У соцмережі Х один з акаунтів поширює неправдиву інформацію, називаючись пресслужбою прикордонного відомства.
Про це повідомила Державна прикордонна служба України.
Зазначається, що зловмисники використовують символіку, схожу на притаманну ДПСУ.
Прикордонники попередили, що недостовірна інформація та фейкові акаунти можуть використовувати шахраї або ж пропаганда, чи спецслужби країни-агресора для наживи, компрометування органів державної влади України чи проведення інформаційно-психологічних операцій.
«Закликаємо перевіряти новини та повідомлення, які розповсюджуються від імені органів влади, й довіряти лише офіційним джерелам інформації. Офіційна сторінка ДПСУ — https://dpsu.gov.ua. Офіційні сторінки ДПСУ в соцмережах», — йдеться в повідомленні.
Як повідомляла АрміяInform, замість того, щоб ризикувати власними грошима, можна скористатися рекрутинговими центрами Міноборони, яких в Україні відкрито вже сім: у Львові, Полтаві, Запоріжжі та по два у Дніпрі та Харкові.
Під час збройної агресії проти України російська федерація використовує весь наявний арсенал деструктивного впливу на нашу державу: власне воєнні методи, політичний, дипломатичний та економічний тиск, інформаційні заходи впливу тощо.
Остання складова набуває все більшого значення, оскільки сучасні технології спричинили потужний розвиток соціальних мереж, активне збільшення їхніх аудиторій, постійну появу нових сервісів та глобалізацію інформаційних потоків. Це все підвищило роль соціальних мереж в інформаційному просторі України під час урядових та стратегічних комунікацій з боку держави та водночас змінили інструментарій інформаційних операцій з боку держави-агресора. Тенденція все більшого використання соціальних мереж для здійснення інформаційного впливу на наших громадян на сьогодні стала реальністю та повсякденним процесом спроб агресора щодо дестабілізації суспільно-політичної обстановки в Україні.
Дійсно, соціальні мережі концентрують в собі величезні обсяги інформаційних ресурсів, в деяких випадках є відносно незалежними, забезпечують трансляцію подій в режимі реального часу, а також створюють відчуття (на жаль, інколи хибне) безпосередньої причетності до тих чи інших соціально-політичних процесів.
Зазначене активно використовує ворог, який під час інформаційної кампанії проти України вирішує низку своїх завдань з використанням соціальних мереж. Зокрема, щодо збору інформації про цільові аудиторії, які представляють інтерес для негативного інформаційного впливу як на суспільство, так і безпосередньо на осіб, які ухвалюють рішення. Наступною складовою є розповсюдження інформаційного контенту, завдяки якому може досягатися вплив на індивідуальну або колективну свідомість. Зазвичай паралельно триває збір розвідувальних відомостей, оскільки в соціальних мережах при бажанні можна знайти ті чи інші фрагменти до загальної картинки про дії або переміщення військових підрозділів, їхню укомплектованість озброєнням і військовою технікою, настрої військовослужбовців тощо. Одночасно специфіка соціальних мереж спричинила зростання можливостей ведення розвідки з відкритих джерел, яку активно використовують численні державні та недержавні «актори». До речі, координація дій так званої п’ятої колони, протестних рухів тощо в низці випадків може здійснюватися через соціальні мережі.
Окрім наведеного, можливості соціальних мереж (зокрема швидкість донесення інформації, її багатоканальність, легкість сприйняття, «ефект присутності» тощо) зробили їх ефективним інструментом для маніпулювання.
Набули потужного значення інформаційні системи для автоматизованого виявлення/пошуку інформації та джерел її походження в соціальних мережах, формування власного наративу та його поширення, зокрема комерційного/загальнодоступного призначення. Наразі фахівці намагаються взяти «наступну планку» в соціальних мережах — застосування технологій штучного інтелекту для здійснення інформаційного впливу, що може спричинити новий етап розвитку теорії та практики інформаційних операцій.
На тлі наведеного виникає питання, яким чином державним органам та структурам сектору безпеки і оборони України здійснювати урядові та/або стратегічні комунікації, проводити та готувати інформаційні заходи з урахуванням особливостей соціальних мереж.
Зазначену проблематику щодо соціальних мереж слід розглядати по двох основних складових — власного інформаційного впливу на визначені цільові аудиторії та протидії негативному інформаційному впливу з боку противника в загальній системі інформаційних заходів оборони держави. «Відносна вага» інформаційних заходів у соціальних мережах має стійку тенденцію до зростання через збільшення кількості користувачів зазначеними сервісами та активний характер комунікаційного обміну (можливостей поширення інформації, зворотного зв’язку від користувачів тощо).
Діяльність щодо підготовки і проведення інформаційних заходів у соціальних мережах вимагає інституалізації в системі інформаційних заходів оборони держави, створення та розвитку підрозділів із зазначеною специфікою діяльності, певного рівня фахівців та безперервного процесу їхнього навчання через стрімке оновлення технологій соціальних мереж.
Щоб не опинитися в аутсайдерах, інформаційні заходи в соціальних мережах мають сенс як пріоритетна складова загальної системи заходів інформаційного впливу (не має значення, яких саме: в рамках стратегічних комунікацій, урядових комунікацій, інформаційних кампаній/стратегій, зв’язків з громадськістю тощо) за єдиним замислом та планом, використовуючи базові принципи стратегічних комунікацій («стратегії єдиного голосу», участі перших осіб, проактивного інформаційного впливу, формування власного інформаційного порядку денного тощо).
В умовах кризових ситуацій соціальні мережі взагалі стають основними і в деяких випадках єдиними ефективними засобами комунікації та впливу на цільові аудиторії. Але їхнє ефективне використання в інтересах антикризових та кризових комунікацій також потребує завчасної підготовки та набуття спроможностей. Тому з огляду на особливості розвитку і функціонування соціальних мереж зростає необхідність завчасного опанування інформаційним полем соціальних мереж, розширення своєї присутності в них, налагодження/встановлення контакту/довіри з їхніми користувачами.
Через наявні реалії інтенсивного поширення суспільно-значимої чи резонансної інформації в соціальних мережах — з боку Сил оборони зростає значення оперативності реагування на негативний інформаційний потік. Найкращим рішенням щодо зазначеного є завчасне прогнозування причин, джерел та каталізаторів негативного інформаційного потоку та превентивні/випереджувальні інформаційні заходи з одночасним усуненням/мінімізацією об’єктивних причин появи негативу.
Ураховуючи структуру власності, менеджменту та бізнес-процесів основних соціальних мереж — для пресслужб, підрозділів по зв’язках з громадськістю, зростає значення завчасного формування механізмів реагування на негативний інформаційний вплив, який порушує норми міжнародного та національного права, зокрема шляхом своєчасного моніторингу негативної інформації, виявлення порушень, оперативного поширення власного контенту, блокування та подачі скарг адміністраторам мереж тощо.
Слід бути відвертими — цензура щодо інформації та окремих користувачів (спільнот) соціальних мереж з боку держави, військових структур в демократичних країнах практично неможлива або обмежена. Наявні механізми блокування, видалення інформації або правового переслідування авторів важко назвати оперативними через бюрократичні процедури та необхідність дотримування базових прав та свобод громадян. Водночас держави з авторитарними режимами (в цьому випадку рф) мають достатні механізми блокування доступу громадян до тих чи інших соціальних мереж загалом, виявлення та переслідування користувачів. До речі, наразі в рф (на прикладі впровадження в поточному році системи «Вепрь» спільно з технологією «Окулус») триває активний розвиток організаційних, правових та технічних спроможностей моніторингу соціальних мереж та впливу на їхніх користувачів. Зазначені системи здійснюватимуть моніторинг інтернет-трафіку, збиратимуть інформацію про підозрілі дії в Інтернеті, такі, як поширення екстремістських матеріалів, публікація нелегального контенту тощо, щоб виявляти можливі загрози для національної безпеки, та забезпечуватимуть оперативний зв’язок між фахівцями «роскомнагляду», правоохоронними органами та компаніями-операторами.
Отже, набуття необхідних спроможностей бути присутніми та діяти в соціальних мережах з боку органів військового управління, військових частин стає визначальною для успішного проведення інформаційних заходів оборони держави.
Нарешті, в сучасних умовах зростає значення інформаційної гігієни для користувачів соціальних мереж, особливо для особового складу Сил оборони, який виконує завдання в районах бойових дій. Водночас з огляду на тривалість понад рік масштабної російської агресії та складної суспільно-політичної ситуації в нашій державі значення соціальних мереж в частині формування позитивних/негативних настроїв в суспільстві (образу перемоги, підтримки ЗС України тощо) також зростає, що однозначно використовується державою-агресором в своїх цілях.
Отже, значення інформаційних заходів у соціальних мережах обумовлено розвитком інформаційного суспільства, глобального інформаційного простору, еволюцією інформаційних технологій та намаганням використовувати зазначені чинники для забезпечення національної безпеки та оборони держави.
Готуючись до ракетних атак, росіяни використовують повітряну, наземну агентурну розвідку, вивчають соціальні мережі українських користувачів, різноманітні пабліки.
Про це повідомляє Військова служба правопорядку (ВСП) у Збройних Силах України.
читайте також:
У жодному випадку не публікуйте в стані реального часу:
фото і відео пусків наших ракет протиповітряної оборони;
фото і відео позицій наших засобів ППО;
свої думки, яка українська зброя де може стояти і які об’єкти прикривати;
скільки одиниць техніки бачили чи пусків ракет чули.
росіяни використовують таку інформацію для:
розвідки;
прокладання маршрутів застосування ракет для обходу наших ППО;
корегування та нанесення ударів по самих засобах ППО.
«Будьте обачними та не допомагайте ворогу збирати дані про наші ППО», — попереджає ВСП.
Прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан, якого переобрали головою уряду, оголосив у країні надзвичайний стан з 0:00 годин 25 травня. Про це він заявив одразу після формування нового уряду за результатами нещодавніх парламентських виборів. За словами Орбана, запровадження режиму надзвичайного стану надасть уряду «простір для маневру та можливість негайно реагувати» на наслідки війни в Україні.
«Ця війна становить постійну загрозу для Угорщини, ставить під загрозу нашу фізичну безпеку, а також ставить під загрозу енергопостачання та фінансову безпеку економіки та сімей. Ми бачимо, що війна та санкції Брюсселя (проти росії. — Авт.) призвели до величезних економічних потрясінь та різкого зростання цін», — саме так звучить пояснення Орбана щодо запровадження надзвичайного стану.
Що відразу впадає в око. Жодного разу не згадано агресивні дії путіна та широкомасштабне вторгнення російських військ, і винен у цьому хтось абстрактний та «санкції Брюсселя».
Довідково. Віктор Орбан обіймає посаду прем’єр-міністра Угорщини з 2010 року. Раніше, з 1998 до 2002 року, він уже очолював угорський уряд. Орбан є засновником правоцентристської, консервативної партії «Фідес — Угорський громадянський союз», яка наразі має переважну більшість представників в парламенті країни.
Що це дає?
24 травня парламент Угорщини ухвалив поправку до конституції, яка дозволяє оголошувати надзвичайний стан у випадках, коли у сусідніх країнах відбуваються збройні конфлікти, війни або гуманітарні катастрофи. Запровадження надзвичайного стану дозволяє уряду ухвалювати закони на основі указів без згоди парламенту, а також дозволяє тимчасове призупинення та відхилення від чинних законів.
Тут слід наголосити, що керівна партія «Фідес», очільником якої є Орбан, і так має дві третини представників у парламенті. Тобто по суті будь-яке рішення Орбана було б підтримано парламентом країни. До того ж режим надзвичайного стану вже оголошувався в Угорщині у листопаді 2020 року через пандемію COVID-19. Тоді угорський уряд критикували за це, закидаючи йому зловживання режимом для ухвалення політичних рішень повз парламент.
Режим надзвичайного стану вже оголошувався в Угорщині у листопаді 2020 року через пандемію COVID-19.
Торги з ЄС
Наразі в ЄС триває фінальний етап обговорення санкцій проти росії, які, серед іншого, передбачають запровадження ембарго на російську нафту. Але Угорщина виступає проти таких обмежень через залежність від російської нафти. Орбан взагалі пропонує на найближчому саміті ЄС не торкатися теми заборони на постачання російської нафти.
«Обговорення пакета санкцій на рівні лідерів за відсутності консенсусу було б контрпродуктивним. Це лише підкреслить наші внутрішні розбіжності. Я пропоную не розглядати це питання на наступному засіданні Європейської ради», — зазначив Орбан.
До того ж він додав, що Угорщина не може підтримати ембарго без пропозицій щодо його компенсації. Саме в цій «компенсації», на мою думку, і є основна проблема.
В обмін на схвалення запропонованого Європейською комісією повного ембарго на імпорт російської нафти Будапешт висуває умови щодо надання багатомільярдної допомоги від ЄС. На цьому у відеозверненні наголосив міністр закордонних справ Угорщини Петер Сіярто. За словами Сіярто, йдеться про потребу інвестицій у розмірі від 15 до 18 мільярдів євро. Наче саме така сума необхідна його країні для відмови від російської нафти.
Відповідь Брюсселя
Як свідчать заяви, висловлені в кулуарах зустрічі глав МЗС країн-членів ЄС, така позиція Орбана викликала негативну реакцію в Європейському Союзі.
Проте верховний представник Євросоюзу із закордонних справ і політики безпеки Жозеп Боррель був досить обнадійливим.
«Ми робимо все можливе, щоб розрядити ситуацію», — заявив він у Брюсселі.
Очільниця Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн також відзначила прогрес щодо нафтового ембарго для росії.
Ціна євростабільності
А поки в Євросоюзі шукають консенсус та «відмічають прогрес», росія отримує шалені прибутки від продажу нафти.
Так, за словами економіста та радника Президента України Олега Устенка, щоденні прибутки країни-агресорки, отримані лише від продажу нафти, становлять приблизно 1 мільярд доларів. Лише в минулому 2021 році росія отримала від продажу нафти та газу 45 відсотків надходжень до бюджету.
— Ви можете собі уявити, скільки ракет і бомб вони можуть купити, щоб бомбардувати наші міста, вбивати наших громадян, ґвалтувати наших жінок, — зауважив радник президента.
Так, ціна стабільності економіки європейських країн — це тисячі смертей українських громадян, які зупиняють навалу рашистів. Чи не огидно вам від такої «стабільності», пане Орбан?
You might have seen that the US is already helping a lot. This is true. Ukrainians are thankful a lot. But it’s not enough for Ukraine to protect the whole world from a massive threat to humanity.
[embedded content]
Fighters are needed to establish air superiority, protect critical infrastructure and ground troops, prevent hostile bombing attacks, intercept cruise missiles, counter enemy’s airborne operations and to escort friendly attack aircraft.. Ground attack aircraft and fighter-bombers are intended to engage enemy’s ground objects, concentrations of troops and vehicles and provide close air support to friendly ground units. The Mi-17s are personnel transports that can be armed with cannons and rockets, allowing them to perform an attack role and provide close air support.
The Mi-17 (NATO reporting name: Hip) is a Soviet-designed Russian military helicopter family introduced in 1975 (Mi-8M), continuing in production as of 2021 at two factories, in Kazan and Ulan-Ude. It is known as the Mi-8M series in Russian service. The helicopter is mostly used as a medium twin-turbine transport helicopter, as well as an armed gunship version.
US Provided: 16
Promised: 16
Needs: 50 units
Currently, the more helicopters we have means we can use them more aggressively against the enemies. This military support will enable Ukraine to reclaim territory lost since February 24th and bring Russia to the negotiating table — not as a superpower throwing ultimatums, but as a neighbor willing to make real concessions. However, without additional weaponry, this war will become an endless bloodbath, spreading misery, suffering, and destruction.
«Людиною-мемом» називають заступника командира батальйону військової частини ОК «Північ», який воює на броварському напрямку. Офіцер, відомий у соцмережах як Сулім, кришить ворогів, не втрачаючи почуття гумору та розважаючи своїх підписників.
У тіктоці та ютубі Сулім дає людям надію – причому сам відео ніколи не знімає, їх викладають у мережу побратими та інші люди, які не припиняють реготати з перлів Суліма.
9 липня цього року Новоайдарівський районний суд Луганської області виніс постанову про стягування штрафу з військовослужбовця за те, що той, виконуючи службові обов’язки в районі проведення ООС, на своїй сторінці в соцмережі опублікував особисте фото у військовій формі ЗС України. Знімок містив інформацію щодо розташування позиції із прив’язкою до місцевості та частину топографічної карти Луганщини з нанесеними на ній населеними пунктами і місцем фотографування. На думку представників режимно-секретного органу військової частини, такі відомості містять службову інформацію, заборонену для розповсюдження.
Водночас суд прийшов до висновку, що військовослужбовець винен у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 212-5 КУпАП, а саме: «Порушення порядку обліку, зберігання і використання документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію» та наклав на обвинуваченого адміністративне стягнення у вигляді сплати штрафу.
Що таке OSINT?
Ми вирішили вивчити міжнародний досвід – чи існує заборона викладання в соціальних мережах фотографій військовослужбовців іноземних армій. Авторка матеріалу звернулася до головного сержанта одного зі спецпідрозділів Ізраїльської армії Матвія Валуєва.
– Так, дійсно, заборона користування соцмережамипід час виконання завдань у бойових підрозділах існує. Порушення цієї вимоги може призвести до звільнення з лав армії, і навіть до позбавлення волі, – розповідає ізраїльський військовий.
Причина цієї заборони криється в тому, що соціальні мережі є джерелом для збирання розвідувальної інформації, яка при правильному аналізі може дати розвідці значно більше правдивих даних, ніж донесення від агентурної мережі. Іншими словами, збір такої інформації узвичаєно називати розвідкою на основі відкритих джерел (Open source intelligence, OSINT).
Наприклад, за результатами різних експертних оцінок, американські розвідувальні служби за допомогоюOSINT добувають від 35% до 95% розвідданих. Ще у 1947 році відомий аналітик ЦРУ Шерман Кент стверджував, що в мирний час до 80% інформації, яку використовують політики в ухваленні рішень, можна отримати з відкритих джерел. Щоб довести свою точку зору, Кент запропонував п’ятьом професорам Єльського університету підготувати звіт про стан армії США, чисельність бойових частин і з’єднань не нижче ніж рівень дивізії, потужності військово-морського флоту і бойової авіації, на основі лише відкритих джерел інформації. В результаті через три місяці вчені надали Кенту кількасот сторінок даних. Оцінка Кента була наступна: на 90% цей звіт відповідав дійсному стану речей. ЦРУ негайно засекретило результати проведеної праці, що дістала назву «Єльського звіту».
Bellingcat та її розслідування стосовно присутності російських військ на Донбасі
Ми звернулися до представників кафедри розвідки командно-штабного інституту застосування військ Національного університету оборони України ім. І. Черняховського, які розказали, як за допомогою OSINT міжнародна група журналістів-розслідувачів Bellingcat виявила докази присутності російських військ на сході Україні.
– Саме вони довели участь цілої низки російських військових у бойових діях на Донбасі виключно спираючись на відкриті дані: фото «ВКонтакте» і «Одноклассники» тощо, записи відеореєстраторів, викладених в Інтернеті, – розповідає старший викладач кафедри Олександр Іванов.
Зі слів представника кафедри, приміром, один із цікавих кейсів, коли Bellingcat довела, що військова частина країни-агресора перебувала біля українського кордону досить тривалий час по… фотографіях із цуценятами: російські військові робили фото з улюбленцями, які за час перебування неподалік України виросли у дорослих псів.
Ще одне міжнародне розвідувальне товариство InformNapalm, посилаючись на аналіз блогера Stabilizec, надало факти, які вказували на участь військовослужбовців 205-ї окремої мотострілецької бригади з місцем постійної дислокації у м. Будьоновськ Ставропольського краю РФ, у бойових діях проти України. Присутність цього російського військового з’єднання фіксували в Горлівці, Шахтарську, Макіївці, Донецьку і Луганську. Фото й дописи військовослужбовців в соцмережах із вказанням геолокації, дати, коментарі щодо об’єктів, зображених на фото, стали доказами їхнього вторгнення на Донбас.
Попри заборони командирів…
Навіщо російські військові відкрито виставляють фото, які видають секретні дані, адже Володимир Путін досі стверджує: його військ на Донбасі немає? Олександр Іванов підкреслює, що позерство тією чи іншою мірою притаманно будь-якій людині. Звісно, хлопцю з далекої Бурятії хочеться похизуватися перед друзями, що саме зараз він з автоматом «рятує російськомовне населення Донбасу від українських бойовиків». І ось чергове фото на тлі танка з номерами, які видають приналежність військовій частині, набирають кількасот репостів…
Заради розваги група журналістів-розслідувачів перевірила активність американських, канадських, британських і німецьких військових під час навчань НАТО. З’ясувалося, що солдати фотографувалися на тлі військової техніки, попри заборони їхніх командирів.
Bellingcat – основне джерело доказів у причетності Росії дотрощі пасажирського літака «Боїнг-777»
До речі, саме Bellingcat стала основним джерелом, чиї докази використовували в обвинуваченнях РФ у збитті пасажирського літака «Боїнг-777» Малайзійських авіаліній рейсу MH17 у небі над Донбасом у липні 2014-го.
Одразу після авіакатастрофи засновник BellingcatЕліот Гіґґінс опублікував у Twitter фото зенітно-ракетного комплексу «Бук», яке, на думку російської сторони, зроблене в місті Торез, що на контрольованій українською владою території. Він попросив своїх передплатників допомогти з визначенням точного місця фотографування ЗРК. Уже за кілька годин Гіґґінс отримав відео з відеореєстратора, де «Бук» зафіксований у місті Сніжне, яке контролювали проросійські бойовики. Згодом розслідувачі довели, що ЗРК входив до складу 53-ї зенітно-ракетної бригади з місцем базування в Курську. Тоді ж група Bellingcat обвинуватила Міноборони РФ у розповсюдженні неправдивих супутникових фотографій, на яких, нібито, зафіксовано розташування українських «Буків».
Спеціальні підрозділи ЗСУ і ГУР МО України цілодобово ведуть OSINT-розвідку щодо країни-агресора. Для цього вони вивчають не тільки інформацію, отриману із соціальних мереж, а й супутникові знімки, повідомлення ЗМІ, зокрема третіх країн, досвід минулих бойових дій – все, що може бути використано проти ворога в цій підступній війні. Але Росія – сильний противник, який теж збирає інформацію проти України, й ми повинні усвідомити це і завадити їй. Тому, викладаючи чергове фото в соцмережу, вихваляючись новим озброєнням чи технікою, задумайтеся– чи варто воно того?..
