки тощо) остаточно прибрали статтю маркетинг бюджету оскільки їм це був «експериментальний маркетинг». При цьому запити у зарплатах гравців не зменшились, а ринок вимагав розвитку.
Тому в якийсь момент стався колапс і ринок Tier-2 організацій почав вмирати, а це як снігова куля спричинило вплив на весь ринок, адже раніше працювала наступна схема. Склади підписувалися під певну модель монетизації в дисципліні: CS:GO — трансфери та стікери на Мажорі, Dota 2 — трансфери (менше ніж у CS:GO у 3 рази) та наявність медіа у гравців; R6 та більшість ігор — RevShare програма від розробника. Спонсорські пакети та призові це включено само собою, але це завжди було змінним фактором, і прогнозувати конкретний дохід у Tier 2-3 клубів складно. Не думайте, що потрапляючи на Dota 2 The International клуб заробляє багато — в основному частка призових клубу становить від 5 до 10%. Так заведено на ринку – на турнірах стандартна частка від 15 до 35%, на TI у рази менша.
У результаті ринок перетворився на купу «голодних гравців та клубів», а пирога, який можна з’їсти, стало все менше і менше. Єдине рішення, яке могло врятувати всіх, це об’єднати зусилля і збільшувати ринок, щоб усім вистачало їжі. Але кіберспорт занадто молодий, немає нормальної його регуляції і цього так і не сталося. Зрештою партнери пішли, трансферний ринок став. Вижили або Tier-1 організації внаслідок маси та виходу на нові ринки, або ж зовсім дрібні Tier-3 клуби, що мали 1-2 дисципліни, де при скороченні витрат і наявності хоча б однієї монетизації вони можуть триматися на плаву.
В результаті, розгорнута відповідь на питання, що ставилося у заголовок статті така: — «У кіберспорт як клубний бізнес можна зайти, але потрібно або в рази більше грошей, але при цьому ще потрібно мати дуже розумну команду. Планувати та сподіваються, що все приведе до успіху через 2-3 роки. Або ж робити локальний клуб відразу ж під стрім доходу, без ігор у рулетку. Але теж потрібні тямущі люди». Або інвестувати « біля кіберспорту», але це вже окремий піст та історія.
Коментар Gameinside: Дуже рідко ми бачимо цікаві та цінні матеріали про кіберспорт і тут саме той випадок. Олексій досить довго варився в кухні виживання HellRaisers і добре розуміється на тому, наскільки відрізняється хайп навколо кіберспорту від реалій, особливо у східній Європі. Чекаємо на наступні цікаві статті від Слабухіна.