Українські модернізації БМП-1: особливості розвитку бронетехніки

У Сухопутних військах України до початку російської агресії у 2014 році БМП-1 вважалися застарілими й безперспективними. Для нечисленних механізованих і танкових бригад, які залишились після великомасштабних скорочень, цілком вистачало новіших БМП-2. Вони хоч і не переважали БМП-1 за захищеністю, однак мали кращий комплекс озброєння (73-мм гармата замінена на автоматичну 30-мм) і двомісну башту замість одномісної (робоче місце командира перенесене з корпусу БМП в башту, завдяки чому зросла його ситуаційна обізнаність). БМП-1 були відправлені на склади й поступово розпродавалися за кордон. Саме з розрахунку на закордонних покупців в Україні й почали розробляти проєкти модернізації БМП-1. 

Про те, як розроблялися та впроваджувалися такі задуми на українських підприємствах, кореспонденту АрміяInform у розлогому інтерв’ю розповів дослідник військової історії, техніки та озброєння, доктор історичних наук, професор Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного Андрій Харук. Сьогодні — перша частина розмови.

— Тож, Андрію Івановичу, з чого процес осучаснення «одиниць» стартував?

— Першою спробою модернізації став проєкт БМП-1У, розроблений на рубежі 1990-х і 2000-х років. Створювався він у рамках дослідно-конструкторської роботи «Бліндаж» у київському Науково-технічному центрі артилерійсько-стрілецького озброєння. 

Вузька спеціалізація виконавця дослідно-конструкторської роботи зумовила зміст модернізації. Вона не торкалась ні двигуна з трансмісією, ні броньового захисту й передбачала лише мінімальне вдосконалення ходової частини. А саме — застосовані ведучі колеса, гусениці й надгусеничні крила-поплавці від БМП-2. 

Основні ж зміни торкались комплексу озброєння. Замість старої башти з 73-мм гарматою, 7,62-мм кулеметом і пусковою установкою ПТКР «Малютка» (у варіанті БМП-1П — «Фагот») встановили уніфікований дистанційно керований бойовий модуль КБА-105 «Шквал». Модуль цей вперше показали публіці у 2001 році на виставці IDEX-2001 в Абу-Дабі, де він демонструвався на бронетранспортері БТР-3У. Згодом він використовувався не лише на БМП-1У, а й на модернізованій бойовій машині МТ-ЛБМШ і бронетранспортері БТР-4 і навіть на бронекатерах проєкту 58150 «Гюрза», які в Україні будувались для Узбекистану.

— Зупинімося детальніше на озброєнні, яким комплектувався цей бойовий модуль.

— Бойовий модуль «Шквал» озброєний 30-мм автоматичною гарматою 2А72 (або її українським аналогом ЗТМ-1) з боєкомплектом 360 снарядів і 7,62-мм кулеметом ПКТ (або українським аналогом КТ-7,62) з боєкомплектом 2,5 тис. набоїв. 

Додатковим озброєння є 30-мм автоматичний гранатомет АГ-17 (або український аналог КБ-117; боєкомплект 116 гранат), встановлений з лівого боку модуля. З правого боку є дві пускові установки для ПТКР «Конкурс» (ще дві ракети перевозяться всередині корпусу БМП). Нарешті, по боках модуля встановлені шість 81-мм димових гранатометів. Прицільні пристрої представлені оптико-телевізійним комплексом ОТП-20 «Циклоп-1» з інтегрованою системою управління ПТКР. Є стабілізатор озброєння СВУ-500 «Карусель».

Важить «Шквал» (з повним боєкомплектом) 1300 кг, а в разі встановлення на модуль додаткових елементів бронювання маса його може зрости навіть до 2000 кг. Через значну масу модуля, а також місце, яке займає його обладнання всередині корпусу, чисельність десанту БМП-1У зменшилась з 8 до 6 осіб.

— Але від задуму до реалізації нового проєкту іноді проходять роки. А як було у випадку з БМП-1У? 

— Уперше БМП-1У була продемонстрована на параді на честь Дня Незалежності України в Києві 24 серпня 2001 року. У ньому взяли участь одразу десять модернізованих машин. У 2004-му, після завершення попередніх випробувань, було оголошено про намір до 2012 року модернізувати до рівня БМП-1У до 400 БМП-1, якими планувалось укомплектувати три механізовані бригади. Однак реально виготовили не більше як 30 екземплярів. З них у Збройних Силах України залишилось тільки 12 БМП-1У. 

Ще 15 продали Грузії. Відповідний контракт був підписаний у 2007 році і виконаний до початку російсько-грузинської війни в серпні 2008 р. В ході цієї війни Грузія втратила 14 із 15 своїх БМП-1У (за іншими даними, всі 15). Принаймні п’ять із них росіяни захопили неушкодженими на військовій базі в місті Горі. Ще три БМП-1У у 2009 (або 2010) році попрямували до Африки — в Чад. У 2013 році ці бойові машини брали участь у бойових діях антиісламістської коаліції в Малі.

— І що було далі саме з цим типом бойових машин?

— У подальшій долі українських БМП-1У багато невизначеностей. 24 серпня 2008 року вони знову взяли участь у параді в Києві, а згодом зникли з поля зору аж до 2015 року, коли такі машини були сфотографовані на Житомирському бронетанковому заводі (ЖБТЗ). 

Мені невідомий жоден факт використання їх у боях на Донбасі у 2014-2021 рр. У квітні 2022 року в репортажі російського телебачення з окупованого Криму серед трофейної української техніки була показана й одна БМП-1У — вже з намальованим знаком Z. У репортажі йшлось про те, що трофейна українська техніка після ремонту використовується для доукомплектування російської армії. 

Але насторожує один факт: на відміну від інших машин, показаних у сюжеті (бронетранспортери, ЗСУ-23-4), пофарбованих у стандартний український піксельний камуфляж, БМП-1У має однотонний камуфляж. А саме так були пофарбовані грузинські БМП-1У, в тому числі й ті, які демонструвались росіянами на виставці трофеїв після війни 2008 року. Цілком ймовірно, що ця «українська» БМП-1У — насправді грузинський трофей, який росіяни використали з пропагандистською метою.

— Однак, наскільки відомо, модернізація «одиниць» на зразках БМП-1У не зупинилася і були подальші розробки та новації.

— Розвитком БМП-1У став варіант БМП-1М, відомої також як «об’єкт 765УТБ». Він був уперше продемонстрований у лютому 2011 року на виставці в Абу-Дабі. Головна його відмінність — удосконалений бойовий модуль КБА-105ТБ «Шквал-А», в якому ПТРК «Конкурс» замінений українським «Бар’єр» (дальність пуску ракети зросла з 2000 до 5000 м), оптико-телевізійний комплекс ОТП-20 — новим комплексом «Тандем-2», а також встановлений удосконалений стабілізатор озброєння СВУ-500-3Ц. 

«Тандем-2» має дві телевізійні камери — вузького поля зору (дальність виявлення цілі типу танк — 6 км, розпізнавання — 5 км) і широкого поля зору (дальність виявлення цілі типу танк — 3 км), а також лазерний віддалемір. Бойові можливості комплексу «Тандем-2» обмежені через відсутність тепловізора, хоч його телекамери можуть працювати за низького рівня освітлення.

БМП-1М пропонувалась ЖБТЗ на експорт, але без особливого успіху. Наскільки відомо, партію таких машин вдалось продати тільки Туркменістану, причому у звітах про торгівлю зброєю, які подаються в ООН, ця транзакція не фігурувала. Невідомий ані термін поставок, ані кількість проданих машин. Єдиним свідченням наявності БМП-1М у Туркменістані стала демонстрація їх на військовому параді у 2016 році.

— Однак, зважаючи на російську окупацію Криму і вторгнення на Донбас, українські Сили оборони також мали неабиякі потреби в цьому озброєнні.

— Російська агресія, яка почалась у лютому 2014 року, зумовила швидке кількісне зростання Збройних Сил України. Для новосформованих бригад потрібна була бойова техніка. Оскільки виробництво її суттєво відставало від потреб, а про закупівлю за кордоном не було мови з фінансових і політичних причин, нові бригади отримували техніку з баз зберігання. Серед неї були й БМП-1. Це актуалізувало питання модернізації цих машин. Фахівці ЖБТЗ спробували запропонувати комплексний варіант модернізації, який не обмежувався б лише заміною комплексу озброєння. Так з’явився проєкт БМП-1УМ.

Прототип БМП-1УМ уперше показали у вересні 2015 року на виставці «Зброя та безпека – 2015». На ньому встановили вже відомий з БМП-1М модуль «Шквал-А». Але, крім того, значних змін зазнала силова установка й корпус машини. Двигун УТД-20 потужністю 300 к.с. був замінений на 3ТД-2 потужністю 400 к.с. Цей двотактний трициліндровий дизельний двигун був уніфікований з танковими двигунами 5ТДФ і 6ТД. 

Задля поліпшення умов розміщення десанту висоту даху десантного відділення збільшили на 15 см, а малі й незручні кормові дверцята замінили апареллю (щоправда, не з гідравлічним приводом, а з простим механічним). На бортах машини встановили блоки динамічного захисту «Контакт-1». Таке рішення, про мене, м’яко кажучи, сумнівне з огляду на малу товщину броні. Посиленню захищеності сприяло перенесення паливних баків (тепер вони встановлювались між сидіннями десанту й бортами), встановлення бортових екранів збільшеного розміру, протиосколкового підбою з арамідної тканини, а також енергопоглинальної структури під підлогою десантного відділення. 

Серед інших новинок, застосованих на БМП-1УМ, — приймач супутникових навігаційних систем ГЛОНАСС і GPS СН-3003. Командирський приціл ТКН-3Б отримав можливість трансляції зображення з камер системи «Тандем-2». Встановлено екран-дефлектор для маскування вихлопу. Надгусеничні крила-поплавці були збільшені в об’ємі для підвищення плавучості.

— Якщо порівнювати з попередньою модернізованою моделлю БМП-1, які новації були реалізовані в БМП-1УМ?

— Тактико-технічні характеристики БМП-1УМ суттєво поліпшились, як порівняти з попередніми варіантами модернізації. Однак і цей варіант став лише проміжним етапом. Уже в жовтні 2016 року на черговій виставці «Зброя та безпека» ЖБТЗ презентував оновлений варіант БМП-1УМД.

Головними його відмінностями стали новий двигун і новий бойовий модуль. На машині встановили Deutz TCD2013 L64V — чотиритактний шестициліндровий дизельний двигун з турбонаддувом і електронним блоком керування. Він розвиває потужність 330 к.с. (з можливістю програмного збільшення до 390 к.с.), а водночас має більший ресурс, тихіший і економніший від УТД-20 чи 3ТД-2. Не останню роль у виборі двигуна Deutz зіграло й прагнення до уніфікації — двигуни цієї родини вже використовувались на бронетранспортерах БТР-4.

Замість модуля «Шквал-А» встановлений новий бойовий модуль «Стилет» з цифровою системою управління вогнем, прицільним комплексом «Трек-М» (виробництва Чернігівського заводу радіоприладів) і стабілізатором озброєння СВУ-500-3Ц. Озброєння складається з 30-мм автоматичної гармати ЗТМ-2 (український відповідник радянської 2А42), 7,62-мм кулемета КТ-7,62 30-мм автоматичного гранатомета АГ-17 і двох пускових установок ПТРК «Бар’єр».

На БМП-1УМД відсутні блоки динамічного захисту, натомість у верхній частині бортів встановлені додаткові бортові екрани. Десантне відділення, на відміну від БМП-1УМ, цілком відповідає немодернізованій БМП-1: воно має стандартну висоту і дверцята в кормовій стінці, а не апарель. Зіставивши це з заявою розробників про те, що варіант із двигуном Deutz був підготовлений лише за три місяці, можна зробити висновок: перед нами — не повноцінний прототип, а лише демонстратор технології, на якому відпрацьовувалась інтеграція нового двигуна і бойового модуля.

— Проте зупинімося саме на озброєнні оновленої бойової машини, адже йому розробники приділили неабияку увагу.

— У березні 2017 року пройшли порівняльні випробування двох БМП-1УМД: однієї з модулем «Стилет», а іншої — зі старим модулем «Шквал». Випробування проводились в інтересах Міністерства оборони, однак про їхній результат офіційно не повідомлялось. 

Вочевидь, цей результат не надто влаштував військо, бо в липні 2020 року пройшли чергові порівняльні польові тестування модернізованих БМП-1 з бойовими модулями «Стилет», «Шквал», «Спис» і «Парус». Підкреслю: мова йшла про випробування саме модулів, а не модернізованих БМП. Усі модулі мали назагал ідентичне озброєння — 30-мм гармата, 7,62-мм кулемет, 30-мм автоматичний гранатомет і дві пускові установки ПТКР «Бар’єр». Різнилися ж вони прицільними приладами, системами наведення і стабілізації та іншими деталями.

Варіант зі встановленням бойового модуля БМ-7 «Парус» розроблявся Державним підприємством «Харківське конструкторське бюро з машинобудування імені Морозова». За своїми основними параметрами він відповідає модулю «Штурм», але, на відміну від нього, не займає місця всередині бойової машини. На модулі використовується прицільний комплекс «Трек-М». 

«Парус» встановлювався на бронетранспортери БТР-4Е, і в разі прийняття рішення про монтажі таких модулів на модернізовані БМП-1 з’являвся шанс на бодай часткову уніфікацію озброєння в механізованих підрозділах. Однак у державне замовлення на 2021 року був включений лише капітальний ремонт БМП-1, а не їх модернізація. Вочевидь, жоден із запропонованих варіантів озброєння не влаштував Міністерство оборони. Висловлювалась також досить цікава й до певної міри парадоксальна думка: мовляв, у ході Антитерористичної операції на Донбасі комплекс озброєння БМП-1 показав себе досить непогано — з огляду на порівняно велику потужність 73-мм снарядів. А значить, модернізація БМП-1 із заміною комплексу озброєння не була нагальною.