Олександр — воїн одного з батальйонів ТрО Харкова. До широкомасштабного вторгнення росії в Україну чоловік не мав нічого спільного з військової справою. Олександр — митець, пише картини…
Але 24 лютого цього року змінило уклад життя кожного українця. Буквально з перших днів наступу росармії на Харків родина Олександра відчула на собі силу «братської любові» — снаряди «асвабадітєлєй» лягали під вікна його домівки. Незабаром чоловік відправив дружину та сина до більш безпечного місця, а сам почав давати собі раду в новітніх умовах існування…
— Спочатку я займався волонтерством. На свої кошти закупляв продукти харчування, якісь необхідні для армійців речі. Але розумів, що роблю замало для перемоги. Тому вирішив вступити до лав ТрО, — ділиться Олександр.
Чоловік розповідає, що дружина і діти й досі не знають, що він одягнув однострій.
— Коли вдається поспілкуватися із сім’єю, так і продовжую розповідати, що допомагаю розвозити волонтерську допомогу, розбираю завали та руйнування після прильотів від «русского мира» — звучить досить правдоподібно, адже зв’язок та інтернет в цих місцях досить обмежений.
Я питаю, чи можна буде розповісти його історію світові. Олександр зітхає та погоджується: «хай буде, набридло обманювати близьких».
Попри те, що до великої навали орків тероборонець тримав зброю в руках ще в школі на уроках допризовної підготовки юнаків, нині він досить легко порається зі штатним автоматом, приданим РПГ, а руки митця не бояться тримати лопату, аби облаштувати окоп чи укриття.
А в перервах між виконанням бойових завдань чоловік бере аркуш паперу і малює. Ось і зараз, упродовж хвилини з-під його руки з’являється незрозумілий завиток, який згодом перетворюється в прекрасне обличчя дівчини. Звертаю увагу на очі художника в цей момент — вони сповнені тихої журби, видно, що чоловік сумує за колишнім життям.
Питаю, чи буде потім, після перемоги, малювати війну?
— Ніколи в своїх картинах не повернуся до цієї теми. Я буду малювати мир, нашу перемогу та квітучу Україну! — розмірковує художник.
Фото автора