Наслідки російських ударів по Дніпропетровщині 23.04.2024 року. Джерело фото: t.me/dnipropetrovskaODA
Число постраждалих у Дніпровському районі Дніпра внаслідок удару російських окупантів зросло: на зараз відомо вже про вісьмох потерпілих.
Про це повідомив очільник Дніпропетровської військової обласної адміністрації Сергій Лисак.
Зокрема, поранення отримала 23-річна дівчина: у неї важка відкрита черепно-мозкова травма.
Також отримали поранення троє чоловіків – 32, 43 та 47 років. Їхній стан середній. Двоє – в лікарні.
Атакували росіяни і Нікопольщину. 5 разів обстрілювали з артилерії. Понад 15 разів вдарили дронами-камікадзе. І тричі скидали снаряди з БПЛА.
Від ударів росіян постраждали Нікополь, Марганецька, Мирівська, Покровська сільські громади.
Травмовані двоє людей.
Пошкоджені п’ятиповерхівка, 16 приватних будинків і 5 господарських споруд. Серед понівеченого – адмінбудівля, інфраструктурний об’єкт, магазин, авто. Зачепило газогін й лінії електропередач. Наслідки атак ще уточнюються.
Як повідомляла АрміяInform, раніше Сергій Лисак повідомив про 4 постраждалих від російського удару 23 квітня 2024 року в Дніпровському районі Дніпра.
Речник Повітряних Сил Збройних Сил України майор Ілля Євлаш розповів про те, що знищений російський стратегічний бомбардувальник Ту-22М3 перед збиттям встиг випустити ракети по Дніпру і Кривому Рогу.
Свої коментарі Ілля Євлаш надав в ефірі телеканалу «Прямий» 21 квітня 2024 року.
«Відомо також ще, що цей літак запустив того дня ракети по Дніпру, внаслідок чого були прильоти поблизу залізничного вокзалу, так і по Кривому Рогу», — розповів речник ПС ЗСУ.
За словами Іллі Євлаша, коли цей Ту-22М3 заходив на зворотній курс — саме в той момент українським військовим вдалося дістати його.
«Вразити нашою зброєю, внаслідок чого цей літак був знищений», — зазначив речник ПС ЗСУ.
На цю годину рятувальники дістали з-під завалів будинку в Дніпрі тіло жінки. Ще одну людину шукають.
Про це повідомив голова Дніпропетровської ОВА Сергій Лисак.
Він додав, що, за уточненою інформацією, загалом по області — 7 загиблих і 35 постраждалих внаслідок ворожої атаки.
Як повідомляла АрміяInform, у Дніпрі через ворожий удар 19 квітня 2024 року було частково зруйновано п’ятиповерхівку, є жертви.
Гуманітарна координаторка в Україні Деніз Браун рішуче засудила удари військ росії по Дніпру та інших містах області. Відреагували на ракетний удар рф також міністр закордонних справ Естонії Маргус Цахкна, посол США Бріджит Брінк, посол ЄС, всі одноголосно закликають негайно надати Україні більше ППО.
«Я рішуче засуджую удари збройних сил російської федерації, від яких сьогодні на сході України постраждали Дніпро та інші міста Дніпропетровщини і які принесли нові страждання народу України», — ідеться в її тексті.
Деніз Браун зазначила, що росіяни вчинили нову атаку «лише за два дні після нищівних ударів по Чернігову на півночі країни. І знову повідомляється, що серед загиблих — діти».
«Ці атаки є ще одним прикладом повної зневаги до людського життя і заслуговують на найбільший осуд. Мирні жителі та цивільна інфраструктура захищені за нормами міжнародного гуманітарного права», — заявила Деніз Браун.
Як повідомляла АрміяInform, у Дніпрі через ворожий удар 19 квітня 2024 року було частково зруйновано п’ятиповерхівку, є жертви.
Очільник Дніпропетровщини повідомив про врятоване життя дитини після російського удару.
Речник Повітряних Сил Збройних Сил України майор Ілля Євлаш прокоментував знищення Силами оборони України російського стратегічного бомбардувальника Ту-22М3, носія крилатих ракет Х-22.
Свої коментарі Ілля Євлаш надав у прямому ефірі телемарафону «Єдині новини» вранці 19 квітня 2024 року.
«Всі ми сьогодні стали свідками прекрасної картини, яка всім сьогодні підняла настрій. Це певним чином вендета за обстріли наших цивільних міст, в тому числі і за сьогоднішній обстріл Дніпра», — зазначив речник ПС ЗСУ.
За його словами, знищення Ту-22М3 послабить спроможності та потужності російської федерації в обстрілах з їхньої стратегічної авіації, завдання ударів по українській критичній, енергетичній інфраструктурі.
Як повідомляла АрміяInform, Сили оборони України вперше знищили російський стратегічний бомбардувальник Ту-22М3.
За словами Володимира Зеленського, наразі тривають рятувальні роботи в Дніпрі після російського удару.
Кілька поверхів звичайного житлового будинку зруйновані, пошкоджений вокзал.
Під ударом на Дніпровщині були також Кривий Ріг та Синельникове.
Усім пораненим надається допомога.
«На жаль, є загиблі. Мої співчуття рідним та близьким», — зазначив Президент України.
За його словами, кожна держава, яка надає системи ППО Україні, кожен лідер, який допомагає переконувати партнерів, що ППО зараз має бути не на складах, а в реальних містах і громадах, які зазнають ударів терористі, усі, хто підтримує наш захист, є рятівниками життя.
«Ми маємо завдати поразки російському терору. Це потреба не лише нашої держави, не лише українців, це глобальна потреба», — наголосив Володимир Зеленський.
Він переконаний, що росія повинна відповідати за свій терор, і кожна ракет, кожен “шахед” мають збиватися.
«Світ може це гарантувати, партнери мають необхідні спроможності. Це було доведено зокрема у небі Близького Сходу, і це має запрацювати у небі Європи», — зазначив глава української держави.
Як відбувався контрнаступ на південному напрямку влітку 2023 року? Як це — брати участь у спробі штурму Енергодара через Дніпро? Відповіді на ці питання дав Іван Матейко, командир батальйону 78 окремого десантно-штурмового полку.
Крім того, Іван розповів Армія ТВ про «перезаряджання» під час війни, про прориви ліній оборони противника та сучасну війну дронів.
«Найцінніший ресурс зараз — це люди. Все. Крапка»
Поодинці можна зламати будь-кого. Навіть у людини з досвідом, якщо вона самотня, може настати якийсь тригерний момент, який змусить її здатися чи злякатися. Так вважає комбат-штурмовик Іван Матейко. Тож, запевняє він, на війні треба навчитися двох речей — психологічно себе готувати і формувати колектив людей, на яких можна покластися.
— Ця війна буде тривати ще довго. Від того, як людина себе зараз морально налаштує до цього процесу, такий її стан буде. Ті, хто очікують, що вона закінчиться за тиждень, за два, за місяць, за пів року, за рік, вони і згорають швидко. Або ті, хто, навпаки, повністю розчарувалися, що це тепер не закінчиться ніколи, і все. Вони вже звісили лапки, що називається, і втратили сенс життя. Я поки свідомий того, що війна надовго, і треба жити сьогоднішнім днем, намагатись зробити максимально те, що можна зробити цієї миті, — розповідає комбат.
Свій колектив Іван характеризує просто — «хороший». Розповідає, що його батальйоном сновигає дух вільнодумства та патріотизму, і він його намагається не утискати. А ще розуміє, що для того, щоб воювати якісно, треба перезаряджатися. Командир повинен відчувати, коли це необхідно. Особливо, якщо командуєш штурмовиками.
— Найцінніший ресурс — це люди. Ба більше, найцінніший ресурс у війні, де треба відбивати свої території, серед військових — це якраз штурмовики. Тобто це те ядро… Не кожен піхотинець буде штурмувати. В обороні це одне стояти, але штурмувати і відбивати — це треба специфічний склад характеру в людей, щоб він був. Відповідно тип темпераменту специфічний, світогляд специфічний. Відповідно, як би там це не звучало, таких людей треба десь плекати, трохи їм давати більше вольностей. І якщо є можливість це робити, я це роблю. Найцінніший ресурс зараз — це люди. Все. Крапка, — безкомпромісний Матейко.
«Віддавати накази, розуміючи, що це буде ризиком для людей, з якими ти разом провоював, — дуже важко»
Він не кадровий, хоч воювати почав ще тоді, коли війна називалася АТО. Не мріяв стати комбатом. Однак, каже Матейко, довелося. І зазначає, що командувати людьми, з якими почав воювати, важко.
— З ядром підрозділу нашого я брав участь безпосередньо в штурмових діях. Разом сиділи в одному човні, ходили в одні посадки, я на своїх плечах так само носив АГС по кілька кілометрів у посадку. В якийсь момент відбувся різкий стрибок, і я опинився вже в ролі командира, який віддає накази. Ти вже не «братюня» для своїх хлопців. І віддавати іноді накази, розуміючи, що це буде ризиком для людей, з якими ти разом провоював, це дуже важко. А ще гірше, це коли ти потім втрачаєш цих людей, — досі важко згадує Матейко.
Під час контрнаступу на Півдні разом з командиром полку комбат Матейко ходив на штурми. Атака на позиції, коли там 2–3 кілометри мінних полів — найважче, що можна собі уявити в цій «роботі». Його хлопці, каже Іван, знаходили карти, де на вузьких ділянках фронту було вказано десятки тисяч мін. І фугаси, і авіаційні бомби, і протипіхотні міни, і напалм. Проривали оборону важко, повільно і з втратами.
— По 100 метрів, по 200 метрів. Одного разу один з успішних штурмів — це кілометр і 700 метрів посадки. Але за рахунок того, що просто хлопці проклали дорогу в мінних полях, зігнали групу саперів противника, які в цей же момент ставили, домінували позиції. Вони їх зігнали, і виходить, обійшли з флангу і з тилу великий РОП, і вони його просто покинули. І в цей момент наша група просто на швидких ногах проскочила і обійшла…
«Оце „пожужали, пожужали“, і це ви вважаєте, що розвідку провели?!»
Саме тоді, влітку, гучно і масово «заговорили» дрони. Небо було чорним від різноманітних «птахів». Та революцію в небі, каже Іван Матейко, він пережив спокійно. Дрони використовував ще до того, як це стало модним. Хоча, сміється, і не без проблем.
— Весна 2022 року. У нас тривали в батальйоні злагодження. Це ще була інша бригада, сухопутка. Приїхали перевіряючі з ОК «Захід», дивитися як ми проводимо ці навчання. І я вчив хлопців літати, і водночас вони там проводили дорозвідку, щось тренувалися. Наприкінці цього навчального дня до мене підходить один із цих перевіряючих, каже: «Ну і що ви толкового за день зробили, оце „пожужали, пожужали“, і це ви вважаєте, що розвідку провели?!» Це був травень, у червні ми вже були під Лисичанськом, і дрони вже, «Мавіки» — вже були повсюди, — пригадує Іван.
Так само одним з перших його підрозділ почав застосовувати FPV-дрони. Вперше — під час контрнаступу на Херсонщині, у жовтні 2022 року.
— До нас прийшли розробники FPV-дронів. Кажуть: ми зробили дрон «Камікадзе». Ми відповідаємо: класно, але от «світчблейди» розпакували, і от ми будемо з ними працювати, дивитися. «Та візьміть наші дві FPV-шки, не пожалкуєте». Ми подивилися на них, як на мале пиво, але все-таки взяли. Дорогою в них один розсипався, і в результаті ми на позиції вивезли один. Вони його підняли і знищили бліндаж. Прямо залетіли в кулеметне гніздо, — запевняє офіцер.
Далі буде ера наземних роботів, переконаний Іван. Платформи для мінування, евакуації і кулеметні турелі. Знов таки, каже Матейко, зараз в них не дуже вірять. Та хай вони дорожчі і складніші, але за такими системами — майбутнє. Зрозумів він це ще в 22-му, коли біля Малих Щербаків застосували одну з перших в Україні платформ — турель на платформі. Тоді вона наробила чималого «шороху». росіяни туди навіть перекидали десант, групу швидкого реагування на гелікоптерах, думали, що там вже починається якийсь наступ.
«У мене гештальт на інший берег Дніпра зайти не закритий»
Одна з найнебезпечніших операцій, в якій брав участь Іван Матейко, — штурм Енергодара на човнах. Їхати кудись через водосховище, розуміючи, що там тебе чекають — це була справа, схожа на сюжет бойовика. Тоді, каже Іван, він думав про одне: «якщо я не візьму участі, а це буде історична операція, я собі не пробачу». Готувалися тоді ретельно. Однак — не вийшло.
— Перший раз не вскочили, другий раз — вже противник був готовий до цього. От якраз це те, що вони стягнули туди достатньо сил та засобів, якщо там перший раз нас зустріло кілька кулеметів на березі, то другий раз це вже було з 20 кулеметів. Плюс техніку підігнали, плюс «гради» по воді стріляли. І ми сидимо, хитаємося в човні, і тут — «гради»!! Як качок ганяли по Дніпру…. Але в мене цей гештальт все-таки на інший берег Дніпра зайти — не закритий, — обіцяє сам собі Матейко.
У те, що можливості закрити цей «гештальт» будуть, комбат Матейко вірить. Адже, нагадує він, зараз ніхто не думає, що колись війни тривали десятками, сотнями років безперервно, серією перманентних конфліктів. Нам, вважає Іван, треба готуватися до чогось схожого. І у нас є лише два шляхи.
— Шлях перший. Ми — демократичне суспільство, де всі рівні, і в усіх є обов’язки. Тоді всі на рівних правах мобілізуються, відбувається чесна ротація, заміна: якась частина відслужила, якась частина залишилася. Другий варіант розвитку подій: у нас відбувається масове нехтування мобілізацією, масове косіння від армії. І тоді в нас формується та система, яка існувала в середньовіччі, напівфеодальна. Коли військові — це еліта, і вони мають більше прав і задають тон управлінню державою. У середньовіччі існував поділ на «oratores, bellatores, laboratores», на духівників, рицарство і робітників. У нас буде та сама система. Буде еліта, це військо, і хтось буде працювати на них. — запевняє комбат-історик.
Комбат Матейко каже, що на війні полюбив фразу «поки чуєш у собі правду, ти не зборений». Тож, переконує він, зараз не можна навіть думати, аби скласти руки. Хай у людей втома, хай важко, але зупинятися не можна. Після цієї війни, безперечно, буде наступна. І той самий противник, але підготовлений краще і з новими силами. Краще «збороти» його зараз.
«Надсучасний реабілітаційний центр для поранених військових розпочав роботу в Дніпрі. Це вже 11-й центр національної мережі Recovery. Щорічно тут зможуть отримувати якісні, доказові й безоплатні послуги з реабілітації понад 700 захисників і захисниць України», — йдеться у повідомленні.
Відновлювати поранених захисників буде мультидисциплінарна команда лікарів, до якої входять фахівці фізичної реабілітаційної медицини, фізичні терапевти, ерготерапевти, масажисти, терапевти мови й мовлення, психологи та інші.
«Відповідно до потреб пораненого така команда може поповнюватися й іншими спеціалістами», — додали в МОЗ.
Усі послуги з реабілітації — безоплатні для всіх пацієнтів та повністю покриваються НСЗУ в рамках програми медичних гарантій.
У центрі працює кабінет фізичної терапії, психологічної підтримки, ерготерапії, кімнати для медичного персоналу та інші службові приміщення.
Проєкт Recovery фокусується на таких напрямах: створення національної мережі реабілітаційних центрів для поранених військових; реабілітація військових у партнерських приватних медичних клініках; відправлення тяжко поранених військових для складного протезування за кордон; освітні програми міжнародного рівня для медичних фахівців.
Як повідомляла АрміяInform, Королева Нідерландів відвідала українських солдат у реабілітаційному центрі.
