Закордонні танки для України: виклики та можливості

Недавня зустріч керівників оборонних відомств країн-партнерів у Рамштайні та низка наступних подій, які відбулися та ще відбуватимуться незабаром, здатні в досяжній перспективі вплинути на ситуацію на полях російсько-української війни. І те, що рішення надати нам сучасні закордонні танки нарешті ухвалено, безумовно, можна назвати проривом у питаннях надання Україні нового типу та покоління озброєння. Окрім власне військових аспектів посилення спроможностей наших військ на полі бою, є й інші позитивні наслідки такого своєчасного кроку.

Передусім для нас це політична перемога. Політики, дипломати, власне військові, експертне середовище за участю ЗМІ та недержавного сектору доклали значних зусиль, щоб переконати цивілізований світ перейти на новий рівень підтримки України у війні з рф. Дискусії щодо можливості передати танки Україні тривали майже рік. Закордонні політичні лідери через потребу урахування багатьох чинників (російські погрози щодо ескалації війни, суспільна думка та настрої виборців, економічна складова тощо) просто вагалися. Російські пропагандисти, як мантру, повторювали наратив, що західний світ не наважиться передати таку техніку українській стороні. Для демонстрації складності ситуації на фронті та аргументованого впливу на світову спільноту керівництву ЗС України довелося навіть відкрито оприлюднити потребу в бойовій техніці для оборони держави та проведення першочергових контрнаступальних операцій щодо звільнення тимчасово окупованих територій. Серед оприлюднених генералом Валерієм Залужним чисел були 300 танків: «Але мені потрібні ресурси. Мені потрібно 300 танків, 600-700 БМП, 500 гаубиць. Тоді, думаю, цілком реально вийти на рубежі 23 лютого».  

По-друге — можна стверджувати про ментальний прорив. У свідомості як західних політиків, так і пересічних громадян цих країн відбувся фактичний перелом мислення. Виявляється, що жодні попередні ризики, погрози та застереження не можуть бути на заваді рішенню надати підтримку українському народу у вигляді сучасних танків західного походження.

По-третє — це ще один чинник виходу української армії на новий якісний рівень. Питання є набагато ширшим, ніж, власне, кількість танків. Це новий технологічний рівень їх використання, нові елементи тактики застосування підрозділів, дещо інші питання управління ними, західні методики підготовки особового складу тощо. І все це — на рівні підходів та стандартів НАТО. Тобто це ще один крок для закріплення рівня однієї з найбоєздатніших армій світу. 

Ексдиректор ЦРУ й колишній командувач силами ЗС США й НАТО в Афганістані генерал Девід Петреус заявив з цього приводу, що поява танків «Абрамс» в Україні є «дуже значущою», адже вони дадуть нові можливості українським захисникам: «З погляду змісту танки, зрозуміло, є центральною частиною будь-якої загальновійськової наступальної операції… Потрібно мати не лише танки. Потрібно мати піхоту та бойові машини. Потрібно мати інженерів, щоб зменшувати перешкоди. Потрібно мати артилерію та іншу вогневу підтримку. Потрібна протиповітряна оборона, щоб не допустити до себе літаки противника. Усе це має об’єднуватися. Але це об’єднується навколо основних бойових танків… Чи надає це Україні значні нові можливості? Будьте впевнені, що так. Чи варто росіянам хвилюватися стосовно цього? Абсолютно».

Нарешті, хоча «Абрамси» та «Леопарди» ще не надійшли в бойові підрозділи, у росіян спостерігаються явно нервозно-негативна реакція на них. Не випадково телеграм-канали російських «воєнкорів» уже забиті інфографікою та методичними рекомендаціями з боротьби з «Леопардами».  ОПК шукає варіанти швидких рішень для військ, які беруть участь у так званій спеціальній воєнній операції. Наприклад, російський фонд перспективних досліджень та компанія «Андроидная техника» відразу поспішили заявити про підготовку бойового варіанта роботизованої системи «Маркер» для боротьби з новими західними танками. 

Як заявив з цього приводу ексголова «роскосмосу» та нинішній керівник групи військово-технічних експертів «царські вовки» дмитро рогозін, планується вже в лютому в райони бойових дій направити перші чотири роботи «Маркер» у версіях для ведення розвідки та ударних дій. росіяни стверджують, що «Маркер» зможе автоматично виявляти та вражати танки «Абрамс» або «Леопард» завдяки внесенню їх у так званий електронний каталог цілей у системі управління цими роботами. 

російські пропагандисти також шукають шляхи мінімізації свого інформаційного «провалу». Наприклад, глава російської делегації на форумі ОБСЄ зі співпраці в галузі безпеки костянтин гаврилов заявив: «Попереджаємо західних спонсорів київської військової машини щодо заохочення ядерних провокацій та шантажу… Нам відомо, що на озброєнні танка Leopard 2, як і БМП Bradley і Marder, є підкаліберні бронебійні снаряди з урановими сердечниками, застосування яких веде до зараження місцевості, як це сталося в Югославії та Іраку. У разі постачання Києву таких снарядів для натовської важкої військової техніки ми розглядатимемо це як застосування проти росії брудно-ядерних бомб з усіма наслідками, що випливають».

І все ж, ми не можемо дозволити собі зайвої ейфорії від отримання нових танків. Попереду в усіх нас складне домашнє завдання — опанувати їхніми бойовими можливостями та максимально ефективно використати в наших реаліях війни.

Початок навчання наших екіпажів здійснювати експлуатацію танків — це лише перший крок. Адже «Абрамси» й «Леопарди» — це фактично бойові платформи для мережецентричної війни, які мають бути інтегровані з іншими зразками озброєння, передусім у форматі ситуаційної обізнаності, управління маневром і вогнем. 

Іншим кроком є уточнення тактики їх використання у складі підрозділів. Нам точно не потрібно наслідувати рф і ходити на таких танках у лобові атаки. Спільне використання всіх наявних зразків озброєння в єдиних бойових порядках, взаємне прикриття вогнем, стійка взаємодія — це далеко не повний перелік завдань для українських військових із цього приводу.

Актуальним є питання побудови підсистеми технічного забезпечення нових зразків у єдиній системі технічного забезпечення військ. Одні лише «Леопарди» мають надійти в кількох модифікаціях. І всі вони вимагають високої технічної культури використання. Тільки за таких умов мова йде про максимальне використання їхнього бойового потенціалу, збереження особового складу та самих машин.

Передача нам західних танків несе багато позитивних моментів для партнерів. Нам передають у низці випадків далеко не найновіші версії «Леопардів». Тому військові західних країн зможуть оновити свої арсенали для компенсації переданих машин. Окрім цього, наші партнери наразі отримають неоціненний досвід бойового використання сучасних західних танків проти конкретних зразків озброєння російської армії. 

Будемо відверті, нещодавно ухвалені рішення — це лише початок тривалої співпраці з партнерами щодо танків. Для нас важливо, що партнери нарешті зняли це умовне табу з цього питання. Розуміючи нашу потребу — завдання стоїть перекрити дефіцит сучасних танків. Іншими словами, треба набагато більше танків, ніж зараз заявлено партнерами щодо першочергових надходжень. Відповідно, існує необхідність продовжувати діалог для збільшення кількості танків і прискорення постачання, адже це ключові фактори. Нам потрібні сотні танків, а також вчасне та стабільне постачання запасних частин і боєприпасів до них.

Лише рік тому такий успіх видавався просто нереалістичним. Це однозначно підтверджує довіру до України й чітке розуміння, що державу-терориста можна перемогти на полі бою в Україні.

Візитом у Вашингтон минулого року президент Володимир  Зеленський розпочав своєрідний дипломатичний марафон для розширення всебічної підтримки України. Потім відбулося ще близько 40 зустрічей найвищого рівня та телефонних переговорів з лідерами держав-партнерів, десятки відеозвернень та публікацій. Як наслідок, формується міжнародна танкова коаліція, яка може надати в перспективі для України необхідну кількість сучасних бойових машин. 

Нам потрібно робити все, щоб партнери допомогли максимально покрити дефіцит танків у ЗС України. Рішення полягає в доведенні обсягу та швидкості цього постачання до необхідного Україні рівня.

Що більше оборонних можливостей в України, то меншим стає потенціал російської ескалації. російські лідери довго лякали Європу, Америку та весь цивілізований світ загалом ескалацією та погрозами, що рф  може у відповідь на танкову допомогу Україні реалізувати нові заходи протидії. Власне кажучи, час показав, що це лише блеф. Наше завдання — довести російську агресію до поразки й зробити це якнайшвидше.