Між цими двома історичними подіями — століття. Втім, обидві вони є визначальними для української держави. Перша документально засвідчила прагнення українців до соборності під прапором однієї держави. Друга — стремління українців здобути соборність України й незалежність від радянського панування. За допомогою колег з ресурсу «Фотографії старого Львова» кореспондент АрміяInform дізнався подробиці подій тридцятирічної давнини, які послужили каталізатором процесів здобуття Україною незалежності.
Отже, ідея провести в 1990 році масове святкування річниці Дня Соборності та об’єднатися в живий ланцюг через усю Україну не була новою. За два роки до того в пику радянському режиму мешканці Литви, Латвії та Естонії вийшли на вулиці з національною символікою та об’єднали живим ланцюгом три столиці: Вільнюс, Ригу й Таллінн.
Ініціаторами ж проведення такої акції в Україні були члени Народного руху України. І ідея не виглядала утопічною, оскільки вже кілька років у тогочасній УРСР відбувалися масові зібрання на підтримку ідей незалежності.
Організатори акції були реалістами: якщо в західній частині України ідею живого ланцюга підтримували майже всі верстви населення, то вже навіть на Житомирщині й Київщині ентузіастів було менше. Під час самої акції це проявилось у тому, що у Львові, до прикладу, люди стояли в кілька шеренг, в той час, як між Києвом і Житомиром проміжки між людьми досягали 10 метрів. Однак представники зі східної частини України не були пасивні, і багато делегацій прибуло до Києва, щоб долучитися до акції.
Хоча офіційно «Живий ланцюг» іменувався «між Львовом і Києвом», та починався він не у Львові. Офіційним початком основного «ланцюга» вважалося місто Стрий на Львівщині. Але від нього простягалося ще два «ланцюги» до Івано-Франківська та на Закарпаття. Доєднати до «ланцюга» Івано-Франківськ було важливо, оскільки саме це місто було столицею ЗУНР у 1919 році. Таким чином «живий ланцюг» мав загальну протяжність практично на 700 кілометрів.
Акція «Живий ланцюг» відбувалася у тоді ще «радянській Україні». Але агонія імперії вже була не за горами: серед українців вже панувала ідея і дух незалежності. Це засвідчувала велика кількість синьо-жовтих прапорів, що майоріли по всій протяжності «ланцюга». І тогочасна влада на це змушена була закривати очі. Як згадують очевидці та учасники цієї події, вони фактично не відчули жодної протидії влади. Свій внесок до реалізації задуму зробили й профспілки, які забезпечили акцію транспортом, що розвозив учасників по трасі, до тих місць де бракувало людей.
У Львові «живий ланцюг» увінчався масовим мітингом. Його учасники переживали емоційне піднесення. Лунали розмови про незалежність України. І очевидно не дарма, адже уже за півтора року після «Живого ланцюга» Україна і справді здобула самостійність!
Світлини з ресурсу «Фотографії старого Львова»
https://armyinform.com.ua/2022/01/22/vid-akta-zluky-do-lanczyuga-yednosti/