Сердечно вітаємо фахівців фізичної підготовки і спорту, усіх, хто своєю працею самовіддано виховує морально стійких і фізично підготовлених воїнів для Сил оборони України з Днем фізичної культури і спорту.
Пишаємося армійськими спортсменами, які прославляють Україну на міжнародних змаганнях. Їх яскраві перемоги на Олімпійських іграх, чемпіонатах світу та Європи, змаганнях під егідою Міжнародної ради військового спорту, єднають українське суспільство, піднімають авторитет країни, викликають повагу до України.
У цей складний військовий час українські спортсмени продовжують гідно представляти нашу державу у світі. З початку цього року армійські спортсмени на міжнародних змаганнях здобули 253 золотих, 223 срібних, 293 бронзових медалей та отримали 19 ліцензій для участі в ХХХІІІ Олімпійських іграх 2024 року у Парижі.
Вічна пам’ять і слава українським спортсменам і тренерам, які героїчно загинули у війні з російським агресором. Вони назавжди залишаться у серцях наших співвітчизників.
Бажаємо міцного здоров’я, оптимізму, успіхів у плідній праці та яскравих досягнень на спортивних аренах, що прославляють український прапор.
Захід відбувся з нагоди Дня фізичної культури і спорту та в межах підготовки до святкування Дня визволення міста від німецько-фашистських загарбників.
Ініціаторами фестивалю виступили Управління у справах фізичної культури і спорту Полтавської міської ради, КО «Інститут розвитку міста», Полтавський обласний молодіжний центр та громадська організація «Центр спеціальної підготовки «СКІФ».
До програми спортивного свята увійшли показові тренування спортивних гуртків, військово-патріотичних клубів та ДЮСШ міста, виставки-презентації роботи військових кафедр полтавських вишів у сфері розвитку військово-прикладних видів спорту, майстер-класи з видів єдиноборств та проведення командного турніру з лазертагу.
Окрім того, представники військових частин гарнізону та інших силових структур і відомств представили відповідні професійні локації, де гості та учасники фестивалю мали нагоду ознайомитися з особливостями та характером проходження військової служби у відповідних структурах та умовами вступу до вишів.
— Міцна та процвітаюча держава — це, насамперед, здорова та впевнена у своїх силах нація, — підкреслив майстер спорту з кікбоксингу та колишній воїн-доброволець Олег Кравченко. — Тому спортивний гарт та фізична культура є невід’ємною часткою національно-патріотичного виховання суспільства, передовсім молоді. На сьогодні в місті налічується більше ніж сорок спортивних гуртків та військово-патріотичних клубів, у яких займається понад 5 тисяч школярів та студентів. Це потужний потенціал.
Полтавці гідно представляють Україну не тільки на національній, а й міжнародній арені, мужньо виборюють не тільки спортивні нагороди, а й незалежність країни на сході. Подібні заходи якнайкраще сприяють більш широкому залученню молоді до активного способу життя, формуванню як фізичного і морально-психологічного гарту, так і громадянської свідомості, готовності стати до лав воїнів-захисників, — додав тренер.
Для другокурсниці Військового коледжу сержантського складу Анастасії Нетребко цей день видався сповненим особливими відчуттями. До вступу в коледж дівчина близько восьми років займалась у військово-спортивному клубі «Скіф», стала кандидатом у майстри спорту з рукопашного бою, тренувала молодших вихованців.
— Найприємніше, що мої підопічні не тільки демонструють те, чого я їх свого часу навчала, а й активно цікавляться професією військового — поділилась враженнями Анастасія. — Свого часу і для мене саме так розпочинався шлях до армійських лав.
Святкову мозаїку фестивалю доповнили не тільки яскраві виступи юних спортсменів, а й дружня підтримка численних уболівальників, запальна музична програма і, звісно, заслужені нагороди переможцям.
Президент України Володимир Зеленський разом з президентом Міжнародного олімпійського комітету Томасом Бахом, який перебуває в Україні з візитом, відвідав урбан-парк на території Національного комплексу «Експоцентр України» (ВДНГ).
Глава держави і президент МОК ознайомилися з локаціями урбан-парку, що є першою частиною наймасштабнішого та найсучаснішого спортивного кластеру на території «Експоцентру України». Цей проект реалізується в межах програм Президента «Велике будівництво» і «Здорова Україна».
«Вітаю всю нашу команду, команду ВДНГ, що ми за такий короткий термін побудували такий класний урбан-парк. У найближчі роки всі обласні міста – і не тільки – побачать такий клас, який, мені здається, дуже сподобається українським громадянам, особливо найменшим», – зазначив Володимир Зеленський після ознайомлення з урбан-парком.
За його словами, у 2022 році подібні парки буде відкрито у Львові, Кропивницькому, Кривому Розі, Дніпрі, Харкові, Сумах, а у 2023-му заплановане їхнє відкриття у майже всіх обласних центрах та ще кількох великих містах України.
Президент зауважив, що фізична активність дуже важлива для збереження здоров’я нації, а на сьогодні близько 60% українців поки що не займаються фізичною культурою, через що загострюються різні хвороби.
«Тому саме за допомогою таких класних спортивних розважальних сучасних «магнітів» ми будемо збільшувати кількість громадян України, які займатимуться різними видами спорту», – сказав Глава держави.
Володимир Зеленський також привітав усіх присутніх з Днем фізичної культури і спорту.
Президент Міжнародного олімпійського комітету Томас Бах відзначив, що київський урбан-парк був збудований у рекордно короткі терміни – майже за два місяці, і це дійсно вражає.
«Такі парки дуже важливі для розвитку фізичної культури. І коли трапилася пандемія COVID-19, усі зрозуміли, наскільки важлива фізкультура як для фізичного, так і для ментального здоров’я», – зауважив він.
Томас Бах також зазначив, що поява такого парку допомагатиме людям не лише підтримувати власне здоров’я, а й більше насолоджуватися життям, бути щасливими.
Крім того, за словами президента МОК, тут можуть починати свій шлях у спорті навіть майбутні олімпійські чемпіони.
«Я думаю, що такі парки допоможуть розвивати олімпійські види спорту», – вважає він.
До розробки концепції урбан-парку були залучені фахівці з вуличних культур, при проектуванні локацій враховували побажання професійних атлетів України та гостей ВДНГ, отримані під час спеціального дослідження, а також побажання із соціальних мереж Експоцентру.
Вхід до урбан-парку на ВДНГ вільний цілодобово. Простір повністю безбар’єрний.
На території парку працюють: скейт-парк, призначений для екстремальних вуличних культур; стрітфутбольний спот для тренувань з вуличного футболу: 3х3, панни, фристайлу; стрітбольний спот для тренувань зі стрітболу та баскетболу 3х3 і 5х5; стрітденс і івент-спот для занять вуличними танцями: брейком, хіп-хоп-денсом, денсхолом, папінгом, локінгом тощо; стрітворкаут-спот для відповідних активностей, тренувань, майстер-класів, а також всеукраїнських джемів і батлів зі стрітворкауту; паркур-спот для вуличних тренувань з паркуру, майстер-класів, зйомок паркур-контенту, всеукраїнських джемів та батлів; бігова доріжка у лісовій зоні завдовжки 3,5 км.
Заступник керівника Офісу Президента Кирило Тимошенко повідомив, що до серпня наступного року на території столичного урбан-парку мають з’явитися три басейни, 10-метрова вишка для стрибків у воду, зона для пляжного спорту, працюватиме сонячна електростанція та екопаркінг.
Заступник керівника Департаменту військового капеланства Патріаршої курії УГКЦ Андрій Зелінський здобув три освіти, володіє десятьма мовами. Він став першим капеланом при штабі АТО та три роки провів на передовій пліч-о-пліч із військовослужбовцями, був штатним військовим капеланом 36-ї бригади морської піхоти. Щоб отримати «штормовий» берет, пройшов випробування на психологічній смузі перешкод і став, за його словами, «морпіхом назавжди». Щоранку отець Андрій виходить на ранкову пробіжку.
Ми зустрілися бадьорого ранку на майже порожньому Хрещатику, яким і пролягає «фізкультурний пробіг» Андрія Зелінського. Що ж отримує військовий капелан, щоранку долаючи кілька кілометрів?
— Життєве, глибоке усвідомлення того, що життя — це рух, — говорить, як завжди у своєму філософському стилі, отець Андрій. — Все навколо змінюється і постає вибір: або ти заручник руху, або ти пірнаєш в рух і починаєш рухатись у бажаному напрямку. Звичайно, до цього потрібно привчати і психіку, і тіло.
Вперше священник побіг, коли у 2006 році розпочав своє капеланське служіння серед курсантів Академії сухопутних військ у Львові. О шостій ранку Андрій Зелінський прибував із монастиря до навчального закладу на зарядку і разом з курсантами бігав територією Академії. Навіть коли отримував богословську освіту в Папському Григоріанському університеті в Римі, вставав о пів на п’яту, аби синхронізувати свою ранкову пробіжку з курсантською у Львові.
— О п’ятій ранку в центрі вічного міста я бігав в українському військовому однострої навколо Колізею, — усміхається мій співрозмовник. — Рим за свою історію бачив багато чого, але українського священника у військовій формі, що біжить, мабуть, вперше.
За словами отця Андрія, спорт для нього — це частина його життєвої філософії, адже якісне життя потребує певної гармонії. Тому мова про якісь змагання взагалі не йде. Щоденні 5–7 кілометрів він поєднує з плаванням у басейні та заняттями в спортзалі виключно для отримання емоційного задоволення. Єдиний раз фіксував результат, коли біг напівмарафон — 21 кілометр.
— Взагалі прокинутись зранку і змусити себе регулярно виходити на пробіжки — вже дає людині особливе відчуття: смак перемоги над собою, над життєвими обставинами, — переконаний отець Андрій. — Ми привчаємо власну психіку до перемог. Перемогти — це виконати вчасно завдання, досягти якоїсь бажаної мети. Це вимагає узгодженості нашого індивідуального стану з якимись об’єктивними вимогами. І ось цей смак перемоги потрібно з перших років військової формації виховувати. Це не те, що з’являється в житті саме собою. Людина сама творить своє життя, зокрема й систематичною ранковою пробіжкою. Це справжня насолода відчувати, що поки Київ ще спить, мої кросівки вже бігають.
Андрій Зелінський виходить на пробіжку за будь-якої погоди. На заваді може стати лише поїздка у справах до якогось міста. Але кросівки і спортивна форма у священника завжди в дорожній валізі.
— Вчора ввечері я йшов до спортивного залу після дуже напруженого дня виснаженим, — ділиться враженнями отець Андрій. — Але звідти йшов вже готовим знову вертіти ногами землю. Фізична культура дозволяє нам і поновити свої фізичні кондиції, і відволіктись від повсякденних турбот, клопотів, викликів, поразок, і зосередитись на маленьких мікроперемогах, які роблять наш світ яскравішим. Не випадково, навіть в окопах наших воїнів у районі бойових дій є спортивне знаряддя, не кажучи вже про спортивні майданчики з поперечинами, брусами і штангами. Тому бажаю всім, хто ще перебуває поза межами фізкультури, прокинутися наступного ранку і зробити пробіжку. Повірте — затягне!
Цьогоріч у нашій державі День фізичної культури та спорту припадає на 11 вересня. Це свято, коли відзначають та згадують всіх тих, хто присвятив своє життя спорту та фізичному гарту, тих, хто демонструє свої досягнення під час національних змагань і представляє Україну на міжнародній спортивній арені. І хоча в нашій країні спортивна інфраструктура ще розвивається та набирає обертів, ми вже маємо свої значні досягнення. Лише нещодавній виступ українських параолімпійців на Олімпіаді в Токіо приніс в нашу скарбничку аж 98 медалей, 24 з яких — золоті.
Загалом значні досягнення у великому спорті починаються з фізичної культури як у школах, дитсадках чи вишах, так і з самостійних занять вдома чи спортзалі. Збройні Сили України у цьому сенсі теж доволі прагматичні, адже фізичний розвиток українського військовослужбовця завжди був у пріоритеті. Тим паче, що виконання спеціальних та бойових завдань вимагає значних фізичних навантажень.
На прикладі Сухопутних військ, найбільшого в українській армії виду, можна точно констатувати, що спорт у Збройних Силах розвивається.
— Фізичний розвиток та заняття спортом — це невід’ємна складова навчання українського солдата та офіцера, — розповідає начальник відділу фізичної підготовки Командування підготовки КСВ ЗСУ полковник Владислав Суспо. — У Збройних Силах, зокрема у військових частинах та установах Сухопутних військ, на заняття спортом відводиться не менше ніж чотири години на тиждень. Звичайно ж, є й індивідуальні заняття фізичними вправами під час самостійної підготовки чи спеціально відведені години для тренувань армійських спортсменів. Проте спортом повинні займатися всі — і солдати строкової служби, і контрактники та офіцери.
Водночас постійно вдосконалюється та розширюється навчально-спортивна база в Сухопутних військах. Зокрема, це й ремонт стадіонів, і покращення спортзалів, і закупівля спеціального спортивного інвентаря. Ба більше, вдосконалюється й сама система фізичної підготовки у військах.
— Цьогоріч ми експериментально змінили підхід до здачі фізичної підготовки під час вступу до одного з вищих військових навчальних закладів, — продовжує полковник Владислав Суспо. — У червні вступники до Національної академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного здавали нормативи з бігу на 1000 метрів у повному спорядженні, повзали по-пластунськи 50 метрів, метали гранату та переносили пораненого. Також для майбутніх курсантів механізованих, танкових та артилерійських підрозділів замість загальновійськової смуги перешкод ввели спеціальну, де курсанти долають додаткові перешкоди. У разі погодження, та можливо невеликих змін, нововведення запровадять і в інших військових вишах.
Полковник Владислав Суспо також додав, що в Командуванні Сухопутних військ та Генеральному штабі постійно працюють над удосконаленням системи фізичної підготовки та спортивного розвитку українських захисників, часто-густо нововведення запозичуються у збройних силах країн-членів НАТО.
Варто також відзначити, що значну частину національної збірної України з різних видів спорту становлять саме армійські спортсмени.
Тож сьогодні колектив АрміяInform бажає всім українським спортсменам та викладачам фізичної культури невичерпної енергії, високих спортивних досягнень та відданості своїй улюбленій справі.
Шановні армійські спортсмени, фахівці фізичної підготовки, тренери, ветерани та шанувальники армійського спорту!
Прийміть щирі вітання з нагоди професійного свята — Дня фізичної культури і спорту України!
За всіх часів саме здорові духом і тілом люди складали основу суспільства, адже фізична культура і спорт не тільки зміцнюють здоров’я, а й загартовують характер і волю, підвищують працездатність та сприяють гармонійному розвитку особистості.
Видатні досягнення наших спортсменів єднають українське суспільство, викликають повагу до України, її Державного Прапору та Гімну на міжнародній арені.
Вагомий внесок у зміцнення авторитету Української держави та її Збройних Сил роблять військові спортсмени. Вони по праву вважаються національною гордістю, є прикладом для співвітчизників, зразком для наслідування.
Завдяки їх яскравим перемогам на Олімпійських іграх, чемпіонатах світу та Європи Україна займає передові позиції у світовому спортивному співтоваристві. За роки незалежності України армійські спортсмени загалом здобули 85 олімпійських нагород, з яких 27 — золоті, 27 — срібні та 31 — бронзова медалі.
Таких вражаючих результатів важко було б досягти без щоденної підлідної праці тренерів, які вкладають душу в своїх вихованців, передаючи безцінний досвід та виховуючи в них жагу до перемоги.
Дякую всім вам за вагомі спортивні здобутки і наголошую, що Міноборони й надалі приділятимемо особливу увагу розвитку фізичної культури у Збройних Силах України.
Бажаю вам міцного здоров’я, успіхів, оптимізму і натхнення. Завойовуйте нові спортивні висоти і досягаєте нових чемпіонських результатів.
Майже 40 років віддав армійському спорту Заслужений тренер України, інструктор тренажерного залу Навчально-спортивної бази літніх видів спорту МО України працівник ЗС України Володимир Латишевський.
Чемпіон країни, чемпіон збройних сил
На Львівське СКА Володимир Володимирович потрапив у 1982 році. Тоді випускника Львівського інституту фізичного виховання призвали на строкову військову службу. З того часу він пройшов тут шлях від рядового у спортивній роті до заступника начальника Бази з виховної роботи, підполковника. Та, левову частку свого колишнього військового життя присвятив саме тренерській роботі, цією улюбленою справою займається і після виходу на пенсію у 2010 році.
«З чого все почалось у спортивній кар’єрі?» – запитую у Володимира Володимировича.
– Як завжди, з дитячого вподобання того чи іншого виду спорту. У 14 років підлітком я прийшов у важку атлетику, сподобалось, зачепило! Через 4 роки став майстром спорту. І пішло-поїхало, – розповідає Володимир Латишевський.
Він чемпіон України серед молоді, чемпіон країни серед дорослих, чемпіон збройних сил 1983 -1985 років, чемпіон Спартакіади клубів дружніх армій (1983 рік).
– Виступав у ваговій категорії до 75 кілограмів. Власні рекорди у важкій атлетиці – це ривок зі штангою 152,5 кілограма та 190 кілограмів у поштовху. З 1982 по 1985 рік був членом збірної команди України, – з гордістю говорить Володимир Володимирович.
…Долучився й до становлення Олімпійського чемпіона Атланти
На жаль, спортивне життя коротке. Даються взнаки важкі фізичні навантаження та виснажливі тренування. У 1987 році мій співрозмовник закінчив виступати і перейшов на тренерську роботу. Саме тут розкрився його талант як педагога і хорошого наставника-тренера. З того часу він підготував 10 чемпіонів світу, 8 чемпіонів Європи, 8 майстрів спорту міжнародного класу, 21 майстра спорту України.
З Володимиром Володимировичем ми підходимо до одного зі стендів, які розповідають про історію залу важкої атлетики і його видатних спортсменів.
– …А ось це фотографія Олімпійського чемпіона Атланти 96-го року Тимура Таблазова, – показує на чергове фото Заслужений тренер України. – Ми познайомилися з ним у 1989 році в Хмельницькому на чемпіонаті Прикарпатського військового округу. Він був солдатом, виступав за свій армійський колектив, і попросився на наше СКА. Прийшов до нас кандидатом у майстри спорту. Через два роки, у 1991-му, звільнявся чемпіоном СРСР серед юніорів. Ще через рік здобув «срібло» на Олімпійських іграх в Барселоні. А на наступній Олімпіаді в США взяв «золото». Такі люди тренувалися у цьому залі, і на нашій спортивній базі!
Його підопічні, які брали участь в Іграх нескорених – теж ставали переможцями змагань
Через наставництво і руки Володимира Володимировича загалом пройшла не одна сотня спортсменів-важкоатлетів та пауерліфтерів. До речі, Володимир Латишевський був одним із засновників пауерліфтингу в Україні. У 1991-1996 роках у Львові на базі спортивного клубу армії проводились перші п’ять чемпіонатів та Кубків України з цього виду спорту. І Володимир Володимирович був головним суддею цих змагань.
– Свого часу важка атлетика була так званим обов’язковим видом спорту. Вона дуже добре розвивалася. Тільки у Львові цим спортом займалися близько 1000 осіб. Нині він у занепаді. На жаль, навіть на Олімпіаду ми не спромоглися виставити команду від України, – з болем говорить колишній важкоатлет.
Але він не опускає руки, і намагається дуже добре робити свою роботу. Підполковник запасу Володимир Латишевський продовжує успішну тренерську кар’єру і просто допомагає ветеранам АТО/ООС у фізичній та психологічній реабілітації. Зокрема, він готував покалічених війною ветеранів до всесвітніх «Ігор Нескорених». І як підготував! У 2017 році в Торонто його підопічний Василь Пашкевич став переможцем турніру Invictus Games. А в 2018 році, коли «Ігри Нескорених» відбувалися в Сіднеї, то вже два українські ветерани повернулися з нагородами, зокрема: Євген Олексенко у ваговій категорії до 94 кг виборов перше місце, а Василь Гавриленко у категорії до 84 кг став другим! До речі, аби підготувати цих спортсменів до відповідальних стартів Володимир Володимирович на волонтерських засадах регулярно їздив у Київ на 2-3 тижні й працював з хлопцями. А потім возив їх на самі змагання у складі української команди.
– Я вдячний, що свого часу мене оточували прекрасні та талановиті тренери. Одним із таких був мій перший наставник Чулак Атіла Іванович! – говорить Володимир Латишевський.
До речі, тренажерний зал, яким керує Володимир Володимирович, працює з дев’ятої ранку до восьмої вечора щодня. Тож, сім днів на тиждень тут і герой нашого матеріалу.
– Ви не представляєте, яка в цьому спортивному залі чудова аура! Її не передати, тут люди залюбки займаються спортом, тренують тіло і психологічно розвантажуються, – насамкінець говорить Володимир Латишевський.
А я зі свого боку напевне можу сказати, що Володимир Володимирович просто любить свою роботу і віддається їй сповна.
