АрміяInform в одинадцятій серії проєкту розповість про Литовсько-московську стародубську війну 1534–1537 років.
Перемир’я, оголошене за підсумками попередньої литовсько-московської війни, кілька разів продовжене, закінчувалося 25 грудня 1533 року. Московський князь Василій ІІІ почав приготування до взяття Києва, але несподівано помер. Його дружина Олена Глинська хотіла підписати мирну угоду, але сейм Великого князівства Литовського зажадав повернути втрачені території й оголосив війну.
[embedded content]
У серпні й вересні 1534 року литовське військо на чолі з Київським воєводою Андрієм Немировичем і Військо Запорозьке з Остафієм Дашкевичем спалили місто Радогощ (тепер — на території Брянської області) та тримали в облозі Чернігів, Стародуб і Почеп. А князь Іван Вишневецький — батько Дмитра «Байди» Вишневецького — спустошив Смоленщину. Наступ супроводжувався переходом цілих підрозділів московського війська на бік литовців.
Маючи локальні успіхи і сподіваючись на внутрішні конфлікти, пов’язані зі зміною влади в московії, великий князь литовський Сигізмунд І розпустив на зиму військо, чим негайно скористалися московіти. Взимку 1534−1535 років вони здійснили рейд у центральні райони Литви, захопивши багату здобич.
Литовсько-польське військо під час нового наступу влітку 1535 року 16 липня захопило Гомель. А 30 липня обложило Стародуб і, прорвавши за допомогою розривних мін стіну фортеці, 29 серпня зайняло місто. Також москва залишила місто Почеп, спаливши його, а жителів переселивши до Брянська.
Облогою Стародуба — однієї з найміцніших фортець півдня московії — керував майбутній засновник міста Тернополя − Ян Тарновський. Мінування стародубської фортеці (підкоп з установленням вибухівки) вважається першим успішним досвідом підриву кам’яних мурів, здійсненим литовсько-русько-польським військом. Після захоплення міста Тарновський наказав стратити уцілілих московітів. Загинуло за різними даними від 1400 до 13000 осіб.
У червні 1536 року московські війська знову вторглися в Литву, де спалили Кричів, Дубровну й Оршу. Щоб унеможливити допомогу від Польщі, посли московії підбурили волоське військо напасти на Корону з півдня. Невдовзі армія Великого князівства Литовського була змушена залишити територію Сіверщини, утримавши лише Гомель.
Також під час цієї війни московські намісники на північному сході литовської держави побудували свої замки − Заволоч і Себеж. Наприкінці 1536 року невеликі сили литовців намагалися захопити Себеж, але безуспішно.
25 грудня 1536 року в москві розпочалися мирні переговори, які закінчилися підписанням 18 лютого 5-річного перемир’я. За умовами угоди за московією залишався Себеж, а за Литвою — Гомель.