«Три кілометри тягнув на собі плазом уже фактично неживого побратима»
Їх було п’ятеро: у відриві від позицій роти, чумизі, зморені й насторожені. Хлопці перекривали напрямок вірогідного прихованого підходу ворога до підрозділу. Й візиту волонтерів-інструкторів з тактичної медицини якось не зраділи.
- І чого ж такого надзвичайного, сестро, ти мене навчиш? – Одразу наїжачився на Яну («Квітку») один із них. – Я із чотирнадцятого воюю. Усякого надивився. Якось посіченого уламками міни побратима майже три кілометри до наших на собі плазом тягнув.
- Витягнув? – перепитує Яна.
- Уже неживого. – Мигцем похнюпився чолов’яга. – Кров’ю брат сплив, поранень забагато мав.
- Ну, а якби ти вмів сам спиняти кровотечі від множинних поранень?.. У нього був би шанс вижити?
…У «Квітки» на особистому рахунку більше ніж сто врятованих солдатських душ. Й з тієї миті вояки слухають інструкторку уважніше, ніж рідних татуся з матусею в дитинстві, а практичні завдання виконують старанніше за відмінників-школяриків…
Бойовий медик повинен діяти, мов робот
Цю історію чую від Яни Кошової у перерві між заняттями з тактичної медицини в одній з військових частин на лінії зіткнення, підпорядкованих оперативно-тактичному угрупованню «Північ». У ці дні їх планово проводять кваліфіковані медичні інструктори-викладачі благодійного фонду «Повернись живим».
Перед розмовою із «Квіткою» один із бойових медиків цієї частини, не втримавшись, виголосив коротку промову:
- У мене недавно був випадок, коли довелося надавати невідкладну допомогу й стабілізувати дуже важкого пораненого. Йому попало кулею прямо в обличчя, відірвало нижню щелепу. Так от: тоді я психологічно почувався набагато простіше, ніж тут…
І не дивно – волонтери постійно поправляли, корегували дії вже, прямо кажучи, «битих» хлопців у досить жорсткій манері. Утім, кожну поправку коментували й пояснювали.
Волонтери у процесі тренінгів постійно поправляли, корегували дії вже, прямо кажучи, «битих» бойових медиків у досить жорсткій манері
- Коли-не-коли навіть досвідчені бойові медики забувають, що життя насамперед рятують завчені алгоритми маніпуляцій, – говорить один з інструкторів. – Приміром, зупиняючи кровотечі від множинних поранень, вони зосереджуються на явних кровотечах, втрачаючи контроль над загальним станом поранених і прихованими крововтратами, шоковими реакціями. У результаті, таке бувало, під час евакуації людина собі тихесенько стікала кров’ю або ж у неї западав у горло язик і вона гинула…
Наприкінці занять волонтери знову наголошують: відхилення від «протокольних» алгоритмів дій – фатальна помилка. Недарма ж повторення вважається матір’ю навчання.
- У бою ви не повинні пригадувати якісь «суперзнання», які ми вам даємо. – Каже керівниця тренінгу. – Все згадається саме по собі. Ви повинні працювати, як роботи: на рівні набутих рефлексів, м’язової пам’яті. Це – як у тренованого бійця на ринзі. Він не думає над тим, як саме слід нанести той чи інший удар. Він вишукує вразливі місця супротивника і б’є завчено, мов автомат…
Навіщо потрібні волонтери на восьмому році війни
Про роботу фахівців з тактичної медицини фонду «Повернись живим» спілкуємося з одним із медичних керівників командування ООС полковником медичної служби Олександром Авраменком.
- Плідна співпраця із фондом у нас триває вже не перший рік, приносячи позитивні результати. – Розповідає офіцер. – Завдяки спільним зусиллям військових і волонтерських інструкторів маємо відчутне зростання рівня знань та практичних вмінь військовослужбовців у наданні першої меддопомоги, невідкладної домедичної допомоги на полі бою, у безпечних зонах та під час медичної евакуації.
- Але ж, пане Олександре, нині тактична медицина у війську має дуже високі рівень, матеріальну й навчальну базу. – Цікавлюся. – У чому тоді доцільність залучення до навчань у районі проведення ООС інструкторів-волонтерів. Чим вони кращі за військових?
«Щиро вдячні усім перевіреним війною цивільним професіоналам, які долучаються до викладання знань з тактичної медицини у районі бойових дій. У них є чого вчитися»
- Справа не в якихось перевагах. Ті й другі підготовлені за одними стандартами з тактичної медицини СТ-3 для ЗСУ і міжнародною класифікацією ТСС. Однак, для прикладу, кількість викладачів, які можуть відірватися від навчального процесу у нашому спеціалізованому 205-му навчальному центрі тактичної медицини для підвищення кваліфікації тих же сертифікованих бойових медиків, обмежена.
Відтак, щиро вдячні всім перевіреним війною цивільним професіоналам, які долучаються до викладання знань з тактичної медицини як у районі проведення ООС, так і на полігонах під час бойового злагодження підрозділів, частин перед заведенням у район проведення ООС. Тим більше всі вони мають неабиякий реальний бойовий досвід. У них є чого вчитися.