Прочитаєте за: 3 хв. 14 Квітня 2024, 6:29
Якщо порівнювати тактику ведення бойових дій росіянами у квітні 2022 року і те, як вони воюють нині, то неозброєним оком видно, що за два роки відбулись певні зміни у застосуванні ворогом штурмової авіації, бронетехніки та живої сили під час наступальних операцій.
Докладніше про це розповів військовий експерт Петро Черник.
З осені минулого року противник активізував застосування коректованих авіаційних бомб
— На відміну від квітня 2022 року, коли росіяни вторглися дуже серйозним підготовленим компонентом, є декілька суттєвих змін як у їхнім забезпечені, так і в тактиці.
Перше — підготовленість контингенту. Дійсно, тоді російська федерація була на найвищій тональності комплектування, у першу чергу, контрактними військами, — зазначає експерт.
І додає, що попри те, що росіяни декларують офіційно про контракти, насправді це ніщо інше, як прихована мобілізація.
— росіяни заміщають таким способом до 300 тисяч особового складу. Дійсно, вони мають доволі потужний мобілізаційний потенціал у межах від 1,5 млн до 3 млн особового складу.
Користуватися автоматом Калашникова вміє практично кожен дорослий чоловік, тому що призовна компонента в них була практично завжди, — каже Петро Черник.
Другим чинником він називає ворожу штурмову авіацію.
— Починаючи від штурмовиків Су-25 і особливо найновіших Су-30, Су-35, Су-34, вони від початку вторгнення заходили в наш повітряний простір.
Але останнє заходження приблизно десь збігається із теперішніми часовими показниками 2022 року. З того часу вони в наш повітряний простір не заходять, — наголошує військовий експерт.
І далі розвиває тему авіації:
— З осені минулого року противник активізував застосування коректованих авіаційних бомб. Нині це переважно ФАБ-250, ФАБ-500 і навіть УПАБ-1500, скидаються з відстані 40–70 км.
Черник зауважує, що зброя, яка повноцінно із цим може боротися, — винищувачі F-16, що на відстанях до 180 км можуть збивати такі повітряні цілі.
— Також за два роки у ворога відбулася дуже серйозна активізація локального, або так званого окопного РЕБу, особливо того, що встановлюється на бронетехніку.
Це такі прилади, як «Лесочек», який має радіус дії в межах від 500 до 700 метрів і покликаний перешкоджати ударам, як протитанковими керованими ракетами, скажімо, Javelin чи NLAW, чи Milan, чи іншого типу, а також у боротьбі із дронами, — пояснює експерт.
Про неприродну інтеграцію противником своєї зброї
Окремо військовий експерт згадує про розконсервацію росіянами величезної кількості старої техніки:
— На марші в росіян на початку війни було 3400 танків, особливо класу Т-72, Т-80, Т-90. Це найкраще, що в них було. Цей парк ми знищили, вийшли за показники в межах поза 7000 нищення саме танків. У них не залишилося нічого іншого, як діставати зі складів Т-64, Т-62 і навіть Т-54 і Т-55.
Далі Петро Черник каже про пониження застосування гусеничної артилерії.
— Мова про найкращу їхню установку 2С19 МСТА-С, чи 2С3 «Акація», чи 2С5 «Гіацинт». У росіян відбулося зміщення акцентів у буксовану артилерію. Звичайно, це такі установки як Д-30, їхні наймасовіші, 122-го калібру.
Але є вже підтверджені випадки зняття з консервації саме таких установок артилерійського типу розробки 40-х років, як Д-44 і Д-1, — розповідає експерт.
Окремо він згадує про неприродну інтеграцію зброї:
— Що це таке? Приміром, на малий танковий легкий броньований тягач (МТЛБ) встановлюється реактивна бомбометна установка морського базування РБУ-6000, з дальністю завдавання ударів до 4 кілометрів. Це якраз є свідченням того, що у противника все вкрай проблемно з артилерією.
Ба більше, навіть зенітні 20-міліметрові артилерійські установки, такі як 2М, 3М, також інтегровані у МТЛБ, не кажучи вже про те, що авіаційні пускові установки для вже згадуваних некерованих авіаційних реактивних снарядів калібрів 57 мм, 80 мм, інтегровані не тільки у МТЛБ, а навіть у звичайну вантажівку.
Черник додає і про випадки застосування одиночних машин, таких як 2С40 «Флокс».
— Їх одиниці на всю російську федерацію!.. Якщо росіяни до цього вдаються, то це означає, що в них доволі серйозні проблеми із частиною у стратегічному сенсі забезпечення, — зазначає військовий експерт.
Але найголовнішим за два роки активних бойових дій він вважає велетенські піхотні вали армії рф:
— В одному Бахмуті за 10 місяців загинуло більше ніж 22 тисячі особового складу тільки однієї ПВК «вагнер»… Оце найголовніші показники всього того, що відбувається по лінії розмежування.
Противник відчуває стратегічний дефіцит насамперед у бронетехніці, артилерії, тому і переключився на коректовані авіаційні бомби. Найголовніший висновок незмінності їхньої тактики — вони ніколи не шкодували свій особовий склад.