Прочитаєте за: < 1 хв. 18 Листопада 2023, 14:17
Пані та панове сержанти і старшини!
Вітаю вас зі святом! Ви ведете воїнів у бій. Ви передаєте свій досвід навчаючи, мотивуєте особистим прикладом, підтримуєте моральний дух. Вам довіряють офіцери, на вас рівняються підлеглі.
Дякую за вашу службу, професіоналізм та мужність!
Бажаю сержантам і старшинам Збройних Сил України сил, здоров’я і витримки у боротьбі з ворогом до Перемоги України!
Джерело: Міністерство оборони України
Прочитаєте за: 4 хв. 18 Листопада 2023, 7:40
Сьогодні в Україні відзначають День сержанта ЗСУ.
Чим живе нині сержантський корпус? Як воює? Та які перспективи має? Про це нашому кореспонденту розповів головний сержант Збройних Сил України Олександр Косинський.
«Ми в рази збільшили підготовку сержантського складу»
— Коли почалася широкомасштабна війна, сама по собі реформа нашого сержантського корпусу зупинилася. Почалась не фаза розвитку, а фаза бойового застосування сержантського складу. Все, чому ми навчалися, до чого ми готувалися, все це врешті-решт ми почали використовувати. Тут доречне порівняння з рухом на автомобілі. Поки ви педаль газу не натиснули і не почали рух, ви можете ремонтувати, готувати машину до поїздки, навіть вдосконалювати її. Але коли вже натиснули педаль і перебуваєте в русі, то вже автівку ремонтувати не зможете, тим більше покращувати її. Правильно? У нашому випадку те саме. Поки в нас були АТО/ООС, коли характер війни переважно мав не інтенсивну динаміку, це дозволяло нам реформуватися. І нам дуже пощастило. Тому що на момент, коли почалася широкомасштабна війна, ми завершили роботу щодо багатьох напрямків і заходів з реформування сержантського корпусу. І в багатьох питаннях ми дійшли до тих точок, де вже можна зафіксувати певні досягнення, — розповідає Олександр Косинський.
За його словами, успішними стали реформа структури посад та військових звань, впровадження нових обов’язків сержантського складу, де розширився спектр повноважень та відповідальності, впровадження нової системи підготовки та освіти:
— І що дуже важливо, ми заклали нові принципи служіння сержанта — наші морально-етичні цінності, традиції, церемонії. І все це дало можливість існувати сержантському корпусу протягом цієї великої війни… На жаль, ми втрачаємо сержантів, яких підготували. Хтось поранений, хтось загинув у бою, хтось перейшов на офіцерську посаду. І виходить так, що потрібно постійно відновлювати наш сержантський корпус. Бо по суті, що таке сержантський корпус? Це не тільки закони, накази, структура, система… Це насамперед — люди. Мотивовані, підготовлені, професійні та віддані сержанти. Тож ми більше приділяємо уваги заходам відновлення в цей період. І на цьому шляху ми в рази збільшили підготовку сержантського складу, — наголошує головний сержант ЗСУ.
Він уточнює, що створено нові навчальні підрозділи, де проходять підготовку командири відділень.
— Ми постійно вдосконалюємо навчальні програми, за якими готуються сержанти. Дивимося на той бойовий досвід, який здобуваємо під час цієї війни, імплементуємо його в ці програми. Дещо прибираємо, дещо скорочуємо. Постійно працюємо над тим, щоб відбирати і призначити на сержантські посади найдостойніших, найпідготовленіших військовослужбовців рядового складу з числа мобілізованих. Бо військовослужбовців за контрактом у нас практично не залишилося на рівні посад командирів розрахунку, відділення, головних сержантів взводу, роти. Вони або пішли на вищі посади сержантів, або, повторюся, стали офіцерами, чи, на жаль, загинули або дістали поранень, — розповідає Олександр Косинський.
«Є випадки, коли навіть головні сержанти батальйонів особисто очолюють штурмові групи»
Олександр Косинський зауважує, що нині посади від командира відділення до головного сержанта роти обіймають переважно мобілізовані:
— У короткий термін відбираємо потрібних людей. Дивимось, як військовослужбовець поводить себе під час бойового застосування. Виявляємо, хто більше підготовлений, морально стійкий до виконання бойових завдань. Відбираємо і ставимо на посади. І дуже швидко під час війни люди «ростуть по посадах».
Головний сержант Збройних Сил України підкреслює, що нині в нашому війську дуже багато сержантів заміщують офіцерів:
— Бо є нестача молодшого офіцерського складу на первинних посадах: командир взводу, роти. І багато сержантів виконують ці обов’язки. Я навіть зустрічав сержанта, який тимчасово виконував обов’язки командира батальйону… І сержанти справляються. Тож можна сміливо говорити, що вони на цій війні виконують дуже великий пласт роботи.
Олександр Косинський зазначає, що сержанти це і ті, хто, частіше за все, безпосередньо веде штурмові групи.
— Є навіть випадки, коли головні сержанти батальйонів особисто очолюють штурмові групи. І головні сержанти бригад не сидять у пунктах управління, постійно працюють у підрозділах… Головний сержант — це той, хто постійно працює на передній лінії, на всій ділянці фронту бригади. Він їздить, працює з людьми, мотивує їх, якщо треба, йде туди, де дуже гаряче, підтримує особовий склад, вирішує проблемні питання, — додає головний сержант ЗСУ.
Він каже, що, незважаючи на втрати серед військовослужбовців, які раніше були носіями «сержантської ідеї», їм на зміну прийшли мобілізовані:
— Більшість з них навіть не знали, що таке сержантський корпус. Але нині ми спроможні їх навчати, доносити їм цю ідею і робити з них сержантів, які нашу ідею нестимуть далі… Ми вивчаємо уроки війни, здобуваємо безцінний досвід, як застосовуються наші сержанти на рівнях відділення, взводу і вище — аж до головного сержанта оперативно-стратегічного угруповання. Постійно працюємо над кристалізацією функцій і завдань, які сержант реально повинен виконувати під час війни. І це дасть нам розуміння, до чого треба його готувати в мирний час.
Прочитаєте за: < 1 хв. 17 Листопада 2023, 16:47
Про це на брифінгу у Military Media Center розповів головний сержант Збройних Сил України Олександр Косинський.
— Сьогодні відбулася презентація ювілейної медалі, яка випускається Національним банком України. Ця медаль називається «Сержантський корпус Збройних Сил України». На аверсі — зображений сержант, який веде за собою свій особовий склад зі словами «Слідуй за мною — роби, як я». Це гасло сержантського корпусу Збройних Сил України. Сержант завжди попереду, веде своїх людей, а не поганяє їх ззаду. Сержант завжди каже «Роби, як я», тому що ніколи не вимагає від підлеглого зробити те, що не може зробити сам. Це наші принципи. На реверсі медалі — зазначена назва нашого професійного братерства «Сержантський корпус Збройних Сил України» і девіз «Честь, відданість, відповідальність, професіоналізм», — зазначив Олександр Косинський.
Фото Ольги Шевченко
Прочитаєте за: 3 хв. 18 Листопада 2022, 13:34
Разом зі своїми бойовими побратимами командир відділення однієї з бригад ДШВ молодший сержант Анна зустріла широкомасштабне вторгнення російських загарбників на Луганському напрямку поблизу населеного пункту Щастя. Упродовж півтора місяця брала участь в стримуванні наступу окупантів на підступах до Сєвєродонецька.
За цей час ворог обрушив на позиції десантників сотні ракет, снарядів і мін. Щодня їх «прасувала» з повітря авіація, системи залпового огню буквально засипали касетними та фосфорними боєприпасами. Але 30-річна жінка мужньо витримала навіть перші, найскладніші тижні. Зуміла перебороти свій страх, опанувати та відігнати сумні думки й розпач. Вісім місяців перебування на фронті загартували її характер, додали неоціненного досвіду та вміння долати будь-які труднощі. Сьогодні вона забезпечує надійний радіозв’язок свого підрозділу ДШВ.
Доросле життя для Анни почалося рано, коли вона втратила своїх батьків. Добиватися всього звикла сама. Після школи навчалася на техніка-ветеринара. Захоплювалася баскетболом і легкою атлетикою, і навіть вирішила здобути ще одну спортивну освіту, тому закінчила факультет фізичної культури педагогічного університету. З 2016 по 2019 роки працювала заступником директора школи з господарської роботи.
Але щоразу поверталася до думки, що в Україні йде війна і вона хоче бути корисною в такий важкий час. Тож у 2019 році підписала контракт із Збройними Силами України і пройшла спочатку базову підготовку на полігоні у Десні, а потім ще два місяці вчилася в Полтаві у навчальному центрі на зв’язківця. Згадує, як не просто було їй звикнути до армійського укладу життя. Але наполегливість і особиста відповідальність завжди були притаманні дівчині. Тому вона склала свій перший іспит успішно. Була призначена на посаду радіотелефоніста десантно-штурмової бригади. Згодом пройшла парашутно-десантну підготовку, закінчила курси лідерства і отримала звання молодшого сержанта.
Першу бойову ротацію в районі проведення ООС проходила на Донецькому напрямку, очолюючи посаду командира відділення. Вона вже була не просто солдатом, який відповідає тільки за свої дії, а сержантом. У підпорядкуванні в неї знаходилося декілька військовослужбовців. Доводилося організовувати роботу в польових умовах, досконало розбиратися не тільки в нюансах радіозв’язку, а й в людських взаємовідносинах.
І в цій ситуації досвід педагогічної роботи став, як-то кажуть, у пригоді. Анна майстерно розбиралася не тільки в тонкощах прошивки та перепрошивки рацій, налаштування радіочастот, а й в психології людей. Тому їй вдалося швидко об’єднати їх та вмотивувати на ефективну роботу. Не забувала Анна підвищувати й особистий рівень військової і професійної підготовки.
За три роки служби опанувала всі види зв’язку. А ще сержанту прийшлися до вподоби стрибки з парашутом. Згадує, як навіть перебуваючи в районі проведення ООС, завжди брала участь в парашутних стрибках з гелікоптера. Зараз на її рахунку десять стрибків з висоти 800 і 600 метрів.
Анна розповідає, що перші дні після широкомасштабного вторгнення рашистів були найскладнішими.
— Ми не знали, як будуть розгортатися події. Ворог діяв дуже підступно і зухвало. Психологічно це дуже пригнічувало. Але допомогло занурення в роботу і думка про те, що на тебе дивляться твої товариші та підлеглі. Тому вдалося швидко приборкати слабкість і страх, — згадує жінка.
Через деякий час в підрозділ стали прибувати мобілізовані солдати. Навчала їх основ радіозв’язку безпосередньо в бойових умовах під час несення служби. Брала новачків на чергування і покрокове розповідала алгоритм дій.
— У бойовій обстановці умови нашої роботи суттєво відрізняються від мирного часу, — підкреслює Анна. — Ворог постійно глушить зв’язок, робить різноманітні перешкоди, застосовуючи системи РЕБ. Тому звертаю увагу людей на ці особливості, надаю практичні паради, як налагодити зв’язок у таких екстремальних умовах. У випадку необхідності проводжу практичні інструктажі й заняття…
А ще служба у війську допомогла жінці-командиру знайти своє кохання і щастя. Вона зустріла людину, яка стала для неї близькою і рідною. Офіцер Роман служить у тій же частині. Напередодні російського вторгнення, 2 лютого 2020 року, вони одружилися і мріяли про мирне безпечне життя, будували плани на майбутнє. російські загарбники ці плани зруйнували, але не змогли відібрати щастя у цієї пари.
https://armyinform.com.ua/2022/11/18/vijna-zrobyla-serzhanta-annu-dovershenym-zvyazkivczem/
Прочитаєте за: < 1 хв. 18 Листопада 2022, 9:50
Панове сержанти і старшини!
Ви є лідерами для підлеглих і опорою для командирів. На ваших плечах тримається військо. Ваш досвід безцінний. Ваші імена вже в історії. Вами пишаються і будуть пишатися покоління українців. Я теж безмежно пишаюся кожним із вас і дякую за службу. Схиляю голову перед світлою пам’яттю полеглих побратимів.
Вітаю вас із Днем сержанта! Гордий бути з вами в одному строю. Разом до Перемоги!
Честь! Відданість! Відповідальність! Професіоналізм!
Головнокомандувач ЗС України генерал Валерій Залужний
Прочитаєте за: 4 хв. 18 Листопада 2022, 9:00
Сьогодні в України відзначають День сержанта ЗСУ. Напередодні професійного свята наш кореспондент мав можливість поспілкуватись із головним сержантом ЗСУ головним майстер-сержантом Олександром Косинським.
— Ми активно проводили сержантську реформу, не дивлячись на ті умови, які склалися під час першої стадії війни з російською федерацією з 2014 року (під час АТО, ООС — ред.). Та стадія велася з іншою інтенсивністю, тому в попередні роки не така велика кількість військових частин була залучена до АТО/ООС. І ці бойові бригади виходили на відновлення, поновлення особового складу. Тому у нас був час проводити реформи, зокрема — перебудову структури сержантського складу, — розповідає Олександр Косинський.
За його словами, сержантський корпус до початку широкомасштабного вторгнення російської федерації встиг практично завершити свою реформу.
— Ми перебудували структуру сержантського корпусу по посадах, завершили впровадження структури нових військових звань, зокрема провели практично повну переатестацію військовослужбовців у цих військових званнях. На кінець січня 2022 року я доповідав Головнокомандувачу ЗСУ, що ми переатестували більше ніж 97% сержантів. Залишалось переатестувати тільки тих, хто перебував у старих військових званнях у районі ООС або у місіях за кордоном. Ми перебудували систему підготовки, зробили розподіл по повноваженнях, по правах сержантів, запровадили наші унікальні традиції — церемонії сержантського корпусу, тобто, те, що робить його ідентичним, — зауважує головний сержант ЗСУ.
Він додає, що також були закладені основи морально-етичних принципів функціонування і виконання службових обов`язків.
— Дуже багато було роботи зроблено. І про те, що реформу завершено, зазначено у новій Концепції розвитку професійного сержантського корпусу ЗСУ, яку ми затвердили 8 лютого цього року. Вона має вступити у дію 20 грудня 2022 року. У Концепції зафіксовано, які здобутки у нас були з реформування сержантського корпусу. Одним реченням про це можна сказати так: повністю закладений фундамент і основи професійного сержантського корпусу, який нарешті здобув всі атрибути, притаманні професійному сержантському корпусу збройних сил провідних держав світу, — наголошує головний майстер-сержант.
Він зазначає, що після широкомасштабного вторгнення всі заходи щодо подальшого реформування сержантського корпусу були призупинені.
— У нас був масштабний план заходів із розвитку сержантського складу на цей рік — практично по всіх напрямках на основі того, що ми здобули за минулий період. Планували продовження цієї реформи, покращення багатьох питань, вирішення деяких моментів, які не вдалося завершити раніше. Зокрема — удосконалення системи управління кар’єрою сержантського і старшинського складу, удосконалення системи грошового забезпечення, вирішення усіх питань проходження військової служби, щоб у ЗСУ запрацював дієвий кадровий менеджмент, дієва система управління персоналу, яка була би побудована на принципах соціальної справедливості однакових прав і можливостей. Щоб ця система виключала усі можливості дискримінації або корупційних проявів, мінімізацію людського фактора на ухвалення кадрових рішень, — стверджує Олександр Косинський.
Головний майстер-сержант акцентує, що після 24 лютого почалася фаза практичного застосування сержантського складу, який готувався безпосередньо за напрямком виконання ним завдань за призначенням:
— Нині той сержантський корпус, який ми формували, проходить апробацію. Сержанти та старшини у нових військових званнях на всіх рівнях посад, за всіма напрямками, які проходили підготовку, здобували освіту, з морально-етичними принципами, які ми закладали у цей сержантський корпус — тепер вони виконують бойові завдання. Наш сержантський корпус набуває свого першого досвіду, який буде унікальним. Бо жоден сержантський корпус збройних сил будь-якої країни не має поки такого досвіду, який мають наші сержанти. Війна з однією з найбільших армій світу — це неоціненний досвід, який ми здобуваємо. На жаль, він нам дається важкою ціною. Але, хай там що, нині ситуація дещо покращилася у порівнянні з першими місяцями широкомасштабного вторгнення, і ми вже відновлюємо деякі напрямки розвитку сержантського складу — насамперед у професійному форматі, я маю на увазі підготовку сержантського складу, — підбив проміжні підсумки головний сержант ЗСУ.
…Наприкінці розмови Олександр Косинський привітав колег із професійним святом:
— Бажаю українським сержантам вистояти, вижити та виконати до кінця визначені бойові завдання, знищити ворога, його техніку та озброєння, вивільнити всі наші території, які є окупованими, як на континентальній частині України, так і на Кримському півострові. Бажаю якомога швидше перейти до нормальної життєдіяльності в умовах мирного часу, де ми могли б завершити формування професійного сержантського корпусу і забезпечити його функціонування на майбутнє. Закласти такі основи, про які майбутні сержанти ЗСУ через 300-400 років казатимуть: те, що ми зараз робимо, було закладено сержантами, які перемогли ворога і створили професійний сержантський корпус. Тому бажаю створити його таким, щоб жоден ворог, який би він не був, навіть не глянув на Україну, щоб прийти сюди з війною.
Фото — з особистого архіву Олександра Косинського
Старший сержант Михайло Кучерак до військової служби понад 15 років пропрацював журналістом. А свій військовий шлях 2014 року розпочав у окремій гірсько-штурмовій бригаді на посадах командира відділення та пізніше пресофіцера, беручи безпосередню участь в Антитерористичній операції. За кілька років його було переведено в службу зв’язків з громадськістю Командування Сухопутних військ Збройних Сил України.
У свої 54 роки він і надалі продовжує службу. Донедавна Михайло був головним сержантом роти батальйону тероборони, але вже місяць, як займає посаду інструктора з рекрутингу одного з територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки на Прикарпатті, звідки він родом. Ми поспілкувалися.
– Михайле, як у цивільного головного редактора державної газети взагалі виникло рішення піти на війну?
– Мені подумалося: а що відповім колись у майбутньому онукам на запитання: «Дідусю, а де ти був, коли Україна перемагала Росію у війні?» – усміхається старший сержант. – Чесно кажучи, ця думка стала потужним стимулом, який допомагав перебороти усі перешкоди: для вступу на військову службу я написав аж три листи – Президенту країни, Міністру оборони і начальнику Генштабу ЗСУ. Згодом був призваний до війська, пройшов перепідготовку на військового журналіста та після підписання контракту був направлений до району проведення АТО.
– З огляду на твою майже шестирічну військову кар’єру, хочу запитати, де ти навчався на сержанта і у кого?
– Після першої ротації я закінчив курси командирського лідерства базового рівня за стандартами НАТО в сержантській школі. Це був один із перших випусків новоствореного навчального центру, у якому на основі ротації навчальні дисципліни й тематичні курси викладали найкращі сержанти-інструктори армій країн-учасниць НАТО. Завдяки їхнім зусиллям ми, курсанти, мали змогу опанувати зовсім інше ставлення до солдата, його рівня підготовки, інші вимоги до функціоналу сержанта.
Уже під час служби в Командуванні Сухопутних військ мене спрямували на курси з питань кадрової роботи та управління кар’єрою сержантського (старшинського) складу при Національній академії Сухопутних військ у Львові. Це теж для мене була суттєва школа росту.
– Нині ти старший сержант і навіть маєш досвід роботи на посаді штаб-сержанта Командування Сухопутних військ. З огляду на це, яким бачиш розвиток сержантського складу в ЗСУ в найближчі роки?
– У перші роки війни сержанти і старшини в багатьох випадках брали на себе командування взводами, ротами та батареями – з чим успішно справлялися. За наступні роки війна не тільки змінила ставлення до сержантів і старшин, вона показала, що сержанти та старшини вже стали кістяком сучасної української армії.
Тому наприкінці 2019 року уже впевнено можна було сказати: створення сержантського корпусу як окремої інституції у Збройних Силах України відбулося. Сержанти та старшини української армії сьогодні – це той військовий механізм, без якого важко уявити функціонування будь-якої військової структури. Вони краще за інших знають можливості й потреби кожного окремого військовослужбовця. Вони виступають основою ланки сержант ‒ офіцер і є тим зв’язком між солдатами і офіцерами, який заставляє усе працювати.
Наше завдання – не лише зберегти цей стан речей, але й розвивати його, перебираючи досвід найкращих армій-партнерів.
– Чому вирішив продовжити свою кар’єру в ЗСУ?
– На мою думку, у Івано-Франківському міському територіальному центрі комплектації та соціальної підтримки на посаді сержанта-інструктора з рекрутингу я спроможний повністю реалізувати свої знання і досвід. За спиною ‒ низка контрактів та кілька місць служби, зокрема й у легендарній гірсько-штурмовій бригаді, Президентському полку, Командуванні Сухопутних військ та Івано-Франківському окремому батальйоні територіальної оборони. Окрім журналістського фаху, маю ще юридичну і психологічну вищі освіти. Мій досвід і шлях, який я пройшов за останні роки, дозволяють мені розуміти, хто і з якими якостями потрібен новим реформованим Збройним Силам України – як на солдатських, так і сержантських та старшинських посадах. А колектив, у який я потрапив, та його командир спроможні створити умови для максимальної реалізації мого потенціалу на користь нашого війська.
https://armyinform.com.ua/2021/11/yak-redaktor-potrapyv-na-vijnu-cherez-lyst-do-prezydenta/
Розвиток професійного сержантського корпусу Збройних Сил України за стандартами НАТО — це один із важливих напрямків на шляху України до євроінтеграції. На сучасному етапі розбудова сержантського корпусу в Україні має значні успіхи. Зокрема, впроваджена структура посад і військових звань, система професійної військової підготовки та освіти, перспективні системи управління кар’єрою військовослужбовців, що дозволяє створити належні умови для просування по службі на сержантських і старшинських посадах військовослужбовців військової служби за контрактом протягом всього етапу їхньої військової служби у ЗС України.
У нас наразі повноцінно і якісно функціонують 4 центри підготовки сержантів. Ми повністю опанували багаторівневу систему підготовки сержантського складу й успішно працюємо над підготовкою інструкторів. Рухаючись до НАТО, ми також опановуємо підготовку штабних сержантів.
Значний прогрес у підготовці військових професіоналів відзначають і наші міжнародні партнери. Кореспондент АрміяInform поспілкувався з представником програми НАТО з удосконалення військової освіти у напрямку сержантського складу Людеком Колесою.
— Як Ви, як представник програми «Удосконалення військової освіти», можете оцінити рівень підготовки військових кадрів в Україні, зокрема в контексті імплементації програм НАТО?
— Кілька років тому НАТО створило спеціальну програму «Удосконалення військової освіти» (Defence Education Enhancement Program — DEEP). Її розробила Робоча група з питань розвитку освіти Консорціуму оборонних академій та дослідницьких інститутів з питань безпеки програми «Партнерство заради миру», щоб допомогти країнам-партнерам будувати, розвивати та реформувати їхню систему професійної військової освіти, а також систему освіти військового персоналу, що належать до сержантсько-старшинського складу. Україна однією із перших виявила бажання долучитися до цієї програми та надіслала запит на участь у ній. Починаючи з 2013–2014-х років ми активно допомагаємо українській армії побудувати професійний сержантсько-старшинський корпус і систему освіти військових фахівців.
«За рівнем підготовки українських сержантів під час багатонаціональних навчань важко відрізнити від військових із країн НАТО»
— Супроводжуючи наш шлях у побудові професійного сержантсько-старшинського корпусу, Ви можете оцінити прогрес Збройних Сил України та рівень підготовки сержантів?
— Я можу порівняти нинішній стан українських Збройних Сил з тим, який був наприкінці 2014 року, і хочу сказати, що прогрес просто неймовірний. Якби ми не одягали наше екіпірування, нашу військову форму, то було б насправді складно визначити, наприклад під час навчань, хто приїхав з України, а хто, скажімо, чех, данець чи військовослужбовець з іншої країни-члена НАТО. Бо прогрес насправді дуже значний. Тож хочу зазначити, що наразі Збройні Сили України зробили неймовірні кроки щодо впровадження стандартів НАТО, саме щодо розвитку та реформування освіти сержантського складу.
— Наскільки ці кроки, зокрема розбудова професійного сержантського корпусу за стандартами НАТО, допоможуть Україні просунутися до вступу в Альянс?
— Як я уже зазначив, безумовно, такий значний прогрес українських Збройних Сил дуже важко порівняти з будь-яким досвідом, який ми маємо у світі. Адже шлях українського лідерства ґрунтується саме на розвитку професійного сержантського корпусу. Прогрес, як я вже зазначив, — неймовірно вражаючий. Я насправді такого не зустрічав більше у жодній іншій країні світу. Хочу зауважити, що, попри певні стандарти, які має НАТО, кожна нація має свою унікальну систему та методику навчання і підготовки фахівців, також і у військових вишах. Тут важливим є те, що вони готують фахівців, які мають спільні цінності та здатні працювати разом під час спільних місій та операцій країн-членів НАТО. У цьому контексті українських військових важко відрізнити від військових із країн-членів НАТО.
— Чи враховуєте ви бойовий досвід України під час своїх навчань, адже у нас уже тривалий час триває війна з РФ?
— Звичайно ж, ми використовуємо український досвід, успішні українські приклади під час навчань. Адже вони насправді дуже відрізняються від нашої програми. Ми використовуємо ці приклади, щоб надихнути нашу країну, а також включаємо їх до наших програм як джерело, яке може збагатити наш досвід. А також ми використовуємо досвід розвитку ваших Збройних Сил за останні кілька років нашого партнерства.
Довідково. Програму НАТО «Удосконалення військової освіти» (Defence Education Enhancement Program — DEEP) розробила Робоча група з питань розвитку освіти Консорціуму оборонних академій та дослідницьких інститутів з питань безпеки програми «Партнерство заради миру».
Метою DEEP є надання підтримки країнам-партнерам НАТО у розвитку та реформуванні системи військової освіти. Основна увага приділяється питанням опрацювання програм певних навчальних дисциплін та методиці їх викладання у визначених вищих військових навчальних закладах (ВВНЗ).
Програма об’єднує професорсько-викладацький склад навчальних закладів у країнах НАТО, інституцій, як-от: Центр досліджень з питань європейської безпеки імені Дж. Маршалла, Бюро міжнародної мовної координації, Оборонний коледж НАТО та школа НАТО в Обераммергау з їхніми колегами з країн-партнерів.
Програму розпочато у 2007 році започаткуванням відповідного проєкту з Казахстаном. Крім країн-членів НАТО, на сьогодні участь у реалізації DEEP беруть 12 країн-партнерів (Азербайджан, Афганістан, Вірменія, Грузія, Ірак, Казахстан, Мавританія, Молдова, Монголія, Сербія, Узбекистан та Україна).
Інтерес до участі в програмі обумовлений реформуванням системи військової освіти в Україні відповідно до найкращих світових стандартів.
Рішення щодо приєднання України до DEEP ухвалено в жовтні 2012 року.
Для започаткування співпраці в рамках DEEP та визначення напрямів можливої взаємодії у період з 20 по 27 березня 2013 року проведено візит в Україну групи експертів НАТО. За результатами заходу розроблено Дорожню карту реалізації програми в Україні та участі в ній професорсько-викладацького складу обраних ВВНЗ.
Вищі військові навчальні заклади ЗС України, що беруть участь в DEEP-Ukraine:
Шановні сержанти і старшини!
Вітаю вас із Днем сержанта Збройних Сил України!
Піхотинець і десантник, водолаз і зв’язківець, танкіст і артилерист: у кожному роді і виді нашого війська, майже в кожній спеціалізації є сержанти.
За останні 7 років ми справді почали відходити від радянської моделі, де «генерал» — це соціальний статус, а «сержант» — старший над солдатами для господарських робіт.
Не існує «дня генерала», але є День сержанта!
І це не лише прояв високої оцінки та поваги, не тільки визнання ролі сержантського корпусу в розбудові сучасних Збройних Сил, але й свідчення неухильної професіоналізації Української армії.
Сьогодні сержант — це і професія, і звання. Фахівець, професіонал, здатний вести за собою, приймати рішення у складній обстановці, вирішувати питання бойового навчання та виховання особового складу, підготовки і забезпечення підрозділу.
Професійні сержанти — нагальна потреба українського війська!
Я мав нагоду особисто побачити роботу наших сержантів у бойових умовах під час нещодавнього інспектування стану справ у районі проведення операції Об’єднаних сил. Окремими підрозділами керують сержанти. Це не просто молодші командири, а лідери, мотивовані та віддані своїй справі і своїм підлеглим.
Особливо слід відзначити роль сержантів і старшин Збройних Сил України під час російсько-української війни, що триває восьмий рік поспіль, їх величезний внесок у справу захисту держави від російського агресора. На жаль, не всі вони повернулися після виконання бойових завдань. Вічна пам’ять загиблим Героям!
Сержантське звання отримують після закінчення так званих шкіл сержантів, навчальних підрозділів та відповідних коледжів, але справжнього сержанта виховують уже у військах, дбаючи про особовий склад та техніку і надаючи поради офіцерам.
Мені приємно бачити, що сержантам делеговано чимало відповідальних завдань — від роботи з особовим складом до участі в плануванні у штабах.
Ми є свідками, коли обдаровані сержанти здобували вищу військову освіту або проходили переатестацію та сьогодні вже рухаються кар’єрою офіцера ЗСУ.
Окремо хочу сказати про впровадження рівних прав для чоловіків і жінок. Раніше звичними професіями для жінок-сержантів вважалися напрями медицини, зв’язку, музичного мистецтва. Сьогодні жінки проходять підготовку в навчальних підрозділах і отримують сержантські звання бойових спеціальностей.
Наразі у Збройних Силах триває планомірна і кропітка робота над створенням професійного ефективного інституту сержантів.
До кінця 2021 року має бути проведена переатестація військовослужбовців у нових військових званнях, ми продовжимо створювати необхідні умови для просування по службі на сержантських і старшинських посадах. А завдяки впровадженню в Міноборони Переліку кодів військових рангів НАТО українські сержанти отримали ширшу можливість кар’єрного зростання та взаємосумісності зі збройними силами держав-членів Альянсу.
Сержанти — це м’язи нашої армії, які за сигналом штабів приводять Збройні Сили в рух. Тому закликаю наш сержантський склад постійно навчатися, тренуватися і самовдосконалюватись.
Хочу подякувати кожному за самовіддану службу і побажати міцного здоров’я, добробуту, радості в сім’ї та нових перемог!
Слава Україні!
Міністр оборони України Олексій Резніков
Напередодні Дня сержанта ЗСУ військовослужбовці частин, які підпорядковуються ОТУ «Схід» у районі проведення ООС, влаштували невеличке свято для вихованців одного з дитячих соціально-реабілітаційних центрів Донеччини. Військові провели кілька годин з вихованцями закладу, висаджуючи невеличкий сад фруктових дерев та чагарників на його території.
— Сьогоднішня зустріч відбулася за ініціативи сержантського складу ОТУ. Напередодні професійного свята хлопцям хотілося трохи відключитися від теми війни. Обрали ось такий «антидепресант». Зі свого боку діти, які перебувають у цьому закладі, опинились у складній життєвій ситуації, тому найбільше потребують уваги дорослих. Тож, сподіваюся, спілкування з нами теж стало корисним для малечі. Крім того, діти відчули, що вони під нашим захистом, і для нашого колективу це стало черговим стимулом — побачити, заради кого ми захищаємо країну, — ділиться думками головний сержант ОТУ «Схід» старший прапорщик Валерій Мухін.
Майстер-сержант Віталій Піскун проходить службу в повітрянодесантній бригаді на посаді головного сержанта. У довоєнному житті чоловік — агроном. Тому не дивно, що побратими довірили вибір видів та сортів дерев саме йому.
— Дерева ми закупили власним коштом в одному з місцевих розсадників. Хотіли зробити такий собі сад-мікс — яблуні, груші, сливи, черешні… Обирали районовані сорти — щоб дереву було комфортно саме в цьому районі. Зупинилися на всім відомих. Антонівка, Ренет Симиренка — це яблуні, Валерій Чкалов — черешня, Лісова красуня — саджанці груші. І хоча врожай у них не є дуже високим, але вони потребують менше уваги та догляду і вже за кілька років дадуть плоди, — розповідає військовий.
Кирило вже кілька місяців живе в центрі. Сором’язливий за характером, хлопець спочатку тримався осторонь від загальної компанії. Але, захопившись процесом висаджування дерев, розслабився. Після того, як посадив своє останнє деревце, вже давав поради друзям:
— Коріння дерева потрібно спочатку обмокнути в глину. Так воно швидше укоріниться. А ось це — місце щеплення. Коли саджаєш дерево, потрібно цим місцем висадити на південь, щоб саджанець не захворів.
На питання, ким хоче стати в майбутньому, хлопець пригнічено зітхає, мовлячи — тепер потрібно визначитися, що більше до вподоби — бути військовим або агрономом…
Пані Лариса — директорка соціально-реабілітаційного центру. Опікується дитячим закладом уже понад 10 років.
— Дякую нашим військовим за такий день. Такі діти, як наші вихованці, найбільше потребують соціалізації. Сьогодні вони дізналися та навчилися багато чого нового, а головне — відчули, що вони комусь потрібні в цьому світі, — ділиться думками жінка.
Після того, як садові роботи були завершені, а територія центру прибрана, військові та діти, згуртувавшись у веселу компанію, винесли на подвір’я столи та влаштували чаювання. Військовослужбовці привезли до закладу кілька коробок фруктів та солодощів, а дівчата з центру пригощали власноруч приготовленою випічкою. За столом панувала весела та доброзичлива атмосфера: військові розповідали цікаві факти зі свого життя, діти ділилися таємницями та мріями на майбутнє, робили спільні з військовослужбовцями фото. Домовилися, що вже в грудні відбудеться чергова зустріч, під час якої буде влаштовано шаховий турнір.
