Прочитаєте за: 4 хв. 13 Лютого 2023, 17:33
За три роки військової служби Сергій пройшов шість спеціальних навчальних курсів, отримав звання молодшого сержанта, і наразі він інструктор зведеного загону знищення та розмінування вибухонебезпечних предметів (ВНП. — Авт.) одного з підрозділів Командування сил підтримки ЗСУ.
«…Читай, навчайся, зростай! — завжди знадобиться»
— Свій перший контракт, тоді ще в Центрі розмінування, я підписав як водій. Служба була цікавою. Повсякчас у дорозі: відрядження, навчання, тренування. Та командири постійно казали: «Читай, навчайся, зростай! — завжди знадобиться». Часто возив наші групи саперів на завдання, зокрема й на бойові в районі ООС. Постійно спостерігав за їхньою роботою і надихався їхньою мужністю та відважністю. Якось повертаючись з чергового завдання, з-під Авдіївки, розговорились дорогою зі старшим групи, офіцером. Відтоді я поставив перед собою мету — стати сапером. Сьогодні за плечима маю вже чималий досвід. У найближчу свою ротацію в район бойових дій у складі Сил оборони я поїду вже як командир групи саперів, — каже Сергій.
Пошук ВНП, їх знешкодження та знищення — основні завдання загону, де інструктор Сергій сьогодні проходить військову службу. Хлопці вивчають і аналізують весь бойовий досвід роботи саперів з 2014 року.
— Знайти, ідентифікувати, знешкодити і знищити — наше завдання. Російський окупант дуже підступний. У своїй роботі застосовує різні хитрощі, «сюрпризи», вдається до підлості, не гребує використовувати при встановленні ВНП дитячі іграшки, упаковки з памперсами, з медикаментами, продукти харчування, книжки тощо.
…Київ, Харківщина, Донеччина
24 лютого застало Сергія вдома, на Хмельниччині. Але вже о 6:00 прибув до частини з речами, отримав зброю і за наказом командира вирушив із побратимами до Києва. Ввечері сапери були вже на місці, отримали боєприпаси і поїхали виконувати завдання з оборони столиці на Броварському напрямку.
— Щодня, а часто і вночі, ми займалися мінуванням територій. За весь період часу нашої роботи з оборони Києва ми поставили більше ніж 4 тисячі протитанкових мін. Впевнений, що всі бачили відео, як трасою в напрямку Броварів йшла колона ворожих танків, а по ній ефектно і ефективно працювала наша артилерія. Так от, ми в той час мінували поле обабіч тієї ділянки шосе. Було дуже гаряче, — згадує Сергій.
Потім близько місяця він разом із побратимами виконував спеціальні завдання в самому Києві.
У перші дні після деокупації Харківщини Сергій разом із групою вирушив на розмінування звільнених територій. Каже, що для нього це була найважча ротація, адже загинув його бойовий побратим і близький друг.
— За період виконання завдань у Балаклії ми не раз бували і в Барвінковому, і в Ізюмі, бачили ті руйнування. Коли ми приїхали в лісосмугу, щоб перевірити на наявність ВНП техніку, яку залишили по собі орки, ми нарахували близько 40 одиниць лише «живої», заводь і їдь. А потім бачили, як ті трофейні російські танки, САУ, бронемашини нищили окупанта вже під Лиманом на Донеччині, — розповідає Сергій.
Небезпека залишається, допоки там не пройшли сапери
За його словами, у Балаклії не було й дня, аби їхню групу не викликали через підрив цивільного населення на ворожих ВНП.
— Попри постійні застереження військової комендатури, інформування мешканців про небезпеку з’їзду на узбіччя доріг, відвідування лісів, лісосмуг, полів, багато місцевих людей підірвалися через необережність. Ворог, відступаючи, залишив після себе дуже багато замінованих ділянок місцевості. Важливо кожному розуміти і пам’ятати, що навіть коли російських окупантів вигнали з українських територій, небезпека залишається, допоки ми сантиметр за сантиметром, метр за метром не зачистимо місцевість від ВНП, — каже захисник.
Сергій каже, що коли він спілкувався із цивільним населенням, люди неодноразово розповідали, як окупанти розвертали свою зброю, гатили по місту, а потім звинувачували у цьому ЗСУ. Та люди від 2014 року вже чули і знають про їхню тактику, розуміли все, що і як відбувається насправді.
Також цивільні розповідали, що за час окупації росіяни чотири рази здійснили ротацію в цих населених пунктах. Були і буряти, і кадрові військові, і під час кожної ротації щодня мінували ці території.
— Пам’ятаю випадок, як ми виявили встановлену МОН-50 (протипіхотна уламкова міна направленої дії, керована. — Авт.), але вона була вставлена якось незвично, я би навіть сказав неправильно. Запідозривши, що це кацапський «сюрприз», ми не вагаючись вирішили знищити її на місці. Ми не помилились. Це був замаскований «каскад» закопаних фугасів, які приводила в дію та МОНка. У таких випадках розумієш, наскільки неоціненним є досвід сапера і його «чуйка»!
російські окупанти — цинічні, аморальні нелюди
Сергій каже, що після подібних «сюрпризів» вчергове переконуєшся, наскільки російські окупанти є цинічними, аморальними нелюдами.
— Ворог використовує у війні проти України все, що має у своєму арсеналі, в тому числі й заборонені Женевською чи Оттавською конвенціями застосування зброї невибіркової дії — некеровані протипіхотні міни ПМН, або ПФМ (протипіхотна фугасна міна натискної дії, «Лєпєсток». — Авт.) які можуть лежати багато років, — каже молодший сержант.
Сергій, як і всі українці сьогодні, найбільше мріє про перемогу і мир. Захисник каже, що обов’язково поїде відпочити на Південний берег Криму, адже востаннє там був ще у 2007 році.
— З початку широкомасштабного вторгнення я вже побував на Київщині, Харківщині, а зараз їду на Херсонщину. Сподіваюсь і вірю, що наступне моє бойове відрядження буде до Криму. Завжди так заспокоюю своїх батьків: «Я поїхав на початку широкомасштабного вторгнення, а повернусь із перемогою!».
Фото з архіву Сергія