Майор Олег Чебаков народився в Луганську у 1992 році. Бажання стати військовим виникло ще в дитинстві та й не дивно, адже обидва його дідусі були військові, та й батько перейняв військову справу − став військовим льотчиком першого класу та проходив службу в різних куточках України.
Льотна справа у пріоритеті
Батько для Олега є прикладом у всьому, адже все своє життя він провів у небі й наразі досконало володіє технікою пілотування на різних типах літальних апаратів, знає повітряну навігацію, бойове застосування і постійно залучається до льотних випробувань різноманітної авіаційної техніки. Водночас він продовжує готувати льотчиків у Державному науково-дослідному інституті випробувань і сертифікації озброєння та військової техніки, який дислокується у Чернігові.
Як згадує Олег, ще в дитинстві він був досить часто з батьком на аеродромі, бачив, як той виконує польоти на бойовому літаку, і саме в ті моменти з’явилось величезне бажання обрати професію військового льотчика та підкорювати небесні простори.
У майбутньому все склалося трішки по-іншому. У 2012 році Олег Чебаков закінчив льотний факультет Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба за спеціальністю «Бойове управління польотами авіації».
І хоча після закінчення вишу вже минуло майже 10 років, дуже часто в нього перед очима постає перше самостійне керування літаком, коли він був надзвичайно сконцентрований та схвильований і відчував величезну відповідальність.
− Добре пам’ятаю, − говорить військовий, − коли вперше побачив не просто мітки на індикаторах, а реальні літаки. У цей момент захоплювало подих, адже повністю усвідомлюєш, що тепер від тебе залежить життя людей. Цю мить неможливо порівняти ні з чим − незабутні враження.
Як виявилося в подальшому − надзвичайно потужна навчальна база університету та велика кількість навантаження на тренажерах була не даремною. Хоча Олег і не став льотчиком, проте теорія та практика, здобута під час навчання, стала йому в нагоді.
Управління польотами – не менш важливий напрямок
Початок військової служби розпочався у Олега Чебакова в селищі Приморський, що поблизу окупованої Феодосії. Після закінчення університету він потрапив служити на посаду офіцера бойового управління командного пункту Державного науково-випробувального центру Збройних Сил України. До його обов’язків входило обслуговування повітряного простору та керівництвом польотами.
− Крим мені відразу припав до душі, особливо підходив теплий, сонячний південний клімат. Військова частина розташовувалась практично на березі Чорного моря. У відпустці можна було відпочивати навіть зимою. Після Харкова це було відчутно, − з усмішкою розповів військовий.
Керівництвом польотів спочатку займався безпосередній начальник Олега, проте через невеликий проміжок часу він і сам це освоїв та виконував поставлені завдання самостійно.
Під час служби на півострові Олег навіть встигнув зробити і невеличкі плани на майбутнє. Молодому офіцеру хотілося тут продовжити свою службу, отримати квартиру і подальше своє життя пов’язати саме з Кримом. Проте не судилося, події 2014 року все змінили у його житті.
− Я встигнув з’їздити лише один єдиний раз у відпустку додому, в рідний Луганськ, на початку 2014 року, і як пізніше виявилося, це стало й останньою моєю поїздкою, − зазначив армієць.
Далі в пам’яті у військового чітко минають березневі події 2014 року. З великим жалем згадує він і початок окупації та захоплення Криму. Після цього і відбулася передислокація його частини спочатку до Запоріжжя, а вже звідти у Чернігів.
− Спочатку Чернігів мені не сподобався взагалі. Пам’ятаю сірі вулиці. Довго не міг звикнути. Проте згодом поступово все почало змінюватись у кращий бік. Навіть коли тривалий час перебував у відрядженнях, наче щось тягнуло сюди, − зауважив Олег.
У 2020 році Олег Чебаков виконував завдання і в районі проведення операції Об’єднаних сил, де і здобув новий професійний досвід. Наразі він перебуває на посаді старшого офіцера відділу організації супроводження полігонних випробувань науково–технічного комплектування у Державному науково-дослідному інституті випробувань і сертифікації озброєння та військової техніки.
Чесність і відданість передусім
Офіцер має незмінну життєву позицію. Головною перевагою для нього є чесність і відданість.
− Знаю Олега особисто близько вже 11 років, товаришуємо, разом проходимо службу в інституті. Якщо говорити про принциповість і високу відповідальність до поставлених завдань − це про нього. Він − людина і слова, і діла, − зазначив друг Олега Чебакова Сергій.
Нині Олег із родиною проживає у Чернігові. Він бере активну участь не лише у житті свого підрозділу, але й інституту загалом. Поряд із основними обов’язками за посадою додатково проводить заняття з фізичної підготовки з військовослужбовцями інституту та безпосередньо захоплюється спортом.
Великим сенсом свого життя він вважає свою кохану дружину та маленького сина − найближчих людей, котрі зрозуміють його в будь-якій ситуації.
Найбільше Олегу Чебакову подобається подорожувати. З родиною він об’їздив майже всю південну частину України та багато закордонних країн.Дуже мріє він повернутися у рідний, звільнений від окупантів Луганськ, місто, де минуло його дитинство, та приїхати в український Крим, де він розпочинав свою офіцерську кар’єру, і не лише на відпочинок, а для того, аби постійно там жити.
Фото: з особистого архіву Олега Чебакова
https://armyinform.com.ua/2021/11/vijskovyj-u-tretomu-pokolinni/