Команди Медичної школи Міністерства оборони США та Королівського коледжу хірургів Англії запросили українських хірургів відвідати курс підготовки спеціалістів з військових операцій у Великій Британії.
Цей тренінг використовується для забезпечення готовності військових медичних команд Великої Британії до розгортання та надання критичної хірургічної допомоги. Для запрошених українських хірургів, які відвідали курс, це дало їм зрозуміти підхід Великої Британії до навчання.
Участь у програмі відновлення взяли військовослужбовці з 49 військових частин з усієї лінії фронту. Вже вчетверте у межах проекту Repower представники України зустрілися з міністром оборони Швеції Полом Йонсоном, обговоривши можливі варіанти співпраці для обміну досвідом.
Про успішне завершення четвертого проєкту з емоційного та психологічного відновлення українських військових медиків від Благодійної організації Repower Charitable foundation повідомило Командування Медичних сил Збройних Сил України.
У межах проєкту військовослужбовці пройшли щоденні психологічні практики, обмінялись професійним досвідом та мали нагоду поспілкуватись з найвищими посадовцями, які формують альянс захисту всієї Європи.
Зокрема, під час зустрічі з міністром оборони Швеції Полом Йонсоном українські військові медики та лікарі озвучили питання проблеми наголосили на важливості постачання обладнання для висушення крові до консистенції сухої плазми, необхідність кейс-еваків та катерів для евакуації.
Також учасники Repower вкотре попросили про підтримку у підсиленні уваги до військовополонених медиків, обговорили можливості програм соціального забезпечення і реабілітації військовослужбовців та ветеранів.
На Центральному залізничному вокзалі міста Києва військових медиків зустрів командувач Медичних сил Збройних Сил України генерал-майор медичної служби Анатолій Казмірчук та директор філії «Пасажирська компанія» АТ «Укрзалізниця» Олександр Перцовський.
Міжнародний проєкт REPOWER — це приклад ефективної співпраці волонтерів, міжнародних партнерів, АТ «Укрзалізниця», Командування Медичних сил та Збройних Сил України загалом завдяки підтримці Посольства України в Швеції.
Як повідомляла АрміяInform, Південна Корея надає 12 млн доларів на реабілітацію поранених українських військових
Військові лікарі провели успішну операцію і вилучили кулю калібру 7,62 мм з ноги українського захисника.
Про це повідомляє Командування Медичних сил Збройних Сил України.
«Стороннє тіло було успішно вилучено, а кінцівку врятовано!» — йдеться у повідомленні.
За словами лікарів, наразі пацієнт почувається стабільно і готуються до подальшої медичної евакуації та лікування.
«Дякуємо медичним фахівцям усіх ланок медичної евакуації за невтомну службу. Незважаючи на усі труднощі, повʼязані з активними бойовими діями на фронті, ви завжди на варті життя!» — додали у командуванні.
Як повідомляла АрміяInform, військові медики дістали з тіла пораненого воїна частину вибухового елемента від гранати ВОГ-17.
Понад 100 військових медиків вже пройшли нові курси, які дозволяють отримати офіцерське звання Збройних Сил України.
Про це розповіла заступник Міністра оборони Наталія Калмикова в ефірі телемарафону «Єдині новини».
«Не маючи військової кафедри після мобілізації такі лікарі, на жаль, потрапляють не на посаду лікарів в ЗСУ… Наше завдання зробити так, щоб всі лікарі були на своєму місці», — сказала Наталія Калмикова.
За її словами, Міністерство оборони переформатувало програму підготовки й частину курсів можна проходити онлайн.
«Тобто можна проходити навчання без відриву від роботи. І потім прибути на офлайн-частину. Це дозволить швидше надати офіцерське звання тим лікарям, які вже служать в ЗСУ», — пояснила заступник Міністра.
Військовослужбовцям, які хочуть долучити до програми, необхідно написати або рапорт командиру, або надіслати попередню інформацію на електронну поштову адресу doz@mod.gov.ua.
Після цього командування Медичних сил ЗСУ опрацює заявку та запустить процес навчання.
Як повідомляла АрміяInform, Міноборони запроваджує нову форму навчання і процедуру отримання офіцерського звання для мобілізованих медиків.
Відтепер отримати звання молодшого лейтенанта і повернутися служити на більш відповідну посаду можна лише за 40 днів, які включають: курси онлайн і 18 днів практичних занять у стінах Військово-медичної академії ЗСУ.
Наступний курс стартує 8 квітня у Військово-медичній академії Збройних Сил України.
Захисники окремої десантно-штурмової Таврійської бригади провели навчання з опанування нових способів евакуації поранених з поля бою.
Про це повідомляє офіційна сторінка бригади у фейсбук, передає АрміяInform.
Новим способом евакуації стало використання маневрених автомобілів-баггі.
«Надання першої медичної допомоги бійцям, що були поранені в ході бойових дій, залишається у фокусі уваги медичної служби бригади. Пошуку нових способів евакуації поранених, аби полегшити порятунок їх життя – було присвячене це заняття», — каже старший бойовий медик бригади.
За словами військового медика, усі напрацювання, які були отримані під час цього заняття, будуть ретельно проаналізовані з виправленням виявлених недоліків, після чого впроваджені у бойову практику медиків бойових підрозділів бригади.
Раніше АрміяInform повідомляла, що марунові берети показали знищення ворожих залізяк.
Сім громадських організацій із чотирьох країн світу об’єдналися, щоб створити для військових медиків мобільний хірургічно-стабілізаційний пункт KeepLife. Днями цю операційну на колесах уже передано одній з військово-медичних установ.
— Усе розпочалося пів року тому, коли ми приїхали до східного регіону, щоб почути вимоги армійців до майбутнього технічного засобу, — говорить керівник проєкту волонтер Сергій Нечитайленко. — Партнерами виступили патріоти і друзі нашої держави зі США, Канади, Польщі та України. П’ять місяців пішло на придбання автомобіля, сучасного обладнання та безпосередньо комплектацію. Працювало вісім осіб без відпочинку та вихідних. Адже розуміли, що хірургічний модуль очікують на передовій.
Він уточнив, що перший побідний пункт було передано медикам у погонах, які забезпечують бойові дії на Запорізькому напрямку, ще торік. Проте нинішній технічний засіб більш потужніший за попередній аналог.
— По-перше, тут аж два операційні столи. По-друге, час автономної роботи збільшено із 40 до 48 годин за максимального навантаження всієї апаратури. Також до переваг можна віднести: невеликі зовнішні габарити, час підготовки до роботи лише протягом 10–15 хвилин, збільшення внутрішньої робочої площі за рахунок двох розсувних секцій, хорошу маневреність та, що важливо, швидку передислокацію навіть у розгорнутому вигляді, — зауважив Сергій Нечитайленко.
Можливості мобільного хірургічно-стабілізаційного пункту KeepLife вже оцінили військові медики, які приймали його.
— Тут утілено в життя всі наші побажання щодо покращення роботи в польових умовах. Завдяки двом столам можна приймати до 60 поранених у важкому чи середньому станах на добу. Також допоможе рятувати армійців і сучасне медичне оснащення, що включає: апарат штучної вентиляції, кисневий концентратор, мультипараметричний монітор, електрохірургічний апарат, дефібрилятор, стерилізатор, УЗД тощо, — вважає офіцер Збройних Сил України.
Варто сказати, що під час передачі операційної на колесах волонтери провели заняття з тими, хто нею користуватиметься. Разом вони перевірили в дії всі технічні можливості.
Після завершення приймання матеріального засобу начальник військово-медичної установи подякував гостям за підтримку. Також офіцер вручив їм відомчі відзнаки та почесні грамоти.
— Від армійського колективу хочу подякувати громадянам чотирьох країн, які взяли участь у реалізації проєкту, за таку потужну турботу про постраждалих на фронті воїнів. Для роботи в польових умовах цей хірургічно-стабілізаційний пункт просто незамінний. Тут гармонійно поєднано необхідний робочий простір, функціональність і автономність. Її використовуватимуть фахівці наших передових хірургічних груп. Вважаю, що цей пункт допоможе нам врятувати ще більшу кількість людських життів і наблизити перемогу, — насамкінець зауважив начальник військово-медичної установи Збройних Сил України.
Про надзвичайно складну операцію, проведену сьогодні на серці військовослужбовця, повідомив Національний інститут серцево-судинної хірургії імені М.М. Амосова.
Пацієнтом став 33-річний військовослужбовець, який 24 жовтня під час бойових дій на Донеччині зазнав мінно-вибухової травми, та в ділянці його серця візуалізувалося стороннє тіло металевої щільності розміром 7×6х5,5 мм.
«Військові медики-хірурги стабілізували стан пацієнта і направили в клініку Інституту з метою порятунку серця, — повідомляють медики Інституту Амосова. — До операції пацієнта готували три дні. Були проведені усі обстеження та планування кардіохірургічного втручання».
За словами хірургів, операція виявилась складною — уламок застряг у важливій структурі серця. Але завдяки професійності кардіохірургів усе пройшло успішно.
— Уламок знаходився у міжшлуночковій перетинці, топографічно дуже близько до клапанів, тому його потрібно було негайно забрати. Операцію було проведено в умовах штучного кровообігу, серце довелося повністю зупинити, — розповів директор Інституту Амосова Василь Лазоришинець. — Дістати металевий уламок вдалося завдяки інноваційній методиці — неодимовим магнітом. Цю методику ми розробили спільно з військовими медиками і вже врятували життя 96 військовим, які мали бойові травми.
«Дякуємо нашій професійній команді, яка врятувала життя військового: директору Василю Лазоришинцю, кардіохірургам Ростиславу Вітовському, Дмитру Дядюну, анестезіологу Андрію Вітовському, лікарю-перфузіологу Сергію Якубюку, операційній медсестрі Аліні Хмарі, лікарю-інтерну Владиславу Коломойцеву, а також бойовим медикам, які першочергово стабілізують пацієнта на полі бою і дозволяють нам виконати кардіохірургічні втручання у безпечних умовах. Бажаємо військовому якнайшвидшого одужання!» — йдеться в повідомленні Національного інституту серцево-судинної хірургії.
Вони завжди готові вчасно надавати першу медичну допомогу на фронті, аби зберегти життя та здоров’я кожного армійця. Для кожного з них — це постійна повсякденна робота з величезним медичним досвідом та постійним навчанням та самовдосконаленням.
До початку війни Анна, яка родом з Волинської області, працювала акушеркою у цивільній лікарні, тож певні ази з медицини вже мала. Поряд з цим з 2016 по 2018 рік проходила військову службу за контрактом і вивчала військову медицину. Наразі, вона вважає, що допоки приносить користь своїй військовій частині — її місце тут.
[embedded content]
— У мої обов’язки входить надання першої медичної допомоги пораненим та соматичним хворим військовослужбовцям. Тут велике значення має і те, чи надавалася домедична допомога бойовими медиками підрозділу. Якщо кровотеча зупинена, джгут переведений на тампонаду, туге бинтування проведено, я перевіряю ефективність цього, за необхідності ввожу кровозупинні засоби тощо. Проте, інколи буває, що в підрозділі не завжди є бойовий медик, тож це доводиться робити самій, щоб поранений добре себе почував, та доставити його на наступний рівень евакуації задля надання кваліфікованої лікарської допомоги, — розповідає фельдшер медичного пункту окремої десантно-штурмової бригади Анна.
Військовий лікар окремої десантно-штурмової бригади з Харкова Марк участі в бойових діях раніше не брав, проте мав величезний медичний досвід, який став йому у пригоді на фронті.
— Ми на своєму етапі приймаємо пораненого від групи, яка доставляє його з передової та повинні його вчасно доставити до стабілізаційного пункту, надаючи при цьому першу домедичну допомогу. До кожного пораненого необхідно відноситися індивідуально. Тут треба готуватися до будь-якого розвитку подій. Я за освітою лікар-стоматолог, хірург. За час цієї війни, я вважаю був корисним, комусь врятував життя, комусь кінцівку. Хтось повинен і це робити, — каже Марк.
Віталіна з Хмельниччини, санітарний інструктор батальйону, свого часу мріяла про військову професію та вступила до Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба на льотний факультет, проте через стан здоров’я покинула навчання та надалі закінчила Харківський медичний інститут, а з 2017 року уклала контракт та проходить службу в окремій десантно-штурмовій бригаді.
— Насамперед необхідно надати допомогу пораненим, вони можуть бути як легкі, так і важкі. На цьому етапі важливу роль відіграє час, інколи невелику відстань можна долати довго, враховуючи небезпеку та постійні обстріли. Військовий медик повинен постійно навчатися та розвиватися, — зазначила Віталіна.
Для лікаря-хірурга окремої десантно-штурмової бригади старшого лейтенанта медичної служби Юрія війна розпочалася з червня 2023 року, коли він був мобілізований до війська.
— Моя робота на стабілізаційному пункті пов’язана з невідкладною ургентною допомогою, яку ми надаємо військовослужбовцям, які дістали поранення. Тут ми зупиняємо кровотечі, переглядаємо турнікети та робимо їх конверсію, стабілізуємо стани наших бійців і надалі відправляємо на подальший етап евакуації — до військового шпиталю. Зазвичай ми працюємо у вечірній та нічний період доби. Є поранені з пошкодженими верхніми та нижніми кінцівками внаслідок підривів на мінно-вибухових засобах, є кульові поранення та багато поранених з контузіями. Спільно з нашою бригадою працюють й анестезіологи, — ділиться досвідом Юрій.
На думку Юрія, військовий лікар, його категорії, повинен мати певний досвід, оперативно ухвалювати рішення, вміло надавати невідкладну медичну допомогу та вчасно доставляти пораненого до шпиталю.
Кількість практичних навичок, якими володіють анестезіологи, часто значно більша, ніж у лікарів інших спеціальностей. Разом з тим часу на ухвалення рішень у них набагато менше, ніж в інших медиків. Нерідко для цього є лише лічені секунди. Затримання з ухваленням правильного рішення може коштувати пацієнтові життя. Усіх важких пацієнтів у реанімації лікують саме анестезіологи.
В умовах бойових дій та мобільного госпіталю робота військового анестезіолога має ряд особливостей, з якими хотілося б ознайомити наших читачів. Саме для цього ми поспілкувалися з лікарями-анестезіологами одного з військових мобільних госпіталів на передовій. Їх звати Дмитро, Сергій та Андрій (з міркувань безпеки особи лікарів та їхні прізвища ми вам відкриємо вже після Перемоги над рашизмом).
— Дмитре, якою для вас стала робота в мобільному госпіталі?
— Насамперед це колосальна інтенсивність роботи, що дає змогу молодим спеціалістам здобути надзвичайно великий досвід. За рахунок того, що лікарі практично живуть на роботі, рівень здобутого досвіду може відповідати лікарю з багаторічним стажем, а деколи й більше.
— Андрію, часто-густо в повсякденному житті ми уявляємо лікаря-анестезіолога як людину, яка зробила укол і пішла пити каву. Чи це дійсно так?
— Звісно, ні. Робота анестезіолога — це досить тривалий процес і підготовки пацієнта, і супроводу під час та після операції. Ухвалювати рішення щодо тактики порятунку життя поранених деколи потрібно за лічені секунди. Затримка з ухваленням правильного рішення й чіткими діями може коштувати життя.
— Досить часто доводиться працювати одночасно з двома-трьома пораненими, — долучився до розмови Дмитро. — Що потребує колосальної праці й уваги, адже потрібно надати допомогу кожному та майже одночасно.
— Про вихідний більшість лікарів уже й забули, адже робота є завжди, — продовжив Андрій. — Бувають періоди, що працюємо декілька діб поспіль, а на сон та відпочинок є заледве кілька годин. А деколи буває однієї години сну достатньо для того, щоб продовжити далі рятувати життя.
— Сергію, скажіть, чи може анестезіолог дозволити собі обмежитися знаннями в одній медичній галузі?
— Анестезіолог повинен володіти великою кількістю навичок для забезпечення максимально якісної допомоги. Це і володіння провідниковою анестезією під ультразвук, постановки центральних вен, вміти користуватися великою кількістю апаратури тощо.
— Вибір виду анестезії для кожного пораненого завжди здійснюється індивідуально, — додав Андрій. — Адже потрібно враховувати багато факторів та особливостей, оскільки бувають випадки, коли надання допомоги проводиться в зовсім не передбачуваних для того місцях (війна внесла свої корективи).
— Скажіть, Дмитре, чи є якісь особливості у роботі лікаря-анестезіолога в мобільному госпіталі, які відрізняють його роботу серед інших подібних?
— Не можна забувати, що анестезіолог ще й займається евакуацією важко поранених. Якщо в умовах лікувального закладу з наданням допомоги все зрозуміло, то під час транспортування виникає ряд труднощів та нюансів. Моніторинг пацієнта в дорозі потребує особливої уваги, адже не завжди вдається виміряти реальний тиск із першого разу чи побачити показники сатурації. Більшість важкопоранених під час евакуації перебувають у медикаментозному сні, а діяльність їхніх життєво важливих функцій підтримується за допомогою спеціальних препаратів. Під час евакуації виникає потреба в періодичній заміні шприців із певними ліками, адже шлях евакуації може бути тривалим. Заміна препаратів у дорозі іноді може стати справжнім викликом. Такі особливості виникають через нерівність доріг, частих поворотів та погодних умов.
Від імені поранених захисників України та їхніх рідних і близьких ми висловлюємо свою подяку та глибоку шану всім лікарям, які зараз на передових рубежах оборони України цілодобово рятують життя наших захисників.
ДОВІДКОВО: 16 жовтня 1846 року Вільям Мортон уперше провів ефірний наркоз під час операції. Саме тому цей день став Міжнародним днем анестезіолога. Хоча першу операцію під наркозом в історії людства виконав Бог, коли творив Єву з ребра Адама. Але Біблія не зазначає точної дати цього оперативного втручання.
Анестезіолог — це найбільш інтелектуальна лікарська спеціальність. Будь-який вузький спеціаліст займається патологіями одного профілю. Натомість анестезіологи лікують усіх важкохворих, незалежно від діагнозу. Вони мусять добре знати і токсикологію, і пульмонологію, ендокринологію, неврологію…
Кількість практичних навичок, якими володіють анестезіологи, часто значно більша, ніж у лікарів інших спеціальностей. Разом з тим часу на ухвалення рішень у них набагато менше, ніж в інших медиків. Нерідко для цього є лише лічені секунди. Затримання з ухваленням правильного рішення може коштувати пацієнтові життя. Усіх важких пацієнтів у реанімації лікують саме анестезіологи.
В умовах бойових дій та мобільного госпіталю робота військового анестезіолога має ряд особливостей, з якими хотілося б ознайомити наших читачів. Саме для цього ми поспілкувалися з лікарями-анестезіологами одного з військових мобільних госпіталів на передовій. Їх звати Дмитро, Сергій та Андрій (з міркувань безпеки особи лікарів та їхні прізвища ми вам відкриємо вже після Перемоги над рашизмом).
— Дмитре, якою для вас стала робота в мобільному госпіталі?
— Насамперед це колосальна інтенсивність роботи, що дає змогу молодим спеціалістам здобути надзвичайно великий досвід. За рахунок того, що лікарі практично живуть на роботі, рівень здобутого досвіду може відповідати лікарю з багаторічним стажем, а деколи й більше.
— Андрію, часто-густо в повсякденному житті ми уявляємо лікаря-анестезіолога як людину, яка зробила укол і пішла пити каву. Чи це дійсно так?
— Звісно, ні. Робота анестезіолога — це досить тривалий процес і підготовки пацієнта, і супроводу під час та після операції. Ухвалювати рішення щодо тактики порятунку життя поранених деколи потрібно за лічені секунди. Затримка з ухваленням правильного рішення й чіткими діями може коштувати життя.
— Досить часто доводиться працювати одночасно з двома-трьома пораненими, — долучився до розмови Дмитро. — Що потребує колосальної праці й уваги, адже потрібно надати допомогу кожному та майже одночасно.
— Про вихідний більшість лікарів уже й забули, адже робота є завжди, — продовжив Андрій. — Бувають періоди, що працюємо декілька діб поспіль, а на сон та відпочинок є заледве кілька годин. А деколи буває однієї години сну достатньо для того, щоб продовжити далі рятувати життя.
— Сергію, скажіть, чи може анестезіолог дозволити собі обмежитися знаннями в одній медичній галузі?
— Анестезіолог повинен володіти великою кількістю навичок для забезпечення максимально якісної допомоги. Це і володіння провідниковою анестезією під ультразвук, постановки центральних вен, вміти користуватися великою кількістю апаратури тощо.
— Вибір виду анестезії для кожного пораненого завжди здійснюється індивідуально, — додав Андрій. — Адже потрібно враховувати багато факторів та особливостей, оскільки бувають випадки, коли надання допомоги проводиться в зовсім не передбачуваних для того місцях (війна внесла свої корективи).
— Скажіть, Дмитре, чи є якісь особливості у роботі лікаря-анестезіолога в мобільному госпіталі, які відрізняють його роботу серед інших подібних?
— Не можна забувати, що анестезіолог ще й займається евакуацією важко поранених. Якщо в умовах лікувального закладу з наданням допомоги все зрозуміло, то під час транспортування виникає ряд труднощів та нюансів. Моніторинг пацієнта в дорозі потребує особливої уваги, адже не завжди вдається виміряти реальний тиск із першого разу чи побачити показники сатурації. Більшість важкопоранених під час евакуації перебувають у медикаментозному сні, а діяльність їхніх життєво важливих функцій підтримується за допомогою спеціальних препаратів. Під час евакуації виникає потреба в періодичній заміні шприців із певними ліками, адже шлях евакуації може бути тривалим. Заміна препаратів у дорозі іноді може стати справжнім викликом. Такі особливості виникають через нерівність доріг, частих поворотів та погодних умов.
Від імені поранених захисників України та їхніх рідних і близьких ми висловлюємо свою подяку та глибоку шану всім лікарям, які зараз на передових рубежах оборони України цілодобово рятують життя наших захисників.
ДОВІДКОВО: 16 жовтня 1846 року Вільям Мортон уперше провів ефірний наркоз під час операції. Саме тому цей день став Міжнародним днем анестезіолога. Хоча першу операцію під наркозом в історії людства виконав Бог, коли творив Єву з ребра Адама. Але Біблія не зазначає точної дати цього оперативного втручання.
Анестезіолог — це найбільш інтелектуальна лікарська спеціальність. Будь-який вузький спеціаліст займається патологіями одного профілю. Натомість анестезіологи лікують усіх важкохворих, незалежно від діагнозу. Вони мусять добре знати і токсикологію, і пульмонологію, ендокринологію, неврологію…
