Військовий експерт, координатор групи «Інформаційний спротив» Костянтин Машовець спеціально для АрміяInform прокоментував ситуацію у районі Слов’янська.
Спробуємо зрозуміти, що противник готує у районі північніше та північно-східніше від Слов’янська. Тобто, поговоримо про Ізюмське угруповання ворога.
Упродовж кількох останніх днів це угруповання військ противника наполегливо намагалося просунутися на ділянці Мазанівка – Краснопілля – Долина – Богородичне, а також проводило дещо незрозумілі рухи на своїх флангах в районі Семенівка – Мала Комишуваха та Лиман – Ямпіль.
До речі, наголошу, наразі вже немає окремих Лиманського або Ізюмського угруповань. Є єдине – Ізюмське, з правим та лівим флангами відповідно.
Вочевидь, що на сьогодні, у рамках підготовки та організації наступу на Слов’янський район оборони ЗСУ, противник зосередив і розгорнув не одне потужне оперативне угруповання, а принаймні три. Власне, Ізюмське, а також те, що ми називали раніше – Попаснянським угрупованням (тепер це скоріше Лисичансько – Попаснянське) і я б виділив окремо – Горловсько-Торецьке.
Кожне з них, судячи з усього, отримало певні завдання в рамках єдиного рішення командування військ противника в операції із захоплення району Слов’янсько – Краматорської агломерації.
З огляду на це, цілком можливо спрогнозувати і визначити роль кожного з цих угруповань у майбутній операції противника.
Провідну роль під час наступу на Слов’янськ гратиме Ізюмське угруповання
Судячи з кількості сил та засобів, які командування військ противника зосередило і розгорнуло саме у складі Ізюмського угруповання, воно у майбутній операції гратиме якщо не головну, то явно одну з провідних ролей.
Загальна кількість «тактичних юнітів» у її складі оцінюється різними фахівцями так само по-різному. Одні стверджують про 20-22 БТГр, інші про 30-33 БТГр, а треті обмежуються 15-17 БТГр.
Відразу зауважу, що всі ці оцінки та експертні думки досить умовні й суб’єктивні. Тому, я в своїх судженнях з цього приводу не прив’язуватимуся до якогось «точного» визначення, а швидше намагатимуся оцінювати лише ті сили та засоби противника, які саме в цей момент залучені на напрямках, що нас цікавлять, або ж можуть бути залучені тут найближчим часом.
Багато хто схильний до думки, що для Ізюмського угруповання противника слід розглядати найнебезпечнішим напрямком – райони північно-західніше, північніше та північно-східніше Слов’янська. Саме там нині Ізюмське угруповання сконцентрувало свої основні зусилля і відповідно – основну масу своїх сил та засобів.
Склад сил та засобів Ізюмського угруповання
У напрямку на Краснопілля – Долину, а також на Богородичне та Тетянівку наступає тактична група приблизно з 8-10 БТГр (переважно танкових) зі складу 35-ї мсбр, 201-ї «таджикистанської» бази та 6 -го, 12-го, 237-го та 239-го танкових полків. Попереду як передові штурмові загони та авангард залучені підрозділи 3-ї обр СпН. Підтримується це все до 5-6 ТГр реактивної та ствольної артилерії, з яких як мінімум одна – це зведена тактична група зі складу 1-ї мобільної бригади РХБЗ на важких вогнеметних установках типу ТОС-1А «Солнцепек» (не менше ніж 4 установки).
У напрямку на Курульку і через лісовий масив південніше Довгенького, а також у районі Дібрівного наступає ще одна тактична група зі складу Ізюмського угруповання. Приблизно – до 15 БТГр. Тут так само поряд із потужним угрупованням ствольної та реактивної арти (до 8-ї тактичної групи) діє тактична група зі складу 10-го полку РХБЗ із двох вогнеметних рот на ТОС-1А «Солнцепек» (до 6 установок).
Фланговий район Копанки – Петропілля – Семенівка – Сніжківка. Тут оперує тактична група Ізюмського угруповання з 7-8 БТГр зі складу 4-ї тд, 64-ї та 38-ї мсбр, 423-го мсп, який доводиться вести бойові дії, як то кажуть, «навиворіт». А саме – намагатися наступати на Дмитрівку та Вірнопілля, чинити тиск на суміжний фланг у напрямку по центру та лівому флангу, а також одночасно вести стримувальні бої на своєму правому фланзі у вигині Сіверського Дінця, що вдається в глибину оперативної побудови всього угруповання західніше Ізюму, не допускаючи прориву ЗСУ до Сніжківки та переправ у ній.
Ще одна «флангова» тактична група (нині посилено ховається у лісах під Лиманом і Ямполем), колишня Лиманська, якій, на мій погляд, у майбутній битві за Слов’янськ – Краматорськ буде відведена одна з найважливіших ролей – «джокера». Це приблизно до 10-11 БТГр зі складу 90-ї тд, а також 15-ї, 21-ї, 34-ї та 75-ї мсбр + до шести ТГр реактивної та ствольної артилерії зі складу 232-ї реабр і 400-го сап. Поки що це збіговисько лише пострілює через річку і особливо вперед не лізе. Але, в потрібний момент, поза сумнівом, полізе. Ба більше, що вони нині досить активно налагоджують переправи.
«Ракетні аргументи» противника
Тепер трохи про «ракетні аргументи» Ізюмського угруповання противника та систему управління нею.
У районі «відповідальності» Ізюмського угруповання розгорнуті підрозділи відразу трьох (!!!) ракетних бригад – 103-ї, 107-ї та 119-ї. Всі три оперують тут окремими дивізіонами та батареями з наданими засобами технічного обслуговування та управління. На озброєнні всіх трьох бригад були раніше ТРК типу 9К79 (він же – «Точка-У», за класифікацією НАТО – «Скарабей»), а нині ОТРК типу 9К720 «Іскандер-М». Тому стріляти вони можуть (і активно це роблять) обома ракетними комплексами.
Що стосується системи бойового управління, то для цього у складі угруповання розгорнута ціла мережа командних пунктів та передових пунктів управління найрізноманітніших рівнів – від бригадних (де це необхідно) та дивізіонних (наприклад, 2-й мсд, 90-й тд тощо), і навіть армійських (наприклад, 35-й, 41-й та 20-й ОА). Загальне управління здійснює польовий пункт управління штабу ЦВО (судячи з усього, після останніх «прильотів», він кудись з’їхав із селища Капитолівка на східній околиці Ізюма). Технічну сторону забезпечують розгорнуті у цій зоні підрозділи трьох бригад управління та зв’язку – 54-ї та 75-ї та 104-ї.
«Нюанси» наступальної операції противника
Учорашня «проба пера» в районі Долини і Богородичного, шляхом масованого введення в бій відразу кількох танкових підрозділів за активної артилерійської підтримки, свідчить про наявність у командування Ізюмського угруповання непереборного бажання протаранити своїм «бронелобом» оборону українських військ виключно північно-західніше Слов’янська уздовж траси М-03.
Крім того, жорстокі бої, які зараз йдуть у «суміжному» лісовому масиві південніше Довгенького (район Мазанівки) і в напрямку на Курульку, так само ніби підтверджують наявність таких думок у головах російських командирів.
Вочевидь, що завдання, яке намагаються виконати війська противника, це вийти до найближчих підступів Слов’янська з північно-західного та західного напрямків. Тобто прорватися в район Новомиколаївки і далі до Черкаського, а також вийти на кордон Хрестище – Маяки.
До того ж навпроти Райгородка активно ховається в лісах колишнє Лиманське угруповання, а Попаснянсько-Лисичанське разом із Горлівсько-Торецьким угрупованням обов’язково спробують найближчим часом, якщо не протаранити нашу оборону в районі Бахмута, то вже точно – обійти місто з південного заходу та вийти до Костянтинівки на Краматорському напрямку. Звісно, що все це неабияк впливатиме на ситуацію в районі Слов’янська.
Резюмуємо
Слід нагадати, що «радянська військова школа», якою керуються у своєму оперативному плануванні російські генерали, у своїх головних теоретичних положеннях однозначно вимагає лише перемоги, яка досягається повним і остаточним розгромом військ противника, постановки «глибоких» цілей.
Такою, безсумнівно, є операція на оточення та знищення угруповання військ противника. Це найагресивніший, найактивніший і в розумінні російських «лампасоносців» – найефективніший спосіб досягнення тих самих «рішучих і глибоких» цілей. Власне, саме у такому стилі вони планують і проводять свої «операції».
У цьому випадку, на мою думку, все розвиватиметься приблизно за таким сценарієм.
Ізюмське та Лисичанське угруповання будуть повільно «тиснути і прогризати» нашу оборону. Перша – на північний захід від Слов’янська, а друга – на схід та на південь від Бахмута.
Водночас Ізюмське угруповання своїм лівим флангом, а Лисичанське – центром, нишком спробують підготувати та провести два коротких потужних прориви. Один на ділянці Райгородок – Закітне, другий на північно-східніше Бахмута, приблизно від Володимирівки на Соледар та Никифорівку.