Використання інформаційного та кіберпростору Військами інформаційних операцій Росії як «Театру воєнних дій» без географічних або часових обмежень відповідає новій Військовій доктрині РФ. Кремль веде активну підготовку до так званої великомасштабної війни. Шлях до панування над всіма країнами світу Московія розпочала ще на початку ХХ ст., з перших кроків просування ідей «світової комуністичної революції».
Про те, як та навіщо була організована гібридна війна РФ проти України і всього цивілізованого світу, зокрема в інформаційному та кіберпросторі, ми розповідали в наших попередніх дослідженнях. Як Держдеп США розкрив радянську «військову таємницю» Хлопчиша-Кібальчиша та чому саме за «балалаєчним строєм» налаштована російська «екосистема пропаганди», читайте у дослідженні спеціального кореспондента АрміяInform.
Військова таємниця Хлопчиша-Кібальчиша розкрита!
Зруйнувавши власну державу, її економіку та моральні цінності, «більшовицька кремлівська верхівка» десятиріччями намагалась нав’язати державам цивілізованого світу шкідливі наративи. Ці ідеї «русского міру» за своєю суттю нагадували примітивні сороміцькі частушки під деренчання балалайки: короткі, безглузді та веселі. Вони стали засобом інформаційного впливу на психіку та поведінку цільових груп населення багатьох країн. Численні інформаційно-психологічні диверсії сприяли проведенню росіянами спеціальних операцій зі зміни політичного курсу, а інколи — захопленню проросійськими маргінальними силами повної влади у цих країнах. У професійних розвідницьких колах з’явився новий термін: «активні заходи».
У далекому 1958 році на екрани Радянського Союзу вийшов повнометражний пропагандистський мультфільм за твором Аркадія Гайдара «Казка про Хлопчиша-Кібальчиша», в якому автори намагались розповісти про існування Великої військової таємниці СРСР. Саме завдяки цій «секретній зброї» комуністичний режим, нащадком якого на сьогодні є путінська Росія, планував перемогти «проклятих буржуїв» — своїх, так би мовити, «класових», ідейних та політичних ворогів. У мультику кремлівські пропагандисти приховано погрожували таємною міжнародною підривною діяльністю Іноземного відділу ВНК при НКВС (Всеросійська надзвичайна комісія при Народному комісаріаті внутрішніх справ). Відділ було утворено у 1920 р. та згодом перетворено (у 1954 р.) на Перше головне управління КДБ з його славнозвісним відділом «Д», який спрямовано займався дезінформацією на міжнародному рівні.
Саме використовуючи інструменти дезінформації, «активних заходів», а згодом — постправди, спеціальні служби Московії всі ці роки намагались одержати повне володарювання над «умами» цивілізованого демократичного світу. Лише в серпні 2020 року, за 100 років від дати заснування Іноземного відділу ВНК при НКВС, Держдеп США остаточно розкрив «Військову таємницю» хлопчика в «будьонівці», який казав: «Є в Червоної армії могучий секрет, є незліченна допомога та глибокі тайні ходи, але ви не знайдете їх».
Знайшли…
У своєму офіційному розлогому аналітичному звіті «Стовпи російської дезінформації та екосистема пропаганди» Держдеп США описав багаторівневу систему російської пропагандистської машини, яка, на думку фахівців, стала «основною загрозою» у сфері дезінформації в усьому світі. Кваліфікуючи її саме як екосистему, американські аналітики підкреслили здатність цієї масштабної транснаціональної мережі до розростання, саморегуляції та, за необхідності, до самовідновлення.
З часів появи на екранах малюка в гостроверхій шапочці відділ «Д» зміцнів у численних інформаційно-психологічних операціях. Вони доповнювали операції класичної розвідки впливом на інформаційні, відкриті сегменти подій. Російські «активні заходи» маніпулювали владними і політичними колами, суспільством інших країн, впливали на сприйняття та оцінку ними «відредагованих» подій та їхніх наслідків. Інструментами «активних заходів» (пізніше — «інформаційна конфронтація»), якими користувались спецслужби Росії з часів створення Леніним (В. Ульянов) «Комінтерну» (Союз робітників усього світу, що прагнув поширення комуністичної ідеології та встановлення радянської влади у всіх державах), стали: пропаганда, медіаманіпуляції, дезінформація, підробка офіційних документів, інші злочини, які створювали та поширювали фальшиві наративи, впливали на прийняття прогнозованих у Кремлі рішень цільовими аудиторіями тощо.
У 1967 році відділ «Д» перетворився на службу «А», яка займалась підготовкою та проведенням міжнародних «активних заходів». Після розпаду СРСР служба «А» трансформувалась та згодом стала складовою Військ інформаційних операцій РФ. Їх офіційно презентував міністр оборони РФ Сергій Шойгу під час виступу в Держдумі 22.02 2017.
«За цей час створені війська інформаційних операцій, які набагато ефективніші й сильніші за те управління, яке мало назву: «контрпропаганда», — сказав Шойгу.
У Держдумі РФ були здивовані такою відвертістю міністра, тому що будь-яка інформація про «інформаційні війська» вважалась таємною. Те, як працюють нові-старі російські дезінформатори в погонах у сучасних умовах прискореного розвитку цифрових технологій, Україна в повній мірі відчула після свого першого бойового застосування БПЛА «Байрактар» восени 2021 року.
Як російські хакери намагались «звільнити» українського міністра оборони
Перш ніж розповісти, що з’ясували американські аналітики у 2020 році, приведемо приклад одного з «активних заходів», який торік восени здійснила РФ в інформаційному й кіберпросторі України та Європи, з використанням розгалуженої багаторівневої «екосистеми пропаганди». Нагадаємо, що 07.10.2021 на офіційному сайті корпорації Microsoft було опубліковано дослідження про те, що за 58% кібератак, здійснених за підтримки держав у світі, стояла Росія. Офіційно РФ була визнана кіберзлочинцем № 1.
Того ж місяця, а саме 27.10.2021, наступного дня після першого бойового застосування українського БПЛА «Байрактар» на Донбасі, відбулись хакерські атаки на низку українських ЗМІ. Треба зазначити, що використання розвідувально-ударного безпілотного комплексу проти заборонених міжнародними домовленостями російських 122-мм гаубиць Д-30 відбулось у відповідь на обстріли мирного населення та позицій Об’єднаних сил у районі населеного пункту Гранітне. Два військовослужбовці ЗС України під час обстрілу зазнали поранень, один із них — смертельного. Утім, на «зламаних» хакерами медіа-ресурсах від імені Міністра оборони України (тоді — Андрія Тарана) були розміщені фейкові повідомлення, в яких піддавались сумніву факти існування збройної російської агресії та вогневої відповіді ЗСУ.
Сфальшований коментар міністра підхопили інші українські та російські інтернет-видання, зокрема пропагандистські інформресурси так званої ДНР. Фейкову новину почали коментувати в соцмережах. Піднялась хвиля «занепокоєнь» та припущень з боку російських «військових експертів» про те, що використання БПЛА «Байрактар» на Донбасі, у порівнянні з Нагірним Карабахом, може також, нарешті, вирішити долю збройного конфлікту не на користь промосковських сил. Того ж дня, 27 жовтня, представник окупаційної адміністрації РФ ОРДЛО в політичній підгрупі Р. Мірошник через видавництво Інтерфакс.ру звинуватив Україну в порушенні Мінських домовленостей під час бойового застосування безпілотника.
Синхронно з розповсюдженням фейкового повідомлення від Міноборони України Міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров заявив: «Дуже важко розібратись, де правда, а де вигадка. Нині ми всіма можливими засобами перевіряємо, зокрема — в контактах з представниками Донбасу».
Водночас Лавров прямо пригрозив країнам, які постачають військове обладнання Україні, негативними наслідками. В унісон із сепаратистськими ЗМІ заявили про «стурбованість» деякі міжнародні, афілійовані з Кремлем інформресурси. Невдовзі з’явилася інформація про те, що своє «занепокоєння» діями України заявила речниця МЗС ФРН А. Зассе, потрапивши під обстріл з «пропагандистських гаубиць» РФ: До німецького посадовця доєднались її французькі колеги. Тим часом російські кібератаки на українські ЗМІ, зокрема на інформагентство АрміяInform, які протистояли дезінформації, продовжувались.
2 листопада Міністр оборони Андрій Таран подав заяву про відставку, зважаючи на незадовільний стан свого здоров’я. Цю новину російські кіберзлочинці та їхні посіпаки радісно зустріли як «доказ» своєї «перемоги». Вони вкотре звинуватили українську державу в безпідставному, необоронному характері дій ЗС України, зокрема, у застосуванні бойового дрону. У такий спосіб суміш правдивої та фейкової інформації щодо захисту підрозділами ЗСУ мирного населення та, власне, самих українських військових від російських військ, за допомогою новітнього озброєння, була використана під час проведення чергових «активних заходів».
Проти України був застосований метод під назвою: «сенсибілізація» (підвищення уваги), розроблений службою «А» КДБ, за даними французької розвідки, ще у 1968 році. Маніпуляція громадською думкою, спонукання до певних дій визначеної групи суспільства відбувалась саме за допомогою змішування правдивої інформації та дезінформації. Під час проведення «сенсибілізації» фактам, окремим словам надавалась позитивна або негативна конотація залежно від цілей, визначених у Кремлі. Російські війська інформаційних операцій застосували в сучасному розвинутому інформаційному та кіберпросторі 21 року ХХІ сторіччя перевірені радянські стратегії дезінформації часів «холодної війни», але з використанням новітніх ІТ-технологій.
Чому «балалайка» російської дезінформації має не три, а п’ять струн
За висновками американських дослідників російської «екосистеми пропаганди», загальна структура цього монстра, що фінансується з держбюджету РФ, побудована на п’яті елементах. Вони, ніби струни в музичному інструменті, налаштовані певним чином та часто «звучать» в унісон. Музична метафора не випадкова.
Верхня з трьох струн цього традиційного російського інструмента налаштовується за допомогою камертона — офіційна комунікація влади через заяви Кремля та уряду РФ, через заяви російських політиків у соцмережах. Інші нижні струни, як у балалайці, налаштовуються на одну й ту саму ноту і звучать в унісон (однаково) — глобальна державна інформаційна служба та проксі-ресурси, до яких належать російські закордонні ЗМІ, іноземні ЗМІ та міжнародні соціокультурні інституції, що фінансуються з держбюджету, всесвітні та локальні ЗМІ, пов’язані з Росією, експерти та спікери, які просувають російські наративи, зокрема, на офіційному рівні інших держав, Якщо притиснути дві однаково налаштовані нижні струни на п’ятому ладу, вони зазвучать в унісон зі струною, яка розташована зверху — у нашому випадку, з офіційними заявами Кремля. Такий «балалаєчний стрій» змушує реципієнтів спочатку сумніватися у правдивій версії подій та, згодом, отримавши сфальшовану інформацію з різних джерел, повірити в брехливу версію.
У сучасній пропагандистській «балалайці» РФ є ще дві кібер-«струни»: кібер-дезінформація через оприлюднення хакерського контенту, фальшування офіційних документів, захоплення або клонування сайтів, блокування офіційних інтернет-ресурсів, ЗМІ та — соціальні мережі, які використовуються для інфільтрації у внутрішні процеси різних країн з метою підбурювання і живлення внутрішніх конфліктів, а згодом — організації та координації масштабних протестних акцій. Вони також «звучать» в унісон з двома попередніми «струнами», але з легкістю починають однаково деренчати разом з головною струною, налаштованою за «кремлівським камертоном».
Якщо кіберзлочинець № 1 одночасно притискував усі чотири нижні пропагандистські «струни» на одному й тому ж п’ятому ладу, всі п’ять елементів «екосистеми пропаганди», всі інформаційні ресурси російських інформаційних військ, вони гуділи одну й ту саму «ноту». Під впливом такого кремлівського пропагандистського «деренчання» у світі неодноразово відбувалось обмеження поля вибору реципієнтів. Обмеження поля вибору оцінки інформації та обрання запрограмованого рішення цільовими аудиторіями відбувалось за допомогою саме цих 5 різних подач одного й того ж шкідливого наративу. Вони в авторитарному стилі блокували пошук альтернативної інформації та спонукали до поширення нав’язаних конспірологічних теорій. Дезінформація, інколи з одночасним використання інструментів електронної демократії, спочатку на низовому рівні, а потім офіційна підтримка російської пропаганди псевдо-експертним середовищем та проросійські налаштованим політичним істеблішментом «з гори», починали поступово руйнувати стратегічні комунікацій і системи управління цивілізованих країн. П’ять елементів «екосистеми пропаганди» спочатку викликали в суспільстві недовіру до правдивої інформації, а коли застосовувались кіберзасоби, створювали деорієнтаційні та протестні рухи, які сприяли роздмухуванню вогнищ гібридних конфліктів, зокрема в Україні.
Таке загальне налаштування російської «екосистеми пропаганди» дозволяло керівництву та політикуму Росії відмежовуватись від звинувачень у поширенні дезінформації, яке відбувалось на низових рівнях. Верхня «струна» у цій «балалайці» брехні завжди налаштована окремо від нижніх. Крім того, дослідники Держдепу США встановили, що просування різних варіантів одного й того самого шкідливого наративу для різних цільових груп, на різних рівнях провокувало виникнення так званих загальних «дезінформаційних штормів». Кожного разу це відбувалось через ефект «медіа-помноження», який сприяв більшому охопленню загальної аудиторії та викликав потужний резонанс, подібно до музичного резонансу, у суспільстві країни-жертви.
«Медіа-помноження» — сучасна форма «сенсибілізації», яка передбачала активну участь свідомих та, частіше, несвідомих місцевих інфлюенсерів (спікерів, блогерів, експертів тощо). Ньюзмейкери використовували правдиві факти для обґрунтування фальшивих нав’язаних ним наративів. Брехня набувала рис правди та вживалась суспільством як певна думка. Унаслідок, на жаль, багато користувачів соціальних мереж, які часто були лідерами думок у своїх локальних групах, несвідомо поширювали серед родичів, друзів, колег, співгромадян російську дезінформацію, не підозрюючи, що поступово перетворювались на так звану п’яту колону чи «руку Кремля».
Після ґрунтовного аналізу «екосистеми пропаганди», який провели експерти Держдепу США, деренчання путінської «балалайки» дезінформації вже не мало вигляд простої гри. Воно має чітке планування, координацію та фінансування. Скільки коштує ця «гра» в доларах США та людських долях, якими засобами здійснюється гібридна війна РФ в українському й міжнародному інформаційному та кіберпросторі, а також чого намагається добитись від цивілізованого світу підстаркуватий «кібальчиш», читайте в наступній частині дослідження АрміяІnform: «Чому кіберзлочинець № 1 досі «грає на балалайці».
https://armyinform.com.ua/2022/01/15/chomu-kiberzlochynecz-%e2%84%96-1-dosi-graye-na-balalajczi/