Проросійські сили на Балканах стають активнішими — Катерина Шимкевич

У Сербії з’явилася філія руху віктора медведчука «Другая Украина». Про те, чому це відбувається і які наслідки може мати для України в контексті російської агресії, кореспонденту АрміяInform розповіла експертка Аналітичного центру балканських досліджень Катерина Шимкевич.

— росія, про мене, має доволі сталу підтримку в Сербії. Навіщо їй вдаватися до просування проросійських наративів у такий гібридний спосіб через підконтрольну російській владі псевдогромадську організацію?

— Так, підтримка рф, як і її вплив у Сербії, постійно зростають. І це відбувається одночасно зі збільшенням кількості громадян росії, які втікають до цієї балканської країни і позиціонують себе як жертви режиму путіна. Думаю, насамперед саме на них орієнтовані меседжі, які просуває в інтерв’ю голова організації Драган Станоєвич. Окрім того, його слова про антиукраїнську владу в Києві, нацистський режим в Україні, від якого втікають мільйони українців, мають, за задумом кремля, знайти також певний відгук і серед українців у Сербії.

Це, на мою думку, може стати підґрунтям для зближення українців та росіян у Сербії, формування від них вимог щодо «примирення» і припинення війни. Такі наративи в Європі вже лунають, і йдуть вони здебільшого від таких собі ліберальних росіян. Вони є рупорами гібридної війни й підсилити такі голоси можна за допомогою більш радикальної псевдоукраїнської риторики, ретранслятором якої і буде «Другая Украина».

Тож бачимо, що Сербію путін робить ще більш підконтрольною рф та продовжує використовувати її для розширення гібридної війни на Балканах.

— Хто такий Драган Станоєвич, який очолив філію громадської організації «Другая Украина» в Сербії? Чим відомий цей політик?

— Драган Станоєвич тривалий час жив в Україні і вів тут бізнес. За даними Youcontrol він досі є головою ТОВ «СПІЛЬНА УКРАЇНСЬКО-ЮГОСЛАВСЬКА ФІРМА ЮГ-УКР-КОНТРАКТ», яка зареєстрована у місті Дніпро й займається оптовою торгівлею.

Про Станоєвича також відомо, що він є членом сербської проросійської партії Mi glas iz Naroda, яка представлена на дострокових парламентських виборах, що відбудуться у Сербії 17 грудня цього року. Це ще один цікавий факт щодо того, навіщо ж путіну чергова підконтрольна організація в Сербії. Якщо партія пройде до парламенту, нехай і з украй обмеженим представництвом, то російська пропаганда через Станоєвича буде звучати в стінах сербської Скупштини.

Цей політик є затятим фанатом владіміра путіна й угорського прем’єра Віктора Орбана, який займає відверту проросійську й антиукраїнську позицію. Станоєвич перебуває під санкціями Ради національної безпеки і оборони України з 2021 року. Він тривалий час був головою організації «Сербська громада в Україні» та низки інших проросійських громадських інституцій.

— Сербія — єдина балканська країна, де таке можливо, чи проросійські настрої наявні й поза нею?

— Річ у тому, що Сербія єдина країна в регіоні, яка досі підтримує такі відкриті зв’язки з росією та не приєднується до санкцій проти країни-агресорки. Але проросійські настрої поширені й в інших країнах. Зокрема в Чорногорії, Болгарії, Хорватії, Боснії й Герцеговині. На прикладі Болгарії можемо спостерігати, як проросійська партія «Возрожденіє» постійно блокує ініціативи уряду щодо надання допомоги Україні. Та й чинний президент країни Румен Радев теж не такий однозначний у своїх заявах про Україну. Нещодавно він заблокував поставлення бронетранспортерів для України, посилаючись на те, що техніка потрібна в Болгарії.

У Чорногорії проросійський вплив відчутний через Сербську православну церкву (СПЦ) та її діяльність, яка вже є не церковною, а більше політичною. Через звернення керівництва СПЦ до громадян Чорногорії напередодні перепису в жовтні його було відкладено до 3 грудня. Тоді патріарх СПЦ Порфирій звернувся до мешканців країни з проханням висловитися під час перепису про свою сербську ідентичність.

Дуже схоже на наративи «руского міра», який довгі роки в Україні використовував подібну риторику.

Не варто забувати і про Хорватію, де останнім часом активізувалися представники російської діаспори. Одна з них у жовтні та листопаді читала лекції з історії України та росії для хорватів через призму російського шовінізму. Та й президент Хорватії Зоран Міланович до початку повномасштабного вторгнення й після нього постійно відзначається антиукраїнською риторикою. Торік у грудні це завадило отримати достатню кількість голосів у парламенті, щоб українські військові спеціалісти були направлені на навчання до Хорватії.

Також я б згадала Боснію і Герцеговину. Наприкінці жовтня цього року у столиці Республіки Сербської (сербський ентитет у складі Боснії і Герцеговини) пройшла конференція «Балканський діалог 2023», організована російським фондом горчакова та факультетом безпеки Університету Баня Луки. Підтримку надали посольство рф у Боснії і Герцеговині та россотруднічество. Туди ж як учасники поїхали наукові представники російської академії наук, які вже багато років формують наукову думку в рф та на Балканах щодо самого регіону як периферії Європи та розповідають, що Сербія єдина жертва конфліктів 1990-х — початку 2000-х років.

Подія, здавалося б, незначна. Але серед організаторів — державний аналітичний центр горчакова та россотруднічество, діяльність яких підтверджена як пропагандистська. Від українського посольства не було навіть заяви щодо подібних дій росіян.

— Які небезпеки криються для України в активізації проросійських зрадників (а по суті — росії) в інформаційному просторі на Балканах? Чи має «Другая Украина» перспективи переконати сербів у тому, що саме вона говорить від імені українців та України?

— Як я вже зазначала раніше, серед росіян уже поширенні наративи про «примирення». Звісно, що діяльність «Другой Украины» тільки сприятиме їх поширенню в сербському суспільстві. Більша частина населення Сербії не піддає критичному осмисленню те, що чує в медіа чи від влади. Та й віра в сильну росію та братські зв’язки — прекрасне тло, щоб переконатися у правдивості того, що пропонує ця псевдоукраїнська організація. Тому досить вірогідно, що серби сприйматимуть діяльність Станоєвича та цієї інституції як голос України в Сербії.

— Чи може це мати якийсь вплив на інші країни Європи?

— Думаю, вже має. Бо українська інформаційна політика в цьому регіоні Європи мінімальна. Українських голосів не чутно, хоча робота громад, посольств, дипломатів, громадян України ведеться титанічна й масштабна. Але коли немає системності і постійності в такій роботі, то можна стверджувати, що Балкани не є українськими у плані формування правильної точки зору на агресію рф проти України.

Я бачу, що проросійські сили в Чорногорії, Болгарії, Хорватії, Боснії і Герцеговині, Словенії стають дедалі активнішими. І це дозволяє їм говорити, що вони жертви путінського режиму, що вони війни не хотіли, що вони за примирення і мир.

Варто також враховувати, що «Другая Украина» буде точно діяти не самостійно. Її «навігаторами» в поширенні пропаганди стануть інші проросійські організації, які давно діють у Сербії.