Днями виповнився рік, як у Маріуполі почав функціонувати військовий шпиталь. Щоб поговорити про досягнення, перспективи та проблемні питання, які виникали в перший рік роботи медзакладу, ми зустрілися з його начальником майором Михайлом Байлом.
— Михайле Вікторовичу, скільки пацієнтів пройшло, так би мовити, через руки лікарів Маріупольського військового госпіталю за перший рік його роботи?
— За цей час ми надали медичну допомогу майже 4 тисячам осіб. Понад 1400 госпіталізовано у стаціонари наших відділень. І це при тому, що через карантин, викликаний пандемією коронавірусу, наповненість мали лише 50-відсоткову.
— Які профільні відділення функціонують на базі лікувального закладу?
— Тут працює поліклініка, хірургія, відділення реанімації й інтенсивної терапії, травматологія, неврологія, терапія. На базі інфекційного розгорнуте відділення для хворих на коронавірусне захворювання. Є стоматологічне відділення із сучасним мобільним стоматкабінетом.
— Надаєте меддопомогу лише військовим чи звертаються і цивільні?
— У разі потреби надаємо ургентну допомогу всім. Буває, що серед ночі до нас звертаються з проханнями допомогти після нещасних випадків або бійок жителі довколишніх районів. Не відмовляємо нікому, адже кожен медичний працівник має надавати допомогу всім, хто її потребує. Крім того, незабаром отримаємо дозвіл на відкриття рахунку та зможемо приймати й лікувати цивільне населення на комерційній основі.
— Що за цей час уже зроблено — ремонт, забезпечення медичним обладнанням…
— Наразі ще триває передача території й будівель нашого закладу від міста під баланс ЗСУ, тому з глобальним ремонтом не поспішаємо. Закінчуємо облаштування сучасної їдальні — вона була маленька й зовсім незатишна. За кілька тижнів відкриємо її, там передбачена лінія роздачі готових страв.
Щодо медичного обладнання, торік улітку нам надали в користування наркозну станцію експертного класу. Її вартість — понад 2,5 млн гривень. Також маємо апарат УЗД останнього покоління, за допомогою якого в комплексі з нейростимулятором для блокади периферичних нервів можна робити місцеве знеболення кінцівок у разі протипоказань для загальної анестезії. Для евакуації тяжких хворих використовуємо апаратуру відомих американських фірм, які добре зарекомендували себе. Це, наприклад, портативні кисневі концентратори Syros та стежні апарати Philips.
Також маємо кабінет з найсучаснішим ендоскопом фірми Olympus 2020 року виробництва вартістю 3 млн гривень. За його допомогою можна зробити фібро-, гастроскопію — тобто обстеження шлунка та дванадцятипалої кишки для виявлення виразок і кровотечі. Також у поліклініці є кабінети функціональної діагностики та УЗД, фізіопроцедурний кабінет.
Незабаром плануємо придбати ЛОР-комбайн, обладнання офтальмології, електрохірургічний апарат. Японські меценати пообіцяли забезпечити лапароскопічним обладнанням та інтеропераційним рентгеном.
— Як госпіталь бореться з епідемією COVID-19, яка вже понад рік вирує? Як триває кампанія з вакцинації?
— На базі інфекційного відділення розгорнуто понад 50 ліжок для коронавірусних хворих. Нам пощастило — серед тих, хто потребував госпіталізації, тяжких не було. Тому обійшлися кисневими концентраторами, підключалися до системи кисневої розводки.
Що стосується вакцинації: кампанія триває з початку березня. Заклад забезпечений вакциною проти COVID-19 у повному обсязі. Крім стаціонарного пункту щеплення, від шпиталю працюють бригади лікарів, які виїжджають у підрозділи, зокрема на передову. Щеплюємо препаратом CoronaVac. Навесні зроблено близько 3 тисяч щеплень вакциною CoviShield виробництва Індії. Нині триває ревакцинація цим препаратом тих, хто вакцинувався 12 тижнів тому. Кількість осіб, яких вакциновано в нашому шпиталі та виїзними бригадами, наближається до 10 тисяч.
— Можете розповісти про найцікавіші клінічні випадки, з якими стикалися ваші медики та успішно впоралися з рятуванням хворого?
— Наприклад, варто пригадати випадок, коли до нас надійшов військовий із проникаючим пораненням у груди. Осколок потрапив через заднє середостіння між стравоходом і аортою, не пошкодивши їх, та пройшов у ліве передсердя. Ми хворого тут стабілізували й відправили у Харків до хірургів-кардіологів. Там його прооперували, дефект передсердя вшили, але осколок мігрував до нирок з потоком крові. Нині хворий перебуває в Київському шпиталі, де тамтешні колеги визначаються з подальшим ходом лікування.
Випадок, який навіть був описаний в японському медичному журналі, коли військові лікарі врятували бійця з численними пораненнями кишківника, за яких осколок пошкодив нижню порожнисту вену, також мігрував у серце — у цьому випадку праве передсердя, а потім зупинився в легеневій артерії. Ми його стабілізували й евакуювали. Далі хворий перебував у стаціонарі кілька місяців, поки медики змогли вилучити чужорідне тіло.
Також хочу додати: складно уявити, що звичайного хворого в районній лікарні консультуватиме фахівець, який працює у МОЗ. У нас у ЗСУ це нормальна практика — на зв’язку постійно головний хірург, терапевт або інфекціоніст, що допоможе зі встановленням діагнозу, яке викликало труднощі. Крім того, на ротацію до нас приїжджають провідні військові хірурги з ВМКЦ. І це ставить нашу військову медицину на рівень вище від цивільної.
— Про що мрієте як начальник госпіталю?
— Хотілося б розширити штат… Навантаження на особовий склад колосальне, адже ми не тільки працюємо у стінах лікувального закладу, а й забезпечуємо роботу виїзних бригад для вакцинації. Крім того, наші лікарі завжди присутні під час проведення навчань, стрільб тощо.
Було б добре ввести у штат кілька вузьких фахівців, як-от нейрохірург, комбустіолог, виділити у стаціонарах кілька ліжкомісць для таких профільних хворих…
У масштабах Збройних Сил мрію, щоб МОЗ надав сертифікати лікарів первинної допомоги військовим медикам та акредитував їх в електронній системі охорони здоров’я E-Health. Це б розв’язало багато пекучих питань, наприклад, надання електронного направлення для консультації хворого вузьким спеціалістом, як скажімо, в Маріупольській обласній лікарні — нейрохірургом. За штатним розкладом цього фахівця у нас не передбачено, в цивільному закладі він приймає наших хворих без направлення, але через загальну чергу, а це все потребує часу, якого у військових обмаль…
А взагалі, настрій — розвиватися та працювати для людей!
https://armyinform.com.ua/2021/07/mariupolskyj-vijskovyj-gospital-pershyj-den-narodzhennya/