Учасники шведської урядової делегації відвідали Київський міський клінічний госпіталь ветеранів війни та поспілкувалися з медичним персоналом і пацієнтами закладу.
Про це повідомив перший заступник голови Київської міської державної адміністрації Микола Поворозник.
Заступниця прем’єр-міністра Швеції – міністр з питань енергетики, бізнесу й індустрій Швеції Ебба Буш запевнила у готовності її країни й надалі співпрацювати з Києвом у сфері охорони здоров’я, зокрема у реабілітації українських військовослужбовців.
За словами Миколи Поворозника, умови перебування наших незламних воїнів і рівень оснащення відділень, де їх реабілітують, справили на іноземних гостей неабияке враження.
«Рівень підготовки реабілітологів і результати їхньої роботи заслуговують окремої уваги. Адже саме завдяки їм наші захисники і захисниці після реабілітації в госпіталі мають шанс на якісніше життя після важких поранень, отриманих у боях за нашу Україну», — зазначив він.
Учасники шведської урядової делегації запевнили медиків, що й надалі співпрацюватимуть з містом у сфері охорони здоров’я, зокрема в реабілітації українських бійців.
Як повідомляла АрміяInform, у власність Міноборони повернули заклад охорони здоров’я, де створять центр з реабілітації поранених.
Майор медичної служби Ольга Щеглюк — лікар-невролог, начальник відділення реабілітації військовослужбовців з ампутованими кінцівками у Військово-медичному клінічному лікувально-реабілітаційному центрі в Ірпені.
З 2018 року Ольга працює з військовими, які втратили кінцівки під час бойових завдань. Пліч-о-пліч з реабілітаційною командою поставила на ноги чимало пацієнтів, деякі з них на протезах продовжують захищати Україну та знищувати ворога на найгарячіших напрямках.
З початком широкомасштабного вторгнення майор Щеглюк працює у відділенні, яке займається особливо складними випадками подвійних та потрійних ампутацій. Дехто з її пацієнтів пережив чотири ампутації — і продовжує пристосовуватися до повноцінного життя.
АрміяInform поспілкувалася з медикинею про її непросту, але вкрай потрібну професію в країні, яка перебуває в стані широкомасштабної війни.
«Тривожний рюкзачок був складений лише для півторамісячної дитини»
Медицина — це мій вибір із свідомого віку, з дев’ятого класу. Я навчалася в природничому ліцеї з біологічним напрямом. Далі — шість років медичного університету імені Богомольця. У 2016 році підписала контракт та вступила до Української військово-медичної академії (УВМА). За два роки закінчила УВМА із золотою медаллю, отримала диплом магістра з відзнакою за спеціальністю «внутрішні хвороби». Отримала розподіл у Військово-медичний клінічний лікувально-реабілітаційний центр м. Ірпінь.
Але навіть працюючи — я продовжую навчатися, тому що навчання лікаря ніколи не завершується отриманням диплома: постійно проходжу тренінги, конференції, курси, стажування, стежу за оновленням протоколів, рекомендацій. Торік пройшла спеціалізацію з фізичної та реабілітаційної медицини.
Під час навчання в університеті я не думала про реабілітацію. Але розуміла, що це важливо, бо 2014 рік все показав: почали повертатися люди з війни, і в нас не вистачало ні спеціалістів, ні обладнання.
Розуміла, що це важливо, хоча в майбутньому себе бачила в терапії чи кардіології, ці сфери мені дуже подобалися. І лише коли потрапила в реабілітацію, то зрозуміла, наскільки близька мені ця галузь медицини.
Чи очікувала я вторгнення росіян 24 лютого 2022 року?.. Логічно мозок розумів, що… нелогічно робити широкомасштабне вторгнення.
Особисто в мене якоїсь тривожної сумки не було. На початок широкомасштабного вторгнення я якраз перебувала в декретній відпустці з півторамісячним сином. Тому 22 чи 23 лютого склали тривожний рюкзачок для малюка. Про всяк випадок. Для себе ж документи завжди були під рукою.
Вранці 24 лютого ми прокинулися від вибухів, але того дня вже нікуди не виїжджали: усюди були затори. 25 лютого чоловік вивіз нас із дитиною на захід України, а сам наступного дня повернувся до Києва та знову призвався на військову службу.
Перебуваючи на заході, я деякий час консультувала онлайн як лікар, займалася навчальними проєктами, брала участь у створенні навчальних курсів із реабілітації пацієнтів з ампутованими кінцівками разом від організації Protez hub тощо.
Я розуміла: пацієнтів з ампутаціями буде ставати більше і більше. І питання їх реабілітації найближчим часом постане дуже гостро та торкнеться кожної лікарні. На початок 2022 року реабілітацією пацієнтів з ампутаціями та їх протезуванням займалися обмежена кількість закладів та обмежена кількість спеціалістів, і зрозуміло було, що того буде недостатньо, що із цим зіткнеться кожен.
«Від реабілітації залежить багато: навіть найкращий протез може бути просто дорогим девайсом»
Ще на початку широкомасштабного вторгнення, пам’ятаю, я читала допис Лінчевського, який сказав, що кожна лікарня матиме справу із військовою травмою, і всі повинні вміти надавати допомогу. Так і сталося. Нині реабілітацією наших військових займається вся країна.
Минулого року, коли сину був 1 рік та 3 місяці, я вийшла з декретної відпустки. Але було бажання вийти ще раніше, хоча стримував чоловік: дитина потребувала моєї уваги, і не було на кого її лишити.
…Від якості реабілітації залежить дуже-дуже багато. Від того, наскільки якісно буде надана допомога, залежить подальше життя пораненого бійця; залежить те, чи повернеться він у суспільство нормально, чи зможе він знайти роботу, бути соціально активним, чи, може, повернеться до служби.
Тому що навіть якщо є найкращий протез із найкращими деталями, але боєць не навчений ходити та користуватися ним та не пройшов підготовку до протезування, то цей протез буде просто дорогим девайсом, який стоятиме десь у кутку в кімнаті.
Ми починаємо з пацієнтами ранню реабілітацію, коли вони ще зі швами. Починаємо підготовку, формування кукси, залучаємо до роботи травматологів за потреби. З пацієнтом працює мультидисциплінарна команда, яка розробляє індивідуальний план реабілітації. На етапі, коли кукса готова, пацієнт обирає протезне підприємство, яких у нас є чимало.
Коли починається протезування, ми супроводжуємо пацієнта в цьому процесі: навчання, ходьба, тренування балансу, гігієна шкіри тощо. Спочатку ходьба — у брусах, у приміщеннях, потім — за межами.
Треба розуміти, що військова травма набагато складніша, ніж просто, наприклад, ампутація внаслідок якогось захворювання. Бо може бути кілька ампутацій, порушення зору, спінальна, черепно-мозкова травма, переломи інших кінцівок тощо. Тому обов’язковий мультидисциплінарний підхід до реабілітації, коли кожен спеціаліст чітко знає свої завдання, комунікує з іншими, вчасно залучає за потреби інших спеціалістів. Процес має бути комплексним і цілісним.
«Пацієнт із чотирма ампутаціями за кілька місяців після початку реабілітації зміг сам їсти»
У нас був пацієнт, 40 років, із чотирма ампутаціями після полону. У нього було обмороження кінцівок. Кукси були в жахливому стані та не придатні до протезування на той момент, коли він до нас надійшов. Травматологи повторно проводили йому реампутації та формували кукси заново. Фізичний терапевт почав працювати з пацієнтом ще на гострому етапі у відділенні хірургії. Коли рани загоїлись і стан був більш-менш стабільний, його перевели до нас в реабілітацію, і ми почали з ним комплексну роботу.
Спочатку пацієнт був дуже залежний від допомоги сторонніх: він не міг себе самостійно обслуговувати, ні їсти, ні пересісти. З ним постійно були мама або сестра, які допомагали в усьому.
Коли з ним почала працювати наша фізична терапевтка Марина Михайловська, то вже за тиждень пацієнт за допомогою спеціальних девайсів почав виконувати базову повсякденну діяльність, як-от; чистити зуби, їсти самостійно, пересідати з ліжка на крісло колісне і навпаки.
Часто заняття з ним починалося із запитання, що на цю хвилину йому потрібно, яке завдання він хоче виконати. Він казав, що треба, наприклад, поставити телефон на зарядку. І наш фізичний терапевт допомагав йому відпрацювати цю навичку.
От здавалося б: звичайна для нас дія — поставити на зарядку телефон. А для деяких наших пацієнтів — це труднощі: щось взяти, сісти, поїсти. Цього пацієнта ми підготували до протезування, він був мінімально залежний від допомоги сторонніх.
Орієнтовно за три місяці після початку реабілітації він став повністю мобільним, наскільки це було можливо в його стані, міг навіть переміщуватися з крісла колісного на підлогу та навпаки. Тепер він протезується в Superhumans.
Протезування для нього дається набагато складніше, бо потрібно відразу протезувати верхні та нижні кінцівки, щоб він міг рівновагу краще тримати, одягати протези тощо. Все це треба робити в комплексі.
«Пацієнт з трьома ампутаціями катається на лижах і самостійно робить ремонт вдома»
Так, багато наших пацієнтів брали участь у спортивних змаганнях — і Invictus Games, і Warriors Games, і в Марафоні морської піхоти США. Здобули чимало медалей. Це дуже мотивує їх та всіх інших.
Наші пацієнти виписуються з нашого закладу — але ніколи не зникають з поля зору. Постійно нагадують про себе, інколи просто пересилають фото, діляться планами, приїжджають до наших нових військових з ампутаціями, спілкуються з ними, розповідають про свій досвід і цим надихають їх. «Рівний — рівному» — це дуже крутий підхід у реабілітації, коли ментором виступає така ж людина з ампутацією, як ти — людина, яка пройшла схожий шлях.
Наприклад, нещодавно наш центр відвідував пацієнт, ветеран із потрійною ампутацією, який проходив реабілітацію у нас раніше. У нього різнорівнева ампутація: нижньої кінцівки — на рівні стегна, інша нижня кінцівка — на рівні гомілки, верхня кінцівка — на рівні передпліччя. І протез ока. Тобто, він бачить лише на одне око і функціонує в нього лише одна верхня кінцівка.
Після реабілітації та протезування він одружився, всиновив трьох дітей, катався на лижах, самостійно проводив ремонт вдома. А нещодавно в нього народився син. Він на протезах уже 7 років. Коли приїздив до нас у госпіталь, то вже й іншим пацієнтам допомагав вправлятися з протезами, ділився лайфхаками. І ми бачили шок в очах інших людей від того, як він це все робив: як швидко знімав та одягав їх, як швидко пересідав з крісла колісного на ліжко, підлогу і навпаки — без протезів, скільки багато нюансів він знав про протези.
Дуже часто такі моменти переламують в головах багатьох людей певні бар’єри.
Успіхи наших пацієнтів — це, звісно, насамперед їхня заслуга. За це я, власне, люблю свою роботу, тому що нічого не мотивує так, як те, коли бачиш, як вони повертаються в цивільне життя або до служби. Я неймовірно пишаюся тими, хто у 2022-му знову призвався. А їх було дуже багато, і, на жаль, дехто з них вже загинув. Хтось продовжує службу: і не просто на тилових посадах, а 24/7 на передньому краї. І це люди, які на війні з 2014 року.
«Спорт — це універсальний інструмент реабілітації»
Спорт — це супермегакрута річ у реабілітації. Так, він не всім підходить. Але для більшості, для довготривалої реабілітації — неймовірна річ.
Тому що фізична активність не тільки допомагає людині тримати себе у формі, а є ще й прекрасним способом боротьби із посттравматичним стресовим розладом, депресією, тривогою, подоланням наслідків черепно-мозкових травм. Спорт — це універсальний інструмент реабілітації, якщо до нього підходити правильно, під керівництвом тренера.
Адаптивні види спорту обов’язково мають розвиватися в Україні, мають отримувати більшу підтримку з боку держави. Мають бути регіональні мережі закладів, де ветерани мали б можливість займатися.
І тут йдеться не лише про пацієнтів з ампутаціями, а й про людей, які не мали видимих травм, або тих, хто дістав легкі черепно-мозкові травми чи переломи, які зрослися. Візуально ми травм не бачимо, але психологічний стан людини, яка все пережила, може бути набагато важчим, ніж у людини з ампутаціями, наприклад.
У Британії є цікаве дослідження, яке вони проводили серед своїх пацієнтів з ампутаціями й тих пацієнтів, які зазнали легких поранень. Результат був неочікуваним: після завершення реабілітації психологічний стан був найкращий у пацієнтів з ампутаціями. Це було, зокрема, пов’язано з тим, що в них дуже багато програм реінтеграції, можливостей для спорту, психологічних програм, до них дуже прикута увага та повага суспільства. Але, на жаль, достеменно невідомо, як зміниться ситуація, скажімо, за 10–20 років.
— Хто ваші вчителі та авторитети в професії?
— Це й університетські викладачі, які були для мене взірцями, і ті, в кого я вчилася вже у сфері реабілітації. У 2018 році, коли я вперше прийшла в реабілітацію, моїм вчителем була наш фізичний терапевт Марина Михайловська — людина, яка повністю віддана своїй професії і яка робить неймовірні речі.
Для мене справжніми творцями змін є професор Владимиров Олександр Аркадійович, голова Українського товариства фізичної та реабілітаційної медицини. Саме вони почали будувати реабілітацію за принципово іншим підходом, орієнтованим найперше на пацієнта та його потреби, впроваджувати освітні стандарти, розвивати доказову реабілітацію. Завдяки їхній титанічній роботі ми тепер маємо в Україні спеціальність «лікар фізичної та реабілітаційної медицини», якої не існувало до 2019 року.
У Збройних Силах таким рушієм змін та прикладом є мій командир, Кіх Андрій Юрійович, який постійно працює над тим, аби розвивати реабілітацію як у нашому центрі, так і в Збройних Силах.
— Що б ви порадили з фахової точки зору для військових після ампутації?
— Починати ранню реабілітацію. Не боятися звертатися за психологічною допомогою.
Пам’ятати, що держава в жодному разі їх не кинула, що вони мають право на безкоштовне протезування, безкоштовну реабілітацію, що в Україні є заклади, які це роблять якісно.
Так, нам є над чим ще працювати у сфері реабілітації. Дуже швидко збільшилася мережа закладів, які займаються протезуванням. З’явилося й чимало нових.
Зайшло багато нових технологій протезування. На жаль, у нас все ще є нестача протезистів. Багато з них потребують підвищення кваліфікації, вдосконалення знань та навичок. Я не дуже люблю цю фразу, але насправді війна стала свого роду двигуном прогресу, зокрема, звичайно, і в медицині.
— Що у вашій роботі найцікавіше і найскладніше?
— Найважче сказати пацієнту, коли він щось не зможе; оскільки дуже важливо, щоб пацієнт оцінював реально свої можливості. Наприклад, я прекрасно розумію, що людина із подвійною високою ампутацією на рівні стегна чи екзартикуляцією (вичлененнями кульшових суглобів) швидше за все не буде користуватися протезами. Швидше за все основним способом його пересування буде все ж таки крісло колісне — з точки зору раціональності.
І озвучити йому це дуже складно, тому що пацієнт все одно буде шукати шляхи вирішення та тих спеціалістів, які йому пообіцяють здатність ходити на протезах. Але я розумію, що все одно наприкінці його чекатиме розчарування. І це найболючіше.
А найцікавіше в моїй професії і те, що мене окрилює — це мотивація моїх пацієнтів, їхня здатність боротися до досягнення цілей. Те, що вони не здаються. Те, що вони, попри всі поранення, йдуть знову захищати свою країну. Коли вони створюють сім’ї, досягають успіху і знаходять себе.
— Де ви знаходите гавань, яка допомагає вам відновитися після роботи, після важкого дня?
— Успіхи моїх пацієнтів. І, звичайно, моя сім’я. Моя дворічна дитина. Дім — це місце, де кепські думки йдуть геть з голови. Син якраз все вивчає, починає говорити перші речення. Це дає мені багато сили. Інколи він мене шокує фразами типу: «Мамо, ракета полетіла». У такий момент найбільше боюся, що в цій війні і йому доведеться брати участь. Тому ми повинні зробити все, щоб не передати її нашим дітям.
— Що для вас буде перемогою в російсько-українській війні?
— Якщо чесно, я цей день ще не уявляла. Я боюся навіть про це думати. Я вірю в нашу перемогу — але страшно уявити, що цей день може не настати.
Фото Віталія Павленка та з особистого архіву Ольги Щеглюк
Київська ОДА та Фонд американського благодійника Делла Лоя Хансена розпочали спільну розробку концепції створення на Київщині сучасного реабілітаційного госпіталю для військовослужбовців.
Як повідомили в пресслужбі КОВА, з наступного тижня розпочнеться детальний аналіз всієї документації.
«До роботи залучаємо міжнародну коаліцію архітекторів та інженерів медичних будівель. Заклад стане стандартом для майбутніх реабілітаційних центрів як в Україні, так і в інших країнах світу, які постраждали від війни», — зазначили у відомстві.
У Київській обласній військовій адміністрації зауважили, що цей сучасний центр задовольнить як фізичні, так і психологічні потреби військових.
«Проєкт потребує чималих інвестицій. Тому для його реалізації необхідне залучення кола благодійників, урядових, неурядових організацій під керівництвом Фонду «Місія Хансена в Україні». Фонд та його засновник Делл Лой Хансен – надійні та фінансово відповідальні партнери», — резюмували у військовій адміністрації.
Як повідомляла АрміяInform, для військових відкрили реабілітаційний центр у Хмельницькому.
Раніше на Львівщині запрацювало нове реабілітаційне відділення для військових.
У столиці відбулася сьома мистецька акція арттерапії для військових у рамках єдиного в Україні майстер-класу «Малюй з воїном».
Метою акції є психологічна реабілітація наших воїнів засобами образотворчого мистецтва. Саме за допомогою малюнків захисники можуть зцілити покалічені війною душі та віднайти омріяний спокій.
Насамперед це дає воїнам розуміння власної багатогранності та дозволяє відкрити у собі нові таланти про які, вони навіть і не здогадувались раніше.
Слід зазначити, що захід проходив у виставковому залі, де на стінах були представлені роботи талановитих захисників, на яких прослідковується зміна тем та кольорів, використаних для створення картин. У роботах своїх попередників, залучені до майстер-класу військові мали змогу відмітити, як чорно-червоні жахи війни перетворились на українські краєвиди та романтичні пейзажі.
«Культурна спадщина відображає духовність та багатство нації. Мистецтво під час війни — особливий вид мистецтва. Не даремно, ворог знищує нашу культуру, руйнує історичні памʼятки, намагається привласнити та переписати нашу багату історію, вивозить наших дітей. Бо лише так можна вбити душу нації, стерти її ідентичність і культуру, тому обʼєднавши зусилля митців і воїнів, спільно боремося з ворогом на культурному фронті, зцілюючи власні душі в майстер-класі», — наголосила куратор акції військовий психолог Інна Черненко.
Як і в попередні рази, до акції долучились викладачі та студенти кафедри графіки Видавничо-поліграфічного інституту НТУУ КПІ ім. Ігоря Сікорського, які здійснюють мистецький супровід, спілкуючись і малюючи разом з воїнами.
Також до акції приєднався талановитий скульптор, автор легендарного Тризуба на щиті монумента Батьківщини-матері — Олексій Пергаменщик.
Крім цього, народний оркестр «Святограй» викладачів дитячої школи мистецтва ім. Г. Жуковського надихнув своїм виступом воїнів та митців на створення чудових робіт.
Організатором заходу є Інститут проблем сучасного мистецтва Національної академії мистецтв України за участі Національної спілки художників України, КПІ ім. Ігоря Сікорського та Національний військово-медичний клінічний центр «Головний військовий клінічний госпіталь».
Інноваційний реабілітаційний центр RECOVERY, що надає безоплатні послуги військовим після поранень, розпочав роботу у Хмельницькому. Це вже 10-й центр національної мережі.
У рамках проєкту проведено капітальний ремонт частини першого поверху однієї з ключових медичних установ Хмельниччини.
Реабілітаційний центр обладнано інноваційними тренажерами й апаратами. Це дозволяє пацієнтам на високому технологічному рівні відновлювати ходу, втрачені функції верхніх та нижніх кінцівок, зокрема отриманих унаслідок мінно-вибухових травм.
У новому центрі розміщено по два кабінети індивідуальної фізичної терапії та зали ерготерапії, а також два зали фізичної терапії, які оснащено обладнанням із віртуальною реальністю, що забезпечує зворотний зв’язок із пацієнтом. Також тут облаштували кабінети тренування навиків ходи, нейрореабілітації, апаратних методів лікування, лазеротерапії, асистивних технологій, ординаторську, кабінети для медичного персоналу та інші службові приміщення.
Увесь простір обладнано за світовими стандартами інклюзивності: широкі дверні прорізи, відсутність порогів і антиковзке покриття на підлозі, поручні в коридорах. Палатне відділення розраховано на 22 особи. Кімнати облаштовані багатофункціональними ліжками з електроприводом, функціональними меблями для комфортного перебування, а також інклюзивними санвузлами й душовими.
«У Хмельницькому чудова команда, у всіх горять очі. Звісно, медикам подобається те, що тут вони роблять свій внесок у нашу перемогу. Вони всім серцем і душею горять за цю справу. Я спілкувався в наших реабілітаційних центрах із хлопцями, дехто з них побував в іноземних лікарнях — вони кажуть, що в нас суперумови», — говорить засновник проєкту RECOVERY.
У центрі працюють одразу три мультидисциплінарні команди медичної реабілітації. Залежно від потреб кожного пораненого тут його відновлюватимуть за індивідуальною програмою — лікарі фізичної реабілітаційної медицини, фізичні терапевти, ерготерапевти, психологи, терапевти мови й мовлення та інші спеціалісти.
«Уся наша команда докладає максимум зусиль для швидкого відновлення, повернення до соціуму наших воїнів, а також для спільної перемоги», — розповіла Оксана Бочкарьова, директорка госпіталю, на базі якого розпочав роботу центр у Хмельницькому.
Наразі у хмельницькому центрі зможуть отримати якісну і безоплатну допомогу понад 2 000 військових щороку.
Загалом у центрах національної мережі вже отримали реабілітаційну допомогу понад 7 000 пацієнтів, велика кількість із яких повернулися на фронт. На сьогодні національна мережа реабілітаційних центрів RECOVERY налічує 10 центрів, які, крім Хмельницького, функціонують у Києві, Львові, Рівному, Вінниці, Черкасах, Одесі (два заклади) і на Дніпровщині (два заклади). Планується, що до кінця 2024 року мережа розшириться щонайменше до 16 центрів. Це надасть змогу допомагати понад 20 тисяч пацієнтів на рік.
Міністерство охорони здоров’я запровадило, як професію протезиста-ортезиста, так і систему підготовки цих фахівців.
Про це 22 лютого повідомив Кабінет Міністрів України.
Через війну, розв’язану росією, кількість поранених, що потребує протезування, зростає щодня. Саме тому запровадження нової професії та підготовки до неї є вкрай важливим для системи реабілітації у сфері охорони здоров’я.
МОЗ затвердив перелік спеціалізацій підготовки здобувачів вищої освіти ступеня магістра за спеціальністю 224 «Технології медичної діагностики та лікування». Раніше ця спеціальність не передбачала спеціалізацій, відтепер включає дві:
01 Лабораторна діагностика (для підготовки лікарів-лаборантів);
02 Протезування-ортезування (для підготовки протезистів-ортезистів).
Підготовка протезистів-ортезистів здійснюватиметься на магістерському рівні за спеціальністю «Технології медичної діагностики та лікування», що відповідає Міжнародній стандартній класифікації освіти.
За даними Кабміна, протезиста-ортезиста віднесено до фахівців з реабілітації. Професію «протезист-ортезист» внесено до національного Класифікатора професій. Посаду «протезист-ортезист» включено до Переліку посад професіоналів у закладах охорони здоров’я.
В майбутньому Львівський, Тернопільський та Харківський медуніверситети запровадять магістерські та післядипломні програми з підготовки протезистів-ортезистів.
Цього року держава майже вдвічі збільшила витрати на протезування.
За підтримки ГО «Український фонд міжнародного розвитку» та у партнерстві з профільними вишами нині прикордонники Харківського загону проходять курс відновлення після важких боїв на Бахмутському напрямку.
Про це інформує Державна прикордонна служба України.
«Кожен день воїнів, які вийшли на ротацію, був сповнений небезпеки, стресу та втоми. Для багатьох захисників це стало періодом відпочинку та відновлення своїх сил й емоційного балансу», — розповіли у відомстві.
Як зазначається, у цей період особливо важливою стає підтримка та допомога з боку фахівців у галузі психології, неврології та травматології. Ці спеціалісти працюють з військовими, щоб надати їм необхідну підтримку та допомогу у відновленні психічного й фізичного стану.
«Відновити функцію тіла і м’язів, зняти напругу, покращити кровообіг після важких боїв допомагають і спеціалісти-масажисти. Не менш важливим є і стоматологічна допомога, адже під час перебування на передовій не завжди є можливість звернутися до такого спеціаліста», — зауважили у Держприкордонслужбі.
Як наголошують у відомстві, саме комплексний підхід фізичної, психологічної та емоційної реабілітації дає змогу швидко відновити сили бійцям та знову повернутися у стрій.
Допомогу клієнтам центру надаватимуть на сучасному обладнанні, використовуючи провідні закордонні практики, зокрема VR-технології.
«Центр “Прометей” на волонтерських засадах створили небайдужі вінничани, які мають відповідні фах та досвід. Міська рада виділила кошти, за які вдалося облаштувати доступність приміщення для маломобільних людей, зробити поточний ремонт кімнат, частково замінити мережі. Також придбати матеріали для облаштування вхідної групи та вентиляції», — розповідає Вінницький міський голова Сергій Моргунов.
Головний спеціаліст центру Дмитро Дмітрієв, лікар, доктор медичних наук, професор Вінницького національного медичного університету, займається лікуванням фантомного та хронічного болю, а також іншими видами больового синдрому.
«Нині, на жаль, дуже великий потік поранених хлопців та дівчат. І лікарнях просто фізично не встигають займатися лікуванням різного виду больових синдромів. А хтось має цим займатися, адже відсоток хронізації після поранення – приблизно 60-70%. Тобто якщо у військових було поранення, то з десяти осіб – шестеро будуть мати хронічний больовий синдром», — розповідає лікар.
Допомогу клієнтам тут надаватимуть на сучасному обладнанні, використовуючи провідні закордонні практики. Зокрема, VR-технології, які допомагають мозку людини припинити зациклюватися на болю і переносять увагу на інші завдання.
Як повідомляла АрміяInform, на Хмельниччині реабілітація українських захисників відбуватиметься на основі ізраїльського досвіду.
Футбольний клуб «Шахтар» створить футбольну команду для людей з інвалідністю. Учасниками команди стануть військові, які під час бойових дій зазнали поранень та, як наслідок, ампутації кінцівок.
За словами генерального директора клубу Сергія Палкіна, в Україні налічується понад 50 тисяч українських військовослужбовців, які мають ампутації. Тож клуб планує створити всі умови для того, щоб ці люди могли інтегруватися та повернутися, за можливості, до активного життя.
«Українські воїни, які віддали своє здоров’я, захищаючи країну від ворога, сьогодні як ніхто потребують підтримки суспільства. «Шахтар» — перший клуб УПЛ, який створює команду для військових з ампутаціями. Під час організації нової команди ми спиратимемось на міжнародну практику адаптивного футболу», — зазначив Сергій Палкін.
На першому етапі «Шахтар» планує набрати 20 гравців та наставника, які проводитимуть регулярні тренування в Києві та області. У майбутньому передбачена участь команди у змаганнях, зокрема — європейських.
Як повідомляла АрміяInform, адаптивні види спорту забезпечать процес реабілітації ветеранів.
У межах візиту до Німеччини перша леді України Олена Зеленська разом із першою леді ФРН Ельке Бюденбендер відвідали клініку «Шаріте», де на лікуванні перебувають українські громадяни, зокрема військові, із важкими опіковими та мінно-вибуховими травмами внаслідок російської військової агресії.
Так, за словами Олени Зеленської, станом на 31 січня до Німеччини евакуйовано 1044 постраждалих, зокрема 735 військовослужбовців. Також у ФРН лікується 125 дітей з онкологічними захворюваннями.
«З 11 квітня 2022 року Німеччина щотижня надає пропозиції про готовність прийняти нових пацієнтів. Крім того, німецький уряд забезпечив механізм повернення евакуйованих хворих після лікування», — додала перша леді України.
Також вона повідомила, що цього року Німеччина прийматиме важливу конференцію з питань відновлення України, яка відбудеться в червні в Берліні.
«Сподіваємося на її успішне проведення та вагомий внесок міжнародної спільноти у відбудову України, а отже, інвестицію в наше спільне безпечне майбутнє», – зазначила Олена Зеленська.
Як повідомляла АрміяInform, перша леді України Олена Зеленська подякувала Президенту Німеччини Франку-Вальтеру Штайнмаєру за допомогу ФРН українцям.
