Архив метки: психолог

Новини війська

«Помилково думати, буцімто усі фронтовики мають психологічні розлади» — клінічний психолог Спартак Суббота

Прочитаєте за: 9 хв. 12 Березня 2023, 21:21

З початком широкомасштабного вторгнення рф в Україну кількість звернень, але і водночас довіри до психологів з боку нашого суспільства, значно зросли. Хтось бореться із депресією, переживає втрату близької людини чи лікує посттравматичний стресовий розлад. Саме розлади і стали головною темою нашої бесіди з клінічним психологом та психотерапевтом, автором відомого шоу на Youtube «Подкаст Терапія» Спартаком Субботою. Фахівець розповів про те, яким буває ПТСР в умовах війни, як із ним жити, як лікувати, як можна запобігти його розвитку. Ще він говорив про те, чи зможе воїн повернутися на службу й воювати, маючи ПТСР, та про роботу психолога на передовій.

Вчасно надана кваліфікована допомога — це шанс знизити прояви ПТСР

— Спартаку, розкажіть, будь-ласка, для непосвячених, що таке ПТСР?

— Посттравматичний стресовий розлад, або, як ми говоритимемо далі, ПТСР — це розлад, який пов’язаний із пережитою травмою і негативними наслідками в майбутньому через цю саму травму. Здебільшого він пов’язаний із сильним травматичним епізодом. Він може бути як монотравма, так і мультитравма, коли поєднуються декілька видів травм. Також існують різні види травматичного досвіду. Існують їхні чинники,пов’язані з техногенними факторами, автопригодами, розлученням, втратою близьких, серйозними хворобами, фізичними травмами, сексуальним насильством — усе це може бути настільки травматичним для людини, що викликає появу ПТСР. Більш рідкісний варіант появи ПТСР — якщо людина носить у собі якусь таємницю й ні з ким нею не може поділитися, що теж може призвести до майбутнього розвитку розладу.

— Які симптоми мають такі розлади?

— Основними симптоми є високий рівень тривоги та інтрузії (болючі спогади). Вони здебільшого нав’язливі, неконструктивні й призводять до того, що людина починає уникати спілкування з будь-ким. Уникаюча поведінка під час ПТСР — це доволі розповсюджений симптом. У комплексі з цим іде погіршення сну, можуть часто снитися жахи, інколи ж буває й так, що людина взагалі не може спати. Зустрічається зворотній стан — через розлад людина дуже багато спить. Ще одним із симптомів є підвищення рівня тривоги в соціальному плані. Тобто людина самоізолюється, втрачає зв’язок із суспільством та своєю сім’єю. Серед наслідків може бути погіршення комунікації в побуті, людина не може взаємодіяти із близькими, починається так звана побутова інвалідизація. Ще одним із важливих симптомів є флешбеки.

Довідково: Флешбеки — це такі види дисоціації, при яких людина втрачає зв’язок із реальністю і починає відчувати деколи навіть тілесні впливи на свій організм.

Коли людина, яка пережила сильний травматичний епізод, скажімо сексуальне насилля, при контакті з так званим тригером — образно мовлячи, спусковим гачком для прояву розладу.Це, наприклад, може бути такий самий парфум, як у насильника. Людина починає згадувати цю ситуацію, втрачає контроль над собою тут і тепер, і її організм переживає всі ті ж тілесні відчуття, що й під час акту зґвалтування.

До речі, багато військових, які мають ПТСР і стикаються з якимось тригером, (скажімо, це може бути гучний звук, якийсь запах, слово, будь-що) кажуть, що це повертає їх у той стан, коли вони зазнавали травматичного досвіду. Вони одразу втрачають зв’язок із реальністю. У багатьох фільмах ви могли бачити, як військовий починає реально відігравати все те, що було на полі бою. Це не жарти, це доволі серйозна проблема, і здебільшого люди не розуміють, як це працює, доки з цим не стикаються або не починають вивчати, як це працює.

— Чи можливо взагалі уникнути розвитку ПТСР, якщо в момент пережитого сильного стресу вчасно надати кваліфіковану допомогу?

— На жаль, розлад розвивається не одразу після травми, для цього необхідний певний час. Але якщо людина, відчувши негаразди із собою, одразу звернеться за допомогою до психолога чи психотерапевта, який надасть правильну й висококваліфіковану допомогу, то можна якщо не на сто відсотків уникнути, то хоча би суттєво зменшити прояви ПТСР.

З ПТСР жити можна, але повноцінно — аніяк

— Які нині є методи лікування ПТСР?

— Буде трохи термінів. Когнітивно-поведінкова терапія, вона конкретно так і називається — травмофокусована когнітивно-поведінкова терапія — дуже ефективна, протокольна та зрозуміла. Інколи травмофокусовану терапію використовують у комбінації з фармакологією, якщо в людини дуже високий рівень стресу або потрібно зменшити реакцію на певний подразник.

Другий підхід, який є доволі ефективним і все більше користується попитом серед військових — EMDR. Це переробка пам’яті за допомогою руху очей. Рух очей активізує той самий гіпокамп, який травмується за рахунок високого рівня глюкокортикоїдів. Тому я раджу звернути увагу саме на цей метод, його може опонувати будь-який психолог,й він ефективний у будь-якому середовищі.

Довідково: EMDR — спеціальна травматерапія, що об’єднує багато успішних елементів цілого ряду терапевтичних підходів та комбінує їх з рухами очей або іншими формами двосторонньої стимуляції таким чином, щоб стимулювати механізм обробки травматичної інформації мозком. У методі EMDR процесуалізація травми відбувається з допомогою одночасного згадування травматичного матеріалу та слідкування пацієнта поглядом за рухом руки терапевта вправо-вліво.

До речі, одна з моїх колег написала наукову роботу із дослідженням того, як гра в Сandy Crush або в Тетріс впливає на прояви травматичного досвіду в майбутньому саме після травми. Виявилося, що метод має дуже високу ефективність, якщо людина по 15-20 хвилин вранці та ввечері грає і при цьому правильно згадує певні епізоди з травматичного досвіду. Людина в цей час навіть не усвідомлює, що вона активує роботу гіпокампу за рахунок руху очей. Я думаю, що скоро вийде такий спеціальний додаток.

— Скільки приблизно часу займає терапія при ПТСР?

— Це залежить від виду травми. Є комплексний ПТСР, де терапія може тривати до 50-ти сеансів. Усе пов’язано із тим, з якими складнощами у процесі роботи стикається як психолог, так і сама людина, яка звернулася по допомогу. Існує класичний протокол лікування ПТСР — там, до прикладу, курс лікування має до 30 сеансів. Трапляються і суб’єктивні випадки, так звані феномени, коли людина пройшла лише декілька сеансів і їй одразу стало легше.

— Як ви вважаєте, чи може людина жити з ПТСР, не звертаючись за допомогою до спеціаліста?

— Може. Але чи зможе жити повноцінно й якісно — навряд. Я знаю людей, які мають ПТСР, але не хочуть його лікувати через свої упередження. Вони вважають, що психологи — це псевдофахівці. На жаль, у нас ще дуже багато людей з такими пострадянськими переконаннями, яких складно схилити до лікування. Мій знайомий має ПТСР, він більш-менш соціалізований, але має сильні скарги на сон і через це вимушений вживати фармакологію для того, щоби просто нормально спати. Він буде жити. Але навіщо ж жити дискомфортно, якщо можна існувати комфортно. Тому відповідь на це запитання така: жити — можна, жити якісно — ні.

Не кожен, хто був у зоні бойових дій, має ПТСР

— Чи обов’язково у людини, яка тривалий час перебувала в зоні бойових дій, розвивається ПТСР?

— Це міф. Я дуже сподіваюся, що нас читатимуть не лише військові, але й цивільні, і вони зрозуміють, що всі фронтовики після повернення з війни не небезпечні. Багато військових, особливо після 2014 року, мають набуту стресову стійкість. Тому даремно кажуть, буцімто кожен, хто був у зоні бойових дій, має ПТСР. Я давно вивчаю психологію й раніше теж думав, що це доволі розповсюджене явище серед військових, але на практиці з’ясував, що помилявся. Люди, які ефективно побороли розлад один раз, наступного разу матимуть менший відсоток травматизації. Вони будуть більш резистентними до травми і зможуть боротися з нею. Хочу щоби всі розуміли, що не всі військові матимуть ПТСР — це перше. По друге — що й травмовані військові не є загрозою для оточуючих, і по третє, що люди з цим розладом потребують допомоги, але вони не завжди знають, як правильно і куди звернутися за допомогою.

— Через скільки приблизно в людини може розвинутися ПТСР після повернення із зони бойових дій?

— Зазвичай це два-три тижні після травматизації. ПТСР може розвиватися й коли людина ще перебуває на бойових позиціях.

— Часто психологи виїжджають на позиції, щоби допомогти військовим. Як ви вважаєте, чи доцільно це, і чи потрібен там психолог?

— Робота психолога на позиціях насправді дуже важлива, але вона має полягати не в тому, що фахівець буде одразу допомагати, лікувати та використовувати певні техніки. Головне його завдання — виявити психологічно травмованих воїнів й порадити командиру дати їм час та можливість для лікування. А воно, як я вже сказав, потребує часу та відповідних умов. Робота з ПТСР насамперед пов’язана з формуванням наративу спогадів. Усі симптоми цього розладу полягають у тому, що людина через великий рівень травматизації має теж дуже великий рівень глюкокортикоїдів, які порушують роботу гіпокампу, тобто тієї частини мозку, яка відповідає за консолідацію пам’яті.

Довідково: Гіпокамп — частина лімбічної системи головного мозку (нюхального мозку). Бере участь у механізмах формування емоцій та консолідації пам’яті, тобто переходу короткочасної пам’яті в довготривалу.

Тобто перетворення травматичного досвіду в автобіографічний. Але через високий рівень стресу це не виходить, і у людини виникають страхи та інтрузивні спогади. Нервова система наче підкидає нам цю інформацію: «Згадай, це було, нам треба це пережити», і людина травматизується знову і знову. Повертаючись до теми, чи потрібно робити це в районах бойових дій. Я не знаю, наскільки це може бути ефективним. Тому що людина може переживати і потрошку згадувати все це пізніше. Адже терапія ПТСР пов’язана з правильним та ефективним згадуванням, пригадуванням подій у правильному контексті в разі тримання помірного рівня тривоги, щоби ці спогади формували наратив. Але психологи там потрібні. Чому? Тому що вони посеред іншого можуть правильно скерувати захисників та захисниць, що їм необхідно робити для зменшення травматизації: «Дивись, зараз у тебе такий стан. Чи будеш ти ефективним, і чи не зашкодиш ти собі при цьому?»

— Чи є ефективною, на вашу думку, робота психолога у шпиталі з військовими?

— Я стикався з двома проблемами в цьому напрямку: Перша проблема — це скарги психологів. Друга проблема — це скарги військових. Військовий каже, наприклад, що я ще не адаптувався, ще лежу, і мені не до того, мене відривають від відпочинку. Я, мовляв, вимушений про це знову думати, згадувати, і мені це некомфортно. Людина, яка лежить у шпиталі, ще не може повною мірою відчувати себе в безпеці, адже вона лише тільки розпочинає реабілітацію і не має достатньо ресурсу психоемоційного, фізичного, економічного, будь-якого іншого ресурсу для того, щоби працювати над травматичним досвідом. Ну, і скарги від психологів… що вони роблять усе за протоколом, так як правильно, а деякі лікарі та пацієнти часто їм не дають працювати. Тому я не думаю, що дуже ефективно та коректно втручатися у внутрішній час та стан військового, який проходить реабілітацію. Але коли він зрозуміє, що він може та готовий йти далі, тоді час допомагати. Потрібна ресоціалізація, а це теж процес нелегкий. Адже людина, яка була фронті й повернулася у відносно мирне життя, сюди, вона дивиться на це зовсім по іншому. І це треба теж враховувати.

— Чи може військовий після курсу психотерапії продовжувати службу?

— Військовий, який мав ПТСР, але пройшов психотерапію та відчуває себе достатньо ефективним для того, щоби працювати у своєму напрямку, може далі проходити службу. Я знаю багато таких людей.Але є люди, які, переживши травматичний досвід,уже не будуть ефективними на війні. Це не означає, що вони не будуть військовими, це означає, що вони будуть виконувати іншу військову роботу, і будуть це виконувати добре. Треба враховувати, що психіка — це феномен виключно суб’єктивний. Дуже важко передати словами, що таке дисоціативний флешбек. Коли людина реально бачить картинку війни, хоча вона перебуває вдома, але має ті ж самі тілесні відчуття та запахи тощо.

Бути завжди поруч, підтримувати, розуміти та не акцентувати увагу на травмі

— Чи можливо переконати людину з ПТСР, що їй треба звернутися до спеціаліста, якщо вона не хоче цього робити?

— Раніше я думав, що це неможливо, але нещодавно я знайшов такий лайфхак — треба знайти авторитет для цієї людини, який ходив на психотерапію і отримав позитивний результат. Нині все більше військових стають дедалі прогресуючими і розуміють, що психотерапія це окей. Тобто нині люди на фронті спокійно кажуть, що їм необхідний психотерапевт, навіть прохають рідних знайти їм хорошого спеціаліста. Здебільшого всі прогресивні військові знають, що це працює, адже здорова психіка це те, що дозволяє нам жити якісно та взаємодіяти із зовнішнім середовищем.

— Як взагалі поводитись родині людини, яка має ПТСР, щоби не нашкодити рідній людині та допомогти?

— У жодному разі не потрібно акцентувати увагу людину на його розладі. Стигматизація — доволі проблемна штука, тобто коли постійно кажуть людині, що вона якась нездорова чи травмована, це лише зашкодить. Друге — це бути завжди поруч та бути підтримкою, бути розуміючим. Треба розуміти, що всі дії цієї людини пов’язані з тим, що вона хоче нормально жити та адаптуватися. Це складно. Тому треба терпіння, розуміння, та підтримка. До речі, у цьому ключі є дуже ефективною сімейна терапія.Під час роботи з ПТСР, депресією чи тривогою залучення сім’ї є дуже важливою частиною для реабілітації. Якщо сім’я приймає людину, то їй значно легше адаптуватися до соціального життя.

— На вашу думку, наскільки зросла довіра суспільства, зокрема військових, до психологів із початком широкомасштабного вторгнення?

— Зросла неймовірно, і я цьому дуже радий. Хочу за це подякувати тим психологам, які пішли воювати та змогли довести прямо на фронті, що психолог — важлива професія, і що їхня допомога необхідна.

— Дякую за бесіду!

Фото автора

https://armyinform.com.ua/2023/03/12/pomylkovo-dumaty-buczimto-usi-frontovyky-mayut-psyhologichni-rozlady-klinichnyj-psyholog-spartak-subbota/

Новини війська

Ви нормальні, це війна ненормальна — психолог Тетяна Марініна про ПТСР

Український воїн — це людина боротьби, в жилах якої тече козацька кров. Сильний, кремезний, безстрашний боєць, який віддасть життя за свободу своєї рідної землі. На полі бою, під обстрілами та вибухами, втрачаючи своїх побратимів, він іде до нашої спільної мети — перемоги. «Мені важко, але я впораюсь, я міцний», — так думає майже кожен військовослужбовець, який на війні дістав ту саму «дозу уповільненої смерті» для своєї психіки — ПТСР.

Психолог Тетяна Марініна про війну знає не з чуток.  Її чоловік та двоє синів зараз на передовій. Вона ж надає безкоштовну психологічну допомогу учасникам бойових дій та членам їхніх родин. В інтерв’ю АрміяInform вона розповіла про найефективніші методи, які допомагають боротися з ПТСР.

ПТСР — це той синдром, на який хворіють здорові люди, які пережили нездорову ситуацію

 — Тетяно Володимирівно, розкажіть, будь ласка, як ви працюєте із військовослужбовцями, які пережили психологічну травму на війні?

— Посттравматичний синдром — це той синдром, на який хворіють здорові люди, які пережили нездорову ситуацію. Він має різні прояви і різновиди.

Я часто терапевтую людей на відстані. Я запитую про їхній вік, скільки вони на війні, що їх турбує. Тільки тоді, коли я їх стабілізую, вони починають з часом розкриватися. Насамперед, я маю їх налаштувати на життя та вирвати із драйву смерті.

Згадую, коли їздила на Схід, працювала з хлопцем на ім’я Дмитро. Він був морпіхом і пройшов війну від самого початку. Дмитро і сам був психологом, але звернувся до мене по допомогу.  Він розумів, що з ним відбувалося: відчував втому, із середини його щось вигризало. Ми винаходили нові сенси його життя. Він зрозумів, що захищає свою родину, землю, жінку, матір, гідність як чоловіка. Дмитро робив деякі вправи і під час психотерапії зміг сам собі відповісти на гостре запитання: «Чого саме я?» — тому що «це мій особистий вибір і я чоловік, який себе поважає, і повинен свій вибір підкріплювати вчинками».

Психіка жінки має певні відмінності від чоловічої

 — Поясніть, чим відрізняється жіночий ПТСР від чоловічого?

— Психіка жінки має певні відмінності від чоловічої. Психогенетично чоловік має 46 «ХУ» хромосом  і ця «У» дає силу і деякі зміни в генотипі. Тобто чоловіча психіка більше когнітивна. А жіноча психіка «ХХ» витриваліша, і це зумовлено природою, але вона більш сенситивна й емоційна. Тобто чоловіки сильніші фізично, а жінки інтуїтивніші.

Чоловіки сильніші фізично, а жінки інтуїтивніші

Я познайомилася у шпиталі з жінкою-снайпером на позивний «Білка». До війни вона була дизайнером. У неї були виставки дизайнерських суконь в Лондоні. Але війна дуже жахлива річ і вона руйнує все прекрасне. Ця жінка пішла захищати Україну. Коли ми вперше побачилися в лютому 2016 року, вона плакала та кричала. У неї були всі ознаки ПТСР. Дівчина, яка жила творчістю, тендітна та ранима, під час війни була вимушена взяти зброю в руки. Я, як психолог, мала її психологічно збалансувати. Ми з нею перепрацювали ці негативні наративності, які в неї вже викарбувалися у структурі особистості. У процесі терапії вона зрозуміла, що воювала заради майбутнього України, за любов і можливість жити та творити. Я пам’ятаю, як зайшла в палату і побачила, що вона почала малювати на футболках українську символіку. Вже тоді я зрозуміла, що вона знову почала творити. Зараз вона повернулася до строю, її самопочуття стабільне.

Ізраїльський досвід та протоколи лікування — найефективніші

— Розкажіть про найефективніші методи, які допомагають боротися з ПТСР.

— Психоедукація, рефреймінг, техніки десенсибілізації, з використанням метофоричних карт Cope, Майндфулса. Це те, що працює для стабілізації. Аби допомогти знизити рівень тривожності, застосовують метод клінічної бесіди. Її потрібно проводити обов’язково.

Як відомо, ізраїльський досвід та протоколи лікування — найефективніші. Вони будуються на системі Джанета. Підхід до опрацювання психотравми проходить через певні етапності: перший — стабілізація, другий — опрацювання травми, третій — адаптація.

Маємо до того, як бійці підуть у бій, навчити їх технікам, які допомагають впоратися зі стресом, підвищити рівень психологічної пружності, бойової здатності за рахунок мотиваційного компоненту

— Як нашим військовим запобігти розвитку ПТСР? Що порадите?

— Профілактика ПТСР має бути превентивною, тобто ми маємо до того, як бійці підуть у бій, навчити їх технікам, які допомагають впоратися зі стресом, підвищити рівень психологічної пружності, бойової здатності за рахунок мотиваційного компоненту. Потрібно розповідати про ПТСР, як його розпізнати, про запобігання суїцидам тощо.

Побратими — це якраз те саме коло, у якому можна вилікуватися

— А як допомогти своєму побратиму із симптомами посттравматичної травми?

— Коли побратим не хоче спілкуватися, дивитися в очі, він виснажений, агресивний, у нього змінюються звички, або він говорить про себе в минулому часі — на це потрібно звертати увагу. Побратими — це якраз те саме коло, у якому можна вилікуватися. Взагалі у 70% людина справляється сама із психологічною травмою. Якщо вона ще має навички психогігієни — дотримується режиму дня, планує майбутнє, вміє позитивно мислити — відбувається перебудова структури особистості.

— Поясніть, як допомогти собі самому в такій ситуації?

— Перш за все, потрібно налагодити роботу нервової системи, тому що це і є основа психіки. Приділяти більше часу режиму сну, харчуванню, мистецтву, природі, саморефлексії. Треба плекати в собі віру, тому що це дуже міцний ресурс. І головне — треба розуміти, що життя — це найбільша цінність. Потрібно вірити, що рано чи пізно ми переможемо, тому що добро завжди перемагає зло…

https://armyinform.com.ua/2022/08/04/vy-normalni-cze-vijna-nenormalna-psyholog-tetyana-marinina-pro-ptsr/

Новини війська

Як підтримати себе й тих, хто поруч, в умовах постійного психологічного тиску

Сьогодні всі громадяни України відчувають різкі коливання в психологічному стані: від підвищення рівня адреналіну та ейфорії від здобутих перемог до відчаю, пасивності чи завмирання від невдач. Хоч би де хто був — чи в районі бойових дій, чи в бомбосховищі, чи в спокійнішому районі, чи за кордоном — у будь-якому разі кожен українець перебуває під значним тиском, адже намагається, інколи на межі можливого, робити все від нього залежне, щоб допомогти батьківщині та зберегти рідних.

Як заспокоїти себе та близьких, що робити тут і зараз у місці, у якому перебуваєте, якщо відчуваєте сильні різкі коливання у психологічному стані, розповіла британська психотерапевтка та тренерка Зорина О’Доннелл.

Коли людина перебуває в стані шоку, вона тимчасово втрачає доступ до частини мозку, яка відповідає за раціональне мислення. У такому випадку людину дуже важко заспокоїти словами на кшталт «усе буде добре», «заспокойся» тощо. Адже відбувається затримка у сприйнятті цієї інформації. Найкращим методом заспокоєння людини та повернення її до раціонального мислення є контрольоване дихання.

Вправа «Дихання життя»

Цей метод є надзвичайно ефективним та знімає розвиток панічної атаки. Повільне дихання дуже швидко заспокоює нервову систему, допомагаючи їй перевантажитись та відновитись, аби надати витривалості у важкій ситуації.

Повільно зробіть глибокий вдих, затримайте подих (повільно рахуйте: один, два, три). Потім зробіть повний видих усього повітря з легенів. Затримайте дихання з порожніми легенями, повільно рахуючи «один, два, три». Це — один цикл. Зробіть кілька циклів, а потім дихайте так, як вам зручно.

Зробіть 5-7 циклів, якщо перебуваєте у стані шоку або якщо з досвіду відчуваєте, що у вас починається панічна атака.

По 3-5 циклів хоча б щогодини рекомендується робити вправу, якщо ви перебуваєте в ситуації тривалого напруження та стресу чи відбувається багато подій, які негативно впливають на психічний стан.

Важливо! Під час виконання вправи «Дихання життя» тримайте паузу й видихайте все повітря.

Цю вправу можна допомогти виконати людині, яка поруч з вами та перебуває у стані паніки або у виснаженому психологічному стані. Для цього візьміть її за лікоть напівзігнутої руки та запропонуйте їй дихати одночасно з вами. На вдиху піднімайте лікоть цієї людини догори, на видиху — донизу. Допоможіть людині увійти до ритму дихання, це важливо для перевантаження нервової системи.

Роблячи вправу з дитиною, скажіть, що це така гра, у яку ви граєте разом, або тримайте її за лікоть.

Вправа «Заземлення»

Допомагає запобігти нападу панічної атаки та відновити контроль над собою у стресових ситуаціях.

Глибоко вдихніть носом та зробіть видих ротом. Повільно подивіться навкруги і знайдіть:

— 5 речей, які можете побачити;

— 4 предмети, до яких можете доторкнутися;

— 3 звуки, які можете почути;

— 2 запахи, які можете відчути чи пригадати та які подобаються;

— усвідомити 1 емоцію, яку ви відчуваєте.

Вправа «Погладжування»

Еволюційно людина позитивно реагує на тілесний дотик. Найпростіше, що можна зробити — це обійняти людину, яка перебуває у стані стресу.

Також можна погладити руки від плеча донизу. Такі погладжування мають неймовірний заспокійливий ефект як для дорослої людини, так і для дитини.

Цю вправу можна застосовувати і для себе. Єдина заувага, коли гладитимете свої руки, потрібно їх перехрещувати.

https://armyinform.com.ua/2022/03/24/yak-pidtrymaty-sebe-j-tyh-hto-poruch-v-umovah-postijnogo-psyhologichnogo-tysku/

Новини війська

Військові психологи ОТУ «Схід» удосконалюють фахові знання

В одній з бойових бригад офіцери-психологи військових частин ОТУ «Схід» і частин безпосереднього підпорядкування Командуванню об’єднаних сил взяли участь в інструкторсько-методичних заняттях.

Про це повідомляє пресслужба Оперативно-тактичного угруповання «Схід».

На початку занять заступник начальника відділу морально-психологічного забезпечення Об’єднаного командного пункту Об’єднаних сил полковник Дмитро Дрозденко побажав військовослужбовцям плідної роботи.

Захід, під час якого військовослужбовці розглянули й відпрацювали питання психогенних втрат та їхньої профілактики, модерувала провідна психологиня відділу оперативної психологічної роботи у військах Наталя Степук.

Вона підтримала психологів у практичному напрацюванні єдиного алгоритму діяльності пунктів психологічної допомоги й методики виявлення та визначення реакцій. Зокрема учасники відпрацювали заходи щодо запобігання емоційному вигоранню та бойової втоми.

Також офіцер відділу морального-психологічного забезпечення ОКП ОС Оксана Хоптій допомогла поглибити знання щодо механізмів надання багаторівневої системи психологічної допомоги.

Особливу увагу приділили практичній складовій відпрацювання занять.

Начальник відділу морального-психологічного забезпечення – заступник командувача операції Об’єднаних сил полковник Григорій Токар зазначив, що за останні два роки було сформовано базис керівних документів, які регламентують напрямки психологічної допомоги. А також — професійну підтримку фахівців Головного управління Морально-психологічного забезпечення Збройних Сил України, яка допомагає у їхньому практичному відпрацюванні.

У результаті заняття пройшли насичено й плідно. Адже високий рівень вмотивованості молоді та професіоналізму наставників рішуче виводить службу до безперечних прогресивних переваг сучасного українського війська.

https://armyinform.com.ua/2021/10/vijskovi-psyhology-otu-shid-udoskonalyuyut-fahovi-znannya/

Новини війська

Найкращим психологом Збройних Сил України цього року визнано морського піхотинця

На базі 59-го будинку офіцерів ВМС ЗС України міста Одеси відбувся конкурс на найкращого психолога Збройних Сил України. Протягом кількох днів найкращі військові психологи з різних видів ЗС України змагалися між собою за це почесне звання.

Учасники проводили презентації особливостей психологічного супроводження військовослужбовців свого виду військ, практичні психоедукаційні заняття за визначеною темою. Особливістю цьогорічних змагань стало бліцопитування зі знання керівних документів, які регламентують діяльність військового психолога.

Усі присутні мали змогу на собі відчути, що таке «заземлення», як правильно релаксувати після виконання бойових завдань і ще безліч інших елементів практичної психології.

Головними критеріями, які оцінювало журі, був рівень практичних знань учасників, а саме основи психоедукації, вміння навчати корисних навичок зниження стресу, та особливості виконання завдань на посадах.

За результатами конкурсу «Найкращим психологом ЗС України у 2021 році» став лейтенант Володимир Бачінський, який проходить службу на посаді офіцера-психолога окремого батальйону морської піхоти.

— Перший конкурс був дійсно складний, але саме такі цікаві завдання дозволили учасникам розкритися, показати свій власний стиль. Також цього року в оцінюванні брало участь не тільки журі, а й самі конкурсанти, тож почути конструктивну критику від колег було також корисним, — поділився враженнями Володимир Бачінський. — Зупинятися на досягнутому не планую, адже професія офіцера-психолога потребує постійного самовдосконалення та повної віддачі.

Усі учасники конкурсу отримали сертифікати фіналістів, а переможці — дипломи лауреатів і цінні подарунки. Але головне в таких змаганнях — можливість учасників зборів поспілкуватися між собою та обмінятися досвідом щодо психологічної роботи у частинах.

https://armyinform.com.ua/2021/10/najkrashhym-psyhologom-zbrojnyh-syl-ukrayiny-czogo-roku-vyznano-morskogo-pihotynczya/

Новини війська

На Одещині визначали найкращого психолога Повітряних Сил

Упродовж двох днів на Одещині змагались офіцери-психологи із різних частин Повітряних Сил. Серед учасників – справжні професіонали, і жінки, й чоловіки, різного віку та з різним досвідом, більшість – учасники бойових дій.

Конкурс мав три етапи: самопрезентація, оцінка рівня практичної підготовки та оцінка рівня методичної підготовки.

Конкурсанти оцінювали змодельовану ситуацію, готували та викладали порядок надання психологічної допомоги військовослужбовцю, аргументували свої дії.

Методична підготовка передбачала проведення тренінгу в умовній групі щодо навчання методиці надання психологічної допомоги під час стресових реакцій.

Попри те, що кожен з учасників прагнув отримати високу оцінку своїх умінь, атмосфера панувала  максимально дружня та позитивна. Офіцери-психологи активно ділились досвідом щодо психологічної роботи у частинах та допомагали один одному.

Членам конкурсної комісії у складі досвідчених фахівців було важко визначитись з переможцем, але з мінімальним відривом перемогла молодший лейтенант Безрук Дарина, офіцер-психолог  навчального центру, що на Київщині. Зупинятись на досягнутому дівчина не планує, адже, на її думку, професія військового психолога потребує постійного самовдосконалення.

Начальник кафедри психології та педагогіки Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба полковник Василь Кротюк та начальник науково-дослідної лабораторії (морально-психологічного забезпечення) наукового центру Повітряних Сил полковник Юрій Широбоков зауважили, що подібні заходи – надзвичайно корисні для фахівців, вони дозволяють підвищити рівень професійних знань та дізнатись більше про сучасні психологічні методики.

https://armyinform.com.ua/2021/06/na-odeshhyni-vyznachaly-najkrashhogo-psyhologa-povitryanyh-syl/

Новини війська

Військовий психолог – фах особливий

Сьогодні – Всеукраїнський День психолога, заслуги котрих нині ніяк не варто применшувати. Тим паче, вони досить часто взаємодіють з армійськими організаціями й військовими частинами, працюють з людьми, які пройшли війну. Військовий психолог – особливий фах, значущість якого зросла з початком бойових дій на Сході України. Здебільшого саме жінка-психолог має особливий підхід до людини із замкнутими емоціями й почуттями. Які ж секрети криються за успішною роботою військової психологині, і як знайти підхід до закомплексованих армійців – розповіла Мар’яна Чепіль, офіцер-психолог артилерійського полку, що на Львівщині.

[embedded content]

– У війську служу не так давно, − говорить лейтенант Чепіль. – Проте маю власний підхід до солдатів і офіцерів – це усмішка й хороше ставлення, якого наразі нам усім бракує. І, навіть коли мені відповідають з агресією, рано чи пізно усмішка перемагає, і опонент заражається нею, змінюючи свій настрій.

Мистецтвом агресостійкості Мар’яна ділиться з колегами – теж молодими й амбіційними натхненниками душі військовика. Уже тривалий час такий підхід до роботи допомагає тримати морально-психологічний стан військових частини на впевнено стабільному рівні.

– Психолог має бути не стільки підлеглим командира військової частини, скільки його помічником, − переконана Мар’яна Чепіль. – Радянські стереотипи мають піти в минуле, а психологи повинні отримати більше можливостей займатись психологічною діагностикою особового складу та максимально ефективно реагувати на ймовірні загрози.

Військова психологиня вважає, що армійцям не вистачає уваги й відвертого спілкування з ними, саме тому може «кульгати» дисципліна в підрозділі.

– Українські військові – мужні й відважні, проте і вони мають відчувати морально-психологічну підтримку товариша чи командира, − вважає Мар’яна. – Нам бракує доброти, щирості та піклування про ближнього, і, як результат − позитиву в житті. А все слід починати з чарівної усмішки, адже – це частина правди про людину.

Фото та відео авторів

https://armyinform.com.ua/2021/04/vijskovyj-psyholog-fah-osoblyvyj/