Архив метки: логістика

Про якість продуктів для військових та нові розробки речового забезпечення: інтерв’ю АрміяInform із заступником Міністра оборони України Віталієм Половенком

Прочитаєте за: 4 хв. 15 Квітня 2024, 6:37

Трохи більш ніж чотири місяці Віталій Половенко перебуває на посаді заступника Міністра оборони України.

Одним із напрямів його діяльності є забезпечення харчування для військовослужбовців. Також у сфері його відповідальності — речове забезпечення в нашій армії.

Що вже зроблено за цей період та що планується найближчим часом? Про це заступник Міністра оборони розповів в ексклюзивному інтерв’ю АрміяInform.

— У ЗМІ була серія повідомлень про те, що ви особисто виїжджали до військових частин з перевірками якості продуктів харчування. З того часу що вже почало змінюватись у тих підрозділах, які ви відвідали особисто?

— Зміни відбувають не лише в тих підрозділах, які безпосередньо відвідав я. Наші військові повинні забути про будь-які проблеми з харчуванням. Тому такі незаплановані перевірки відбуватимуться й надалі. Ми працюємо над покращенням харчування.

У нас працюють інспектори із Центрального управління контролю якості. Вони систематично здійснюють перевірки в ОСУВ та військових частинах.

Ми надаємо інформацію з таких перевірок Державному оператору тилу, а вони відповідно, коли проводять закупівлі, враховують інформацію, яку ми надали, про діяльність компанії: чи впоралась вона зі своїми обов’язками, чи вчасно постачала продукти, чи вони були якісними.

Наша мета — це безперервне та якісне харчування для наших захисниць та захисників.

— Два місяці тому відбулася робоча зустріч із представниками ГШ ЗС України, КСЛ, Департаменту фінансів, начальниками продовольчих служб. Від того часу які нові алгоритми взаємодії з Державним оператором тилу були запропоновані, аби покращити харчування для наших військових?

— У першу чергу, ця зустріч стосувалась автоматизованого вирішення логістичних питань. Щодо формування заявки начальниками продовольчих служб до Державного оператора тилу.

Ми обговорили механіку нових процесів. Адже відтепер всіма тиловими закупівлями займається ДП «Державний оператор тилу».

Якщо коротко, раніше постачальники напряму контактували і привозили товар до військових частин, тепер ці функції розподілені між постачальниками, ДП «Державний оператор тилу» та військовими частинами.

— Наскільки ми орієнтуємося на досвід західних колег у сфері харчування військовослужбовців? Та досвід якої країни НАТО ви вважаєте оптимальним, щоб повністю або частково запозичити його? Чи все ж таки шлях України є повністю унікальним у цьому напрямі?

— Ми комбінуємо найкращий досвід як країн НАТО, так і аналізуємо досвід наших реалій. Нині в каталозі 409 найменувань продуктів, але варто врахувати, що не всі продукти використовують.

Наприклад, у каталозі в нас є картопля свіжа, картопля свіжа рання, картопля пізня, картопля фрі заморожена. Фактично це один і той самий продукт. Аби уникнути такого дублювання, ми переглянули каталог (наказ МОУ № 591. — Ред.).

Згідно з моїм досвідом, коли начальники продовольчих служб складають меню на тиждень, то використовують близько 200 найменувань продуктів. Крім цього, ми плануємо деякі зміни до наказу № 140. Вони допоможуть нам доцільніше розподіляти бюджетні кошти. Але про деталі розповімо згодом.

— Станом на лютий цього року було затверджено 6 удосконалених зразків одягу (зимові рукавички, куртки, утеплені штани, термобілизна, футболки). Які ще зразки заплановано вдосконалити і затвердити у 2024 році?

— Ми постійно вдосконалюємо різні зразки одягу. Останні наші розробки: антитепловізійне пончо, яке має захистити наших бійців від ворожих тепловізійних дронів; саперні берці — це таке спеціальне взуття з балістичною устілкою, воно допоможе вберегти кінцівки наших спеціалістів інженерної служби.

Крім цього, на завершальному етапі випробування «плавучого бронежилета» для спецпідрозділів ЗСУ. Скоро в нас з’явиться ще більше зразків-еталонів.

Розробки не припиняються. У Центральному управлінні розвитку та супроводження матеріального забезпечення щодня аналізують досвід сучасної війни.

Наприклад, у 2023 році ми впровадили нові вимоги, тобто технічну специфікацію до засобів індивідуального захисту. До цього закупівля проводилася за державним стандартом (ДСТУ).

Технічна специфікація МОУ — це більше військовий стандарт. Ми проаналізували озброєння ворога і зрозуміли, що маємо адаптувати вимоги до балістичних випробувань бронежилетів.

Що я маю на увазі: відтепер під час балістичних випробувань використовують боєприпаси або аналоги, які застосовує ворог. Наприклад, бронежилет має витримувати влучення кулі Б-32 зі сталевим термозміцненим осереддям, випущеної зі зброї калібру 7,62 мм.

— Міноборони затвердило два зразки бронежилетів для військовослужбовиць. Яка ситуація нині з формуванням потреби від Генерального штабу? Та чи можемо ми заявляти попередні терміни, коли ці бронежилети очікувати у військах?

— Насправді в питанні правильно вказано, що потребу формують поза межами Міноборони, коли нам її доведуть, то відповідно Державний оператор тилу розпочне централізовану закупівлю.

— У середині березня за вашої участі та за участі Дмитра Кліменкова, Арсена Жумаділова була проведена робоча нарада з українськими підприємствами-виробниками продуктів, які мали у квітні почати постачати харчування для Збройних Сил України. Яка наразі ситуація щодо співпраці із цими компаніями і що планується на перспективу?

— Все ж це безпосередньо компетенція Державного оператора тилу. Вони проводять закупівлю харчування. Зі свого боку скажу, що в нас створено новий департамент планування. Його працівники якраз вивчатимуть та аналізуватимуть ринок. Надаватимуть інформацію щодо орієнтовних цін закупівель.

https://armyinform.com.ua/2024/04/15/pro-yakist-produktiv-dlya-vijskovyh-ta-novi-rozrobky-rechovogo-zabezpechennya-intervyu-armiyainform-iz-zastupnykom-ministra-oborony-ukrayiny-vitaliyem-polovenkom/

Як лагодять британські бронемашини на передовій

Прочитаєте за: 3 хв. 11 Жовтня 2023, 13:32

На південному напрямку вже легендою став універсальний підрозділ Сил логістики, що спеціалізується виключно на обслуговуванні та відновленні Husky, Mastiff, Oshkosh. Тобто їхнє завдання полягає в тому, щоб ці машини західного виробництва якнайшвидше поверталися до строю в робочому стані.

Інколи працювати доводиться за кілька кілометрів від лінії фронту або ж як мобільні аварійні бригади у бригадах, які того потребують. Це дає змогу уникнути буксирування обладнання під час довгих відстаней назад до пункту постійної дислокації чи навіть на заводи за кордоном.
Серед тих, хто лагодить британських «собачок» з металу та броні, — Сергій. Чоловік розповідає, що в перші тижні, як потрапив в ремонтну бригаду на південному напрямку, на день їм привозили до 10 машин. Тож про відпочинок чи навіть сон довелось забути, адже головне для кожного механіка — це швидко повернути техніку на передову.
— Передусім ми визначаємо, наскільки серйозні ушкодження отримала машина. Використовуємо спеціальний діагностичний комп’ютер. За його допомогою виконується діагностика двигуна, різних вузлів та агрегатів машини, автоматичної коробки передач тощо. Зазвичай найчастіші ушкодження такої техніки на фронті — підриви на мінах, влучання протитанкових керованих ракет, а також уламкові ушкодження від снарядів. Якщо наявний інструмент дозволяє виконати ремонт тут, одразу беремося до роботи й уже за день-два машина повертається в підрозділ, щоб знову «кошмарити» окупантів, — розповідає Сергій.
Саме через таку заповзятість наших фахівців, які навчилися практично за день ставити техніку на ноги, вона здобула серед ворогів славу незнищенної. А як інакше? Окупанти сьогодні влучають у машину, думають, що її знищено, а завтра вона знову в строю. Дива та й годі! Але насправді за такими дивами криється справжній героїзм звичайних українських людей, адже часто механікам доводиться ризикувати своїм життям, щоб дістати та відремонтувати зламані чи розбомблені машини.

— Нещодавно ремонтували Мastіff. Там дуже побита роздавальна коробка, візуально був «прильот» в капот, перебито багато патрубок, пошкоджено чимало агрегатів, тому його довелося відправляти на базу, бо тут не вистачало інструменту. Такі випадки теж бувають. Але попри всі ті пошкодження, зі слів військових, екіпаж машини залишився неушкодженим, — говорить Сергій.
Він пояснив, що хоча Мastіff мав би використовуватися для підвезення піхоти до поля бою, однак зараз наші військові активно застосовують його й при штурмах.
— Ця машина має два члени екіпажу — командира й водія, та здатна перевозити вісім військовослужбовців. Її максимальна швидкість 90 км/год, озброєння може бути різне. Зокрема кулемет 7,62-мм чи 12,7-мм або 40-мм автоматичний гранатомет. Проте найголовніший показник — це живучість Мastіff. Ті, хто бере участь у штурмах кажуть, що вона сягає 90 %. Якщо порівнювати з БТРом, у якого цей показник становить 10 % — різниця суттєва. А все тому, що зазвичай капсула, де перебуває екіпаж, практично невразлива. Навіть якщо йде підрив на міні, то можна втратити колесо, міст чи ще щось з навісного, але капсула буде цілою. Відповідно, цілими будуть й наші хлопці, — розповідає Сергій.
Він зазначає, що через це ворог люто ненавидить і боїться цього «звіра». Тому коли йде колона і в ній є Мastіff — зрозуміло куди окупанти будуть цілити передусім.
Чоловік за час, що ремонтує іноземних «залізних» друзів наших військових, вже звик до роботи в екстремальних умовах і сприймає її як щось звичайне і буденне. Каже, що навчився не зважати на втому навіть тоді, коли доводилося, мов лікарю над хірургічним столом, стояти над особливо «важкими» пацієнтами кілька діб. Тримає в тонусі шалена мотивація.
— Спочатку не задумувався над важливістю нашої роботи, але коли воїни один за одним, приїжджаючи за технікою, дякували й говорили, що ми практично життя їм врятували, а не машинам, то прийшло розуміння своєї значущості тут і зараз. Заради таких моментів можна витримати і не таке, — підсумував військовий.
Фото: Командування Сил логістики ЗСУ

https://armyinform.com.ua/2023/10/11/yak-lagodyat-brytanski-bronemashyny-na-peredovij/

З програміста у такелажники: Моє життя тепер суцільна «тренажерка»

Прочитаєте за: 5 хв. 4 Жовтня 2023, 15:10

«Робота по типу „береш і несеш“ допомагала мені відволіктись від нав’язливих думок про майбутнє та постійного перечитування невтішних на той час новин. Я розумів, що потрібний та роблю свій вклад у спільну перемогу».

Відтепер щорічно 11 жовтня у Збройних Силах України відзначатимуть нове професійне свято — День фахівців логістичного забезпечення Збройних Сил України. З цієї нагоди кореспондент АрміяInform поспілкувався з представником Сил логістики — такелажником Віктором. Як він став частиною війська, чи подобається служба та, чи не жалкує про свій вибір далі в матеріалі.

З початком широкомасштабного вторгнення програмісту з Києва Віктору довелося поміняти своє гламурне життя на важку фізичну працю такелажника у складі Сил логістики. Чоловік без сумнівів відкинув запрошення на роботу за межами України від різних міжнародних компаній, та сам долучився до складу Сил оборони.

— У перші дні мені було дійсно важко справлятися з великими фізичними навантаженнями, ми працювали по кілька діб безперервно: постійні ящики з радянськими боєприпасами, але з часом, коли почали переважати західні зразки озброєння, які відрізняються ергономічністю пакування та насамперед налаштованістю під механічне завантаження, тоді стало простіше. І зараз Україна на правильному шляху, коли впроваджує стандарти НАТО. Це помітно навіть серед нас, такелажників: ми витрачаємо набагато менше сил та часу на завантаження західного та радянського озброєння.

Віктор каже, що поставився до розподілу у військкоматі з філософської точки зору, та не став нарікати на несправедливість, адже йому важливо просто бути корисним.

— Мабуть, мій розумовий потенціал використовують не зовсім за призначенням, але і такелажник я нівроку, тому, чому б і ні? Насправді існує стереотип про те, що всі програмісти кволі заучки, але зараз серед нас поширені заняття спортом: фітнес, активні ігри та тренажерний зал. У молодшому віці я взагалі «тягав залізо», це, мабуть, і допомогло моєму організму швидко адаптуватися до серйозних фізичних навантажень. Ну, а тепер моє життя взагалі суцільна «тренажерка».

Проте, навіть підготовлений організм не завжди витримував напруги, і в деякі моменти програмісту вистачало сил лише «доповзти» до власного ліжка та заснути.

— Найважчі дні були, коли я кілька діб підряд завантажував понад 20 тонн боєприпасів, і це з врахуванням додаткових нічних змін. У нас формувались команди, на один вагон в середньому виділялось до 12 військовослужбовців. Треба було завантажити кілька вагонів за ніч.

«Коли лінія фронту постійно зміщувалась не на нашу користь, мене охопило відчуття чогось неминучого»

— До війни разом із родиною проживав в Києві й займався улюбленою справою — вебпрограмуванням, працював на різні міжнародні компанії. На початку широкомасштабного вторгнення ми ухвалили рішення виїхати до міста Коломия. Там облаштувалися, а потім я став на облік у тутешній військкомат, і був призваний до служби у лавах Збройних Сил України. Якщо відверто, то коли я спостерігав за картою України, особливо на початку війни, і лінія фронту постійно зміщувалась не на нашу користь, мене охопило відчуття чогось неминучого. Потім, читаючи новини з різних напрямків, де велися бойові дії, все-таки паніка поступилася вірі у те, що ми зможемо встояти та відбитися.

Наразі родина Віктора повернулася до Києва, проте, він каже, що перестає хвилюватися за рідних лише тоді, коли чує їхні голоси..

— Дуже важко навіть зараз спостерігати за жахливими обстрілами Києва, який за цей час став для мене рідним, особливо після того, як моя сім’я декілька місяців тому повернулась до нашої квартири. Кожного разу, коли я чую про обстріл столиці, у мене перехоплює подих. І ще під час повітряної тривоги ми самі перебуваємо у сховищі без зв’язку, але всі мої думки переповнені хвилюваннями за дружину та дітей. Мені стає легше тільки тоді, коли я чую їхні голоси, та впевнююсь в тому, що в них все добре. Але всі ці атаки рашистів тільки спонукатимуть наших партнерів надати сучасні зразки протиповітряної оборони. І під час наступних ракетних обстрілів ми будемо більш впевненими та зможемо нівелювати загрозу.

Жодної професійної деградації

— Звичайно, фізичні навантаження допомагають «розвантажити мізки», але я став боятися деградації у своїй постійній роботі, тому мені передали ноутбук, і у вільний час я можу займатися програмуванням. Зараз я в основному навчаюся, мені вистачає часу тільки на саморозвиток, адже братися за серйозний проєкт наразі недоцільно, адже я не повністю володію своїм часом.

Військовослужбовець також старається підтримувати зв’язок із закордонними колегами. Та сприймає це за можливість розповсюдження поточної ситуації в Україні в усіх країнах світу.

— Мої іноземні колеги знають мене доволі давно, і довіряють моїм словам, тому зараз наше спілкування скоріше дружнє. Для мене важливо самому розповісти, що насправді відбувається в Україні, поки вони не звернулися до проросійських джерел. Адже часом мене хвилює російська пропаганда та її вплив на думку світової спільноти. Також вони запитують в мене, чи потрібні мені якісь речі, але я завжди говорю їм, що кращою допомогою буде направити кошти тим, хто зараз на передовій, або людям, які постраждали внаслідок збройної агресії, а я впораюсь з усім своїми силами. Але мені насамперед приємно, що вони не забувають про мене та регулярно цікавляться моїми справами. Людський фактор!

А після…

— Після перемоги я повернуся до своєї родини, і ми поїдемо всі разом до батьків, яких ми не бачили від початку широкомасштабного вторгнення. Я мрію, щоб весь цей жах якнайскоріше закінчився і наші діти ніколи більше в своєму житті не стикнулися з подібною бідою. Я думаю, що є певна пам’ять поколінь, і наші діти будуть пам’ятати те, що вчинили рашисти. Адже між нами колосальна різниця: ми захищаємо своє, нам немає куди відступати, а вони — країна, яка напала на іншу та змусила своїх людей воювати. Це видно у їхній мотивації та постійних переховуваннях від військкоматів. Саме тому перемога точно за нами!

Фото Командування Сил логістики

https://armyinform.com.ua/2023/10/04/z-programista-u-takelazhnyky-moye-zhyttya-teper-suczilna-trenazherka/

Певний снарядний голод у ворога вже є — Наталія Гуменюк

Прочитаєте за: < 1 хв. 22 Липня 2023, 16:45

Певний снарядний голод у ворога вже є — Наталія Гуменюк

Таку думку висловила в ефірі єдиного телемарафону начальниця об’єднаного координаційного пресцентру Сил оборони Півдня України капітан 1 рангу Наталія Гуменюк.

— Зараз уся логістика росіян суттєво потерпає як у транспортному сенсі, так і в тому, що привезено і не може бути застосовано. Тому, що ми продовжуємо працювати в контрбатарейному режимі, сягаючи тих глибин тилу ворога, де вони зосереджують свої боєприпаси, — повідомила Наталія Гуменюк.

За її словами, це відбивається на кількості обстрілів із боку росіян.

— За минулу добу обстрілів було 69. До 90 обстрілів на добу вони не дотягують, а це вже означає, що певний снарядний голод у них вже є. Вони вже відчули, що знищені склали з боєприпасами, по яких ми відпрацювали дистанційно, відбиваються на кількості снарядів, — повідомила Наталія Гуменюк.

https://armyinform.com.ua/2023/07/22/pevnyj-snaryadnyj-golod-u-voroga-vzhe-ye-nataliya-gumenyuk/

На Харківщині військові Сил логістики дбають про те, аби їхні спроможності відповідали стандартам НАТО

Прочитаєте за: 5 хв. 24 Травня 2023, 16:47

На Харківщині після успішного контрнаступу Сил оборони восени минулого року було звільнено чимало населених пунктів. Серед територій, звідки вибили окупантів, було й розташування однієї з військових частин безпосереднього підпорядкування Командуванню Сил логістики Збройних Сил України.

Уже на шостий день після деокупації до своєї частини прибула оперативна група з метою вивчення всіх завданих рашистами збитків та визначення фронту першочергових робіт щодо відновлення.

— Понад 200 вирв від вибухів ворожих снарядів, жодного вцілілого вікна, розбиті будівлі — таке ми побачили, коли прибули на свою територію, — говорить командир військової частини. — Навіть силові дроти було вкрадено. Тому, після завершення роботи двох інженерно-саперних груп, ми негайно приступили до відновлення інфраструктури та всіх комунікацій. Але, забігаючи вперед, скажу, що нам знадобилося не так вже й багато часу, аби повернутися до своїх головних завдань: зберігання матеріально-технічних засобів та забезпечення ними армійських колективів.

окупанти тікали так, що лишили тут техніку та боєприпаси

За словами командування частини, окупанти використовували приміщення на свій розсуд: жили, тримали різну техніку та боєприпаси. Проте восени 2022-го вони так швидко тікали від українських воїнів, що лишили БМП-2, десятки ящиків із боєприпасами великих калібрів, спеціальну техніку та інше майно. Все це одразу було передано бойовим частинам і тепер застосовуються проти своїх колишніх хазяїв.

А ось український пожежний танк ГПМ-54 успішно пережив окупацію. рашисти неодноразово намагалися ним керувати, але їм не вистачило розуму. Тому вони просто познімали деякі запчастини та полишили його. Після повернення до частини, воїни пожежної обслуги швидко все відновили й тепер бронемашина включена до чергових сил та засобів.

— Щотижня ми відпрацьовуємо вправи під час тактико-спеціальних тренувань. Усю свою техніку добре знаємо та неодноразово перевіряли в бойовій роботі. Адже увесь особовий склад брав учать у ліквідації наслідків пожеж в Сватовому, Ірпені та Калинівці, — повідомив начальник пожежної обслуги військової частини офіцер Руслан.

Чимало роботи нині в автомобільному парку цього колективу Збройних Сил України.

Для своєчасного перевезення матзасобів необхідно постійно тримати транспортні засоби в справному стані. Тому військові водії проводять чимало часу разом зі своїми автівками.

Приміром, водій інженерного підрозділу старший солдат Едуард у частині служить із 2013-го та добре знається на різних зразках військової техніки.

— Нам зараз дуже важко, бо останні місяці чимало роботи в парку та приміщенні підрозділу. Проте в нас є все необхідне, аби нормально працювати. Ми не ділимось на цивільних і військових, а однією командою забезпечуємо собі належні умови. Знаєте, я часто сам дивуюся, як же швидко ми ліквідовуємо наслідки тимчасового панування в нас «руського міра». Зовсім скоро в нас буде все так, як до 24 лютого 2022-го, а потім — зробимо ще краще, — пообіцяв Едуард.

Фахівці посилили потенціал частини

До речі, після повернення військового колективу на своє місце, виникла певна додаткова потреба в фахівцях. Тому до частини було переведено військовослужбовців із інших частин. Окрім цього, потенціал частини посилили й захисники України, які колись там проходили службу та перебували в запасі. Останніх не треба було довго вмовляти. Один із них —офіцер-енергетик Ігор. Від осені минулого року він всі сили спрямовує на відновлення електро- та водопостачання на військовій території. При цьому, прогнозуючи можливі дії ворогів, основні електромережі армійці дублюють запасними чи автономними.

— Цю воєнну зиму ми були з централізованим опаленням. Останнє є результатом копіткої роботи всього нашого тилу. Хоча попереду роботи ще чимало, але всім необхідним частину забезпечує квартирно-експлуатаційний відділ міста Харків і це є запорукою подальших успіхів. Особисто я півтора місяця пробув у окупації та ніколи не забуду ті приниження, що довелося пережити мені з дружиною. У вересні 2022-го вирішив повернутися на службу, аби цього ніколи не повторилося, — такої позиції дотримується Ігор.

Чимало воїнів із бойовим досвідом поповнили підрозділ охорони. Так, через стан здоров’я військові лікарі заборонили їм служити в механізованих чи штурмових бригадах. Наразі свої вміння та навички хлопці застосовують для виконання важливих завдань у цій частині КСЛ.

До слова, не забувають там й про духовний та культурологічний розвиток захисників і захисниць України.

— Жодне велике православне свято не обходиться без представників Православної церкви України. Також, як би не було важко, але протягом останніх шести місяців ми організували в себе кілька концертів. Кожен приїзд таких шановних гостей позитивно впливає на бойовий дух армійців. Також поступово налагоджуємо співпрацю з органами місцевого самоврядування та громадськими організаціями. Ми робимо все, аби люди відчули турботу про них, — зауважив заступник командира частини з МПЗ підполковник Віктор.

Як зазначив командир частини, вже на цьому відновлювальному етапі свого розвитку колектив дбає про те, аби всі сховища та приміщення відповідали високим стандартам НАТО.

— Ми відходимо від старих радянських підходів марнотратства та якоїсь показухи. Майбутні нововведення полягатимуть в підвищені безпеки на всіх рівнях. Роботи в цьому плані буде дуже багато. Проте, ми розуміємо, що на цьому заощаджувати не можна. У ворогів немає бути жодних шансів завадити нам виконувати свої службові обов’язки. Впевнений, що все в нас вийде і ми станемо лідерами за своїми напрямками забезпечення Збройних Сил України, — насамкінець розповів командир військової частини.

Фото автора

https://armyinform.com.ua/2023/05/24/na-harkivshhyni-vijskovi-syl-logistyky-dbayut-pro-te-aby-yihni-spromozhnosti-vidpovidaly-standartam-nato/

«Другий фронт» Сил логістики: як на Прикарпатті готують офіцерів запасу

Прочитаєте за: 5 хв. 18 Травня 2023, 12:53

Логістика та мобільність — слова, що чітко характеризують сучасне ведення бойових дій. На «колесах» зав’язано все — від постачання до швидкого перекидання військ. І те, як наші підрозділи зараз потребують різноманітних засобів пересування та перевезення вантажів, — яскравий тому приклад. Від невеличких джипів для мобільності особового складу до величезних сідлових тягачів, які возять танки та інше габаритне військове майно. Все це колісне господарство потребує фахівців, які вміють ремонтувати, експлуатувати й організовувати процеси, з цим пов’язані.

В Україні є декілька вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, у яких здійснюють таку підготовку. Серед них — кафедра військової підготовки Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника.

Нещодавно кореспондент АрміяInform уже побував на Прикарпатті, щоб дізнатися про особливості підготовки майбутніх офіцерів служби пально-мастильних матеріалів. Детальніше про це можна подивитись та прочитати тут.

А сьогодні про особливості навчальної програми майбутніх фахівців за напрямком логістичного забезпечення ЗСУ розповідає завідувач кафедри військової підготовки Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника полковник запасу Анатолій Пономаренко.

[embedded content]

Кафедра порівняно молода. Однак, за словами Анатолія Пономаренка, за сім років функціонування має певні здобутки в організації та здійсненні військової підготовки громадян України за програмою підготовки офіцерів запасу.

На запитання кореспондента, хто може бути прийнятий на навчання, зокрема за військово-обліковими спеціальностями «Експлуатація та ремонт автомобільної техніки та їх аналогів» та «Організація перевезень і управління на автомобільному транспорті», полковник Анатолій Пономаренко відповів, що військову підготовку на добровільних засадах проходять громадяни України, які мають або здобувають ступінь вищої освіти не нижче бакалавра, придатні до військової служби за станом здоров’я та морально-діловими якостями.

— До слова, ми раді вступникам, які виконали військовий обов’язок — пройшли строкову військову службу чи брали участь у бойових діях. А також випускникам військових ліцеїв, які виберуть шлях здобуття цивільної освіти, втім, все ж хочуть отримати первинне військове звання офіцера запасу. За останні декілька років у нас проходили навчання такі категорії осіб. І зазначу, що їм легше проходити конкурсний відбір. Він охоплює три складові: професійний психологічний відбір, оцінка рівня знань із допризовної підготовки, оцінка рівня фізичної підготовленості, — розповідає завідувач кафедри.

Детальніше про умови вступу на кафедру військової підготовки Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника можна прочитати тут.

Утім, краще все ж таки на власні очі побачити, як і чого навчаються майбутні молодші лейтенанти запасу, і поспілкуватися з ними особисто.

День тижня, коли відбуваються навчальні заняття на кафедрі, називають «військовим днем». Студенти різних факультетів, які зазвичай ходять на заняття в цивільному, сьогодні у військовій формі одягу й організовано шикуються. У програмі дня — поєднання і теорії, і практичних занять.

Одна з груп, а це якраз ті, хто спеціалізується на «Транспортній логістиці», йде до навчального класу технічного обслуговування та ремонту автомобільної техніки, де відбуваються практичні заняття. Тут стоїть автомобільна техніка та ремонтна майстерня технічного обслуговування на шасі ЗІЛ-131. А також обладнано навчальні місця, де студенти ознайомлюються з будовою та практикуються в обслуговуванні двигунів, трансмісій та інших вузлів та агрегатів військової автомобільної техніки.

Підполковник Віталій Вольський показує, як вручну провернути двигун, виставити мітки на шківах. Пояснює, де і які саме «проблемні» місця в цьому агрегаті. Хлопці слухають із цікавістю, і видно, що їм тема подобається.

Від початку широкомасштабного вторгнення російської федерації Україна отримує від західних партнерів сучасне озброєння та військову техніку іноземного виробництва. Тому кафедра в тісній співпраці з Командуванням Сил логістики ЗСУ вносить корективи в навчальні плани з урахуванням нових типів автомобільної техніки, яка надходить до ЗСУ.

— Інформацію про ті зразки, які є у відкритому доступі, ми збираємо, пишемо реферати, доповіді. Потім розбираємо їх, проводимо технічний аналіз: експлуатаційні характеристики, способи ремонту, номенклатура запчастин і таке інше. Сподіваюсь, що з часом Командування Сил логістики посприяє, аби ми отримали для навчання і нову мобільну ремонтну майстерню, і зразки автомобільної техніки для практичного використання в навчальному процесі, — говорить полковник Анатолій Пономаренко.

Але ми не просто так згадали про навчальні плани, які постійно коригуються науково-педагогічним колективом кафедри та доводяться до вимог практичної доцільності у бойових умовах.

— Це колись могли собі дозволити писати навчальні плани на роки вперед. Зараз реалії війни спонукають нас коригувати програму, аби процес навчання відповідав викликам і загрозам на полі бою. І якщо треба запросити фахівця, який поділиться найсвіжішим практичним досвідом, — ми це робимо, — каже полковник Пономаренко. — На жаль, російська агресія буквально «висмикнула» з нашої кафедри двох фахівців, учасників АТО з бойовим досвідом, офіцерів, які вийшли нещодавно в запас і мали прийти до нас викладати. Але після 24 лютого цим планам не судилося реалізуватись. І хлопці зараз у складі бойових бригад захищають Україну.

Однак підготовка фахівців за військово-обліковими спеціальностями не зациклюється суто на технічній складовій. Слід знати багато, аби не тільки відремонтувати автомобіль чи довести колону до пункту призначення. Треба ще й вціліти та вижити під час цього. Тому тактико-спеціальна, вогнева підготовка, тактична медицина — основні предмети навчання.

До слова, на кафедрі військової підготовки є мультимедійний тир. Для, так би мовити, розвитку початкових навичок поводження зі зброєю. А от як її застосовувати в реальних бойових умовах, навчає Сергій із позивним «Боєслав». Він — доброволець, брав участь у бойових діях під час АТО/ООС. А вже під час широкомасштабного вторгнення росіян встиг повоювати у складі окремої гірсько-штурмової бригади. Захищав Київщину, Луганщину та Донецький напрямок. До викладацької діяльності повернувся через поранення.

— Цим хлопцям і дівчатам, можливо, доведеться командувати особовим складом. А це значить, що вони і фізично, і психологічно мають бути готовими до того, що, ведучи колону, можуть і в засідку потрапити, нарвавшись на диверсантів. Що мають уміти і оборону організувати, і прикриття. І багато чого ще. Психологічно вони мотивовані. Вони свідомо одягнули однострій. І це вже плюс, — говорить інструктор.

Слід додати, що ще один з викладачів кафедри, полковник запасу Володимир Литвиненко, під час війни в Афганістані пережив підрив на фугасі. Водив колони. І його лекції — завжди додаткова цікава професійна інформація.

Не бракує тут і дівчат. Молоді українки вмотивовані захищати країну зі зброєю в руках. І розуміють, що для цього потрібно озброюватись знаннями. Нарівні з хлопцями упрівають у броні. На тактико-спеціальних заняттях вчаться робити так, аби автомат став продовженням руки.

На заняттях з тактичної медицини вони накладають турнікети та навчаються проводити серцево-легеневу реанімацію, тренуючись на спеціальному манекені.

Одна з них Даніела — студентка 1-го курсу. Вивчає юриспруденцію. Але на кафедрі військової підготовки обрала військово-облікову спеціальність технічного спрямування. Говорить, що в часи небезпеки для країни потрібна армія за принципом ізраїльського ЦАХАЛу, де жінки виконують військовий обов’язок нарівні з чоловіками. Тож українки мають здобувати відповідні навички. Військова кафедра, зокрема, це хороший вибір у цьому напрямку.

У «військовий день» ми обійшли всі навчальні місця Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника. А під час великої перерви зайшли подякувати викладачам. Увагу привернув прапор із символікою окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс». Це не просто подарунок, а подяка викладачам від командирів підрозділу за якісну підготовку їхнього теперішнього колеги — старшого лейтенанта Ігоря, заступника командира одного з бойових підрозділів бригади.

— Напевно, це найцінніший наш артефакт. Знак, коли твою педагогічну діяльність цінять у військах, — говорить полковник Анатолій Пономаренко. — До слова, молодший брат цього офіцера також навчається зараз у нас на кафедрі. Вже другокурсник.

Незабаром розпочнеться вступна кампанія до вищих навчальних закладів України. І якщо хтось з наших читачів планує навчатися на Прикарпатті — то заразом із дипломом про вищу освіту рекомендуємо пройти підготовку офіцера запасу. Бо Україна потребує нашого захисту!

Фото та відео автора

https://armyinform.com.ua/2023/05/18/drugyj-front-syl-logistyky-yak-na-prykarpatti-gotuyut-oficzeriv-zapasu/

Логістика від Bacardi, або Чим забезпечують військових на передовій

Прочитаєте за: 4 хв. 6 Травня 2023, 13:27

Усім добре відомий вислів «Без надійного тилу немає успішного фронту» став для українського суспільства радше гаслом, аніж афоризмом, адже з перших днів війни наші громадяни консолідували свої зусилля задля спільної перемоги над окупантом. Не секрет, що на початку широкомасштабного вторгнення відверто бракувало військового спорядження, техніки та обмундирування. Та з часом ситуація покращилась у рази і зараз вона, за словами самих військових, навіть краща, аніж до війни.

Кореспондент АрміяІnform побував у роті логістики івано-франківської окремої бригади Сил ТрО, аби з’ясувати, як харчуються та вдягаються військові, де обслуговується їхня техніка та чи всього вистачає українським захисникам на фронті.

— На початку війни було значно важче, техніка, котру терцентри комплектування мобілізували до армії, ну, м’яко кажучи, була не з автосалону, — розповідає командир роти логістики на псевдо Bacardi. —  Та й взагалі практично весь інвентар для побутового вжитку нам або ж дали волонтери, або ж купляли за свої кошти. Проте ніхто абсолютно цими проблемами не переймався, бо ж першочергове завдання було зупинити ворога та не дати йому захопити Україну. Тепер все по іншому  — на складах є все, що потрібно для якісного виконання бойових завдань. Харчів та обмундирування вдосталь, бронезахист теж є і наші воїни можуть, без перебільшення, тепер підбирати собі бронежилет чи шолом відповідно до своїх розмірів.

Ситуація з автотранспортом дещо інша, адже машини постійно експлуатуються і їх потрібно періодично приводити до ладу.

— Для ремонту автомобілів у нас є спеціально обладнаний пункт, так би мовити, «військове СТО», на якому працюють дійсно професіонали. Наприклад, у нас є механік, котрий у цивільному житті працював на автосервісі BMW і вважається на Прикарпатті одним з найкращих за своїм профілем, — запевняє командир. — Якщо ж авто потребує серйознішого втручання, ми залучаємо благодійників, з котрими вже співпрацюємо майже рік. У таких випадках веземо машину на той сервіс, де є спеціальне обладнання, і там ремонтуємо автівку, за послугу власники СТО коштів не беруть, бо ж спільну справу робимо. Із запчастинами зараз теж, в принципі, проблем немає — дещо виділяє держава, дещо волонтерський фонд, з яким ми співпрацюємо. Все працює доволі синхронно та безперебійно. Звичайно, це бойові дії, бувають непередбачувані ситуації, але, в основному, порядок роботи вже налагоджено.

З продовольчим забезпеченням теж немає особливих проблем, всі харчі доставляються централізовано постачальником на склади військової частини, а вже звідти розподіляються по підрозділах на передові позиції. У літній період можуть виникнути проблеми зі зберігання продовольства, проте ситуація контролюється за рахунок використання холодильників і морозильних камер.

— Скажу чесно, якщо логістика у військовій частині працює правильно, посадові особи знають, як організувати чи налагодити процес, то згодом все дійде до автоматизму і нічого в цьому важкого немає,  — продовжує  Bacardi. — Єдине, мабуть, болюче поки що питання — це документообіг, котрий забирає певний час. Я впевнений, що вже скоро ми перейдемо на автоматизовану електронну систему логістичного забезпечення, яка є у військових НАТО, і це значно спростить роботу — буде менше втручання у процес людського ресурсу.

Як і в більшості підрозділів, люди в роті логістики практично всі мобілізовані, багато хто взагалі не служив у війську. Проте командири намагаються підбирати у підрозділи тих людей, котрі ще з цивільного життя мають відношення до того чи іншого виду логістики: продовольства; інженерного забезпечення; ремонту авто тощо.

— Я теж раніше не служив у війську, працював регіональним менеджером по західній Україні відомого виробника спиртних напоїв Bacardi Limited, звідси й маю такий позивний, — усміхається командир. — Заробляв непогані гроші, будував майбутнє, та мені б не дозволила совість залишитись осторонь війни в Україні, тож зараз я тут. Організаторські здібності з «цивілки», мабуть, дозволяють правильно керувати процесами, управляти підлеглими людьми, а відтак і тил у нашої бригади надійний.

https://armyinform.com.ua/2023/05/06/logistyka-vid-bacardi-abo-chym-zabezpechuyut-vijskovyh-na-peredovij/

Як облаштований новітній лазне-пральний комплекс

Прочитаєте за: 4 хв. 17 Березня 2023, 17:17

АрміяInform вже повідомляла, що підрозділам Сухопутних військ ЗСУ передали два мобільні лазне-пральні комплекси (МЛПК). Кожен з них оснащений душовими, водонагрівачем, баком для води, насосною станцією, конвектором, мийницею, двома пральними та двома сушильними машинами.

Наші кореспонденти побували на події та дізнались, які переваги мають ці комплекси.

«Влітку в такому комплексі за добу зможуть помитись 120140 осіб»

— Потреба в таких МЛПК дуже велика, оскільки багато частин формуються і ще не мають новітніх комплексів для організації лазне-прального обслуговування особового складу. Підрозділи Сухопутних військ виконують бойові завдання у складних умовах, і ці комплекси допомагають відновитись військовослужбовцям, —зазначає начальник відділу організації забезпечення матеріальними засобами речової служби — заступник начальника тилу командування логістики Командування Сухопутних військ ЗСУ полковник Олександр Васін.

— Це дуже класна штука, якщо можна так висловитися. Тут все так продумано, що на маленькій площі є де і помитись, і випрати одяг. Не просто випрати, а одразу закинути до сушарки. Також є душові кабіни. Тож, військовослужбовець приїжджає, речі одразу віддає банщику, щоб той завантажив у пральну машину. А сам тим часом помився, почекав півтори-дві години і забрав свої чисті речі. У штаті батальйону є банщики, які мають слідкувати за цим комплексом, обслуговувати його, — додає військовослужбовець із позивним «Мудрий».

— Із розрахунків і експериментальним методом ми визначили, що того обладнання, яке передбачено, коли є електроенергія і правильно користуються цим комплексом, у такий сезон, як зараз, за добу може помитись 80–100 людей. У літній період, коли немає нагальної потреби в гарячій воді — 120–140 осіб. Випрати речі можуть менше людей, бо цикли прання і сушки одягу трішки довші: орієнтовно це 25–30 осіб, — розповідає технічний керівник проєкту Ігор Окунь.

«Перші відгуки військовослужбовців, коли вони заходили і дивились: о, як вдома!»

За словами пана Ігоря, у такому МЛПК можна митися, приймати душ за температури 17–20 градусів:

— Це утеплені комплекси, усе герметично, «теплі» двері, вікна. Тобто протяги тут не гуляють… Стосовно автономності. Ми передбачали живлення від електромережі, а також підключення, коли використовуються одночасно три бензинові генератори потужністю 5 кіловат — це забезпечить на сто відсотків роботу всіх систем комплексу одночасно.

Ігор Окунь зауважує, що ці комплекси зроблені на базі звичайних морських 20-футових контейнерів і за допомогою причепів або напівпричепів-контейнеровозів та автокрана вони переміщаються до будь-якої точки, де потрібні.

— У нас була ідея, щоб, як на кораблі чи в літаку, використати кожен квадратний сантиметр з користю. На майбутнє подумаємо щодо вільного простору, який є над сушильними машинами. Можливо, вийде ще один плоский бойлер туди інсталювати, — обіцяє технічний керівник проєкту.

— Перші відгуки військовослужбовців, коли вони заходили і дивились: о, як вдома! Тому що тут тепло, охайно, комфортно. Ми розуміємо, що завдяки цим комплексам настрій та бойова спроможність військовослужбовців будуть набагато вищими, — каже Ігор Окунь.

Він додає, що для кожного комплексу передбачена відповідальна особа:

— Ця людина пройде інструктаж, де їй розкажуть, як користуватись такими моделями пральних та сушильних машин та як доглядати за елементарними, але важливими вузлами сантехніки. Також ця особа відповідає і за пожежну безпеку.

Фото Дмитра Юрченка

https://armyinform.com.ua/2023/03/17/yak-oblashtovanyj-novitnij-lazne-pralnyj-kompleks/

Допомога партнерів зіграла значну роль під час оборони столиці — командувач Сил логістики ЗСУ

Прочитаєте за: < 1 хв. 24 Лютого 2023, 12:52

У розрізі історичних подій річної давнини у ході ведення операцій Сил оборони та руху опору військово-технічна допомога від наших партнерів дозволила ефективно знищувати і не допустити просування окупаційних військ рф.

Про це повідомив командувач Сил логістики ЗСУ генерал-майор Олег Гуляк.

Зокрема, це зіграло значну роль в обороні Києва і Київської області.

«Своєю чергою, частини і підрозділи логістики Збройних Сил України пріоритетно та вчасно забезпечили цією допомогою ті ділянки фронту, де вона була найбільш потрібна. До прикладу, переносні протитанкові ракетні комплекси «Джавелін» — це була справжня зброя Перемоги», — зазначив він.

Олег Гуляк додав, що завдяки своєчасному надходженню озброєння і військової техніки в межах міжнародної технічної допомоги ми спромоглися змінити хід війни і крок за кроком наближаємо Перемогу.

Джерело: Military Media Center

https://armyinform.com.ua/2023/02/24/dopomoga-vid-partneriv-zigrala-znachnu-rol-pid-chas-oborony-stolyczi-komanduvach-syl-logistyky-zsu/

Логістичне забезпечення розпочинається з планування потреб

Прочитаєте за: 2 хв. 27 Листопада 2022, 13:32

Підрозділи окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого з перших днів широкомасштабного вторгнення долучилися до відбиття неспровокованої збройної агресії рф. Зазвичай ми розповідаємо про тих, хто безпосередньо веде бойові дії та нищить ворога, але сьогодні мова буде йти про тих, хто забезпечує передову всім необхідним — їжею, одягом, пальним та безліччю інших матеріальних засобів, без яких ведення загальновійськового бою ускладняється у рази, або стає неможливим.

— Робота з логістичного забезпечення — це передусім планування потреб для подальшого забезпечення всього, що відбувається у підрозділі, — розповідає заступник командира батальйону з тилу майор Іван Симончук. — Воно складається з розрахунків кількості техніки, транспортних засобів, особового складу, пального, продуктів харчування, речового забезпечення, боєприпасів… І для того, щоб ці потреби задовольнити, потрібне надійне функціонування систем закупівлі, постачання, зберігання, ремонту, технічного обслуговування, контролю експлуатації, планування і здійснення військових перевезень — тобто всього того, що ми перерахували вище.

Сторонній особі усвідомити всі ці речі та звести їх воєдино доволі складно, тож просимо Івана розповісти більш «доступною мовою».

— Під час наступу, приміром, ми маємо забезпечити підрозділи сухим пайком та бутильованою питною водою щонайменше на три доби. Окрім цього, ми маємо організувати безперебійне забезпечення техніки пально-мастильними матеріалами, доставку боєприпасів тощо. В умовах, коли відстань до місць отримання матеріальних засобів збільшується у рази, а пересуватися доводиться щойно звільненими територіями, де ще можуть залишатися ворожі ДРГ, або є мінні пастки, це завдання вимагає багато зусиль, — розповідає офіцер.

Його слова підтверджують звичайні солдати та сержанти, які наразі перебувають на імпровізованому полігоні, куди взвод матеріального забезпечення привіз гарячий обід.

— У нашому підрозділі ніколи не виникає проблем з харчуванням. Нині на вулиці мінусова температура, а ми займаємося бойовою підготовкою у складі відділень, тож за пів дня занять встигли, як кажуть, нагуляти гарний апетит. Гаряча їжа на свіжому повітрі додає сил та покращує настрій, — радіє солдат Олександр.

Для забезпечення потреб особового складу щодо прання речей та відвідування лазні застосовується МЛПК — мобільний лазне-пральний комплекс.

— Приблизно раз на тиждень, або за потреби, якщо дозволяє обстановка, кожен військовослужбовець має можливість відвідати лазню та випрати свої речі. За вказівкою у безпечне місце прибуває МЛПК, що спроможний протягом години надати необхідні послуги близько 70 особам. Забезпечення мийними засобами здійснюється згідно зі встановленими нормами. Що стосується підготовки до зими, то в батальйоні вже проведено необхідний комплекс заходів та налагоджено отримання з паливного складу дров, які за допомогою техніки взводу матеріального забезпечення доставляються безпосередньо до підрозділів, — зазначає майор Іван Симончук.

Фото автора

https://armyinform.com.ua/2022/11/27/logistychne-zabezpechennya-rozpochynayetsya-z-planuvannya-potreb/