Усезнайки медицини

Кількість практичних навичок, якими володіють анестезіологи, часто значно більша, ніж у лікарів інших спеціальностей. Разом з тим часу на ухвалення рішень у них набагато менше, ніж в інших медиків. Нерідко для цього є лише лічені секунди. Затримання з ухваленням правильного рішення може коштувати пацієнтові життя. Усіх важких пацієнтів у реанімації лікують саме анестезіологи.

В умовах бойових дій та мобільного госпіталю робота військового анестезіолога має ряд особливостей, з якими хотілося б ознайомити наших читачів. Саме для цього ми поспілкувалися з лікарями-анестезіологами одного з військових мобільних госпіталів на передовій. Їх звати Дмитро, Сергій та Андрій (з міркувань безпеки особи лікарів та їхні прізвища ми вам відкриємо вже після Перемоги над рашизмом).

— Дмитре, якою для вас стала робота в мобільному госпіталі?

— Насамперед це колосальна інтенсивність роботи, що дає змогу молодим спеціалістам здобути надзвичайно великий досвід. За рахунок того, що лікарі практично живуть на роботі, рівень здобутого досвіду може відповідати лікарю з багаторічним стажем, а деколи й більше.

— Андрію, часто-густо в повсякденному житті ми уявляємо лікаря-анестезіолога як людину, яка зробила укол і пішла пити каву. Чи це дійсно так?

— Звісно, ні. Робота анестезіолога — це досить тривалий процес і підготовки пацієнта, і супроводу під час та після операції. Ухвалювати рішення щодо тактики порятунку життя поранених деколи потрібно за лічені секунди. Затримка з ухваленням правильного рішення й чіткими діями може коштувати життя.

— Досить часто доводиться працювати одночасно з двома-трьома пораненими, — долучився до розмови Дмитро. — Що потребує колосальної праці й уваги, адже потрібно надати допомогу кожному та майже одночасно.

— Про вихідний більшість лікарів уже й забули, адже робота є завжди, — продовжив Андрій. — Бувають періоди, що працюємо декілька діб поспіль, а на сон та відпочинок є заледве кілька годин. А деколи буває однієї години сну достатньо для того, щоб продовжити далі рятувати життя.

— Сергію, скажіть, чи може анестезіолог дозволити собі обмежитися знаннями в одній медичній галузі?

— Анестезіолог повинен володіти великою кількістю навичок для забезпечення максимально якісної допомоги. Це і володіння провідниковою анестезією під ультразвук, постановки центральних вен, вміти користуватися великою кількістю апаратури тощо.

— Вибір виду анестезії для кожного пораненого завжди здійснюється індивідуально, — додав Андрій. — Адже потрібно враховувати багато факторів та особливостей, оскільки бувають випадки, коли надання допомоги проводиться в зовсім не передбачуваних для того місцях (війна внесла свої корективи).

— Скажіть, Дмитре, чи є якісь особливості у роботі лікаря-анестезіолога в мобільному госпіталі, які відрізняють його роботу серед інших подібних?

— Не можна забувати, що анестезіолог ще й займається евакуацією важко поранених. Якщо в умовах лікувального закладу з наданням допомоги все зрозуміло, то під час транспортування виникає ряд труднощів та нюансів. Моніторинг пацієнта в дорозі потребує особливої уваги, адже не завжди вдається виміряти реальний тиск із першого разу чи побачити показники сатурації. Більшість важкопоранених під час евакуації перебувають у медикаментозному сні, а діяльність їхніх життєво важливих функцій підтримується за допомогою спеціальних препаратів. Під час евакуації виникає потреба в періодичній заміні шприців із певними ліками, адже шлях евакуації може бути тривалим. Заміна препаратів у дорозі іноді може стати справжнім викликом. Такі особливості виникають через нерівність доріг, частих поворотів та погодних умов.

Від імені поранених захисників України та їхніх рідних і близьких ми висловлюємо свою подяку та глибоку шану всім лікарям, які зараз на передових рубежах оборони України цілодобово рятують життя наших захисників.

Віктор Пантюшний