Прочитаєте за: 4 хв. 15 Вересня 2023, 12:07
Наступ на Україну росія розпочала з анексії Криму навесні 2014 року. росіяни дуже ретельно спланували операцію із захоплення українського півострова. В епіцентрі кримських подій був генерал-полковник Михайло Коваль, що приїхав до Криму підтримати українських прикордонників, яких блокували російські силовики.
Про раніше невідомі епізоди цієї ризикованої місії генерал-полковник Михайло Коваль розповів в ексклюзивному інтерв’ю кореспондентам АрміяІnform.
Зі слів очільника Національного університету оборони України генерал-полковника Михайла Коваля, росіяни дуже ретельно готувалися до захоплення Криму. Це було очевидно. Місцева самооборона, ростовські «казаки», які блокували прикордонні частини та підрозділи ЗСУ, всі вони були підготовленими та керованими спецслужбами росії. Першими в Крим зайшли підрозділи ГРУ росії. Згодом москва розпочала перекидати своїх десантників, морпіхів.
— Керівник Держприкордонслужби Микола Литвин викликав мене і каже: «Михайле, ти знаєш Шаманова, треба вирішити питання деблокади кораблів прикордонної служби України та зберегти їх». Я кажу: «Миколо Михайловичу, зрозумів. Але розмовляти з росіянами я буду при свідках, щоб потім не було ніяких викривлень та інтриг». Під час телефонної розмови біля мене сиділи два генерали — Юрій Аблаухов та Олександр Ліщинський, — зазначає генерал-полковник Михайло Коваль.
Нагадаємо, що Михайло Коваль 22 роки прослужив у повітряно-десантних військах, навчався в академії Фрунзе, знав особисто багатьох російських офіцерів та генералів, зокрема і Шаманова.
З тієї телефонної розмови Михайло Коваль дізнався, що з російського боку блокадою прикордонних українських кораблів займається такий собі Колпаченко: колишній командир псковської повітряно-десантної дивізії, уродженець Олександрії, що на Кропивниччині. Його генерал-полковник Коваль також знав із часів служби в десанті. Вийшовши на нього телефоном, він отримав гарантії деблокування наших прикордонних кораблів.
Однак про виведення кораблів довелося сперечатися ще й на колегії в керівного складу ДПСУ. Адже окремі посадовці були проти запропонованого сценарію порятунку морської компоненти Держприкордонслужби.
— Зрештою, я їм нагадав про Грузію, коли росіяни окупували частину Абхазії і захопили грузинський флот, вивели на рейд і затопили. У підсумку ми дали команду вночі вивести кораблі на середину балаклавської бухти, вишикували 12 вимпелів у кільватерний стрій. На світанку наші доповідають — до походу готові. І ці 12 вимпелів пішли. Усі 12 вимпелів вийшли і прийшли до Одеси. 23-й загін з Керчі не був заблокований, і без проблем вийшли в Азовське море і прийшли до Маріуполя. А от Ялтинський прикордонний дивізіон — ні. Там командир дивізіону склав присягу на вірність російському народу і здав весь дивізіон росії.
Загроза фізичної ліквідації, шантаж та зашморг на шиї — український генерал розповів подробиці кримської місії у 2014 році
Начальник університету оборони України генерал-полковник Михайло Коваль під час подій анексії росіянами Кримського півострова у 2014 році був одним із заступників керівника Державної прикордонної служби України. Саме йому випала місія вирушити на півострів для координації дій українських прикордонників у кризовій ситуації, що склалась на той момент.
Про раніше невідомі епізоди тих подій він розповів в ексклюзивному інтерв’ю кореспондентам АрміяІnform.
З його слів, потреба відрядження на півострів виникла через те, що тодішнє керівництво Азово-Чорноморського регіонального управління Державної прикордонної служби України «рвонуло» до столиці. Натомість особовий склад підрозділів українських прикордонників мав відчувати підтримку і присутність керівництва служби. Тому за наказом начальника ДПСУ 4 березня він вирушив на півострів. Генерал-полковник Михайло Коваль зазначив, що російські спецслужби знали про його візит. І мали наміри залякати, змусити перейти на їхній бік або й вдатися до його фізичного знищення.
Зокрема, по Криму він був змушений пересуватися в супроводі такого собі Мерцалова — колаборанта-зрадника з числа колишніх українських правоохоронців. Після зустрічі з родинами військовослужбовців Балаклавського загону морської охорони, які були заблоковані на своїх кораблях росіянами, він вирушив до Ялти. Дорогою автівка, у якій їхав український генерал, була заблокована невідомими особами. І його викрали.
— У машині, окрім мене, було 5 чоловіків. Один з них відразу накинув мені на шию зашморг і затягнув. Інший, що сидів з боку з тату «ВДВ» на руці, штрикав мене ножем у бік. Кров просочувалась крізь одежу. Ми рухались у невідомому для мене напрямку. І тоді я подумав, що, можливо, мене везуть якомога далі, щоб ліквідувати. Голова в мене працювала спокійно, я збирався з силами і готувався спробувати втекти за найпершої можливості, — згадує Михайло Коваль.
Втім, найгіршого не сталося. Нападникам хтось подзвонив, і вони відразу змінили «градус» спілкування. Як припускає Михайло Коваль, це були спеціально підготовлені агенти російського ГРУ.
— Я побачив в одного з них на планшеті моє фото у формі. Він почав зачитувати мій послужний список. А далі каже: «зараз їдемо в Армянськ і там будемо з ганьбою вас виганяти з Криму». А я у відповідь: «ви мене з Криму можете вивезти тільки мертвим або непритомним. Я вам і вашим пропагандистам підігравати не буду!» За кілька хвилин командир їхньої групи простягнув мені телефон зі словами «Послухайте». Я чую плач жінки та дітей. Він каже: «Це дружина полковника Косика. Вона із дітьми в нас у заручниках. Якщо ви до 9-ї ранку не покинете Крим, то будете знищені разом із дружиною та дітьми полковника Сергія Косика». Я змушений був залишити півострів, — розповідає Михайло Коваль.