Напередодні Дня сержанта ЗСУ військовослужбовці частин, які підпорядковуються ОТУ «Схід» у районі проведення ООС, влаштували невеличке свято для вихованців одного з дитячих соціально-реабілітаційних центрів Донеччини. Військові провели кілька годин з вихованцями закладу, висаджуючи невеличкий сад фруктових дерев та чагарників на його території.
— Сьогоднішня зустріч відбулася за ініціативи сержантського складу ОТУ. Напередодні професійного свята хлопцям хотілося трохи відключитися від теми війни. Обрали ось такий «антидепресант». Зі свого боку діти, які перебувають у цьому закладі, опинились у складній життєвій ситуації, тому найбільше потребують уваги дорослих. Тож, сподіваюся, спілкування з нами теж стало корисним для малечі. Крім того, діти відчули, що вони під нашим захистом, і для нашого колективу це стало черговим стимулом — побачити, заради кого ми захищаємо країну, — ділиться думками головний сержант ОТУ «Схід» старший прапорщик Валерій Мухін.
Майстер-сержант Віталій Піскун проходить службу в повітрянодесантній бригаді на посаді головного сержанта. У довоєнному житті чоловік — агроном. Тому не дивно, що побратими довірили вибір видів та сортів дерев саме йому.
— Дерева ми закупили власним коштом в одному з місцевих розсадників. Хотіли зробити такий собі сад-мікс — яблуні, груші, сливи, черешні… Обирали районовані сорти — щоб дереву було комфортно саме в цьому районі. Зупинилися на всім відомих. Антонівка, Ренет Симиренка — це яблуні, Валерій Чкалов — черешня, Лісова красуня — саджанці груші. І хоча врожай у них не є дуже високим, але вони потребують менше уваги та догляду і вже за кілька років дадуть плоди, — розповідає військовий.
Кирило вже кілька місяців живе в центрі. Сором’язливий за характером, хлопець спочатку тримався осторонь від загальної компанії. Але, захопившись процесом висаджування дерев, розслабився. Після того, як посадив своє останнє деревце, вже давав поради друзям:
— Коріння дерева потрібно спочатку обмокнути в глину. Так воно швидше укоріниться. А ось це — місце щеплення. Коли саджаєш дерево, потрібно цим місцем висадити на південь, щоб саджанець не захворів.
На питання, ким хоче стати в майбутньому, хлопець пригнічено зітхає, мовлячи — тепер потрібно визначитися, що більше до вподоби — бути військовим або агрономом…
Пані Лариса — директорка соціально-реабілітаційного центру. Опікується дитячим закладом уже понад 10 років.
— Дякую нашим військовим за такий день. Такі діти, як наші вихованці, найбільше потребують соціалізації. Сьогодні вони дізналися та навчилися багато чого нового, а головне — відчули, що вони комусь потрібні в цьому світі, — ділиться думками жінка.
Після того, як садові роботи були завершені, а територія центру прибрана, військові та діти, згуртувавшись у веселу компанію, винесли на подвір’я столи та влаштували чаювання. Військовослужбовці привезли до закладу кілька коробок фруктів та солодощів, а дівчата з центру пригощали власноруч приготовленою випічкою. За столом панувала весела та доброзичлива атмосфера: військові розповідали цікаві факти зі свого життя, діти ділилися таємницями та мріями на майбутнє, робили спільні з військовослужбовцями фото. Домовилися, що вже в грудні відбудеться чергова зустріч, під час якої буде влаштовано шаховий турнір.