Фото. Українські Нескорені з рекордною кількістю нагород повернулися в Україну

Двадцять п’ять учасників збірної України повернулися додому з міжнародних змагань Invictus Games 2023, які відбувалися в німецькому Дюссельдорфі з 9 до 16 вересня. Цього року участь у цьому міжнародному спортивному заході з адаптивних видів спорту для ветеранів та військовослужбовців брали команди з 21-ї країни світу.

Україна приєдналася до Invictus Games у 2017 році та вже вчетверте брала участь у змаганнях. Наша команда була представлена найбільшим у своїй історії складом і змагалася в десяти адаптивних видах спорту: настільному тенісі, легкій атлетиці (бігу, стрибках в довжину, штовханні ядра та метанні диска), пауерліфтингу, веслуванні на тренажерах, стрільбі з лука, велоспорті, плаванні, баскетболі та регбі на візках і волейболі сидячи. Українська збірна виборола 34 медалі — 12 золотих, 14 срібних та 8 бронзових. Це найкращий результат в історії виступів нашої команди.

Офіційна зустріч Нескорених відбулася у Львові. На урочистій церемонії спортсменів привітали Міністр у справах ветеранів України Юлія Лапутіна, заступник Міністра молоді та спорту України Матвій Бідний, начальник Львівської обласної військової адміністрації Максим Козицький та міський голова Львова Андрій Садовий.

— Для мене ви справжні герої, пишаюся кожним з вас, — звернулася до Нескорених Юлія Лапутіна. — Тепер ви маєте надихати інших і це тепер ваша місія. Ми будемо розвивати інфраструктуру ветеранського спорту і ми далі проситимемо вас брати участь у цьому.

Міністр вручила спортсменам особливі нагороди.

— Вони з’явилися завдяки бойовій роботі Повітряних Сил та Збройних Сил України, — зазначила Юлія Лапутіна. — Ця нагорода називається «Патріот для патріота» і зроблена вона з уламків першої зенітної ракети системи Patriot, яка знищила російську ракету в нашому українському небі.

Найрезультативнішим спортсменом збірної став військовослужбовець Збройних Сил України Назар Вознюк, який виборов шість медалей: чотири «золота» та два «срібла» в плаванні й веслуванні на тренажерах. Втім, самі спортсмени кажуть, що головними цілями на цих змаганнях разом з результатами є спілкування, мотивація до реабілітації та публічна демократія. У одного з учасників змагань — офіцера Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного Володимира Гери було тимчасове татуювання літака F-16 та напис, що українці потребують F-16. 1 вересня 2014 року офіцер 24-ї окремої механізованої бригади лейтенант Гера дістав важке поранення, прикриваючи відхід майже 400 своїх товаришів під Лутугиним. Володимиру уламком наскрізь пробило праву руку, повністю роздробило кістку, поламало два ребра, зачепило легеню та пошкодило хребет. Через пошкодження спинного мозку він не може ходити, також уламок розробив п’ятий і шостий хребці грудного відділу хребта. Незважаючи на поранення, він повернувся до військової служби та веде активний спосіб життя. На Іграх Нескорених він виборов дві срібні медалі в легкій атлетиці та метанні диску.

— Я переповім вам слова, які ми почули від міністра оборони ФРН, — звернувся до учасників церемонії капітан збірної України Олександр Маковей. — Він сказав, що «Ми підтримували українців, підтримуємо і будемо підтримувати стільки, скільки треба».

Спортсмени кажуть, що завжди і всюди на змаганнях відчували величезну підтримку організаторів, вболівальників і учасників змагань. На церемонії відкриття до команд звернувся канцлер Німеччини Олаф Шольц. Він окремо привітав українську збірну і завершив свою промову словами «Слава Україні! Героям слава!»

— Нас багато розпитували про війну учасники й організатори змагань, — каже спортсмен Вадим Мазніченко. — Ми розповідали їм усе, що бачили і відчували в боях.

Вадим Мазніченко втратив в бою руку і ногу. Весь світ облетіли кадри його стрільби з лука на змаганнях. Він тримав лук своєю одною рукою, а зубами тримав стрілу та натягував тятиву.

— Ми казали, що для перемоги нам насамперед потрібно більше сучасної зброї, — каже Вадим. — І принц Гаррі, й інші політики запевняли нас, що зроблять все, аби ми мали чим бити агресора.

Ще один учасник збірної Назар Будько втратив у боях дві ноги. Менше ніж за рік він пройшов реабілітацію, став на протези і вже взяв участь в Іграх Нескорених.

— Мої рани ще гоїлися, я лікувався в госпіталі, і вже в той час почав тренуватися. Прямо в лікарняному ліжку виконував різноманітні вправи, — каже він. — Мій меседж для всіх поранених воїнів: не падайте духом, працюйте над собою.

Назар каже, що він з друзями буде працювати з медіа, започатковувати свої проєкти, аби якомога більшій кількості поранених розповісти про можливості і шляхи реабілітації.

— Після травми треба прийняти себе і боротися, ставати кращим, — розповідає ветеран ЗС України Максим Зубов. — Поранення можуть загнати людину в ступор, але це не кінець. Головне — вірити в себе. Влітку 2013 року я закінчив цивільний вищий навчальний заклад, мене запрошували продовжувати навчання в аспірантурі. Однак я вирішив, що треба мати військовий фах, аби мати можливість захищати свою країну. І я у 2013 році підписав контракт та став десантником 95-ї окремої аеромобільної бригади. На початку АТО я вже мав досвід служби в один рік. Під час визволення Слов’янська зазнав поранення. У тому ж бою загинув мій командир батальйону Герой України Тарас Сенюк. У мене було поранення двох кінцівок. Я майже рік лікувався, був прикутий до ліжка. Я думав, що ще вчора я був сміливий десантник і бив агресорів, а зараз не можу навіть самостійно сходити в туалет. Завдяки підтримці рідних і побратимів мені вдалося не піддатися відчаю. Я відновився і навіть зміг повернутися на військову службу в Навчальний центр. Далі здобув другу вищу освіту, працював у Міністерстві розвитку громад і територій, згодом — у Міністерстві у справах ветеранів. Весь цей час намагався потрапити в збірну, брав участь у відборах і нарешті здійснив свою мрію.

https://armyinform.com.ua/2023/09/18/foto-ukrayinski-neskoreni-z-rekordnoyu-kilkistyu-nagorod-povernulysya-v-ukrayinu/